СТАРТАПИ

Не сотвори собі кумира. Як та чому ми перетворюємо підприємців на міфологічних героїв

26 Жовтня 2022, 17:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Не сотвори собі кумира. Як та чому ми перетворюємо підприємців на міфологічних героїв
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Останнім часом в українських соцмережах зіпсувався «світлий» образ Ілона Маска. Так, він усе ще залишається блискучим підприємцем, революціонером та людиною, яка намагається перетворити людство на міжпланетний вид. А ще його супутниковий інтернет дійсно допомагає Збройним силам України. Проте для українців Маск тепер швидше людина, яка пропонує віддати територію росіянам та погрожує відключити Starlink. 

Цікавіше інше — якщо трохи поспостерігати за Маском, стане зрозуміло, що він і раніше приймав спірні рішення, кидався необґрунтованими заявами та просто хайпував на популярних темах. Однак уся ця ситуація прочиняє нам двері до цікавої особливості суспільства: схильності перетворювати окремих людей (включаючи підприємців) на героїв. Чому так трапляється — розмірковує шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник.

Знову про міфи

В одному з попередніх текстів я з посиланням на Ювала Ноя Харарі пояснював, що людина відрізняється від тварин наявністю міфів. Ми придумуємо речі, котрі існують лише в нашій уяві, — від грецьких богів до корпорацій та криптовалют. Саме міфи допомагають людству краще кооперуватися. Зокрема, вірити в революційні продукти та запускати стартапи.

Особистий бренд — такий самий міф, як і грецькі боги.

Тільки в Давній Греції люди створювали образи надістот, які уособлювали природні сили чи риси особистості, навички тощо. У випадку з персональними брендами — певними яскравими особливостями наділяються публічні люди: від підприємців до кінозірок та блогерів. Вони стають прикладами для наслідування, а їхні погляди та думки тиражуються в медіа. 

Наприклад, Стів Джобс. Співзасновник та CEO Apple — культова фігура для технологічної індустрії. Візіонер, інноватор, блискучий маркетолог та продавець. Людина, яка створила компанію з нинішньою ринковою капіталізацією понад $2,3 трлн. Яскравий показник сили особистого бренду Джобса — те, що я хотів назвати його засновником Apple. Одним необережним реченням я б виключив з тексту Стіва Возняка, чий інженерний геній і заклав основи Apple. 

Водночас існує інший Стів Джобс. Це той підприємець, що змушував співробітників працювати понаднормово, жорстко критикував їхні ідеї, а потім міг через тиждень повернутися з ними й назвати власними. У біографії Джобса Уолтер Айзексон розповідає, що в один з важких періодів працівники Apple уникали їздити з Джобсом в ліфті, бо боялись, що він їх звільнить.

Чому ж про ці речі ми забуваємо, коли дивимось чергову «не таку» презентацію Apple? Або чому будь-яку іншу людину з подібною поведінкою ми б назвали мудаком, а Джобса кличемо генієм і робимо попуск «бо це ж Стів». Причина в певному «небесному мандаті», який ми видаємо яскравим особистостям з сильним брендом. А ще тому, що, як і грецькі боги, він для нас — набір рис характеру, а не справжня людина.

Більшість з нас не знали Джобса особисто. Зате ми читали численні статті, книги, дивились фільми та сприймали той образ, який нам транслювали. Тому Джобс у нашій уяві — щось на кшталт бога або супергероя. 

Стів Джобс не надто довго прожив у світі соцмереж. Тому ми не знаємо, як його образ змінився, якби він мав мільйони фоловерів у тому ж Twitter (та чи вів би він соцмережі взагалі). Зате на повну їхніми можливостями скористався Ілон Маск. 

Особистий бренд Маска, як і Джобса, побудований на образі візіонера та інноватора. При чому Маск працює в галузях, які досить довго вважались інвестиційно не привабливими та проблемними — електротранспорт, аерокосмічна сфера тощо. Про бізнес-успіхи та вплив Маска вже досить багато написано, зокрема і в цьому тексті. Проте він не мав би такої популярності без соцмереж, медіа та голлівудських фільмів. Саме вони стають творцями сучасних міфів. 

Подякуємо Голлівуду

У травні 2008 року вийшла стрічка «Залізна людина» з Робертом Дауні-молодшим. Її успіх заклав основи кіновсесвіту Marvel, але зараз не про це. Головний герой фільму (хто не бачив) — ексцентричний мільярдер-винахідник Тоні Старк. Автори персонажа коміксу надихались іншим легендарним американським підприємцем — Говардом Г’юзом. Він відомий промисловець, інженер, піонер авіації, режисер та кінопродюсер. Мабуть, Маска можна назвати саме спадкоємцем Г’юза, а не Джобса. 

Схоже, це помітили і творці «Залізної людини». Режисер фільму Джон Фавро визнавав, що надихався Маском при створенні образа Старка. Підприємець навіть отримав невелике камео у «Залізній людині 2». 

Образ Тоні Старка став культовим. Мабуть, знайдеться не так багато людей, які не знають, хто такий Старк. Він же і допоміг у просуванні особистого бренду Маска. Фактично глядачам спочатку показали дуже привабливий образ мільярдера-винахідника, а потім сказали — Ілон Маск майже він. Звичайно, не можна говорити, що широку популярність Маск отримав лише завдяки Marvel. Проте фільми зіграли в цьому свою роль.

Наприклад, 2013 року The Atlantic опублікував матеріал «Усі хочуть, щоб Ілон Маск був Тоні Старком». У тексті розповідається про реакцію користувачів Twitter на анонс комп’ютерного інтерфейсу, який Маск мав використовувати для проєктування ракет SpaceX. Він нагадував той, що й у Старка у «Залізній людині». 

Тоді Джон Фавро запитав у Маска, чи той почерпнув ідею з фільму. Підприємець це підтвердив. Такими кроками Маск і творив міф про себе. Фактично він (спеціально чи ні) перетворив фільм за коміксами у своєрідну промокампанію.

До речі, з Марком Цукербергом ситуація протилежна. 2010-го вийшов фільм «Соціальна мережа». У ньому розповідається рання історія Facebook. Фільм є екранізацією книги Бена Мезрича «Випадкові мільйонери». Остання ж не суто документальна. Мезрич не спілкувався напряму з усіма дійовими особами. Глядачі про це, звичайно, не знали. Успішний фільм створив всім відомий образ Марка Цукерберга — дещо егоїстичного та підступного підприємця, який викинув власного друга з компанії. 

Але повернімося до Маска та його перетворення в супергероя. Крім використання образу Тоні Старка та роботи в інноваційних галузях, цьому також сприяло бажання долучитися до розв’язання глобальних проблем поза компетенцією його компаній. Наприклад, 2018 року 12 гравців дитячої футбольної команди та їхній тренер застрягли в затопленій печері в Таїланді. Маск запропонував врятувати їх за допомогою невеликої субмарини. Він навіть вирушив в Таїланд із командою інженерів.

Щоправда, далі ситуація набула неочікуваного розвитку. Британський дайвер Вернон Ансворт, який допомагав рятувати дітей з печери, розкритикував Маска. Зокрема, він звинуватив підприємця в бажанні попіаритися на ситуації.

«У субмарини не було жодного шансу на успіх. Маск не мав уявлення про те, яка це печера, який там прохід. Його підводний човен не пройшов би й 50 метрів», — заявив Ансворт.

У відповідь Маск зазначив, що жодного разу не бачив британця у печері, а потім написав такий твіт: «Ми без проблем проведемо одну з мінісубмарин до печери номер п’ять. Вибач, педо-хлопче, ти сам напросився». 

Врешті для Маска все закінчилось судом (він переміг) та публічними вибаченнями перед дайвером. Про поведінку Маска поговоримо далі, але тут головне його бажання долучитися до розв’язання проблеми. А це одна з причин, чому в складних випадках люди схильні звертатися до Маска в Twitter.

На відміну від міфологічних богів Маск реагує на звернення своїх послідовників.

Це збільшує віру в нього і точно позитивно впливає на образ. Навіть якщо Маску не вистачає компетенції в цій конкретній ситуації.

Звичайно не можна відкидати й ролі медіа. Не секрет, що новини та тексти про відомих людей з сильним особистим брендом краще читаються. Тому Twitter Ілона Маска з його бажанням втрутитися в глобальну ситуацію, прокоментувати якусь подію або явище чи просто пожартувати — перетворюється на джерело інфоприводів. А яким гарним сюжетом було повернення Джобса до Apple 1997-му (так само як і його звільнення в 1985-му). 

Так медіа самі тиражують історії про підприємців, шукають їх схожість з героями кінофільмів чи видатних попередників. Врешті все це створює безкінечний цикл міфів та легенд, за якими ховаються звичайні люди.

За вірою вашою не дасться вам

Особистий бренд та міфи довкола образу підприємців не завжди пов’язані з марнославством. Як правило, вони мають цілком функціональне призначення — підвищити впізнаваність продуктів та продажі компанії. Докладніше про роль особистого бренду можна прочитати в нашій редакційній колонці

Також подібні міфи гарно служать для згуртування команди та створення місії компанії. Люди влаштовані так, що шукають вищу мету у своєму житті. Наприклад, можливість долучитися до чогось справді великого — колонізувати планети, забезпечити доступ людства до інформації, покращити діагностику або лікування хвороб тощо. Проте в амбітних цілей є серйозний недолік — вони часто виглядають непідйомними. Тому для їх реалізації потрібен сильний, геніальний лідер та візіонер, якому під силу вирішення цієї складної задачі. 

Проблеми виникають, коли супергерої та боги виявляються людьми зі своїми слабкостями та недоліками.

Особливо, якщо самі вони забувають про це. Так звичний до схвальних коментарів Маск, мабуть, був дещо здивований, а може, й ображений реакцією українців на його «мирний план». Водночас аудиторія теж розчарована. Виявляється, він не супергерой та рятівник, а просто людина, яка виказує некомпетентну думку. Так міф зіштовхується з реальністю, а ми пишемо пости про те, що помилилися у своїх героях.

Що з цим робити? Можна було б повчально написати, що не треба зачаровуватись підприємцями. Але ж сказати простіше, ніж зробити. Особливо враховуючи нашу любов до яскравих особистостей та історій. Та й легенди про тих же Джобса та Маска здатні надихати нові покоління підприємців. Мабуть, щоб не розчаровуватись всім, нам слід пам’ятати — навіть визначні люди залишаються людьми зі своїми недоліками та помилками. Це не означає, що їм можна говорити та робити все, що заманеться, але й переоцінювати їх теж не варто. 

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Завантаження...