Звалище безглуздих думок. Якщо дурних запитань не буває, то навіщо існує Quora? 

Прогулянка цифровим звалищем 

Протягом останніх семи місяців я щодня чи через день отримую «персоналізовану» розсилку з купою свіжих запитань, створених користувачами, від вебсайту Quora. Ось кілька прикладів: 

• «Я заскочив свого сина за грою на Xbox опівночі, коли наступного дня йому йти до школи. Зрештою я зламав його консоль, і тепер він зі мною не розмовляє. Як йому довести, що він сам винен?».
• «Мій чоловік у гніві випадково виштовхнув нашу 4-річну доньку з вікна 40-го поверху. Що мені зробити, щоб його не посадили до в’язниці? Йому не потрібні ці проблеми». 
• «Чи був Гітлер приємною людиною в особистому спілкуванні?». 

Не пам’ятаю, чи підписувався я на ці електронні листи. Правду кажучи, я навіть не знав, що в мене є обліковий запис на Quora.

Схоже, це поширене явище. У 2018 році сайт повідомив користувачам, що їхня особиста інформація, можливо, була під загрозою внаслідок витоку даних. Найчастішою відповідь була: «Чекайте, а хіба я ваш користувач?».

Ще легше забути той факт, що платформу Quora колись вважали майбутнім інтернету. Авторитетні люди пророчили, що це буде найбільш переломний момент після появи Facebook і Twitter, що вона затьмарить «Вікіпедію» як онлайн-довідник, і що це сучасна Александрійська бібліотека. Сьогодні візит на сайт більше нагадує прогулянку сміттєзвалищем. 

Більшість запитань — просто непотріб. Деякі з них взагалі не є запитаннями, а радше провокаціями. А коли користувачі, здається, дійсно шукають корисні відповіді, реакція на їхні запитання, м’яко кажучи, неоднозначна. Рідкісні перлини якісного контенту, які існують на сайті, важко відсіяти від купи безглуздя — принаймні частково через те, що Quora має схильність висувати безглуздя на передній план. Це й сталося в так званих електронних дайджестах, які я отримую. 

Мабуть, найпоширенішим типом запитань там є прохання про особисті поради щодо того, як впоратися з якоюсь ситуацією, — вигаданою, щоб викликати обурення користувачів. Інші популярні теми: вступ до коледжу, нарцисизм і так, Гітлер. 

Минулого місяця я опублікував власне запитання на сайті: «Що за чортівня тут сталася?». 

Як зіпсувалась Quora

Якщо пошукати, протягом останніх п’яти років на сайті було повно різних варіантів цього запитання («Чому Quora останнім часом нагадує смітник?»; «Чому так багато питань, здається, не мають зв’язку з реальністю?») і стільки ж відповідей на нього: і корисних, і ні. 

На мій власний допис користувачі відреагували по-різному: хтось погодився, хтось закликав перестати бути «лінивим мішком лайна» і прочитати попередні відповіді на схожі запити. Дехто дійсно спробував пояснити, чому природа сайту змінилася. Але ніхто не заперечував мою основну тезу: Quora насправді колись була неймовірною платформою, але перестала. 

Quora з’явилася під час розквіту інтернет-сайтів із запитаннями та відповідями. До середини 2010-х років люди шукали інформацію шляхом краудсорсингу на новітніх форумах, типу Aardvark і Blopboard. Вони могли звернутися до платформ на кшталт Ask.com (раніше Ask Jeeves) і Pearl.com (раніше JustAnswer.com). Або ж публікувати повідомлення в улюбленому Stack Overflow, більш ексклюзивному Ask MetaFilter чи поринути в хаос Yahoo! Answers. 

Деякі з цих сайтів «перебували у повному хаосі, але все ще були популярні», — сказав Адам Д’Анджело, один зі співзасновників Quora, у 2011 році під час свого інтерв’ю журналу WIRED через рік після відкриття сайту. «Це підказало нам, що в цьому щось є». 

Quora пропонувала приблизно те ж саме, що й інші сайти, тільки краще. Йшлося про безоплатну високоякісну інформацію, яка приноситиме користь усім. Quora мала б стати Facebook серед MySpace і Friendster у світі сайтів із запитаннями та відповідями. І якийсь час Д’Анджело та його співзасновник (обидва колись працювали у Facebook), здавалося, виконували свою обіцянку. 

У спільноті, яку вони створили, відчувалася інтимність і сусідство. Користувач міг спитати: «Що [співзасновник Facebook] Дастін Московіц думає про фільм «Соціальна мережа»?» — і сам Московіц заскочив би, щоб дати відповідь. У 2011 році газета The Guardian писала, що Quora надає розумні відповіді від справжніх експертів. Видання описувало, як сервіс допомагає соцмедіа просунутися мережі «від чистого пошуку до більш інтелектуальних інформаційних систем».

Венчурний капітал лився рікою. «Команда рок-зірок із суперпродуктом» — таким був вердикт одного з топінвесторів Кремнієвої долини.

До 2014 року компанія залучила понад $80 млн та швидко наближалася до оцінки в $1 млрд. Барак Обама заходив на платформу, щоб відповісти на запитання щодо закону про доступне медичне обслуговування. 

Проте через кілька місяців деякі представники технічної преси описували Quora в минулому часі як сайт, який «зазнав невдачі». Не в тому сенсі, що бізнес занепадав або що кількість його користувачів скорочувалася. А тому що, можливо, це була не та інтелектуальна інформаційна система, яку прагнули створити його засновники. 

«З плином часу сайт ставав все більш захаращеним рекламою», — сказав мені Суман Кальян Мейті, дослідник Массачусетського технологічного інституту, який вивчав Quora з 2013 року. Провокаційного контенту ставало все більше, можливо, тому, що він призводив до більшого залучення аудиторії, а від цього, своєю чергою, залежали доходи від реклами. 

Діпто Дас, інформатик з Університету Колорадо в Боулдері, який опублікував кілька статей про Quora, помітив таку ж тенденцію. За його словами, у міру того, як кількість клікбейтних запитань зростала, найкваліфікованіші користувачі, включно з «технічними інсайдерами та експертами», якими раніше захоплювалася газета The Guardian, перестали робити свій внесок у життя платформи. 

Запровадження партнерської програми Quora у 2018 році лише погіршило ситуацію. Через те, що опублікованих питань бракувало, компанія почала платити користувачам за їхнє вигадування. Ця система, яка припинила існування минулого року, надала користувачам більше тем, які вони могли б обговорити. Але не всім сподобався результат: програма створила «гігантську фабрику ідіотських запитань», як висловився один давній користувач. 

У своєму блозі кілька років тому Д’Анджело захищав програму: «Згідно з нашими внутрішніми показниками, запитання, які ставлять партнери, у середньому кращі, ніж від користувачів, які не беруть участь в програмі».

Важко сказати, як саме ці події вплинули на трафік і доходи Quora, оскільки вона зазвичай не ділиться такими цифрами. Компанія не має інструментів резервного копіювання чи експорту, або загальнодоступного інтерфейсу, який би дозволяв надсилати запити із зовнішнього програмного забезпечення. Мейті сказав мені, що Quora погрожувала йому судовим позовом, якщо він і його колеги поділяться даними, які зібрали з сайту. 

Усе ще на плаву

Один з теперішніх керівників компанії, який виступав від її імені, але відмовився назвати своє ім’я, визнав, що спроби Quora надавати високоякісний контент іноді провалюються. 

«Ми дуже старанно працюємо над розрізненням якісного та неякісного контенту», — сказав він мені. Але, за його словами, через те, яким масштабним став сайт, і через вищий, ніж будь-коли, рівень трафіку, який зріс більш ніж у 100 разів у порівнянні з початковими даними, це стало важче робити: «Можна сказати, що середня якість постів нижча, ніж була колись, навіть якщо абсолютна кількість корисної інформації зросла». 

Частково завдання полягає в пошуку правильного балансу між якістю контенту та залученням аудиторії. Треба знайти компроміс, адже якщо ви занадто сфокусуєтеся на першому, друге страждає.

«Ви отримаєте дуже нудний досвід використання сервісу. Це буде схоже на енциклопедію або, що ще гірше, на ресторан, де подають тільки здорову їжу», — сказав він мені.

У своїй нинішній формі Quora, звісно, не дуже корисна, але принаймні вона все ще на плаву. Можливо, у найближчі роки компанія запропонує щось зовсім інше. CEO Quora Адам Д’Анджело з 2018 року є членом ради директорів OpenAI, розробника ChatGPT. Протягом останнього року його компанія зосередилася на розробці сервісу чат-ботів Poe. 

Це не велика мовна модель. Ви просто вводите свій запит у вікно пошуку та вибираєте наявний чат-бот або генератор зображень: ChatGPT, Google-PaLM, DALL-E-3 тощо. Poe не є частиною Quora. Проте Quora наразі також пропонує відповіді ChatGPT разом з користувацькими. «Більшість зусиль Quora зараз спрямовані на Poe», — сказав Д’Анджело на нещодавньому івенті. 

Що це означає для довгострокового майбутнього Quora, не зовсім зрозуміло. Однак наразі сайт, швидше за все, залишатиметься квітучою невдачею: трафік зростає, а зацікавленість спадає. Можливо, це природний етап у життєвому циклі будь-якої соцмережі, коли користувачів усе ще багато, але початковий ажіотаж зійшов нанівець. 

Колись Quora уособлювала центральну ідею інтернету — об’єднувала людей із запитаннями та людей із відповідями з усього світу для обміну інформацією. Замість того, щоб шукати відповіді у друга чи в бібліотеці, ви могли поставити запитання… усім. Сьогодні цей вебсайт спамить мою поштову скриньку запитами типу: «Чи ділив ваш чоловік коли-небудь вас з іншою жінкою?» 

Чотирнадцять років потому Quora дає відповідь на одне фундаментальне питання: як розвивався інтернет? Від ідеалізму до опортунізму, від прагнення знань до привернення уваги, від цікавих запитань до вигукування відповідей. And

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter