Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Війна руйнує країну і спричиняє жахливі збитки. Неможливо відшкодувати втрату людських життів, та у міжнародному праві існують інструменти відшкодування збитків фінансових – репарації. На щастя, міжнародна практика останніх 70 років знала не так багато прикладів воєнних конфліктів. Однак практика і норми існують.
Захар Тропін, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права, Інституту міжнародних відносин, КНУ ім. Тараса Шевченка, пояснив, що означають «репарації», як та де вони врегулювані в міжнародному праві.
Що таке репарації
Репарацією є виплата однією державою іншій компенсації за шкоду заподіяну внаслідок збройного конфлікту. Тобто репарація не є засобом покарання (як це, наприклад, відбувається під час санкцій). Головним в репарації є повне або часткове відшкодування шкоди. Репарація може здійснюватись грошима, товарами, послугами, тощо. В основному репарації застосовуються за наслідками агресії однієї держави проти іншої, як форма міжнародно-правової відповідальності.
Регулювання
В міжнародному праві немає міжнародних договорів, які б регулювали порядок, форми та підстави здійснення репарації. Наразі є лише Текст статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні дії від 2001 року. Цей документ був схвалений Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН і розглядається як кодифікація звичаїв міжнародного права щодо відповідальності держав. Цей документ не оперує поняттям репарація, натомість він використовує термін компенсація, як форму відшкодування постраждалій державі шкоди спричиненої протиправним діянням.
Основною міжнародно-правовою підставою здійснення репарацій є міжнародний договір, який укладається між державами, учасницями збройного конфлікту. Саме в цьому договорі визначаються обсяги та форми репарацій. В основному такий договір укладається після завершення збройного конфлікту. Держави, які уклали такий договір, самі забезпечують його виконання. Проте це не заперечує можливості гарантування виконання такого договору третьою державою (державами) або міжнародною організацією.
Приклади
Найбільш відомим прикладом репарацій є відшкодування шкоди Німеччиною після Другої світової війни, що здійснювалось на підставі Потсдамського договору укладеного в 1945 році. У договорі не фігурувала конкретна сума, перш за все вони мали попередити будь-яку можливість Німеччини підготуватися до нової війни.
Країни-переможці мали задовільнити свої репараційні запити за рахунок Німеччини на території відповідно до окупаційних зон (які країни-переможниці зайняли після закінчення війни) в односторонньому порядку. У своїй більшості тоді це зробили за рахунок майна на території Німеччини.
Цікавим прикладом репарацій була компенсація шкоди за наслідками війни в Перській затоці в 1991 році. Рішення про виплату репарації Кувейту (державі, а також фізичним і юридичним особам з Кувейту) було прийнято Радою Безпеки ООН. Ірак погодився виконувати це рішення і була створена Компенсаційна комісія ООН, яка розглядала заяви на виплату компенсацій та приймала рішення про їх задоволення. Джерелом коштів для виплати компенсацій була програма ООН «Нафта в обмін на продовольство».
Фото: depositphotos
Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter
