За час повномасштабної війни характер загроз суттєво змінився. Масове застосування дронів скоротило час на реакцію і створило навантаження, з яким класична ППО не завжди справляється. Приблизно 96% усіх повітряних засобів у війні — це дрони, тоді як на початку повномасштабного вторгнення їх було близько 30%. До того ж, кількість дронових атак у 2025-му році зросла в 4 рази порівняно із попереднім роком.
Такі зміни стратегії ведення війни зумовили появу нових технологічних рішень для оборони цих об’єктів, зокрема дронів-перехоплювачів. Вони працюють у зв’язці з радарами, РЕБ і командними системами. Держава вже інтегрує до захисту підрозділи, сформовані на базі підприємств енергетики, транспорту і зв’язку, під координацією Повітряних сил.
Тож як змінюється підхід до багаторівневої системи захисту критичної інфраструктури — пояснюємо разом із компанією WIY DRONES, українським виробником розвідувальних та ударних безпілотників, наземних станцій керування та супутніх систем.
Ім’я експерта не поширюємо з міркувань безпеки оборонної промисловості України.
Чому критичну інфраструктуру складно захищати?
Критична інфраструктура — це вузол, що тримає на собі цілу систему: енергетику, логістику, зв’язок або промисловість. Ураження такого вузла створює системний ефект.
Виявлення, передача цілі, прийняття рішення і перехоплення також пов’язані в один безперервний процес, неможливий без координації з цивільними службами, операторами інфраструктури та аварійними підрозділами. Крім того, об’єкти критичної інфраструктури мають працювати безперервно, навіть під час атак.
Труднощів у перехопленні додає також різнорідність загроз: від повільних розвідувальних апаратів до швидкісних ударних безпілотників. До того ж, час на прийняття рішень у цих умовах завжди обмежений.
Ешелонна оборона: як це працює?
Суть ешелонної оборони у поєднанні окремих елементів у єдину систему: раннє виявлення, ситуаційна обізнаність, командно-керуючі системи, засоби радіоелектронної боротьби, класична ППО і дедалі частіше — дрони-перехоплювачі. Лише зв’язка цих елементів дає результат.
За час повномасштабної війни цей підхід суттєво трансформувався. На початку вторгнення основний акцент робився на традиційних засобах ППО. Проте це зумовило ціновий дисбаланс: за оцінками CSIS, один Shahed коштує приблизно $20–50 000, тоді як ракети ППО, які застосовуються для його ураження, можуть коштувати від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів доларів. Тому зараз система рухається в бік дешевшого перехоплення.
Україна наростила виробництво дронів-перехоплювачів, а держава почала інтегрувати в оборону підрозділи, сформовані на базі підприємств енергетики, транспорту і зв’язку, під координацією Повітряних сил.
Що змінюють дрони-перехоплювачі?
Дрони-перехоплювачі стали відповіддю на конкретні виклики. Передусім — на швидкість, бо у більшості випадків саме час реакції визначає, чи буде ціль знищена. Повітряні об’єкти постійно змінюють параметри руху, і вікно для прийняття рішення залишається мінімальним. Дрони-перехоплювачі дозволяють скоротити цей шлях — особливо тоді, коли вони вже розгорнуті поблизу об’єкта.
Не менш важливою є точність. Захист критичної інфраструктури часто відбувається в безпосередній близькості до цивільних об’єктів, тому перехоплення має бути контрольованим і передбачуваним, щоб мінімізувати супутні ризики. І, зрештою, дрони-перехоплювачі дозволяють вирішувати проблему вартості перехоплення, оскільки у випадку великої кількості повітряних цілей застосування традиційних засобів ППО є економічно обмеженим.
Перехоплювач STRILA проти швидкісних і маневрених цілей
Водночас дрони-перехоплювачі — це не універсальне рішення. Їх ефективність залежить від того, наскільки точно вони відповідають типу загрози. Саме тому їх доцільно розрізняти за задачами: одні оптимізовані для швидкісних і маневрених цілей, інші — для повільніших тактичних апаратів.
До прикладу, WIY STRILA — найшвидший перехоплювач свого класу в Україні, який досягає швидкості до 415 км на годину. Він здатний ефективно працювати по складних і маневрених повітряних цілях. Йдеться не лише про класичні Shahed-136/131, а й про складніші об’єкти: розвідувальні «крила», ударні БпЛА та реактивні модифікації дронів-камікадзе, відомі як «Герань».
Те, що українські дрони-перехоплювачі вже успішно збивають навіть реактивні шахеди нещодавно підтвердила і група OSINT-аналітиків, що дослідила понад 20 000 застосувань українських дронів-перехоплювачів.
Елементи автоматизації дрона-перехоплювача WIY STRILA скорочують час реагування: система підтримує автоматичний зліт, виведення у сектор перехоплення та надає екіпажу візуальні підказки щодо траєкторії зближення. Це знижує навантаження на оператора та дозволяє швидше уразити ціль.
Оновлені версії STRILA також використовують систему зв’язку SineLink, можуть працювати без GPS, мають підвищену стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та функцію перемикання каналів зв’язку прямо в польоті.
На борту цього дрону вже працюють елементи ШІ, направлені на те, щоб точно розпізнати «Шахеди» при різному освітленні та швидкості, на різній висоті та з різної відстані. Далі цю технологію можна буде розвивати як метод автоматичного ураження цілі на зустрічному шляху.
Дрон STRILA вже пройшов 50 ітерацій і продовжує постійно вдосконалюватися. Також в планах створити оновлену версію дрону STRILA 2.0, об’єднавши технології з німецьким виробником дронів Quantum Systems. Одними із головних треків є інтеграція в оновлену версію STRILA реактивного бустеру та нових спроможностей ШІ.
Як будуються оборонні екосистеми?
У наступні 5–10 років буде відбуватися перехід від окремих платформ до мережевих систем оборони, де один оператор може контролювати кілька апаратів, а самі дрони отримують більше функцій автоматичного супроводу й координації.
Паралельно поглиблюватиметься інтеграція з сенсорною інфраструктурою — радарами, оптичними системами, новими каналами зв’язку та AI-assisted управлінням. У підсумку виграватиме не той, у кого є дрони, а той, у кого є повноцінна екосистема швидкого виявлення, точного наведення і масштабованого застосування.
Окремими напрямами розвитку залишаються стійкість до РЕБ, робота без GPS, адаптивний зв’язок і, в перспективі, кооперативна робота груп перехоплювачів.
Частина цих рішень уже з’являється в українських системах, зокрема в оновленнях WIY STRILA, а частина поки що перебуває на стадії активного розвитку. І саме в цій еволюції сьогодні формується нова логіка захисту критичної інфраструктури.