15 березня Верховна Рада ухвалила закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, який набрав чинності 24 березня. Тепер працівників можуть переводити на іншу роботу без їхньої згоди, звільнятися можна без двотижневого відпрацювання, а робочий тиждень не може перевищувати 60 годин.
Розбираємося, що змінилося в трудовому законодавстві.
Умови праці в період воєнного стану
- Роботодавець може перевести працівника на іншу роботу без його згоди, якщо він не має лікарських протипоказань до такої праці. Це не стосується переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії. Зарплата має бути не меншою за середню на минулому місці праці.
- Якщо працівник евакуювався, перебуває у відпустці, простої, тимчасово втратив працездатність, то роботодавець може укласти трудову угоду на його посаду з іншим робітником.
- У зв’язку з веденням бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може самостійно розірвати трудову угоду в день, зазначений у його заяві.
- Роботодавець може звільнити працівника, якщо він тимчасово втратив працездатність або пішов у відпустку (окрім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Днем звільнення вважається перший робочий день після відпустки.
Тривалість робочого дня та нічні зміни
- Законом встановлено, що робочий тиждень може тривати не більш як 60 годин. Для тих, у кого було встановлена скорочена тривалість робочого дня, цей показник не може перевищувати 50 годин.
- Роботодавець може встановити п’ятиденний чи шестиденний робочий тиждень за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
- Щотижневу тривалість безперервного відпочинку можна скорочувати до 24 годин.
- Роботодавець самостійно визначає початок і кінець робочої зміни;
- У період воєнного стану до роботи в нічний час можуть бути залучені всі, окрім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
- Працівники, які мають дітей, можуть працювати у вихідні, святкові неробочі дні, а також у нічні зміни. Також вони можуть відправлятися у відрядження.
Залучення жінок до важкої роботи
У воєнний час жінки можуть працювати на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Проте це не стосується вагітних жінок і мам, які мають однорічних дітей.
Зарплата та відпустки
- Під час воєнного стану працівники можуть отримати 24 дні щорічної оплачуваної відпустки.
- Роботодавець може відмовити працівнику у відпустці, якщо той залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Проте це не стосується вагітних жінок і тих, хто має дитину до одного року.
- Роботодавець може надавати неоплачувану відпустку на прохання працівників без збереження зарплати та на необмежений термін.
- Зарплату працівники мають отримувати за умовами трудового договору.
- Роботодавець має намагатися виплачувати зарплату у встановлені терміни. Проте звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
- Навіть у надзвичайних обставинах та із запізненням, але роботодавець повинен виплатити працівнику зарплату.
Призупинення дії трудового договору ≠ звільнення
- Призупинення трудового договору — це тимчасове невиконання обов’язків роботодавця та працівника одне перед одним. Це може бути зумовлено військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
- Призупинення не означає припинення трудових відносин, тобто не дорівнює звільненню.
- Про призупинення відносин роботодавець і працівник мають повідомити одне одного в будь-який можливий для того спосіб.
- Відшкодування будь-яких виплат (зарплата, компенсація тощо) на цей час повністю покладається на державу.