Replicator, «Ланцет» та ШІ-Caesar. Як використання штучного інтелекту змінить сучасну війну

Отримати перевагу

Війна — зловісний прискорювач перегонів озброєнь. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну два роки тому етика використання наземних мін і касетних боєприпасів була предметом гарячих дебатів. Багато держав підписали угоди про те, що не використовуватимуть ні те, ні інше.

Але як тільки відчайдушна жага до перемоги бере гору, уряди країн втрачають сумніви та застосовують суперечливі технології. 

З тієї ж причини російсько-українська війна розвіяла будь-які побоювання щодо використання штучного інтелекту з військовою метою. Обидві сторони застосовують мільйони безпілотних літальних апаратів, значною мірою керованих ШІ, для спостереження та нападу на позиції противника. Деякі з цих дронів складаються з невеликих простих наборів, які можна придбати у цивільних виробників. Інші ж є більш просунутою зброєю. 

До останніх належать «Шахеди» іранського виробництва, які росіяни масово використовували під час наступу на Україну цієї зими.

І що більше БПЛА країна застосовує, то складніше операторам буде контролювати їх усіх. 

Думка дозволити комп’ютерним алгоритмам керувати смертоносною зброєю — бентежить багатьох. Якщо машини вирішуватимуть, коли й по яких цілях вести вогонь, це може мати жахливі наслідки для цивільних. Це мало б викликати бурхливу дискусію на тему моралі. На практиці, однак, війна обриває такі дискусії. І Україна, і росія прагнуть використовувати ШІ, щоб отримати перевагу над протилежною стороною. Інші країни, імовірно, зроблять подібні розрахунки, тому нинішній конфлікт є передвісником багатьох майбутніх воєн, включно з тою, яка може спалахнути між США та Китаєм. 

Задовго до російського вторгнення представники Пентагону наголошували, що завжди планували залучати людей до циклу ухвалення рішень перед тим, як застосувати смертоносну зброю. Але роль безпілотних літальних апаратів зі ШІ у російсько-українській війні стає ключовою, а точність та ефективність цих систем озброєння тільки покращуються. Це свідчить, що військові планувальники в усьому світі звикнуть до того, що колись вважалося немислимим. 

Надлюдська ефективність

Задовго до того, як ШІ почали застосовувати на фронті, його потенційне використання у війні було джерелом занепокоєння. У популярному фільмі 1983 року «Воєнні ігри» Метью Бродерік і Еллі Шиді врятували світ від ядерного знищення, ініційованого ШІ. 

У фільмі американські військові стурбовані тим, що люди через свої мінливі емоції та докори сумління не посміють запустити ядерну зброю, якщо такий наказ колись надійде. Через це вони передають контроль над стратегічним ядерним арсеналом США суперкомп’ютеру зі ШІ під назвою WOPR, тобто War Operation Plan Response План-відповідь на випадок війни. .

Персонаж Бродеріка — комп’ютерний хакер-підліток, — випадково обдурив систему: їй здалося, ніби на США напали. І лише шляхом людського втручання вдалося оминути катастрофи, перш ніж ШІ запустив удар у відповідь, який мав знищити все живе на планеті. 

Дебати щодо зброї, керованої ШІ, йшли приблизно за тим самим сценарієм протягом наступних чотирьох десятиліть. У лютому 2022 року — того ж місяця, коли росія розпочала своє повномасштабне вторгнення — журнал «Bulletin of the Atomic Scientists» опублікував статтю під назвою «Надання ШІ контролю над ядерною зброєю: що може піти не так?». Відповідь — багато чого.

«Якби штучний інтелект керував ядерною зброєю, напевно, нас би вже не було», — з цього почав автор Закарі Калленборн.

Основний ризик полягав у тому, що ШІ міг робити помилки через недоліки в його програмуванні або в даних, на які він мав би реагувати. 

Можна скільки завгодно боятися ядерної зброї, яку випустить єдина всемогутня система WOPR, проте, як показує російсько-українська війна, справжній вплив ШІ полягає в створенні тисяч невеликих систем зі звичайним озброєнням. Кожна з них має власне програмування, яке дозволяє виконувати бойові завдання без людини, яка б безпосередньо керувала нею. 

Для українців одним із найнебезпечніших російських безпілотників є «камікадзе» «Ланцет-3»: він невеликий, високоманевровий, його важко виявити, а тим паче збити. Один «Ланцет» коштує близько $35 000, але може пошкодити танки та іншу бойову броньовану техніку, яка вартує багатьох мільйонів доларів за одиницю. «Застосування дронів часто залежить від навичок оператора», — повідомили у листопаді The Wall Street Journal у статті про використання російською стороною «Ланцетів». Але росія, як повідомляється, використовує все більше технологій ШІ, щоб ці дрони працювали автономно. 

Застосування ШІ, про яке йдеться, стало реальністю лише завдяки західним технологіям, які росіяни отримують попри санкції. Повідомляється, що технологія виявлення цілей дозволяє дрону відрізняти форми транспортних засобів, які він зустрічає під час польоту. Коли ШІ визначає форму, характерну для української системи озброєння (наприклад, бойовий танк Leopard німецького виробництва), комп’ютер дрона може фактично наказати «Ланцету» атакувати цей об’єкт, навіть, можливо, скерувати кут атаки для максимального ушкодження. Іншими словами, кожен «Ланцет» має свій власний WOPR на борту. 

У гонитві ШІ українці теж не пасуть задніх. Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, заступник міністра оборони України, нещодавно розповів французькій делегації про спроби встановити системи ШІ на самохідні артилерійські установки Caesar. Він пояснив, що ШІ прискорить процес ідентифікації цілей і обере найкращий тип боєприпасів для застосування проти кожної з них. Зекономлений час може врятувати багато життів, якщо оператори української артилерії ідентифікують російську батарею швидше, ніж останні встигнуть їх помітити. 

Крім того, такий вид оптимізації за допомогою ШІ може заощадити багато вогневих засобів. За оцінками Гаврилюка, штучний інтелект може забезпечити економію боєприпасів на 30%, що є величезною допомогою для країни, яка відчуває снарядний голод через бездіяльність Конгресу США. 

Лише початок

Зброя зі ШІ, яку зараз застосовують Україна та росія, є лише прикладом того, що незабаром з’явиться на полях битв по всьому світу. Дві найбільші військові держави, Китай і США, безсумнівно, намагаються винести уроки з того, що відбувається в цій війні. Протягом останніх двох років США відкрито обговорювали одну зі своїх найамбітніших ініціатив на основі ШІ — проєкт Replicator. 

Як пояснила заступниця міністра оборони Кетлін Хікс на пресконференції у вересні, Replicator — це спроба використати самокероване обладнання, щоб «допомогти подолати кількісну перевагу Китаю».

Вона змалювала картину, де велика кількість автономних транспортних засобів і безпілотних літальних апаратів супроводжують американських солдатів у бойових діях та беруть на себе багато завдань, які раніше виконували люди. 

Ці засоби, керовані ШІ (які, можливо, працюють на сонячній енергії, щоб відкинути необхідність дозаправлення), могли б розвідувати шлях, яким має просуватися військо, захищати сили США і навіть доставляти спорядження. І хоча Хікс не каже про це так відкрито, безпілотні апарати також могли б атакувати ворожі цілі. Термін втілення у життя, який Хікс вказала у вересні, був неймовірно амбітним: вона сподівалася, що Replicator з’явиться в певній формі протягом двох років. 

Такі програми, як Replicator, неминуче поставлять питання про ще більш значне обмеження ролі людей у битвах майбутнього. Якщо США та Китай можуть побудувати тисячі, а ймовірно, мільйони безпілотників, керованих ШІ, які здатні атакувати, захищатися, розвідувати та доставляти спорядження, постає питання про роль людини та її рішень у такій формі війни. Чи стане більше людських жертв, якщо війни вестимуть ворожі зграї дронів? Етичних дилем вистачає, і все ж, коли починається війна, вони відходять на другий план через прагнення здобути військову перевагу. 

У довгостроковій перспективі невблаганний розвиток ШІ може призвести до серйозних змін в оснащенні та розміщенні особового складу найпотужніших збройних сил. Якщо бойові БПЛА керуються операторами на великій відстані, або вони є повністю автономними, яке майбутнє очікує на літаки під управлінням людини? 

Наявність пілота на борту обмежує час перебування літака в повітрі. Крім того, він має бути достатньо великим, щоб вміщати принаймні одну людину, а часто й більше. А ще його доведеться оснастити складними системами для підтримки життєдіяльності цих людей на борту. 

У 2021 році одна британська компанія отримала контракт на суму $8,7 млн на постачання вибухових зарядів для системи катапультування крісла пілота — зауважте, навіть не самих сидінь. Загальна вартість розробки, встановлення та обслуговування системи, імовірно, становить дев’ятизначну суму. 

Тож високоефективний ШІ-безпілотник вартістю $35 000 — вигідна альтернатива. Вигаданий WOPR мало не розпочав ядерну війну, але реальні системи ШІ стають дедалі дешевшими та ефективнішими. Війни за участі ШІ з нами надовго. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter