Досвід і думки

Навіщо креативники втопили крейсер «москва» на ВДНГ — кейс Brain Tank

05 Листопада 2023, 13:00
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Romana Muran
Романа Муран Пишу, потім редагую, а потім знову пишу
Навіщо креативники втопили крейсер «москва» на ВДНГ — кейс Brain Tank
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У квітні 2022 року російський ракетний крейсер «москва» внесли в реєстр підводної культурної спадщини України. Новий об’єкт опинився у фонді Центрального військово-морського музею України. Щоб прокомунікувати цю подію, музейники звернулися за допомогою до креативної агенції Brain Tank.

На початку літа команда презентувала проєкт «Отріцатєльноє всплитіє». Він складався з музейної інтерактивної частини та короткометражного 3D-фільму, присвяченого потопленню флагмана чорноморського флоту рф — крейсера «москва». 

Експозиція працювала до 15 жовтня у 10-му павільйоні ВДНГ. Детальніше про неї розповіли члени команди Brain Tank. 

Про ідею

«Отріцатєльноє всплитіє» від Brain Tank — це історія про новий світ, у якому ми живемо: нові правила, обовʼязки та виклики. Цей проєкт ми повністю створили in house — розповіли історію, яку відчуваємо особисто. Основна ціль — щоб нас почули за кордоном, дізналися справжню історію та продовжували нам допомагати. 

Крейсер «москва» довгий час був значною частиною фундаменту російської пропаганди. На ньому базувалася ось ця так звана «велич» росії. Крейсер завжди фігурував у російських ЗМІ з позиції сили («вбивця авіаносців», «переможець», «монстр Чорного моря» тощо). 

Ми побудували проєкт так, щоб поламати пропаганду конкретними прикладами та фактами. Фільм створено на реальних подіях та матеріалах. Важливо, щоб закордонний глядач, який бачить ситуацію з іншого боку (і на якого здебільшого й орієнтована машина російської пропаганди), не просто подивився фільм, а зрозумів, що таке пропаганда, як вона працює та як її розпізнати.

З точки зору маркетингу «Отріцатєльноє всплитіє» орієнтований на два ринки. Перший — це український глядач. Він на 70% у контексті подій, про які ми розказуємо у фільмі. Для нього ми зробили стрічку, що заряджає на патріотизм. Щоб після шоу він вийшов та сказав: «Так! Ми точно переможемо, я вірю в ЗСУ, я буду їм допомагати ще більше!»

А другий ринок — це закордонний глядач, поза контекстом подій. Йому якраз треба все розкласти по полицях.

Про цілі проєкту

«Отріцатєльноє всплитіє» — це великий сарказм. Сприйняття москви та всієї її «непереможності» через крейсер, який, за іронією долі, теж називається «москва».

Проєкт не ставив собі за завдання робити саркастичне кіно. Ми лише підсвітили те, що вони говорять самі про себе, і поіронізували на цю тему.

  • Головне завдання шоу в Україні — контрпропаганда. 
  • Друга мета маркетингова — реалізувати наше бачення як маркетологів сучасного музею. Взяти сухі історичні факти — і в момент війни спробувати отримати на них глядача. 
  • Третя мета — не дати команді збожеволіти самим. Відчуття користі на війні для цивільних потрібно постійно оновлювати — через донати, такі проєкти тощо.

Головне завдання європейського експорту — теж боротьба з російською пропагандою. На жаль, її дуже багато у світі. 

Про створення креативу

У шоу використовується чотириметровий по вертикалі та 25-метровий по горизонталі екран з проєкцією пів кола на 270 градусів. Коли глядач стає у центрі експозиції, він отримує ефект повного занурення в сторітелінг.

Над проєктом працювало близько 50 людей з різних команд: від motion-дизайнерів до коміків, які писали жарти, та монтажників, що збудували локацію.

Це був мій перший досвід як другого режисера. До цього моменту я абсолютно не розуміла, як такі проєкти виглядають зсередини. Виявилося, що все досить складно, і багато речей залишалися незрозумілими. 

Мені доводилося постійно тримати в голові всі сцени, контролювати матеріали від сценаристів та режисера, передавати їх командам, які працювали над анімацією та графікою. А потім так само забирати їх для інших команд на кольорокорекцію та монтаж. Також іноді наші техніки з’являлися і говорили, що розмір екрана змінився, і розчаровані крики команд можна було почути навіть у Житомирі. 

Через велику кількість команд відповідь на всі питання з дзвінків та повідомлень займала весь день. Ще рік я точно не підійму слухавку, якщо мені хтось набиратиме (жартую). Усі ті люди вже в чорному списку на дзвінки (жартую знову). Цей був мій перший такий великий і складний проєкт, проте, якщо чесно, то я б з радістю пройшла це знову.

Важко було вкластись в терміни. Ми розуміємо, що актуальність теми з кожним днем падає, а «сусіди» готують відразу низку стрічок, які побачить світ. У нашому продукті ми детально розповідаємо, яке в них світобачення, тому що розуміємо, якої правди від них чекати. 

Ми декілька разів змінювали розмір екранів, пробували різні форми та масштаби, щоби зрештою досягти того самого ефекту «занурення» глядача на дно. 

Моменти легкості — відчувати драматургію цього фільму, тому що ми «пишемо» власну історію, яку кожен з нас переживає. 

Про власну мотивацію

По-перше, у CGI-індустрії є таке поняття «годувати звіра». Коли потребуєш все важчих, цікавіших, сміливіших і більш експериментальних викликів — робити те, чого ніколи не робив, тому що по-іншому згаснеш. По-друге, честолюбство, овації, ім’я в титрах і «боже, оце я молодець». І мурахи по шкірі, які ми бачимо у глядача на кожному сеансі. 

Усе просто, це бажання показати світу, що насамперед визначає російське слово, наскільки росіяни — гниль, бруд, і як вони псують життя всьому світу й українцям передовсім.

Про результати

Надам трохи корисних, але не остаточних результатів:

  • Близько 40% наших відвідувачів прийшли з-поза меж Голосіївського району. Це означає, що люди витратили понад годину часу на транспорт, щоб переглянути 22-хвилинне музейне шоу. Тисячі людей, які вирішили, що переглянуть патріотичне кіно не в торговельному центрі, до якого сьогодні 15 хв у будь-якому районі, а в рекреаційній зоні південно-східної частини міста.
  • Із початку осені, до нас приїжджали вчителі із цілими класами, щоб показати дітям новітню/сучасну історію.
  • За перший місяць роботи інформацію про шоу показало більше ніж 500 новинних ресурсів, що охопили більш як 24 млн медійних контактів України та Європи.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Завантаження...