Нова функція дозволяє слухати статті в зручному форматі завдяки технології від Respeecher. Насолоджуйтесь контентом у будь-який час – у дорозі, під час тренувань або відпочинку.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Слухайте з будь-якого місця
Просто виділіть частину тексту, щоб почати прослуховування з відповідного абзацу. Спробуйте — це зручно!
Науковці Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США та NASA повідомили, що через аномальні погодні умови озонова діра над Антарктидою у 2026 році досягла нетипово великих розмірів. Розповідаємо подробиці.
Що сталося
За даними 48 років супутникового та наземного моніторингу, у 2026 році озонова діра над Антарктидою посіла сьоме місце за величиною за всю історію спостережень. У період найінтенсивнішого руйнування озону, а саме з 7 вересня до 13 жовтня, її середня площа становила близько 25 млн кв. км, що перевищує територію США більш ніж удвічі.
Максимального розміру діра досягла 18 вересня 2026 року, збільшившись до 27,1 млн кв. км. Це близько 90% від абсолютного рекорду, зафіксованого 9 вересня 2000 року. Головною причиною розширення озонової діри цього сезону став нетипово сильний стратосферний полярний вихор. За словами дослідниці хімічної лабораторії NOAA Емі Батлер, він виявився настільки потужним через слабкість атмосферних хвиль у серпні та вересні. Зазвичай ці хвилі руйнують полярний вихор. Через їхню слабкість найсильніші вітри вихору залишалися далі від Південного полюса, а навколо нього сформувалася розширена зона низьких температур, сприятлива для руйнування озону.
Чому це цікаво
Попри значну площу діри, виснаження озонового шару всередині неї не було таким критичним, як під час рекордних показників 10–20 років тому. 17 жовтня науковці NOAA за допомогою спектрофотометрів Добсона та метеозондів зафіксували мінімальну річну концентрацію озону над Південним полюсом, що становила 105 одиниць Добсона. Для порівняння, абсолютний мінімум у жовтні 2006 року — 92 одиниці. У супутниковому моніторингу також брали участь апарати Aura, NOAA-20, NOAA-21 та Suomi NPP.
Фахівці наголошують: якби не дії Монреальського протоколу 1987 року, який обмежив використання хлорфторвуглеводнів у холодильниках, кондиціонерах та аерозолях, площа діри у 2026 році була б ще на 3,5 млн кв. км більшою.
Стівен Монтцка, старший науковець лабораторії моніторингу NOAA, зазначив, що рівень хімікатів із вмістом хлору в стратосфері Антарктики вже знизився приблизно на третину порівняно з піком 1980-х років. Науковці прогнозують, що за збереження нинішніх темпів озонова діра над Антарктидою повністю затягнеться орієнтовно до 2070 року.