Китайський експеримент: як купити Африку менш як $200 млрд і отримати 53 голоси в ООН
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Кожний мейл із Каїра до Кейптауна проходить через китайські сервери, єдина офіційна військова база КНР за кордоном — в африканському Джибуті. Huawei контролює 70% африканських телекомунікацій, китайський банк вливає мільярди доларів в інфраструктуру, і до всього — половина Африки торгує через порт із китайськими кранами.
Журналістка Vector Дарія Прудіус вивчає мандаринську в Duolingo та розповідає, чому Захід програє економічну війну за континент. За $1 трлн Китай купує майбутнє 1,5 млрд людей, а ви досі думаєте, що Африка експортує тільки какао та експлуатує маленьких дітей.
Усі шляхи ведуть до Африки
Наприкінці 1990-х Китай почав експансію на континент, щоб отримати сировину та енергію для свого зростання. З 1990-х у Китаю з’явилося занадто багато заводів — сталі, машин, цементу, текстилю, що призвело до надлишкових потужностей. Тому уряд почав шукати, як продати зайві заводи та обладнання за кордон. Плюс знайти нові ринки для своїх товарів.
Дослідження RAND виділяє чотири причини, чому Китай зацікавився Африкою:
- Доступ до ресурсів, особливо нафти та газу.
- Величезний ринок для китайського експорту.
- Політична підтримка на міжнародній арені.
- Безпека для ведення бізнесу.
Але сьогодні до цього списку треба додати п’яту мету: монополію на критичні мінерали.
У 2023 році Китай інвестував близько $8 млрд у проєкти критичних мінералів в Африці, у 2024 — вже понад 10 млрд. Для порівняння, США — не більш як по $300 млн. Китай імпортує майже 90% кобальту з ДР Конго, переробляє 85-90% світових рідкісноземельних елементів і контролює постачання понад 50% американського попиту на 24 критичні мінерали (відчувається паралель з українським планом Маршалла, правда ж?).
Китайська «нова трійка» технологій — електромобілі, літієві батареї та сонячні панелі — потребує кобальту, літію, нікелю та рідкісноземельних елементів. Кот-д’Івуар став третім найбільшим постачальником нікелевої руди для Китаю. Китайські проєкти з міді коштували понад $2 млрд у ДР Конго та майже $2 млрд в Ботсвані.
Демографія теж важлива. Африка — наймолодший континент: у 2025 році середній вік населення — 19,3 року. До 2050 року тут житиме 2,5 млрд людей замість нинішніх близько 1,5 млрд. Тож до 2035 року щороку на африканський ринок праці виходитиме більше молодих людей, ніж у решті світу разом.
Для китайського бізнесу це величезні можливості. Африка — це сотні мільйонів потенційних покупців на ринку, що швидко росте. На відміну від насичених західних ринків, тут ще є куди рости. І конкуренція набагато менша.
Китай купує п’яту частину всього африканського експорту — метали, мінерали, паливо. А постачає більшість промтоварів та машин, які імпортує Африка. Особливо цінні критичні мінерали для зеленого переходу: мідь, залізо, алюміній. Без них неможливо робити батареї для електромобілів, сонячні панелі та вітряки.
Китай також розраховує на політичну підтримку. Зміцнення відносин з Африкою підвищує міжнародний вплив Пекіна. Більшість африканських урядів підтримує політику «Одного Китаю» Дипломатичний принцип, за яким існує лише один суверенний Китай, а Тайвань є його частиною. . У 2023 році китайські інвестиції в Африку досягли майже $4 млрд, порівняно з $75 млн двома десятиліттями раніше. На одному із самітів китайський представник банку гучно заявив, що Китай планує вкласти в Африку до $1 трлн за наступні 12 років.
За 20 років, особливо після вступу Китаю до Світової організації торгівлі у 2001 році, сформувались міцні економічні зв’язки. Сьогодні Китай — найбільший торговий партнер субсахарської Африки протягом 15 років та її головний кредитор із початку 2000-х.
Як працює китайський конвеєр впливу
У 2017 році президент Кенії урочисто відкрив залізницю за $3,6 млрд — найбільший інфраструктурний проєкт із часів незалежності країни. Китайська компанія побудувала 480 км колії за рекордні 32 місяці. Китайський банк дав 90% грошей. Кенійці отримали швидкісну залізницю, китайці — контракт на управління нею протягом наступних 10 років і гарантії на повернення кредиту з державного бюджету. Здавалося «ідеальною» угодою, але економісти критикували його з самого початку. Експерти писали, що він не має комерційного сенсу, а МВФ попереджав: 40% африканських країн із низькими доходами перебувають у борговому стресі, а Китай відіграє в цьому велику роль. Результати: перевезення залізницею коштує вдвічі дорожче за автотранспорт.
Золота модель
Така бізнес-модель працювала по всій Африці протягом 2000-2016 років. Як наслідок: кожна п’ята тонна африканського експорту йде до Китаю, а кожен шостий товар в Африці — китайський.
У 2023 році торговий оборот становив рекордні $282,1 млрд ($173 млрд — експорт Китаю до Африки, а $109 млрд — імпорт з Африки).
Крах золотої моделі
Китайські державні банки давали кредити під 2-7% річних на інфраструктурні проєкти, де підрядниками були китайські компанії. Будували все китайські компанії. За 16 років китайська частка африканського боргу зросла з 2% до 17%. Китайські банки стали найвпливовішими двосторонніми кредиторами континенту.
Кредитування досягло піка у 2016 році — $28,5 млрд. Потім почався крах. До 2022 року нові зобов’язання впали до $995,5 млн. Офіційною причиною назвали COVID-19. Проте реальною були боргові кризи в Замбії, Гані та Ефіопії показали, що модель «будуємо все підряд» не працює.
Нова стратегія
Президент Сі Цзіньпін на третьому форумі «Один пояс, один шлях» у 2023 році підкреслив стратегічний перехід до більш стійких, орієнтованих на громади проєктів. Він виділив пріоритетні сфери, такі як відновлювана енергетика, охорона здоров’я та технології.
Замість державних мегапроєктів Китай переходить на нову модель. З 3000 китайських підприємств (а неофіційно: 10 000) в Африці понад 70% тепер приватні компанії. Зсув йде від прямого інфраструктурного фінансування до торгових кредитів для регіонального експорту.
Найбільший приз — African Continental Free Trade Area (AfCFTA), яка створить єдиний ринок із 1,7 млрд людей і $6,7 трлн споживчих витрат до 2030 року. Це дасть китайським приватним компаніям доступ до найбільшого ринку світу після Китаю та Індії.
Що насправді купує Китай
Коли China National Petroleum Corporation у 2019 році підписав контракт на розроблення нафти в Чаді, він купував не тільки ресурси. Китайці купували доступ до $16 млн ринку та стратегічний контроль. CNPC видобуває нафту, Huawei будує 4G-мережі, китайські банки запускають мобільні платежі. А китайські інструктори тренують чадські війська — частина з 2000 африканських офіцерів, які щорічно навчаються в китайських військових академіях.
Спочатку бізнесмени, потім військові радники. З 2006 року Китай провів 20 спільних військових навчань з африканськими арміями.
Наприклад, у Нігерії китайські Tecno, Oppo та Infinix контролюють 65% ринку смартфонів. 200 млн нігерійців користуються китайськими телефонами з їхнім софтом, підключеними до мереж Huawei. Кожна транзакція зберігається на китайських серверах. Паралельно китайська NORINCO постачає зброю нігерійським силовикам та співпрацює з місцевими для спільного виробництва боєприпасів.
22 африканські країни встановили китайські камери масового стеження — технології, якими КПК контролює уйгурів у Сіньцзяні, тепер працюють у Лагосі, Найробі та Кігалі.
Найяскравіший приклад — Танзанія. Після перевороту 1964 року країна розпустила армію, вигнала британських та радянських інструкторів і попросила Китай створити Народні сили оборони з нуля. Сьогодні танзанійський військовий інвентар, доктрина та культура служби повністю китайські.
У 22 африканських країнах діють Chinese Special Economic Zones — місцеві працюють за $2-5 на день, прибуток йде до Пекіна. Але справжній контроль забезпечує інше: 70% африканських країн використовують китайську бронетехніку, а шість держав отримують понад 90% озброєння від Китаю. Майже 40 африканських країн співпрацюють із китайською поліцією.
53 голоси за лояльність
У березні 2022 року в Генеральній Асамблеї ООН голосували за резолюцію про засудження російської агресії проти України. 141 країна підтримала, пʼять проголосувало проти, 35 утрималися. Серед тих, хто утримався — 17 африканських країн, зокрема найбільші боржники Китаю: Алжир, Анголу, ПАР, Зімбабве.
Так, China Development Bank за тиждень до голосування підписав кредитну угоду з Анголою на $2 млрд. Алжир підписав угоду про газовий проєкт газову інфраструктуру на $180 млн. Політична лояльність має конкретну ціну.
За останні 10 років африканські країни часто голосують як Китай в ООН. Особливо коли йдеться про Тайвань та права людини. Загалом, щоб заблокувати рішення в ООН, потрібно набрати більше голосів «проти», ніж «за». Китай + Росія + їхні африканські друзі разом можуть дати понад 80 голосів.
Приклади китайсько-африканської дружби:
- 2022 рік, права людини: коли голосували про обговорення ситуації з уйгурами в Китаї, лише Сомалі з африканських країн підтримала. Решта голосувала проти або утрималася. Обговорення заблокували.
- 2020 рік, Гонконг: 25 африканських країн підтримали Китай у голосуванні щодо закону про національну безпеку в Гонконгу. Це була найбільша регіональна група на підтримку Китаю.
- 2017 рік: усі 11 африканських членів Ради з прав людини підтримали китайську резолюцію, яка просувала ідею «розвитку як основи прав людини» замість західного підходу.
Китай не купує африканські голоси — він купує африканські уряди. Відчуваєте різницю?
Китайський рай з африканськими реаліями
Жителі Найробі їздять швидкісною залізницею за $3 за поїздку — вдвічі дорожче за місцевий автобус, але у пʼять разів швидше. До 2022 року кенійці поступово перейняли керування: тепер 98% робочих місць займають місцеві, а доходи зросли до $118 млн у 2023 році — на 21% більше за рік.
У Джибуті китайський порт Doraleh обслуговує 95% експорту Ефіопії — 110 млн людей залежать від китайської інфраструктури. China Merchants Port Holdings управляє портом за концесією на 99 років. У 2018 році уряд Джибуті відібрав концесію у Dubai Ports World і передав китайцям.
Загалом китайські будівельні компанії заробили в Африці $37 млрд у 2023 році. Це менше ніж $55 млрд у 2015-му, але китайці досі будують третину всіх великих проєктів в Африці.
Схоже, за 25 років в тропічному кліматі, Китай навчився адаптуватися. Коли критика зростає, китайці передають операційний контроль місцевим, але зберігають технологічну та фінансову залежність. Так, кенійці управляють «своєю» залізницею, але поїзди — китайські, запчастини — китайські, кредит — китайський.
Коли план «Б» стає планом «А»
У січні 2025 року Трамп повернувся до Білого дому з новим планом проти Китаю. Що особливо цікаво, адже американський президент зазіхнув на споконвічну китайську територію — Східну Азію.
Так, Трамп підписав з В’єтнамом меморандум про стратегічне партнерство, яке передбачає $50 млрд американських інвестицій. Таїланд отримав обіцянку військової підтримки в обмін на обмеження китайського впливу. Філіппіни погодилися на розміщення додаткових американських баз.
Фактично Америка намагається витіснити Китай із регіону, який той вважає своїм за правом. Але така стратегія наразі дає зворотний ефект.
Китайський експорт до азійських країн тільки зростає. У 2024 році експорт до Асоціації держав Південно-Східної Азії виріс на 12% і перевищив експорт до США. В’єтнам купує на 32% більше китайських товарів, попри американський тиск. Тарифи Трампа змушують азійські країни вибирати між Китаєм та Америкою, але більшість обирає економічну вигоду, а не геополітичну лояльність.
Для Китаю це сигнал — треба шукати інші ринки. І цим «новим» завжди була Африка.
На завершення
Коли тарифи ускладнюють роботу в Азії, китайські заводи переїжджають до Ефіопії та Кенії. Коли Захід блокує китайські технології, Huawei будує 5G-мережі в Африці. Коли західні банки відмовляються давати гроші, China Development Bank працює без питань.
Трамп хотів зупинити Китай, але замість цього штовхнув китайців до найперспективнішого континенту світу. Поки американці пишуть нові санкції, китайці будують дороги в Найробі. Поки європейці говорять про демократію на самітах, китайці запускають електростанції в Ефіопії. Захід досі думає, що світом можна керувати через красиві промови в ООН. Але ж той, хто будує дороги, той і контролює, куди вони ведуть (нагадаємо: 53 дороги — африканські).
Америка витрачає трильйони доларів на війни на Близькому Сході за 20 років. Китай планує витратити $1 трлн на африканську інфраструктуру. Результати різні. Китайці не завойовують танками із зетками чи словами з трибун — вони будують порти, залізниці та електростанції, а потім просто виставляють чек.
Більше про це
Профайл Александра Ванга. Сина китайських фізиків, який переконав Америку воювати з Китаєм за ШІ
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
