Як університети заробляють гроші: досвід американських та українських альма-матер

Коли у 2023 році український стартап Harmix, створений студентами КПІ, залучив $500 000 інвестицій, мало хто звернув увагу на цікавий факт: університет не отримав від цього жодної фінансової вигоди. А от якби цей стартап з’явився у Стенфорді чи MIT  Massachusetts Institute of Technology , альма-матер могла б претендувати на частку в компанії або роялті від її прибутку, якщо фаундери використовували ресурси кампусу чи розробки викладачів.

Ця історія добре ілюструє різницю у підходах до монетизації між українськими та американськими університетами. І справа не лише в розмірі бюджетів — принципово відрізняються самі бізнес-моделі. Поки топові американські виші перетворюються на потужні підприємницькі екосистеми з мільярдними ендавмент-фондами, українські університети все ще шукають баланс між державним фінансуванням і новими джерелами доходу.

Журналістка Vector Дарія Прудіус розібралася, як працюють фінансові моделі університетів у США та Україні, чому американські виші заробляють на всьому — від футбольних матчів до патентів своїх випускників, і що заважає українським університетам перетворитися на прибуткові підприємства.

Дисклеймер: у матеріалі ми не порівнювали моделі фінансування закладів вищої освіти США та України, а лише описали їх.

Як формується бюджет університетів США: від кредитів до інвестицій

Фінансові джерела доходів державних університетів США — це складне поєднання плати за навчання, державного фінансування та інших джерел, де кожне з них відіграє важливу роль залежно від закладу та штату.

Розберімо кілька основних джерел доходів університетів США детальніше.

Плата за навчання

У престижних університетах, як-от Ліги Плюща, студенти платять від $80 000 до майже $100 000 на рік. Ці кошти не просто покривають вартість лекцій — значна частина спрямовується на утримання дослідницьких лабораторій, оновлення обладнання та розвиток університетської інфраструктури.

Вартість навчання формується з урахуванням кількох чинників:

1. Реальні витрати на забезпечення якісної освіти: зарплати провідних професорів, утримання кампусу, технологічне оснащення. 
2. Престиж закладу — університети з високими рейтингами можуть встановлювати вищі ціни через попит та репутацію. 
3. Регіональні особливості — навчання у великих містах, як-от Нью-Йорк чи Бостон, зазвичай коштує дорожче.

Зауважимо, що більшість студентів отримує суттєву фінансову допомогу. Особливо це стосується талановитих абітурієнтів з малозабезпечених родин, для яких існують спеціальні програми підтримки.

Модель in-state та out-of-state

Одна з найцікавіших особливостей американської системи — подвійна цінова політика. Наприклад, в Університеті Каліфорнії, Берклі (UC Berkeley) резидент штату, тобто місцевий студент (in-state), заплатить за річне навчання близько $16 000, тоді як нерезидент (out-of-state) — $35 000.

Така різниця пояснюється просто: місцеві студенти вже підтримують університет через податки свого штату. Їхні сім’ї роками інвестували в освітню систему регіону через податкові відрахування. Студенти ж з інших штатів мають «компенсувати» відсутність цього податкового внеску підвищеною платою за навчання.

Кредитна система

Система студентських кредитів є ще одним потужним фінансовим інструментом для університетів. Основна ідея проста: уряд і приватні фінансові установи надають студентам позики для покриття вартості навчання, а університет отримує повну суму одразу після оформлення кредиту.

Загальний студентський борг у США перевищив $1,7 трильйона, що робить його другим найбільшим видом заборгованості після іпотечних кредитів. Близько 43 млн американців мають непогашені студентські кредити, а середньостатистичний випускник виходить з університету з боргом у понад $21 000.

Ендавмент-фонди

Кожен університет має власний благодійний фонд (endowment fund), який акумулює пожертви від випускників, корпорацій та меценатів. Принцип роботи ендавментів схожий на роботу професійного інвестиційного фонду. Кошти вкладаються в різні активи — від акцій і облігацій до нерухомості та венчурних проєктів. При цьому університети щороку використовують лише 4-5% від загального обсягу фонду, а решту реінвестують.

І якщо топові приватні університети, як-от Гарвард чи Єль, керують ендавментами в десятки мільярдів доларів, то державні виші переважно оперують фондами від кількох десятків до сотень мільйонів. 

Наприклад, на кінець 2023 року ендавмент Гарвардського університету становить $53,1 млрд, Єльського — $40,7 млрд, Стенфордського — $36,4 млрд. Найбільший ендавмент серед державних американських університетів має система Техаського університету — $44,9 млрд — з 9 університетами та 5 незалежними медичними закладами.

Дослідницькі контракти

Американські університети перетворили наукові дослідження на потужне джерело доходу. Вони активно співпрацюють як з приватним сектором, так і з державними структурами. Наприклад, MIT має контракти з Novartis, Boeing та Pfizer для досліджень у сферах IT, авіації та медицини.

Крім бізнесу, для фінансування університетських досліджень вкладає гроші й уряд. Так, у 2023 році:

• Пентагон виділив понад $161 млн на університетські дослідження;
• Національний інститут здоров’я інвестував більш як $46 млрд у медичні дослідження 2500 університетів;
• NASA інвестувала понад $14 млн у 19 американських коледжів та університетів для розвитку в галузі STEM та участі в космічних дослідженнях.

Окремою статтею доходу стали патенти. Яскравий приклад успішної монетизації досліджень — Стенфордський університет, який отримав значний прибуток від патенту на алгоритм PageRank, розробленого студентами Ларрі Пейджем і Сергієм Бріном. Алгоритм став основою пошуковика BackRub, пізніше перейменованого на Google. 

У 2004 році університет отримав 1,8 мільйона акцій Google в обмін на ліцензію на цей патент. Пізніше Стенфорд продав ці акції за $336 мільйонів. Цікаво, що вперше Google з’явився саме на вебсайті Стенфорду під доменом google.stanford.edu. 

Кампус як бізнес-екосистема

Сучасний університетський кампус — це ціле місто зі своєю економікою, де кожен квадратний метр працює на прибуток. У Гарварді, наприклад, проживання й харчування на кампусі коштують близько $26 000 на рік. Університетські книгарні, кафе, магазини з брендованою продукцією — все це генерує значний дохід.

Особливе місце в цій системі займає університетський спорт. Успішні спортивні матчі та шоу приносять величезні прибутки. Наприклад, Університет Техасу у 2023 році заробив понад $271 млн лише на спортивних івентах — від продажу квитків та прав на трансляції до мерчандайзингу.

Партнерства з бізнесом та розвиток інновацій

Університети США активно розвивають співпрацю з корпоративним сектором. Це не лише дослідницькі контракти, але й спільні лабораторії, програми стажування та корпоративні навчальні програми. Наприклад, Стенфорд співпрацює з Google у галузі штучного інтелекту, створюючи інноваційні розробки та одночасно забезпечуючи своїм студентам доступ до передових технологій та потенційного працевлаштування.

Каліфорнійський державний університет у Лос-Анджелесі (Cal State LA) отримав грант у розмірі $375 000 від NASA на 2024-2026 роки для створення програми ASTRO-LA. Вона передбачає партнерство між університетом та Лабораторією реактивного руху NASA (JPL) для проведення досліджень у галузі астрофізики, планетарних наук та атмосферної фізики

Крім того, університети Ліги Плюща систематично заробляють значні суми на розробці спеціалізованих освітніх програм для корпорацій. Це можуть бути як короткострокові тренінги, так і повноцінні освітні курси, адаптовані під потреби конкретних компаній.

Залучення випускників 

Успішні випускники не лише підвищують престиж університету, але й забезпечують фінансову підтримку. Університети активно розвивають програми взаємодії з випускниками, організовують нетворкінг та благодійні вечори. Так, у 2023 році випускники Гарварду пожертвували понад $400 млн своїй альма-матер. Такі суми можна пояснити активною комунікацією університету з випускниками: щомісяця Гарвардський університет інвестує $2 млн на роботу команди з 400 осіб, яка підтримує зв’язки з випускниками. 

Особливості приватних закладів

Окрему нішу в американській освіті займають приватні неприбуткові університети. Формально вони функціонують як благодійні організації й хоча можуть отримувати певну державну підтримку, основне джерело їхнього доходу — плата за навчання та приватні пожертви. Федеральні гранти для студентів із малозабезпечених родин становлять відносно невелику частку їхнього бюджету.

Крім того, деякі університети, зокрема християнські коледжі, отримують цільове фінансування від донорів або організацій зі схожими цінностями. Наприклад, євангельські християнські коледжі та університети традиційно отримують значну підтримку від консервативних корпорацій, заснованих однодумцями. Це створює певну «екосистему» фінансування, де гроші йдуть до закладів зі схожими цінностями.

Що все це означає?

Американські університети поєднують різні джерела фінансування: від плати за навчання до партнерств із бізнесом. Така модель забезпечує фінансову стабільність закладів та їхній розвиток.

Система фінансування університетів США демонструє, як освітні заклади можуть комбінувати різні джерела доходу. Цей досвід може бути корисним для країн, які реформують систему вищої освіти.

Де беруть гроші університети України: від державного фінансування до інновацій

Державна система грантів

У 2024 році на освіту заклали 171,2 млрд гривень, з яких 148,8 млрд — загальний фонд МОН. Для порівняння: це майже на 22% більше, ніж 2023 року. 

Новацією стало запровадження грантової системи оплати навчання у вишах з вересня 2024 року. Ця система не замінює традиційне державне замовлення, а доповнює його, надаючи підтримку контрактникам. 

Розмір грантів залежить від результатів НМТ:

• 15 000 грн для абітурієнтів із балом від 150 з двох предметів;
• 25 000 грн для тих, хто набрав від 170 балів.

Остаточна сума множиться на коефіцієнт обраної спеціальності. Для студентів на бюджеті держава покриватиме повну вартість навчання. За словами Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації, такий підхід вже давно працює в країнах з найкращим рівнем освіти, наприклад, у США. 

Контрактне навчання

Для українських університетів контрактне навчання стало суттєвим джерелом доходу та можливістю розвитку. Ціноутворення тут нагадує ринковий механізм: чим популярніша спеціальність і престижніший заклад, тим вища вартість навчання.

Наприклад, у найпрестижніших університетах країни доволі дороге навчання (ціни вказані на 2024 рік):

• у КНУ імені Шевченка найдорожчими українськомовними спеціальностями є «Право» та «Міжнародні відносини» — 66 600 грн на рік;
• у КПІ імені Сікорського найвища ціна за навчання різних напрямів на спеціальності «Інженерія програмного забезпечення» — 65 900 грн на рік;
• у Києво-Могилянській академії найдорожчими є спеціальності «Інженерія програмного забезпечення» (100 000 грн на рік) та «Політичне лідерство та економічна дипломатія» (110 000 грн на рік). 

Щодо медичної освіти, у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця найдорожчою є спеціальність «Медицина з поглибленим вивченням англійської мови» — 75 960 грн на рік. Також високу вартість мають спеціальності «Стоматологія» (53 170 грн на рік) та «Медицина» (50 740 грн на рік). Це підтверджує, що медична освіта залишається однією з найдорожчих в Україні.

Такі цінова політика відображає не лише попит на певні спеціальності, але й престиж ЗВО та їхню стратегію розвитку. 

Міжнародні гранти

Українські університети розширюють джерела фінансування через міжнародні програми. Наприклад, Horizon Europe або гранти від USAID. А ще Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (КПІ) разом з USAID відкрив першу навчальну «Лабораторію кібербезпеки систем промислового управління». Лабораторія має допомогти 200 майбутнім та чинним операторам критичної інфраструктури навчитися виявляти та усувати вразливості в різних системах промислового управління.

Крім того, існують програми міжнародної технічної допомоги, зокрема, від ЄС та USAID. Наприклад, існують проєкти у сфері охорони здоров’я, IT та біобезпеки. Так, на панельній дискусії USAID & Ukraine’s Tech Sector: Partnership for Growth, одній із ключових українських IT-конференції, заступниця директора місії USAID Теді Делл розповіла про активну співпрацю агентства з урядом України, академічними колами, суспільством та приватним сектором для просування цифрової трансформації в країні.

До того ж українські університети активно співпрацюють у межах програми обміну Erasmus+, яка діє практично для всіх державних університетів України. У 2024 році:

• 14 нових проєктів за участю 65 організацій з України рекомендували для фінансування в межах Erasmus+ для розвитку потенціалу у сфері вищої освіти;
• 5 українських ЗВО стали переможцями проєктів Erasmus Mundus Joint Master;
• 32 українські університети приєдналися як асоційовані партнери до 18 проєктів Європейських університетських альянсів у межах Erasmus+. 

І це далеко не всі приклади успішної співпраці українських ЗВО зі сталими міжнародними програмами.

Додаткові освітні послуги

Українські університети активно розширюють спектр освітніх послуг, шукаючи додаткові джерела доходу. Особливо популярними є програми підвищення кваліфікації — від спеціалізованих курсів для вчителів та держслужбовців до професійних IT-сертифікацій. Наприклад, медичні університети успішно монетизують програми підвищення кваліфікації для лікарів, а бізнес-школи при університетах пропонують MBA-програми.

Підготовка до вступу також стала важливим джерелом доходу. Університети створюють власні центри підготовки до ЗНО/НМТ, організовують мовні школи та спеціалізовані програми для абітурієнтів. А літні школи або курси для старшокласників не лише приносять додатковий дохід, але й допомагають залучити майбутніх студентів.

Інфраструктура

Університетські кампуси поступово перетворюються на багатофункціональні простори. Університети нині все частіше використовують свої приміщення для проведення конференцій, зовнішніх лекцій, івентів та виставок. Конференц-зали здаються під бізнес-заходи, аудиторії — під тренінги, а спортивні об’єкти відкриті для громади. Це не лише генерує додатковий дохід, але й допомагає інтегрувати університет у міське життя.

Наприклад, Київський столичний університет ім. Б. Грінченка активно використовує власний басейн для проведення різноманітних заходів, зокрема змагання, секції з плавання та аквафітнесу. А також надає можливість орендувати басейн для занять чи тренувань за графіком (навіть без абонемента). Усе, що варто для цього зробити, подзвонити адміністратору та дізнатися про вільні слоти. 

А Національний авіаційний університет пропонує екскурсії до двох локацій. У Музеї історії НАУ відвідувачі можуть побачити раритетні стародруки, фотографії та макети авіаційної техніки. Авіаційний навчальний ангар представляє колекцію літальних апаратів різних періодів — від літаків до вертольотів та газотурбінних двигунів. Для цього необхідно лише попередньо записатись до бажаного місця.

Ендавмент-фонди

Певно, одним із першим, хто створив власну систему регулярних пожертв від випускників та донорів, став КНУ імені Шевченка ще у 2004 році. Нині подібні фонди підтримки мають й інші ЗВО, зокрема, Український католицький університет та КПІ імені Сікорського. 

Міжнародна співпраця

Міжнародне співробітництво для українських університетів — це не лише можливість додаткового фінансування, але й шанс інтегруватися у світовий освітній простір. Програми подвійних дипломів, які впроваджують провідні українські виші, дозволяють не лише залучати кошти, але й переймати найкращі освітні практики.

Особливо активними в цьому напрямку є технічні університети. Вони створюють спільні лабораторії з європейськими партнерами, беруть участь у міжнародних дослідницьких проєктах. Наприклад, Національний університет «Львівська політехніка» має угоди про подвійні дипломи з багатьма європейськими університетами. Проте, зауважимо, що подібні угоди та партнерства мають практично всі українські державні університети.

Інноваційні підходи

Українські університети впроваджують підприємницькі моделі розвитку, зокрема деякі заклади вже створюють власні стартап-інкубатори та акселератори. Так, КПІ імені Сікорського запустив екосистему Sikorsky Challenge, яка об’єднує університети, наукові установи, бізнес та органи влади для розвитку інноваційної економіки. Екосистема зосереджена на розробках у сфері оборони, промислового хайтеку, біомедичної інженерії та кібербезпеки.