Задизайнити майбутнє. Що таке спекулятивний дизайн і як він змінює світ
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Методологія speculative design змінює практично весь минулий підхід до роботи. Вона виникла від бажання дизайнерів не просто пасивно займатися оформленням дійсності, а бути активними учасниками створення нашого майбутнього.
Що буде, якщо гаджети навчаться контролювати людей? Які тварини з’являться на планеті після вимирання людства? Чи може жінка народити акулу? Дизайнери шукають відповіді на будь-які запитання, якими абсурдними вони б не були.
Школа Projector разом з дизайнером та арт-директором Anfi Sa (німецька студя Super an der Spree) зібрали для нас круті проєкти зі спекулятивним дизайном і пояснюють, що вони значать.
А що якщо?
Це питання можна поставити багатьом проєктам спекулятивного дизайну, які націлені змоделювати можливі сценарії майбутнього. Майбутнього, яке можна передбачити. Іноді ці прогнози песимістичні, часом катастрофічні. Але це не спроба налякати, швидше попередити і поставити питання: чи дійсно ми хочемо, щоб колись стало ось так? Майбутнє, як простір для креативних ідей, допомагає дизайнерові створювати всілякі сценарії без обмежень.
Тепер розповімо про кілька проєктів спекулятивного дизайну.
Do I own my body?
А це інтерактивна відеоінсталяція інтердисциплінарної художниці Anfi Sa. Вже понад 10 років вона працює з візуальними комунікаціями, а 5 з них також викладає та ділиться власним досвідом. В тому числі й в київській онлайн-школі Projector, де Anfi Sa веде авторський курс Speculative design. Її інсталяція базується на ілюзії гумової руки. Експеримент стосується суб’єктивного досвіду володіння частинами тіла. Питання, яке стало поштовхом до проєкту, — чи можливо експериментально маніпулювати індивідуальними відчуттями людського тіла? І наскільки ймовірно відчути позатілесні переживання?
Щит Be a Bat Man проти Covid-19
Проєкт, що називається, на злобу дня. Його розробив китайський дизайнер Сунь Даюн. У назві Be a Bat Man бачимо відсилку до кажана, від якого коронавірус, ймовірно, передався людині.
Модель представлена у формі щита з вуглецевого волокна і плівки ПВХ. Всередину вшиті дроти — джерела ультрафіолетового випромінювання. Вони нагрівають і стерилізують простір під щитом і захищають від коронавірусу. Пристрій відкривається автоматично, коли користувач потрапляє в людне місце.
«Після людини: Екологія майбутнього»
Так називається книга шотландського геолога Дугала Діксона. Він розмірковує про те, як буде жити наша планета після вимирання людини. Автор, посилаючись на теорію еволюції і дані про зміну екології, прогнозує, що на Землі сформуються нові континенти, з’являться нові види тварин і рослин.
Текст супроводжується купою ілюстрацій, над якими працювала група художників. Книга вперше була опублікована в 1981 році, тобто ще до появи поняття «спекулятивний дизайн». Можна сказати, що Діксон передбачив потребу в такому різновиді дизайну.
Я хочу народити акулу
Якщо Діксон торкнувся теми вимирання людини, то японська дизайнерка Ай Хасегава заговорила про проблеми перенаселення. Вона припустила, що продовольча криза тільки посилиться, тому придумала, як її подолати. Рішення, треба сказати, дуже сміливе.
Хасегава пропонує в буквальному сенсі «народжувати їжу». Дизайнерка обговорює можливість суміщення жіночої плаценти й ембріона тварини. Так, на думку авторки, можна врятувати види тварин, що вимирають. Свої ідеї японка втілила в проєкті «Я хочу народити акулу …». Все це схоже на абсурд, але свою модель Хасегава розробила на основі наукових даних і консультацій з медиками.
Capsula Mundi
А ось італійські дизайнери Ганна Чітеллі і Рауль Бретцель хочуть змінити наше ставлення до смерті. Вони запропонували експериментальний спосіб похорону, для чого розробили органічний кокон Capsula Mundi.
Задумка така: заховати забальзамоване тіло всередину капсули, а зверху посадити дерево. У нашому організмі міститься безліч поживних речовин, наприклад, вуглець, азот, фосфор, кальцій, магній. Тому тіло після смерті може стати джерелом добрива для рослин, а кладовища перетворяться в ліси.
Воскова модель Емма
Про цей проєкт Вільяма Хаєма багато хто чув. І це теж спекулятивний дизайн. Емма — втілення офісного працівника через 20 років. З надмірною вагою, поганим зором, викривленням хребта, варикозом. Саме з цими проблемами часто стикаються співробітники офісів.
Звичайно, Емма — персонаж перебільшений, але її «батько» попереджає: «Якщо не змінимо своє ставлення до роботи і не почнемо більше рухатися, станемо схожими на Емму».
Replast SS2021. Fashion Show
Київська дизайнерка Сніжана Чернецька закінчила курс Speculative design в Projector та створила колекцію одягу зі сміття, який цілком можливо стане звичним одягом у майбутньому. Цей проект став її дипломом на курсі.
Сюжет цього проекту розповідає таку історію. Молодь майбутнього знайшла спосіб виразити себе і створила власний рух протесту. Ця нова закрита група прагне знайти застосування для всього пластику, що простоює. Вони відродили сміття як новий ресурс і хочуть почати революцію у використанні пластику. А починають з фешн-шоу для своїх.
Поки проєкт працює тільки у форматі арт інсталяції, але потім речі, можливо, почнуть створювати і на продаж.
Anti-AI mask
Багато проєктів спекулятивного дизайну піднімають «цифрові» питання. Наприклад, польська художниця Єва Новак занепокоїлася алгоритмами розпізнавання обличь, які постійно удосконалюються і впливають на нашу свободу. Вона розробила мінімалістичну маску, яка дозволяє обходити технологію — камера таке обличчя не розпізнає.
Future Skin. Costume Concept
Дизайнерка Катя Бондаренко під час навчання в Projector вигадала особливий захисний костюм для майбутніх поколінь. Уявіть, що екологічні аномалії стали повсякденною практикою, а пандемія лише все погіршила. Без можливості адаптувати себе, людство вирішило адаптувати свій одяг і створило костюм для підтримки життя.
Такий костюм захистить тебе від перепадів температур, брудного повітря та токсичних опадів. А ще регулюватиме серцевий ритм та повідомлятиме про будь-які зміни у самопочутті.
Belief Systems
Цифровізацію суспільства обіграв у своєму проєкті Бернхард Хопфенгартнер. Він розробив кілька сценаріїв майбутнього, в якому гаджети контролюють нас через емоції. Наприклад, коли ми вибираємо один з декількох товарів, машина зчитує вираз обличчя при погляді на модель і потім приймає рішення за нас.
В іншому сценарії Хопфенгартнер описує нейротехнологію, яка аналізує емоції молодят і прогнозує ймовірність розлучення протягом 15 років з точністю до 90%.
Potsdamer Straße
Оскільки дизайнерка Anfi Sa живе та працює в Берліні, не дивно, що цетральним сюжетом одного із її спекуляивних проєктів стала центральна вулиця Берліна. Але зовсім порожня і покрита водою.
Як зміняться звичні пейзажі, коли природа візьме верх і почне повільно руйнувати все створене людиною? Відеоінсталяція Potsdamer Straße саме про це.
