Як знайти ресурс на розвиток та перетворити навчання в джерело енергії. Досвід продюсерки освітніх курсів Universe

Важко завжди бути продуктивним. Буває, ресурсу вистачає лише, щоб виконати базові завдання й подивитися TikTok. А іноді ми взагалі потрапляємо в безкінечне коло прокрастинації, коли усе «не на часі».
Чому неможливо підняти мотивацію силою волі, як знайти в собі ресурс та чи може навчання стати головним джерелом енергії — розповідає продюсерка освітніх курсів IT-компанії Universe Олександра Азарова. 

Причина прокрастинації — не лінь

Мозок — своєрідний пульт керування. Його головне завдання — зберегти організм живим. Саме тому нам у спадок дісталася стратегія оцінювати будь-яке середовище з позиції «безпека-небезпека». 

Лімбічна система («емоційний центр» мозку) постійно відстежує середовище на предмет загроз — реальних або потенційних, фізичних або соціальних. У разі виявлення мобілізується весь організм. На нейрохімічному рівні виділяється адреналін — він дозволяє сконцентруватися, щоб якомога швидше позбутися небезпеки. Лімбічна система прагне довести всі наші дії до автоматизму й не витрачати зайвий ресурс. 

Популярна зараз тема «daily routine» набула поширення з фізіологічних причин: рутина — зрозумілий когнітивний процес, на який мозку не треба витрачати купу енергії. Тому він нагороджує нас дофаміном за «безпечну» стратегію поведінки. 

Чому прочитана книга — не навчання? 

У підлітковому віці ми вчимося так, як кажуть нам батьки, вчителі, викладачі. Йдемо зрозумілими стежками до конкретних результатів: закінчити школу, скласти ЗНО, отримати вищу освіту, а далі — прірва. Через невідомість починаємо копіювати попередній досвід навчання. Так отримуємо: 

• купу куплених курсів, але жоден з них не пройдений до кінця;
• обіцянки на Новий рік, які ніколи не виконуються;
• амбітні цілі заради цілей, які не досягаються;
• цілі, які досягаються, але з відчуттям «справжнє життя проходить повз мене».

Наш мозок завжди прагне йти зрозумілими стежками. Якщо стежка нова, перша реакція — супротив та уникнення. Або іншими словами — безвідповідальність, прокрастинація, лінощі. Є вихід, як забезпечити собі «когнітивну безпеку», враховуючи особливості роботи мозку. Потрібно — автоматизувати навичку навчатися.

Навчання не обмежується прочитаною книгою або закінченим курсом. Важливо розглядати його як спосіб пізнавальної діяльності, а навичку «навчатися» — як здатність перетворювати досвід, інформацію та факти на знання. 

Так ми зміщуємо фокус з простих актів навчальної діяльності (прочитав книжку, закінчив курс), на побудову нейронної мережі сприйняття та обробки інформації. Будь-яка навчальна діяльність стає для нас лише інструментом, а не самоціллю.  

Три кроки до побудови системи навчання 

Шляхи створення власної навички «навчатися» — проєкт на все життя. Він буде змінюватися та розвиватися. Але, як ми вже знаємо, нас лякає невідомість. Тому є кілька простих кроків, з яких можна почати. 

Визначити джерела та методи пізнання, які підходять саме вам

Проаналізуйте, яким чином ви отримуєте та обробляєте вхідну інформацію, відповівши на низку запитань:

Головне — потреби

Загалом у нас є три потреби, які спонукають до дії. Але лише за умови, що базова потреба у фізичній безпеці закрита. 

• Потреба в близькості (інстинкт — збереження роду).
• Потреба в ресурсі (у наші дні гроші — ресурс). 
• Потреба в соціальній поведінці (інстинкт — ієрархічність).  

Усе, що ми кажемо та робимо, має ціль. Мотивація — фізіологічна та психологічна реакція, яка спонукає до дії. Важливо розуміти, що ми діємо із дефіциту. Якщо складно прямо відповісти на запитання, яку потребу хочеться задовольнити, можна запитати — чого не вистачає. Ще декілька питань, які допоможуть краще зрозуміти свої потреби: 

• Яка в мене мета? 
• Що я роблю для досягнення цієї мети?
• Що я хочу отримати, коли роблю певну дію? 

Принцип розуміння потреб показує, чому неможливо підняти мотивацію силою волі. Мотивація — це автоматична реакція. Натомість сила волі — свідоме спонукання до дії, коли ми розуміємо мету. У такому випадку сила волі стає провідником та бустером, який допомагає якнайшвидше досягти бажаного. Сила воля потрібна нам для дисципліни та самоорганізації. 

Маленькими кроками

У процесі розвитку навички дуже важливо зупинятися та звірятиcя, потрібно постійно думати про напрям, у якому йдемо. Існує метод декомпозиції складних цілей на маленькі зрозумілі кроки. Що важливо пам’ятати:

• Чим простіше, тим краще. Потрібно сформулювати ціль так, щоб перед кожним новим кроком не замислюватися, що робити. Має бути настільки зрозуміло, щоб єдине, що залишилось, — це зробити.  
• Quick wins — система швидких перемог. Потрібні швидкі докази, що свідчать про певний результат. Це вимагає простих дій — з мінімальним вкладенням часу та сил, але позитивним ефектом. 
• Правило першого дотику.  Якщо під час  першого  контакту розумієте, що щось не так, не треба продовжувати. Краще зупинитись та запитати себе, що саме не так. Якщо складно, робимо крок назад. Розкладаємо процес на більш прості дії та відповідає на питання «для чого». 

Шаблон, який працює 

Я вирішила спробувати зробити навпаки — перестати йти за шаблонами навчання та побудувати власний. Ось що з цього вийшло:

1. Ніяких фреймворків із особистих цілей розвитку. Уперше я не поставила чітких цілей розвитку, які можна було б виміряти. Натомість спробувала відштовхуватися від потреб. Тобто мета звучить не як «Заробити Х», а «Я хочу перебувати у стані Х, для того, щоб… Для цього мені потрібно».

2. Диверсифікація діяльності. Я завжди вважала, що якщо хочеш реалізації, слід звузити фокус та жити тільки цим. Посилаючись на перший  пункт (жодних фреймворків), зрозуміла, що буду розвиватися в декількох напрямках. Розвивати креативний, наставницький та фізичний потенціали. 

3. Ми встигаємо стільки, скільки нам потрібно. Змінила своє ставлення до тайм-менеджменту. Завжди відштовхувалася від «скільки часу потрібно на виконання». Зараз: «Я хочу за цей проміжок часу зробити такі речі. Як досягти поставлених цілей та не нашкодити собі?».

4. Щоденник успіхів. Почала фіксувати успіхи письмово. Фіксую те, що зробила та свої враження: «Чому мені здавалась, що я не можу цього досягнути? Яку силу я знайшла в собі, коли це зробила»?  

5. Довіра до досвіду інших. Досвід інших — джерело, що допомагає знайти інсайти щодо себе та скоротити час пошуків відповідей. На щастя, інтернет дозволяє знайти ментора або колегу за фахом у будь-якому куточку світу. Є менторські програми в Україні. Зараз активно розвиваються ком’юніті в Telegram в залежності від  фаху. 

Я використовую два методи: активний пошук та нетворкінг. Шукаю в соціальних мережах цікавих людей, пишу в особисті повідомлення та в залежності від цілей домовляюся або про знайомство, або про консультацію. Теорія шести рукостискань теж працює. Завжди є друг, знайомий або колега, який має необхідні контакти.     

Замість висновків

Кожен з нас хоче бути сповненим енергії та впевненим у своїх силах — «бути у ресурсному стані». І навчання може стати для нас джерелом енергії, якщо сприймати його більш широко. Це здатність перетворювати будь-який досвід, інформацію та факти на знання. Це стосується не тільки професійного розвитку, а й вміння адаптуватися до змін і приймати виклики долі. 

З чого почати? Перший крок — з розуміння того, що підходить власне вам. Другий — дозволити собі перебувати в різних станах. Прокрастинувати — нормально, сумніватися — нормально, змінювати погляди — теж нормально. Третій крок — не рівнятись на інших і зосередитися на власних цілях і потребах.