Натхнення на мільярд. Що таке мотиваційна література і чому нам (не)варто її читати?

Від книжки до багатомільярдної індустрії

Звіт «Ринок продуктів та послуг з самовдосконалення у США» від Marketdata оцінює вартість ринку мотиваційного контенту в $11 млрд станом на 2018 рік. Він прогнозує його зростання до $13,9 млрд між 2019 та 2023 роками. Якщо раніше саме бейбі-бумери (1946-1964 рр. народження) були основними споживачами цього продукту, то майбутнє індустрії самовдосконалення однозначно за міленіалами (1981-1996 рр. народження).
Справді, згідно з дослідженням, 94% міленіалів ставлять у Новий рік цілі, пов’язані зі своїм самовдосконаленням. Водночас це роблять лише 84% бумерів та 81% покоління Х (1965-1980 рр. народження). Видавці швидко реагують на подібний попит. У Великобританії, наприклад, за останні 5 років ціла низка видавництв розпочала або відновила серії книжок з самодопомоги.
Ідейний початок цього напряму однойменною книгою поклав шотландський письменник та реформатор Семюел Смайлс (1812-1904). Його книга «Самодопомога», згідно з BBC, продалася тиражем у чверть мільйона копій ще до смерті автора. Настрій книги передає максима, з якої вона розпочинається: «Небеса допомагають тому, хто допомагає собі».
Як зазначає журналіст Маршал Сінклер, книга Смайлса цілком вписалася у класичний лібералізм 19 століття. Промислова революція, утвердження капіталізму та урбанізація робили суспільство більш мобільним та заохочували людей вірити у те, що все залежить тільки від їхньої праці та ініціативи.

«Навіть найкращі інституції не можуть надати людині багато допомоги. Найкраще, що вони можуть зробити для неї, — це дати змогу розвивати себе та самостійно покращувати свій стан», — проголошував свої ліберальні ідеї Смайлс, закладаючи також підвалини майбутньої мотиваційної індустрії.

Це переконання ідеально накладалося на концепцію «американської мрії» та капіталістичного світу, а тому процвітання літератури з самодопомоги було лише питанням часу. Маршал Сінклер згадує такі найяскравіші точки на шляху завоювань самодопомоги:

• написані після Великої депресії та продані мільйонними тиражами «Думай і багатій» Наполеона Гілла та «Як здобувати друзів і впливати на людей» Дейла Карнегі;
• сильні впливи New Age філософії на напрям у 1970-1980-х, що додав їй спірітуалістичної нотки;
• роботи психолога Мартіна Селігмана про вивчену безпомічність та його позитивна психологія;
• харизматичні виступи Тоні Роббінса (чого варта лише «поза сили») та денні шоу Опри Уінфрі.

Напрям «мотивашок» розвинувся настільки, що породив навіть anti-self-help self-help. Так, наприклад, Марк Менсон, автор бестселеру «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» критикує індустрію самодопомоги та пише статті на кшталт «П’ять проблем з індустрією самодопомоги».
Міккі МакГі, авторка книги «Самодопомога, Inc.: Трансформаційна культура у американському житті», пов’язує зростання попиту на літературу з самовдосконалення у США з «новою незахищеністю», що виникла через закінчення ери стабільних робочих та сімейних стосунків. На її думку, оскільки професія чи шлюб на все життя стають все більш рідкісним явищем, зростає тривога, що породжує бажання постійно самовдосконалюватися, щоб мати попит на шлюбному та кар’єрному «ринку».
Якщо тривога зростає у США, можемо тільки припустити її рівень в Україні. Екстраполюючи ці думки на українських реалії, стає зрозумілим, чому видавництва активно перекладають та видають мотиваційну літературу.

Однак, існує й інша, протилежна точка зору про те, що люди починають цікавитися популярною психологією та самовдосконаленням саме «від хорошого життя» та банального просування вгору пірамідою Маслоу — від задоволення базових потреб до більш вишуканих.

Три причини, чому не треба це читати

Автор книги «Залежний від самодопомоги: Перетвори передозування інформацією на життя, наповнене трансформацією» Даніель Гефен говорить про звикання, яке може викликати література з самовдосконалення:
«Коли дочитуєш до останньої сторінки, всередині раптово виникає хворобливе відчуття. Коли ти читаєш книгу з самодопомоги, ти говориш собі, що продуктивний. Проблема полягає в тому, що коли ти закінчуєш, то маєш взяти на себе відповідальність, але замість цього просто переходиш до наступної книжки, і цикл продовжується».
Опис активного пошуку зустрічей, вебінарів та матеріалів з самовдосконалення з книги Гефена підозріло нагадує події у фільмах «На голці» чи «Реквієм за мрією». Жартуємо, звісно, хоча вираз self-improvement junkies справді побутує серед поціновувачів мотиваційної індустрії.
Деякі проблеми потребують системних рішень, а не індивідуальних зусиль, як би не намагалася довести нам зворотне мотиваційна література. Найкраще про це написав британський соціолог Зигмунт Бауман:
«Людина може значно більше залежати від дії ринкових сил, про які вона навіть не підозрює… вона може не розуміти природи цих сил або не передбачати їхній вплив, але, незважаючи на це, їй все одно доведеться особисто розплачуватися за будь-які прийняті або неприйняті рішення. Життя людини стає біографічним вирішенням системних суперечностей». Інколи ви не можете знайти роботу не через те, що недостатньо мотивовані, а через те, що ринок праці просів під час пандемії коронавіруса.
Через пріоритет, що «мотивашки надають» мисленню, а не діям, зміни у житті можуть здаватися такими, що потребують лише правильних думок та відповідного налаштування, а не самодисципліни та марудної праці. Ед Бергзма у своєму дослідженні «Чи допомагає самодопомога?» наводить думку психолога Гебріела Еттінґена про те, що одних фантазій для схуднення не вистачає:

«Було з’ясовано, що жінки, які фантазували про 36 розмір, якого вони збиралися досягнути за допомогою останньої дієти, насправді набирали вагу, якщо не приділяли належної уваги всім перешкодам на шляху і не усвідомлювали, скільки сили волі їм знадобиться…».

Три причини, чому варто це читати

Утім, мотиваційна література може принести і певну користь. Згідно зі згаданим вище дослідженням Еда Бергзма, самодопомога часом справді допомагає. Існують свідчення на користь того, що читання «мотивашок», які сфокусовані на вирішенні якоїсь конкретної проблеми, справді допомагає людям з цією проблемою.
Психолог Стівен Старкер також підкреслює позитивний вплив натхнення від самодопомоги: «…вони піднімають дух, зароджують і підтримують надію, заохочують людей прагнути до своїх цілей; вони також позбавляють почуття безпорадності, безнадії, відчаю та депресії». Старкер навіть порівнює деяку літературу з самодопомоги з ефектом плацебо від ліків.
Як зауважує Маршал Сінклер, так звана література з антисамодопомоги (anti-self-help) справді пропонує нам досить розважливий та раціональний погляд на речі — замість того, щоб бути винятковим та довершеним, прийняти обставини свого життя, свою посередність та страждання, яких не уникнути. Це може звучати жахливо для прибічників радикальної роботи над собою, але «роби те, що можеш, з тим, що є» — це завжди хороша ідея.
Кінець кінцем, «мотивашки» справді містять техніки, які варто взяти на замітку. Так, можливо, щоб до них дістатися, доведеться прочитати багато патетичних роздумів. Так, можливо, зі 101 техніки ви використаєте 2. Так, можливо, навіть ці дві техніки ясні як божий день і давно зрозумілі усім навколо. Але добре все ж, що «Ніколи не їжте на одинці» Кейта Ферацці підкинуло мені кілька ідей щодо того, як поводитися на конференціях.

Хочеться закінчити у дусі книг з самодопомоги. Наприклад, словами Марка Менсона: «Будьте скептичними. Будьте егоїстичними. І будьте нещадними. Ми говоримо про ваше життя. Ніхто інший не може бути щасливим за вас». Краще і не скажеш.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter