Які часи — такі й інвестиції. Скільки коштує невеличкий ядерний арсенал для України 

Коротка довідка: що ми втратили й скільки

Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій у світі ядерний арсенал, що становив 17% від світового потенціалу — понад 1500 стратегічних боєголовок на 176 міжконтинентальних балістичних ракетах та 30-40 стратегічних бомбардувальниках, а також близько 2800-4200 тактичних ядерних боєзарядів.

На момент відмови ядерний потенціал України оцінювався вище, ніж у Великобританії, Франції та Китаю разом узятих.

Однак під тиском та в обмін на безпекові гарантії за Будапештським меморандумом 1994 року, який підписали США, Велика Британія та росія, Україна добровільно відмовилась від своєї ядерної бомби.

Що входить у стартовий ядерний пакет 

Сьогодні ж, щоб стати членом елітного клубу ядерних держав, необхідно розробити або купити цілий комплекс технологій та інфраструктури. Простої «валізки з кнопкою» вже недостатньо.

Так, до стартового ядерного пакета амбітної молодої держави входять:

Збагачений уран і плутоній

Без цього компонента далі розмов на кухні справа з ядеркою не рухатиметься. Потрібні тисячі високошвидкісних центрифуг (приблизно $200 000 за штуку), заводи з перероблення, системи охолодження. Це величезні споруди, які неможливо сховати від супутників. Альтернатива — плутонієвий реактор і радіохімічний завод для перероблення. Теж не сховаєш у гаражі.

Північна Корея витратила десятиліття, створюючи потрібну інфраструктуру, а Іран досі намагається довести цей процес до кінця, попри багатомільярдні інвестиції.

Секретні дослідницькі об’єкти

Ядерна програма потребує бункерів, лабораторій та підземних комплексів, захищених від супутникового спостереження й авіаударів. Такі об’єкти зазвичай коштують від сотень мільйонів до кількох мільярдів доларів, залежно від рівня секретності та захисту.

Вузькоспеціалізовані фахівці

Фізики-ядерники, інженери, матеріалознавці — ці спеціалісти не ростуть на деревах. Їх потрібно навчати десятиліттями, платити конкурентні зарплати й захищати від вербування іноземними розвідками. 

Загалом ядерна програма потребує тисяч кваліфікованих спеціалістів.

Системи доставки

Навіть якщо створимо ядерну боєголовку з нуля, без надійної системи доставки вона майже нічого не варта. Потрібно розробити балістичні ракети, системи наведення, підводні човни з ядерними ракетами або стратегічні бомбардувальники. Тільки програма балістичних ракет може коштувати від $2 до $5 млрд.

Командні центри та системи безпеки

Ядерна зброя потребує неймовірно складних систем контролю, щоб запобігти несанкціонованому використанню. Це означає спеціалізовані командні центри, системи комунікації з багаторівневим шифруванням, біометричні системи безпеки тощо. 

Тестова інфраструктура

Ядерні випробування (підземні, якщо не хочемо миттєвих санкцій) потребують спеціальної інфраструктури, моніторингових станцій та ізольованих полігонів, недоступних для міжнародного спостереження. З таким прицільним всесвітнім спостереженням за Україною як зараз це майже нереально зробити (але немає нічого неможливого, правда ж?).

Дипломатичний захист

І останнє, але не менш важливе: нам знадобиться дипломатична інфраструктура для протидії неминучим санкціям, торговим обмеженням і міжнародній ізоляції, які настануть відразу після першої підозри у створенні ядерної зброї.

Ліворуч найпотужніша ядерна зброя, яку коли-небудь випробовували — «Цар-бомба», її виготовили в СРСР. Фото: How Stuff Works та Rosatom (YouTube)

Вартість «вхідного квитка» до ядерного клубу

Рекордсменом із «бюджетної» ядерної програми вважається Пакистан, який витратив всього близько $12 млрд на свою програму. Вона залучила безпосередньо 120 000 осіб до виробництва ядерних боєголовок і ракет. І це в країні, де місячна зарплата вченого на той час становила $50-100.

Натомість розвинені західні держави інвестували значно більше: 

• Велика Британія витратила близько 205 млрд фунтів лише на оновлення системи Trident протягом 30 років, а річні витрати на ядерний арсенал у 2023 році становили 6,5 млрд фунтів (12% військового бюджету). 
• Франція витратила 25 млрд євро між 2019 і 2023 роками тільки на розвиток своїх ядерних сил, це без врахувань багатомільярдних початкових інвестицій у створення програми та інфраструктури для неї.

То скільки ж загалом коштує ядерна бомба для нас? Зауважимо, що мова не лише про бомбу, а й про бомбардувальники та ракети, які разом складають комплекс ядерної зброї.

Вимірюватимемо сукупну вартість, звісно ж, у доларах — на знак вдячності до США. Проте ми також додамо український прайс — у гречці. 

Створення мінімальної ядерної програми вимагає, за нашими найскромнішими підрахунками:

• Близько 4 тонн природного урану (для однієї бомби потрібно 15-25 кг U-235 (з концентрацією >90%). 
• Мінімум 1000 центрифуг, які працюватимуть безперервно протягом року (або років), щоб виробити матеріал для однієї бомби.
• Тисячі вчених, інженерів, техніків — від фізиків-ядерників до металургів.
• Від 5 до 10 років для країни з розвиненою промисловою базою (за умови повної мобілізації всіх ресурсів і відсутності міжнародних санкцій росії).

Для початку фінансування ядерної програми кожен українець мав би віддавати 30% своєї зарплати протягом 8-12 років (за умови, що всі інші витрати держави не зміняться). Якщо ж перевести це на розрахунок гречкою — маємо відмовитися від усіх харчових продуктів, крім гречки десь на 7-10 років.

Тож, якщо говорити про загальний цінник — за нашими найскромнішими оцінками створення ядерної програми з нуля обійдеться у $50-$100 млрд. Це приблизно 52-105% від річного бюджету на 2025 рік ($95,5 млрд). 

У гривнях — близько 2,25-4,5 трлн грн — сума, на яку можна було б придбати близько 56–112 млрд пачок гречки (якщо рахувати 40 грн за упаковку).

А якщо кишенькового ядерного запасу нам виявиться недостатньо, то нарощення більшої кількості боєголовок обійдеться в сотні мільярдів доларів на рік. Наприклад, загальні витрати на ядерну зброю США протягом наступних трьох десятиліть оцінюються в $1,5-2 трлн. Проте у них немає імперського сусіда під боком.

Чи можна позичити ядерку у друзів

Відомі приклади, коли передання ядерних технологій суттєво прискорювало процес. Найвідоміший випадок — співпраця Франції та Ізраїлю у 1950-1960-х роках.

Франція допомогла Ізраїлю побудувати реактор у Дімоні, який був офіційно «дослідницьким», але насправді виробляв плутоній. Також були передані технології перероблення ядерного палива і, можливо, деякі конструкторські рішення.

Але навіть із французькою допомогою Ізраїлю знадобилося близько 10 років для створення перших ядерних пристроїв. До кінця 1960-х років Ізраїль вже мав кілька ядерних боєголовок.

Поза тим, програма стала успішною. Передусім завдяки:

• Високому рівню наукової бази Ізраїлю.
• Доступу до західних технологій.
• Відсутності міжнародної ізоляції.
• Відсутності росії поруч із собою.
• Пріоритету ядерної програми всередині держави.

Сьогодні такий сценарій практично неможливий. Жодна ядерна держава не ризикне передати технології (навіть нам), оскільки міжнародний режим нерозповсюдження значно жорсткіший, а наслідки для донора будуть суттєвіші.

Тож ми можемо вкласти $100 млрд у бомбу, яку не зможемо використати, або ж модернізувати всю оборонку, медицину та освіту разом узяті. Здається, навіть початківець з економічною освітою інстакурсів скаже, що наш ядерний проєкт стане факапом століття з нульовою рентабельністю.

Більше про це

01 НОВИНИ

Американська компанія побудує центр обробки даних з ядерними реакторами

Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Далі

Завершити

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter