Чому ми вважаємо себе середнім класом, навіть якщо це не так
Багато хто з нас називає себе середнім класом. Комусь незручно хвалитися високими доходами, а хтось не хоче визнавати, що його статки не дотягують до середнього рівня. Журналістка Fast Company Павітра Моган у своїй статті пояснює, як ідея «американської мрії» сформувала в суспільстві культуру середнього класу і чому ми схильні себе до нього зараховувати. Vector публікує адаптований переклад матеріалу.
Середній клас — хто вони?
За статистикою майже 70% американців вважають себе середнім класом, тоді як відповідний дохід мають лише 52% населення. За даними дослідницького центру Pew 2016 року, сім’ї з трьох осіб із середнім рівнем доходу за рік заробляли від $45 200 до $135 600. Дані Інституту Брукінгса свідчать про те, що цей діапазон ще ширший: вони відносять до середнього класу родини, що мають річний дохід від $37 000 до $147 000.
Чому люди переоцінюють чи навпаки — недооцінюють себе? За результатами опитування CNBC, подружня пара з річним доходом $500 000 називає себе середнім класом. Так само, як і американська домогосподарка з доходом вище середнього. Це говорить про те, наскільки в суспільстві розмиті межі між низьким, середнім та високим рівнем доходів.
Насправді ж з 1980 року статки людей з доходом вище середнього ростуть у міру того, як розвивається економіка США. А от зростання доходів середнього класу почало відставати від загального економічного розвитку.
Чому ж так багато людей з високим рівнем заробітку зараховують себе до середнього класу?
Чим більше ви заробляєте, тим більше витрачаєте
Те, як ви оцінюєте свій дохід, залежить від ваших потреб. Наприклад, двоє людей з однаковим доходом можуть по-різному оцінювати свій фінансовий стан. Одна людина оцінить свій рівень доходу як «вище середнього», інша — як «високий». А все тому, що більшість людей вимірює свій успіх з огляду на те, чого досягло її оточення. Наприклад, жителям міст з високою вартістю життя, власний дохід здається середнім.
«Люди, які мають працювати, щоб підтримувати свій стиль життя (як у власних власних очах, так і в плані соціального статусу), відчувають себе „середнім класом“», – говорить фахівець з фінансового планування Робінсон Кроуфорд.
Дехто помилково вважає себе середнім класом через те, що не помічає людей зі значно нижчим рівнем життя.
Можна все життя вважати себе бідним, доки не вийдеш на вулицю і не дізнаєшся, що деякі заробляють ще меньше, а хтось взагалі не має де жити. Ненавидіти величезні податки на медичну реформу легко рівно доти, доки у тебе не з’явиться дитина, якій потрібно щотижня ходити на огляд до лікаря.
Що не так з американською мрією
Суть проблеми може ховатися в ідеї «американської мрії», яку американці усіх соціальних прошарків сповідують не одне десятиліття. Та скоро їй може настати кінець: вартість життя зростає і американське уявлення про заможність все більше відривається від реалій.
Прагнення до високого соціального статусу заводять у глухий кут. Американці вірять, що престижний навчальний заклад гарантує їм гідну освіту, після здобуття якої вони знайдуть хорошу роботу і зможуть гордо називати себе середнім класом. Заради цього вони готові влазити у борги і брати кредити на навчання до $1,5 трлн. Кожен із них вважає себе унікальним, талановитим і вірить, що заслуговує на елітну освіту. Навіть, якщо на це немає грошей.
Вимірюючи своє фінансове становище, ми орієнтуємося не на реальне життя, а на історії зірок зі ЗМІ. Надивившись фото сім’ї Кардашьян і серіалів на кшталт «Відчайдушних домогосподарок», начитавшись про мільярдні контракти з бейсболістами, ми вже не можемо адекватно сприймати поняття «середній клас».
Люди бачать красиве життя на телеекранах і думають, що високий рівень доходу — це лише яхти та пальми. Та якщо повернутися зі світу Instagram на Землю, стає зрозуміло, що кожна людина має свої проблеми. І не всі їх можна вирішити грошима.