Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

СТАРТАПИ

«Ботаніки», що роблять рекламу актуальною. Як працює український MarTech-стартап Influ2

24 Листопада 2021, 10:00
11 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Іноді реклами дуже багато — на вулиці, у смартфоні, на сайтах, у соціальних мережах. Переглядати всі оголошення немає ні часу, ні бажання, особливо, якщо ви не цільова аудиторія. Цю проблему вирішує український MarTech-стартап Influ2. Він допомагає великим компаніям виходити на цільову аудиторію, а споживачам отримувати лише корисну рекламу. 2021 року стартапу виповнилося п’ять років. За цей час він підняв $11,4 млн.

У нашій рубриці «Як це працює» розповідаємо, як технологія Influ2 здійснила революцію в таргетованій рекламі, як тестували продукт на інвесторах, а також любов до якого музиканта допоможе вам стати членом команди. Наші герої — співзасновник і CEO Influ2 Дмитро Лисицький і Head of Sales Ден Козлов.

Як працює Influ2

Запуск Influ2

Дмитро Лисицький вперше представив Influ2 зі сцени дев’ятого IForum у травні 2017 року. До цього підприємець встиг попрацювати керівником в United Online Ventures та Allbiz, а також виступив співзасновником SourceValley (зараз частина GlobalLogic). Кофаундером Influ2 став програміст Володимир Міхалко. Раніше він запустив одну з перших AdTech-компаній в Україні — C8Data.

Influ2 — платформа на базі ШІ. Вона допомагає клієнтам отримувати корисну інформацію. Рекламодавцям — показувати свою рекламу лише відповідній аудиторії.

«Реклама – річ хороша, але багато хто її не любить. Головна проблема — вона говорить не з тими людьми. У мене була така думка, а Володя знав, як це виправити. Він мав різні ідеї, як вузько таргетувати рекламу і кому це потрібно».

Дмитро Лисицький про створення стартапу

Назву Influ2 вибрали, щоби підкреслити мету — впливати на інфлюенсерів. «Спочатку ми говорили так: маркетологи роблять проєкт, а його ніхто не бачить, окрім органічного трафіку. А що, якби ви його показали журналістам, топменеджерам компаній та всім, кому це реально потрібно. Це було б ефективніше», — розповідає Лисицький.

На той час у компанії працювало шестеро людей. Серед них — нинішній Head of Sales Ден Козлов.

Пошта для рекламних повідомлень

Influ2 працює майже як пошта. Клієнт розміщує рекламне оголошення, платформа показує його вибраному переліку людей. Після цього Influ2 відстежує взаємодію: чи клікнула людина, скільки часу витратила на читання, що шукала на сайті. На останньому етапі залучення оцінюють з допомогою поведінкового скорингу. Насамкінець залежно від типу реакції можна визначити, як спілкуватися з ЦА далі.

«Ми аналізуємо соціально-демографічні показники на вході та на виході. І намагаємося зіставити, на кого таргетували спочатку і що отримали за підсумком. Використовуємо модель, яка дозволяє зрозуміти, хто кликав і таке інше», — пояснює Дмитро Лисицький.

Якщо Influ2 захоче продати щось Microsoft, то спочатку визначить, хто їхній покупець у компанії. Зазвичай вони ціляться не на конкретну людину, а на групу.

«У нас клієнт купує 3000–5000 місць, де він може показати рекламу. Його завдання завантажити на платформу достатньо людей, щоби ці місця використовувати. Ми, зі свого боку, навіть можемо допомогти з пошуком аудиторії», — коментує CEO компанії.

Починали зі стартапів, але перейшли на великі компанії

Скільки пішло на запуск проєкту, Лисицький не пам’ятає. Першими зовнішніми вкладеннями стали $190 000 від ангельських інвесторів на доопрацювання проєкту. Так продукт вирішили протестувати.

«Ми зробили банер із обличчями інвесторів. Було смішно. Виявилося, людина не завжди звертає увагу, навіть якщо показати її обличчя. У нас був кейс, коли людина клікнула на власний банер і не запам’ятала цього. То був перший інвестор. Тож ми зрозуміли, що реклама працює круто, але не настільки, щоби здаватися людям дивом», — усміхається Лисицький.

Першого успіху досягли, коли Ден Козлов побачив оголошення з фотографією дівчини-продавця. На неї можна було клацнути й записатися на кол. Influ2 вирішили цю ідею застосувати до націлення на компанії, з якими хотіли співпрацювати.

«У нас висвічувалася дівчинка. Вона пропонувала розповісти про продукт докладніше. Після цього висвічувався лендінг із її портретом і обіцянка, що ця дівчинка напише вам листа. Далі було диво — усі, хто кликав на рекламу, реально отримували листа від дівчинки. Багато хто хотів поговорити про те, як у нас так вийшло. Так ми бадьоро закрили перші три угоди. Це було неймовірно», — згадує Ден Козлов.

Так, влітку 2017-го і запустився прототип Influ2. Серед перших клієнтів були IT-аутсорсер N-iX і продуктовий стартап Competera.

«Ми вчилися користуватися власним продуктом. Була ілюзія, що ми збудували щось неймовірне. Залишилося лише, щоб у банківському осередку вистачило місця для грошей. Дива не сталося. Виявилося, якщо ти робиш щось, чого у світі ще не було, то треба пояснити, як цим користуватися», — згадує Ден Козлов.

Спочатку Influ2 працювала зі стартапами. Тут виникла перша проблема — такі компанії часто мають маленький горизонт планування. «Дали гроші, і щоб за місяць уже був результат. Реклама так швидко не працює», — пояснює Дмитро Лисицький. Тому незабаром фокус із маленьких компаній змістився на великі.

«Спершу ми продавали контракти десь по $3000 на квартал. Туди входила лише реклама. Чим ми відрізняємося від конкурентів? Тим, що ви не платите за сам факт наявності у вас коду товару, а лише безпосередньо за рекламу. Ми досі працюємо за цією моделлю. Зараз уже у вартість входить персональний менеджер і різноманітні технічні інтеграції», — коментує Дмитро Лисицький.

Контракти Influ2 стартують від $100 000 за рік. Influ2 має приблизно 100 клієнтів із довгостроковими контрактами. Серед них — Cisco, Cato Networks, NVIDIA, Capgemini. Також Influ2 співпрацює з Facebook, Google, Yahoo. Незабаром до них додасться Amazon. Найбільше клієнтів компанії у США, Великій Британії, Ізраїлі та Індії.

Інвестиції та фінансові показники Influ2

Восени 2020 року компанія залучила $3,4 млн від One Way Ventures і VentureFriends, бізнес-ангела Мурата Абдурахманова та колишнього генерального директора GlobalLogic Пітера Харрісона. У жовтні 2021 року Influ2 закрив раунд серії A. У ньому стартап залучив $8 млн. Лід-інвестором виступив венчурний фонд Rally Ventures. Наразі оцінка компанії становить майже $80 млн.

За 2020 рік доходи компанії зросли майже вп’ятеро, попри вплив пандемії. Дмитро Лисицький бачить дві причини такого зростання.

«Перше — те, що раніше називалося диджитал-маркетингом, стало просто маркетингом. Друге — ми знайшли модель генерації лідів, і вона вистрілила. Хороша маркетинг-програма наклалася на хорошу роботу продажників. Нам залишалося лише вдосконалити її на кожній новій ділянці. Адже неможливо побудувати одразу робочу модель та постійно її використовувати. У процесі ти знаходиш, що не працювало в попередній моделі, і це викидаєш», — коментує CEO Influ2.

Як влаштована робота Influ2

Перший офіс компанії розташовувався в районі Золотих воріт. На той момент в Influ2 навіть не було програмістів. Пізніше штат перемістився у коворкінг Creative Quarter у ТЦ «Гулівер». Після – у БЦ Astarta та БЦ «Леонардо». Наразі компанія працює в офісному центрі Kooperativ.

«Попри те, що „Леонардо“ розміщений у центрі міста, в ньому було набагато затишніше і дешевше, ніж на Подолі. Там ми з одного боку дивилися на промзону, а з іншого — на СТО. Дімі цей краєвид подобався, він нагадував йому рідний Миколаїв», — жартує Ден.

Також компанія має офіси в Нью-Йорку та Каліфорнії. В Influ2 працюють приблизно 80 осіб — за рік штат збільшився майже вдвічі. 75 співробітників — в офісі в Києві, а решта — у США. Себе ж співробітники називають «ботаніками, які роблять рекламу актуальною».

Серед топменеджменту: ко-фаундери Дмитро Лисицький та Володимир Міхалко.

У компанії є такі департаменти:

  • продажі та зростання — ними керує Ден Козлов;
  • маркетинг — Ніроша Метананда;
  • розроблення — Ілля Вавілін;
  • Медіабаїнг — Сергій Доценко;
  • Data science — Павло Саєнко;
  • Сustomer success — Інеса Куцища.

Гордість компанії — відділ продажу. «У нас четверо із п’яти продажників у минулому керували sales-командами в українсько-американських компаніях. Вони самі мені допомагають керувати ними», — усміхається Козлов.

Як стати частиною Influ2 і до чого тут Меладзе

За словами Дена Козлова, в Influ2 немає працівників, яким потрібен babysitter (няня, — англ). Такі кандидати просто не проходять відбір.

«Ми в перші роки не питали людей, який у них робочий графік, збираються вони ходити в офіс чи ні. Вони мали шматок роботи, яку потрібно виконати. Так це працює й досі», — каже Козлов.

На кожного кандидата чекає від двох до п’яти етапів співбесіди. Це розмова з Дмитром та Деном, керівником відділу, інвестором. Крім цього, у кожного топменеджера є свої тестові завдання для кандидатів. «Людина, яка не здатна дослідити питання і прийти з рішенням, палиться на етапі співбесіди та не йде далі», — коментує процес Ден Козлов.

Команду мотивують через хороші корпоративи. Їхню концепцію розробляє CEO Friends Recommend Agency Філ Стрючков. Ден Козлов відповідає за бар та за меню, яке опрацьовує під кожен корпоратив заздалегідь.

«Ми їх робимо раз на пів року. Ми маємо велику групу любителів Меладзе. Я через це сумую, але мирюся», — усміхається Лисицький.

Як згадують співробітники, любов до музики Меладзе виникла на якомусь невербальному рівні.

«Ось ми найняли дівчинку в Одесі. Ніколи з нею не бачилися, розмовляли у Zoom. І ми забули на етапі співбесіди поставити запитання, чи слухає вона Меладзе. З’ясувалося, що таки слухає. Якось ментально ці люди притягуються. Я теж страждаю з цього приводу, але чого не зробиш, щоби співробітники були щасливі», — сміється Ден.

У колективі навіть з’явився музичний гурт. У ньому грає Дмитро Лисицький.

«У нас спочатку, крім Меладзе, була улюблена пісня The White Stripes „Seven Nation Army“. Це наш корпоративний гімн», — додає Лисицький.

Плани Influ2

Ключова мета Influ2 — побудувати довіру до бренда. «Головна причина, чому ліди не купують продукт, — у непорозумінні. Їм здається, що наша модель неможлива, адже так не роблять інші компанії. Дехто думає, що це незаконно. У B2B-реальності набагато безпечніше купити неефективну штуку, але широко відомого постачальника. Поки ти не став відомим, тобі треба будувати бренд», — каже Лисицький.

Фокус Influ2 спрямований на спілкування з аналітиками, які визначають і формують уявлення керівників компаній про продукт.

«Далі траєкторія така — ми раз на півтора-два роки пробуватимемо піднімати наступні раунди фінансування. Їхня мета — профінансувати наявний бізнес і дати можливість вийти старим інвесторам. Я мав чітку мету останнього раунду — інвестори, які зі мною вже чотири роки, могли вийти (продати частку), якщо захочуть. Ніхто, крім одного, не захотів цього робити. Навпаки, вони захотіли ще вкласти», — каже Дмитро Лисицький.

Друга мета — залучати партнерів. Наразі стартап активно розширює штат співробітників у США.

Фото: Данило Привіт

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

СТАРТАПИ Не мем, а фіча. Як працює контент-відділ стартапу Reface

Не мем, а фіча. Як працює контент-відділ стартапу Reface

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
14 Січня 2021, 07:35 11 хв читання
Кейси

В Україну заходить «банк без відділень» Revolut. Чому зараз та як це вплине на ринок?

27 Листопада 2021, 10:00
5 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Revolut в Україні
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У середині листопада стало відомо, що британська фінтех-компанія Revolut зареєструвала юрособу в Україні. Її керівником став співзасновник сервісу українець Влад Яценко. Ця новина спровокувала обговорення можливості повноцінного запуску Revolut в Україні. У своїй колонці засновник фінтех-фонду N1 Нікіта Ізмайлов розповів, чому британська компанія зацікавилася нашим ринком саме зараз, як вона планує на ньому працювати та що буде далі.

Никита Измайлов N1

Що таке Revolut 

Revolut — банківський сервіс «без відділень». Його заснували росіянин Микола Сторонський та українець Влад Яценко. Продукти Revolut — застосунок та карта, яка прив’язана до кількох рахунків у різних валютах. Наприклад, якщо сплачувати в євро, кошти спишуться з відповідного рахунку. Якщо їх недостатньо, валюту можна конвертувати між рахунками. Також Revolut дозволяє купувати криптовалюту та цінні папери. У компанії приблизно 16 млн клієнтів та понад 150 млн транзакцій на місяць.

Як компанія наростила свою присутність в Україні

Revolut почала розширювати свою присутність в Україні пів року тому. У травні 2021-го компанія відкрила 25 вакансій в Києві. Серед них — Android Software Engineer, Front-End Engineer, HR-менеджер, Java Backend Engineer. У компанії підтверджували, що справді наймають в Україні: «Нам відомо про висококласних фахівців і талантів в Україні. Тому ми продовжуємо наймати в цій країні, хоч і небагато. Це переважно віддалені позиції».

У середині листопада стало відомо, що Revolut зареєстрував офіційну юридичну особу в Україні. Компанія називається ТОВ «Револют Технолоджіс Юкрейн». Вона з’явилася в реєстрі 8 вересня 2021 року, в Києві. Судячи з адреси, офіс розміщується у БЦ Horizon Park. 

Чому Revolut виходить на ринок України саме зараз

Тут можна виділити три причини:

  1. Роль співзасновника. Влад Яценко — українець, який має необхідні бізнес-контакти в країні. Якщо звернути увагу на схожі застосунки —  Monzo чи N26, то ніхто з них не дивиться в бік України. 
  2. Потік транзакцій із Європи до України. За підсумками першого півріччя 2021 року він виріс на 108% в порівнянні з доковідним 2019 роком. За чотири перші місяці ця сума склала майже $4 млрд. Це на 7% більше, ніж за аналогічний період 2020 року. Revolut — одна з найзручніших платформ для переказів грошей заробітчан до України. 
  3. Залучення коштів. У лютому 2020 року компанія залучила $500 млн при оцінці $5,5 млрд. У липні сервіс отримав від інвесторів ще $80 млн. Це дає можливість виходити на нові ринки, серед яких може бути й Україна.

З якими проблемами Revolut зіштовхнеться в Україні

В Україні Revolut можна порівняти з усіма наявними необанками. За кількістю користувачів він найближчий до monobank. Однак на українському ринку Revolut менш конкурентоздатний, бо не зможе кредитувати так, як це роблять monobank і Sportbank. Причина проста — в модель Revolut не заклали заробіток із кредитного портфеля. Вона побудована на транзакціях. 

Малоймовірно, що Revolut зможе запуститися у нас без співпраці з якимось із наявних банків чи банківською групою з досвідом роботи в Україні.

Це не проста ситуація для компанії, адже вона не має власних експертів на українському ринку. Тому їй потрібно звертатися до місцевих банків з українськими власниками. У останніх може бути неоднозначний бекграунд. 

Це важливо тому що Revolut — інвесторська історія, яка «живе» коштом залучення грошей у нових раундах. Навіть теорія, що компанія може купити частку в одному з українських банків, виглядає сумнівно. Так Revolut вбере в себе ризики банку. Умовна колаборація з «ПУМБом», який належить олігарху Рінату Ахметову, несе  ризики, на які британський необанк ніколи не піде.

Відповідно Revolut потрібні партнери з кришталево чистою репутацією і, бажано, 100% зарубіжним капіталом. Таких банків в Україні небагато, а ті, що є, — технологічно пасивні. Серед них — Raiffeisen, OTP, IdeaBank. До них Revolut доведеться довго адаптуватися, щоби була можливість операційної взаємодії. 

Що буде далі

На сьогодні є два шляхи, якими може піти Revolut в Україні. Перший — згідно з моїми джерелами, компанія обрала саме його — створення власного банку зі своєю ліцензією. Такий план містить в собі поступовий набір спеціалістів, планомірний вихід на ринок, поповнення статутного капіталу. Це історія на два-три роки. Другий варіант — купівля дрібного банку. Цим шляхом пішла казахська компанія Kaspi. Вона нещодавно вийшла на наш ринок, придбавши «БТА Банк».

Як на мене, найближчим часом Revolut отримає самостійну ліцензію і почне розвивати власний банк чи фінансову компанію з дуже розширеними функціями.

Під неї буде створений адміністративно-фінансовий і технічний набір інструментів. І найважливіше — Revolut дочекається відкриття ринку криптовалюти в Україні, щоби використати досвід, який вже має в Європі. 

Що це дасть Україні? Якщо Revolut справді зайде, то його об’єм торгівлі принесе ліквідність місцевому ринку, зокрема і криптовалютному. Також запуск дасть «зелене» світло для інших фінтех-проєктів, бо підвищить статус України для інвесторів у Лондоні та Нью-Йорку.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Гайди

Своїй мамі так пітчитимеш. Чому медіа не напишуть про ваш стартап

25 Листопада 2021, 12:00
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Как правильно питчить медиа свою компанию или стартап
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Технологічні журналісти щодня розповідають про яскравих людей, компаній і події в галузі, що динамічно розвивається. Для багатьох із нас це головний стимул працювати. Але є й інша сторона — щоденний потік пітчів, пресрелізів, рекламних кейсів і колонок, нерелевантних інфоприводів та пропозицій інтерв’ю. Таку кількість непотрібної інформації важко навіть просто переглянути.

У підсумку журналісти ігнорують листи та пітчі, а компанії ображаються, що на них не звертають уваги. У своїй колонці Editor at Large Vector Дмитро Кошельник розповідає, чому ваш лист про компанію не перетвориться на текст і як виправити ситуацію.

Як стартапу не потрапити до медіа

Це просте завдання. Ось 10 причин, чому ми не напишемо чи не написали про вашу компанію:

  • У стартапу немає продукту, бізнес-моделі, усе на стадії ідеї та/або засновники зустрілися два тижні тому. Це поширена помилка — фаундерам здається, що вони придумали нереально крутий проєкт, і хочеться розповісти про нього. Вони починають писати на пошти всім відомим медіа та стукати в приват журналістам. Ми в медіа бачимо все з іншого боку — ноунейми (чи ні) хочуть швидко отримати піар, у них нічого немає й незрозуміло, чи буде. Під цікаві ідеї не дають інвестиції та про них не пишуть у медіа.
  • Зберігати все в секреті. Стандартна ситуація — цікавий стартап із продуктом та трекшеном пропонує про них написати. Журналісту обіцяють інсайди та чесну розмову. Він згоден, але щойно доходить до інтерв’ю, виявляється, що компанія готова розповісти лише давно відомі та всіма опубліковані факти. Причини різні — від страху перед конкурентами до проблем із бізнес-моделлю. У підсумку публікувати текст немає сенсу, час витрачено, стосунки зіпсовані. Є речі, які розголошувати не можна, але якщо їх забагато, то текст не вийде. Або вийде інший — розслідування про стартап. Сюди ж потрапляє пропозиція робити спільний експеримент і спроба заборонити публікацію, якщо він не вдався.
  • Віддати комусь ексклюзивний інфопривід, а за два тижні почати пітчити його іншим медіа. На той момент на ринку вже все обговорили. Якщо новина була цікавою, її переписали з посиланням на перше видання. Ваш інфопривід помер, змиріться.
  • Підготувати кейс або колонку, а потім розіслати її всім медіа. Інший варіант — запропонувати всім медіа одного й того ж героя. Деякі стартапи люблять робити «ексклюзивні» розсилки — надіслати матеріал усім медіа, а там хай пощастить найшвидшому. У підсумку якесь медіа забирає собі матеріал. Здавалося би, перемога, але ті, хто отримав відмову, цього не забудуть, і пітчити їм наступного разу стане набагато складніше. Ще гірше, якщо той самий текст випустять кілька видань. Цього компанії точно не пробачать.
  • Отримати відмову від редактора та піти скаржитися видавцеві, СОО та всім, кому тільки можна. Якщо редактор чи журналіст вирішив не писати про компанію, то він мав на те конкретні причини. Якщо він їх не вказав, можна попросити розгорнутий фідбек. Видавець або СОО може ще раз звернути увагу журналіста на компанію, але не змусить писати про неї.
  • Надсилати пресрелізи або пітчити складні нішеві теми своєю мовою. На жаль, журналіст не розуміється на всьому. Якщо з вашого листа він не зрозуміє суті вашої технології чи досягнення, він навряд чи візьметься пояснювати це читачеві. Те саме стосується й маловідомої нагороди — якщо ми про неї не знаємо і не розуміємо, наскільки важко отримати, то навряд чи зацікавимося.
  • Просто знайти номер телефону та зателефонувати журналісту. Це погана ідея, навіть якщо ви особисто знайомі та обмінялися номерами. Людина може бути банально зайнята або у відпустці. Але зателефонувати до незнайомого журналіста вдень або (ще гірше) вночі, щоби пропітчити свій стартап, — простий спосіб зіпсувати відносини з медіа. Буває й гірше — можна надіслати голосові повідомлення в Telegram (у мене таке було). Ми ж усі любимо голосові від незнайомих людей.
  • Запитувати про дату публікації до написання тексту. Багато хто часто забуває, що медіа має контент-план. Якщо хочете фічер, то будьте готові, що його опублікують за тиждень чи навіть місяць. Щоби матеріал вийшов під конкретний інфопривід, обговорюйте це заздалегідь із журналістами.
  • Занадто багато пафосу. Повідомлення про створення найкращої платформи у світі чи легендарного СЕО, якого ми чомусь не знаємо, гарантовано опиниться в кошику чи спамі.
  • Надто рекламний текст. Часто трапляється з колонками та кейсами. Компанія, знову ж таки, боїться розповісти зайве та поділитися даними, але хоче прорекламувати себе. Інший варіант — пропонує цікаву тему, але намагається просто попіаритися. У підсумку виходить слабкий рекламний текст, де більшу частину займає розповідь, які всі молодці. Без даних, цікавих відомостей, помилок, думок, такий текст не дійде до публікації.

Приклади поганих пітчів

Якось нам запропонували зробити матеріал на тему ритейлу з директором департаменту однієї відомої компанії. Тема широка, людина непублічна і взагалі незрозуміло, що й навіщо хочуть розповісти. Звісно ж, компанія отримала відмову.

Інший варіант — запропонували написати про новий стартап. До листа прикріпили документ із короткою інформацією про компанію — багато про конкурентів і майбутнє галузі, але нічого про те, чи є вже продукт, кому це потрібно, хто в команді. Цих даних недостатньо, щоби вирішити, пишемо чи ні. Значить, журналістові доведеться ставити додаткові питання чи відмовити.

Як правильно пітчити тему медіа

Правил хорошого пітчу значно менше, але вони точно спростять життя і компанії, і медіа:

  • Ретельно виберіть медіа, де хочете опублікуватися. Вивчіть його контент, перегляньте профілі журналістів, які пишуть на вашу тематику.
  • Не пишіть у вихідні чи ввечері у п’ятницю. По-перше, це мертвий час, коли люди відпочивають, а не чекають новини та тексти про вашу компанію. Виняток — великі події на зразок IPO GitLab. Решті краще або готуватися до релізу заздалегідь, а не в останній день (у медіа є така штука як ембарго, спробуйте, вона працює), або почекати початку-середини тижня. Аналогічно варто розпочинати діалог про написання тексту про компанію. Якщо пітчити у п’ятницю-вихідні, то відповіді можна і не дочекатися.
  • Пропонуйте актуальну тему та адекватно її висвітлюйте. Залучили інвестиції, запустили цікавий продукт, наростили аудиторію, отримали рекордний виторг, зробили рекламну кампанію, виграли престижну нагороду — кожна з цих тем може стати текстом. Компанії просто потрібно чесно надати необхідні дані та пояснити все доступною мовою цільовому медіа.
  • Не заважайте журналісту, редактору та дизайнеру робити свою роботу. Бувають винятки, але зазвичай журналісти та редактори знають, як правильно писати текст для своєї аудиторії — від формату до заголовка та ілюстрацій. Не треба заважати та контролювати редакцію — журналісти цього не люблять. Якщо десь неправильно перефразовано цитату або допущено фактичну помилку, то редакція піде на зустріч і виправить.

Як це робиться в ідеальному світі: пишіть на корпоративну пошту журналісту або редакційну з пропозицією теми чи спікера (до нього теж варто пітчити тему). Якщо ніхто не відповів, можна написати у соцмережах.

У листі поясніть, чому, на вашу думку, тема цікава для видання (можна, наприклад, знайти аналогічні матеріали) або чому вона важлива. Як доказ наводьте важливі-цікаві факти, відомості та контекст.

Якщо журналіст вразиться, то погодиться зробити текст. Далі надайте всебічну підтримку, не втручайтесь у верстку та дизайн, не виправляйте фрази, бо для акціонера чи когось ще так звучить краще. Правте лише фактичні помилки. Якщо є відомості, які не можете розголошувати, говоріть про це одразу.

Приклади вдалих кейсів

Є кілька компаній, про які ми часто пишемо. Вони заздалегідь під реліз свого продукту та/або дату пропонують нам написати матеріал. Для цього надсилають теми, називають потенційних спікерів чи запитують у нас, хто потрібний. У колонках заздалегідь готові створити план і структуру. У тексті не просять жодних додаткових згадок і взагалі не проти, якщо ми приберемо те, що здається рекламним.

Інший приклад — стартап відразу надіслав про себе адекватно викладену інформацію в Google Doc (до речі, користуйтеся ним, він зручний) та посилання з матеріалами про них з інших медіа. Також одразу уточнили, які дані не можуть розкрити. Публікацію підв’язали під інфопривід за два тижні. Зрештою журналіст провів інтерв’ю, зібрав потрібні дані й без довгих погоджень зробив текст.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

У супергероя — вихідний. Як припинити зациклюватися на продуктивності

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Травня 2021, 16:54 10 хв читання
Гайди Беззмістовні комунікації. 5 рецептів для будь-якої компанії

Беззмістовні комунікації. 5 рецептів для будь-якої компанії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
16 Квітня 2021, 17:30 5 хв читання
Гайди Антизашкварний календар. У які дні треба бути обережним під час публічної комунікації

Антизашкварний календар на березень. У які дні треба бути обережним під час публічної комунікації

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Березня 2021, 10:00 5 хв читання
Досвід

Вирощуємо «єдинорогів» для інших. Денис Довгополий про домінування інноваційних компаній та місце України в новому світі

20 Листопада 2021, 14:30
12 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Денис Довгополый
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

18 листопада CEO Unicorn Nest Денис Довгополий написав пост у Facebook. У ньому він зазначив, що «якби топ-50 найбагатших людей виділили 5% статків на 10-річні інвестиції в хайтек, то це було б він-він, але в країні не знайдеться і двох десятків команд (та й про десяток я теж сумніваюся), які змогли б побудувати енжин “сід-лейтсід-раунд А з глобальними фондами”».

Публікацією Довгополого поділився старший економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар. Також він пояснив, що мав на увазі підприємець. У коментарях до цієї публікації розпочалося обговорення посту Довгополого. За словами підприємця, аудиторія Кухаря показала, що вона далека від IT-галузі та її контексту. Тому Довгополий написав ще один пост, у якому розповів про те, що відбувається у світовій економіці та як це впливатиме на нашу країну. З дозволу автора публікуємо цей текст на Vector.

Давайте почнемо з головної події цього тижня

Grammarly підняли $200 млн при оцінці $13 млрд. Двоє українців увійшли до десятки найбагатших українців, з огляду на оцінку їхніх часток, і посунули майже всіх наших UHNWI UHNWI ultra high net worth individuals, особи з чистими капіталами понад $30 млн . Чому це не так?

  1. Перше і найголовніше: отримати оцінку $9 млрд на всіх засновників — не зовсім те, що мати $9 млрд. Всі наші олігархи так чи інакше мають доступ до грошей, а акції стартапу найчастіше locked, і акціонери не можуть їх продавати без дозволу борду. А значить, наш середній UHNWI з капіталом у $100 млн може витратити значно більше грошей у короткостроковій перспективі, ніж три фаундери з оцінкою їхнього капіталу в $9 млрд.
  2. Ті, хто розуміє, як працює великий український бізнес, завжди ставить під сумнів оцінку рейтингів. Наші UHNWI переважно тримають абсолютно непрозорі структури, за винятком тих, що торгуються на біржах. Я чув різні оцінки, що всі наші Forbes та інші бачать не більше половини капіталу наших топів, а може й не більше чверті. Ми порівнюємо абсолютно прозору частку в компанії, до якої увійшли топові інвестори, та абсолютно непрозорі структури активів наших UHNWI.
  3. Українськість. Запорукою безпеки капіталів наших олігархів є близькість до країни та вибудовування відносин із державою, щоби зберегти та примножити це. Запорукою безпеки як фінансової, так і особистої наших нових мільярдерів є їхня віддаленість від нашої країни, юридичної, фінансової та державної системи.
    Українськість капіталів я оцінював би не як місце інкорпорації, походження і так далі, а саме за тим впливом на українську економіку та суспільство, який можуть дати ці капітали. Я просто впевнений, що у випадку з Grammarly він буде мінімальним. Не тому, що хлопці не хочуть згадувати, а тому що інвестори, тим більше такі як BlackRock, тверезо оцінюють ризики. Максимальна розв’язка з українською юрисдикцією на всіх рівнях (за винятком розроблення, яке тут історично) була однією з частин в угоді.
  1. Загалом до списків ХХХ найбагатших українців я маю претензії. Я точно знаю трьох осіб з IT, в оцінці яких той же Forbes втратив один порядок, і ще 5 осіб, які не потрапили до цього списку. І всі вони щасливі, що не потрапили або опинилися в самому низу списку.

Розглянемо в деталях глобальний масштаб

2007 року, коли ми з Дмитром Бондарем організували поїздку українських та російських підприємців у Кремнієву Долину, ми взяли професора з Haas School of Business – UC Berkeley для читання лекції про технологічний бізнес. Там було дуже багато чого цікавого, але я виніс дві цифри:

  1. Долину видно всередині економіки за звітами компаній. У середньому в Штатах витрати на R&D у сукупних витратах публічних компаній були на рівні 6-7%, а в Долині цей показник був ближчим до 20%.
  2. Станом на 2007 рік 80% компаній, які потрапляли до списку Fortune500, мали технологічне походження — інновації у продуктах, залучення венчурного фінансування тощо. За минулі 15 років ситуація змінилася — усією економікою світу тепер керують інноваційні компанії.

Просто подумайте: щороку в стартапи інвестується ПІВ ТРИЛЬЙОНА ДОЛАРІВ! Це лише те, що можна відстежити у публічному полі. Справжні масштаби бізнесу важко собі уявити.

Економісти оцінюють по-різному, але є думки, що від 1 до 5% всіх інвестицій у світі отримує інноваційний сектор. Припустимо, що математика залишилася такою самою: 99.7% компаній банкрутують, а інші приносять в середньому х15 на проінвестований капітал у 10-річному періоді. Це означає, що із проінвестованих цього року 35 000-50 000 стартапів мільярдними стануть 100-150 компаній. Із них 10-12 стануть декакорнами (з оцінкою від $10 млрд).

За 10 років з хайтека зростуть щонайменше 20 компаній з оцінкою $100 млрд і більше, а якщо збережеться поточний тренд, то ці цифри можна помножити на 5-7. На сьогодні можна констатувати, що традиційна економіка не померла, але її вплив знижуватиметься з кожним роком. Разом із упливом на економіку зростатиме і вплив на політику. Вже через 5 років (і точно через 10) світовий політичний порядок диктуватимуть молоді мільярдери, які не ставитимуть ні в гріш старий капітал і аристократію.

Що відбувається в Україні?

Давайте спустимося до нас. До нашого підвалу. На мою скромну думку, більшість капіталу в нашій країні має три джерела походження:

  1. Експлуатація ресурсів (зокрема трудових, землі).
  2. Контроль державних і навколодержавних грошових потоків , включно з криміналом, рейдерством і «приватизацією».
  3. Заробіток на розриві між соціалізмом та капіталізмом. Хороший приклад – ритейл. Ми перейшли від соціалістичного дефіциту та розподілу до капіталістичного достатку. Той, хто відбудував великий ритейл і зробив доступними блага, нормальні для розвинених економік, збудував великі бізнеси. Окремо стоять бізнеси, що розвиваються, переводячи офлайн в онлайн, як-от ROZETKA та Владислав Чечоткін.

Усі три категорії підприємців чи «підприємців», які стоять біля керма цих проєктів, дуже далекі від інновацій. Вони не розуміють, як це працює і навіщо це. Вони не розуміють, як це можна застосувати у своїх міні-або макроімперіях.

Є окрема категорія, яка дивиться на глобальний ринок та розуміє, що туди треба йти, але не знають як. Найрозумніші з них не вигадують нічого нового, але готові інвестувати у індустрію. Але тут з’являється ще одна проблема: їм страшно інвестувати в high risk, в якому вони не розуміють, а списувати інвестиції в хайтек на збитки в момент інвестицій, як це роблять у Штатах, вони не можуть фізично.

У нас є кілька груп, які беруть в управління чужі гроші під інвестиції в хайтек, — від ICLUB та Startup.Network до вже ближчого для олігархів, але все одно далекого проєкту Олександра Кохановського . Він інвестує у секондаріз уже великих технологічних компаній, у яких ризики вже прийнятні навіть для фондового ринку. Між ними є десятки відтінків сірого: від бутикових до корпоративних та навіть традиційних венчурних фондів.

Але навіть якщо всі наші олігархи вирішать віддати 1% інвестицій у хайтек, у нас немає людей, здатних керувати такою кількістю грошей, як і немає стільки стартапів, які можуть прийняти ці гроші.

Мордор пішов іншим шляхом: у них є вже понад 15 фондів, які інвестують у Штатах та Європі й майже не дивляться на російські стартапи. У нас пастка, з якої немає виходу.

2006 року один із моїх менторів у Долині сказав, що ангела можна вважати ангелом, якщо він тричі втратив гроші та не втратив мотивацію інвестувати. У 2012-2014 році, кандидатів в ангели у нас на ринку було близько 170, з яких із сотнею я зустрівся. Приблизно 20 відмовив — одразу було зрозуміло. На даний момент тест пройшли лише 17, з яких 12 підняли планку щодо ризиків.

Більше про це

01 На пальцях

Хто такі бізнес-ангели, чим займаються та як ними стати

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Усе прискорилося

Світова економіка та підприємництво не знали таких швидкостей зростання компаній. Усі компанії у першій половині XX століття масштабувалися з допомогою M&A. Прецедентів поза хайтеком, де можна за п’ять років органічно виростити компанію з нуля до виручки до $100+ млн та з трьох людей до 10 000, практично немає. Натомість із 1950-х років Кремнієва долина відточувала цю майстерність і тепер дає просратися традиційним секторам, які вона ламає через коліно. Так, бачимо, як Долина втрачає монополію з року в рік. Мені від цього сумно, я встиг застати золоті часи Долини. З іншого боку, тепер ця культура скрізь — успішних великих кластерів у світі понад 10, і їхня кількість зростає.

Я впевнений, що навіть цифрові трансформації не допоможуть корпораціям протистояти компаніям, які цифрові від народження та не мають застарілого баласту.

Навіть прискорення вдвічі за два-три роки, що жахлива цифра для корпорації, не дозволить їм наздогнати компанії, які працюють у парадигмі 3-3-2-2-2. Останні мають зараз необмежений доступ до капіталу, обсяг якого зростає з року в рік. Що сумно, Україна на 100% складається зі старої економіки, і країна програватиме у глобальній конкуренції з країнами, які затягують нову економіку до себе.

Дефіцит фінансування штовхає наші стартапи за кордон

У нас є багато хороших ініціатив. Я не вірив у те, що держава може щось зробити у цій галузі. Але команда Олександра Борнякова перетворила Ukrainian Startup Fund на найбільшого раннього інвестора в країні, і я оцінюю їхню частку ринку посівних інвестицій у 50%. Але як же цього мало! Окремі, навіть чудові, ініціативи не можуть змінити загальну картину.

У нас є три головні проблеми, з якими я зіштовхнувся на своїй шкурі, піднімаючи гроші в Unicorn Nest:

  1. Наші інвестори взагалі не готові брати на себе ризик. Ангели в усьому світі є фундаментом, на якому тримається вся ця конструкція. Вони входять до ризикованих проєктів, і 99% їхніх угод прогорає. Натомість на 1% вони заробляють добре. Але в нашій країні неможливий Рід Хоффман, який вклав у Facebook $500 000, а на IPO вийняв $800 млн. Отже, у нас неможливий і Facebook. Повернімося до Grammarly — вони будували все на свої, без будь-якої зовнішньої підтримки. Так само як і Terrasoft із Катериною Костерєвою та ще десяток українських успішних бізнесів.
  2. Ті інвестори, які можуть давати гроші, найчастіше не розуміють правил гри на цьому ринку. І пропонують умови, неприйнятні для підприємців. Долинна філософія — краще мати 1% у великій історії, ніж 30% у компанії, яка не злетить. Наші намагаються грати у ці 30%.
  3. Більшість українських потенційних інвесторів є токсичними. Дуже часто у них каламутні джерела походження грошей, вони є ПЕПами PEP politically exposed person, людина, яка виконує значну державну функцію , майже ніхто не декларує свої доходи.

Я нещодавно подивився свою воронку: з 92 охочих проінвестувати в мою компанію 75 не пройшли комплаєнс у Люксембурзі. Я не кажу навіть про моменти, коли в стартапи інвестують люди зі списків санкцій не лише США, а й нашої країни. А коли починаєш гуглити окремих інвесторів, то бачиш, що перші дві сторінки розповідають про кримінальні справи в Європі щодо відмивання грошей.

Повернімося до початку. Через 10 років у топ-100 найбагатших українців буде 50 людей зі світу стартапів. На жаль, вони будуть у топ-1000 найбагатших людей США чи країн Євросоюзу.

Але! Знову про головну новину: у будь-якому стартапі у статутному фонді передбачено пул акцій від 10 до 20% для опціонів співробітників. Про це мало хто говорить, але на ранніх етапах заведено віддавати від 0,01% до 1% раннім співробітникам — грошей платити зарплати немає, а людям треба працювати.

Коли Google вийшов на IPO, одразу 180 людей стали доларовими мільйонерами. Якщо ми подивимося на Grammarly, то будь-яка людина з опціоном 0.07% у компанії зараз доларовий мільйонер.

Скільки їх — складно сказати, але саме такі люди й через 10 років підпиратимуть сотню найбагатших українців у нижній частині, відсуваючи тих, хто просто хапнув трохи грошей або побудував впевнений традиційний бызнес, який не зростає.

У мене в компанії, наприклад, зараз опціони вимірюються відсотками та десятими частками. І я маю двох людей, для яких я докладу всіх зусиль, щоби вони добре заробили на моєму стартапі, — надто давно вони зі мною і надто багато зробили для проєкту.

Я читав багато лекцій для корпорацій та малих high net worth guys. Для них це все чи фільчина грамота, чи високі ризики, чи «у нас свій шлях». Традиційна економіка, брак глобального бачення та нетехнологічна освіта у багатьох UHNWI грає з ними ж злий жарт.

Є ще один факт, який веселий та сумний. Незважаючи на те, що польську венчурну екосистему заливають грошима (вже більше $10 млрд за 15 років), вона не виростила жодної великої компанії для американської економіки, а Україна має більше 10 стартапів з оцінкою від $100 млн, одного юнікорну та одного декакорну. Ну ще до нас приписують GitLab і WhatsApp, але це таке…

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди Что включить в отчет перед инвестором? Шпаргалка от Виктора Захарченко из Flyer One Ventures

Що включити до звіту перед інвестором? Шпаргалка від Віктора Захарченка з Flyer One Ventures

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
02 Листопада 2021, 14:15 12 хв читання
На пальцях

Хто такі бізнес-ангели, чим займаються та як ними стати

19 Листопада 2021, 10:00
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Буває, обговорюєте щось у компанії, і тут мова заходить, скажімо, про нову угоду Apple. Зізнатися, що ви не в темі, соромно, тому залишається тільки кивати з розумним виглядом. Знайомо? Щоб таких незручних ситуацій було менше, ми ведемо рубрику «На пальцях». У ній просимо фахівців пояснити складні речі простими словами. У цьому матеріалі співзасновниця акселератора Baltic Sandbox Сандра Гольбрайх пояснила, хто такий бізнес-ангел, чим займається, в які компанії вкладає і як ним стати.

Сандра Гольбрайх

Хто такі ангели

Бізнес-ангели — це приватні інвестори, які вкладаються у стартапи на ранній стадії. Саме поняття ангел сформувалося на початку XX століття на Бродвеї. Так називали інвесторів, які допомагають театрам провести постановки, на які не вистачало грошей. Вони могли отримати величезний прибуток чи втратити все. Розквіт ангельського інвестування припав на другу половину ХХ століття. Перші інвестори в Microsoft, Apple та інших IT-гігантів були ангелами.

Ангели бувають професійними й ні. Перші заробляють інвестиціями на життя. Непрофесійні ангели — просто люди, які вирішили вкласти якусь суму в проєкт, що сподобався. Цим інвесторам треба пам’ятати, що інвестиції — не спосіб швидко заробити. Їхні гроші будуть «заморожені» в середньому на строк від чотирьох до шести років.

Чим вони відрізняються від венчурних інвесторів

Розберемо економіку традиційного венчурного фонду. Наприклад, він має $30 млн. Це гроші не фонду, а LP (limited partners). Венчурні капіталісти просто управляють їхніми коштами. Вони обіцяють упродовж 10 років принести прибуток, зазвичай, у розмірі від 3х–4х.

Це позначається на стратегії. Наприклад, фонду, який має $30 млн, потрібно заробити не менше $100 млн. Для цього слід знайти сильно масштабовані стартапи.

Фонди знають, що 29 із 30 проінвестованих компаній можуть не злетіти.

Тобто єдиний, який стане «єдинорогом» «Єдиноріг» Стартап із капіталізацією від $1 млрд , має покрити витрати на інші. Тому венчурні фонди інвестують лише в стартапи, які теоретично можуть досягти цього показника.

Ангел має більше свободи, адже він вкладає свої гроші. Він може інвестувати в компанії, які не стануть єдинорогами. Ангелу достатньо, щоби вони виросли у 10–15 разів. Потім він продасть свою частку та заробить.

Скільки та коли вкладають бізнес-ангели

Ангели — це майже завжди про перші інвестиції у стартап. Вони вкладаються після того, як скинулися засновники компанії, їхні близькі та друзі. У середньому ангел інвестує від $50 000 на рік. Самі суми можуть бути відносно невеликими.

Може здатися, що вкладати менш як $1 млн у стартапи безглуздо. Це не так — ангел може інвестувати й $5000. Так, він отримав мікрочастку у компанії, але і вона дозволить заробити.

Як ангели перевіряють бізнес-модель стартапу

Коли ангели обирають стартап для інвестицій, то їх зазвичай цікавить не стільки саме рішення, скільки бізнес-модель. Тому основне завдання стартапера — її знайти. Тобто, залучати користувачів за мінімальною ціною і зробити так, щоби вони платили за продукт.

Для перевірки бізнес-моделі стартапу можна скористатися простою формулою LTV/CAC.

  1. LTV Lifetime value Життєва цінність клієнта — це все гроші, які один конкретний користувач заплатив за весь час використання сервісу.
  2. CAC Customer acquisition cost Вартість залучення клієнта — усі засоби, витрачені на залучення цього користувача. Цей показник часто вважають неправильним. Наприклад, беруть до уваги лише гроші, витрачені на рекламу у Facebook. Насправді до САС належать й витрати на таргетолога, дизайнера, копірайтерів та інших фахівців. Уся ця сума поділяється на розмір залученої аудиторії. У результаті одержуємо САС на користувача.
  3. Потім ділимо LTV на CAC і дізнаємося, наскільки успішна в стартапу бізнес-модель. Хорошим вважається співвідношення від трьох та вище.

Як ангелам-початківцям знизити ризики

Є така приказка: «Ангели літають зграями». Простий спосіб розділити ризики та отримати додаткові компетенції інвестувати з іншими. Тобто приєднатися до синдикату та вкласти разом із 5–15 ангелами в кілька стартапів.

Такі об’єднання очолюють ангели з великою експертизою, досвідом та нетворком. Це знижує ризики та відкриває доступ до перспективних угод. Загалом, ангелові важливо знайти хорошого лідера синдикату. Разом із ним варто вкладати, доки новачок самостійно не отримає достатньо досвіду та експертизи. І тому потрібен нетворк. Його можна знайти в ангельських об’єднаннях і школах, а також різних акселераторах.

Як стати бізнес-ангелом

Для цього потрібно достатньо грошей, щоб інвестувати у 8–10 стартапів. Інакше в інвестора мало шансів вкластися в потенційний «єдиноріг» або просто компанію, що швидко масштабується, а значить висока ймовірність втратити гроші. Також потрібні досвід, експертиза та нетворк.

Крім того, варто пройти курси інвестування — розібратися в основах інвестування, ключових параметрах, познайомитися з людьми, а також зрозуміти, чи підходить вам ця робота.

Є чудовий приклад досвіду нашої школи для бізнес-ангелів. Один студент отримав диплом, подякував нам і сказав, що це найкраща інвестиція грошей у навчання. Він зрозумів, що ніколи не вкладатиме в стартапи.

Раніше він інвестував на біржі, але не розумів весь цикл того, що відбувається з компанією до біржі. З отриманими знаннями йому буде легше приймати рішення щодо інвестування.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Досвід

Фінансові попзірки. Хто такі фінфлюенсери та чи варто їх слухати

16 Листопада 2021, 09:45
9 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Кто такие финфлюенсеры
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Як розібратися в інвестиціях та фондових ринках, не заглиблюючись в аналітичні книги та статті? Наприклад, можна підписатися на фінфлюенсерів. Вони допомагають поєднати приємне з корисним залипання в соцмережах sз навчанням фінансової грамотності. З допомогою захопливих роликів і мемів ці блогери пояснять, як «Гра в кальмара» вплинула на акції Netflix, як спортзали заробляють на абонементах і куди можна інвестувати $10. Ми довідалися, чому фінансова грамотність стала гарячою темою, хто такі фінфлюенсери та чи завжди варто слідувати їхнім порадам.

Демократизація інвестування

За час пандемії люди, особливо в США, стали більше займатися трейдингом. Це сталося з низки причин:

  • під час локдауну з’явилося більше вільного часу і поменшало розваг;
  • з кінця 2019 року багато брокерських платформ (Schwab, Robinhood, E*Trade, TD Ameritrade та інші) дозволили торгувати акціями без комісії;
  • можна почати трейдити, просто встановивши зручну програму (Robinhood навіть звинувачують у гейміфікації цього процесу);
  • жителі США отримали виплати від держави, які також почали вкладати в акції.

Згідно зі звітом «Рік пандемії та мобільні програми» від Global Wireless Solutions, зумери стали проводити у фінансових додатках на 102% більше часу. Інші покоління також не сильно відстають.

Скільки часу проводять у телефоні різні покоління
Дані зі звіту «Рік пандемії та мобільні програми»

Справжній бум пережила трейдингова платформа Robinhood. За рік пандемії користувачі почали проводити в застосунку на 183% більше часу. У другому кварталі 2021 року компанія мала 22,5 млн акаунтів. За рік до цього показник становив лише 9,8 млн. Так зростання становило 130%.

Весь цей процес називають «демократизацією інвестицій». У його межах роздрібні інвестори перетворилися на самостійну силу на фондовому ринку. Financial Times пише, що на них припадає майже 20% загального обсягу торгів у США сьогодні. Хоча цей показник і нижчий за 25–30%, характерних для початку 2021 року, він усе одно перевищує допандемічні 10–15%.

Роздрібні інвестори, скоординовані сабреддитом WallStreetBets, опинилися в центрі ажіотажу навколо акцій GameStop. Про нього ми розповідали тут і тут.

Хто такі фінфлюенсери

Демократизація інвестування призвела до зростання популярності фінфлюенсерів (finfluencer від англ. Financial influencer). На своїх сторінках у соцмережах вони доступно й захопливо розповідають про тонкощі інвестування, фінансову грамотність, складні економічні поняття. Для цього використовують короткі ролики та меми. Яскрава подача особливо апелює до хвилі новоспечених інвесторів із покоління зумерів і міленіалів. Не дивно, що Tiktok-відео за хештегом #fintok набрали 594,2 млн переглядів, а за #investing — 4,1 млрд (на момент написання тексту).

Б’юті-гуру Джеймс Чарльз навчить вас, як нафарбуватися під персонажа з «Гри в кальмара». Фінфлюенсери використовують той же гучний серіал, щоб пояснити чому вам не варто користуватися кредитами до зарплати.

Подивимося на профілі кількох найвідоміших фінфлюенсерів.

Хейлі Сакс

На її Instagram-акаунті mrsdowjones підписано 223 000 осіб. Сакс називає себе «фінансовою попзіркою». Вона розпочинала кар’єру в комедійному жанрі, працюючи з телеведучим Девідом Леттерманом і продюсером Saturday Night Live Лорном Майклзом. Дівчина захопилася фінансами після свого звільнення.

2017 року Хейлі Сакс створила медіакомпанію FINANCE IS COOL. Вона вирішила популяризувати фінансову грамотність, подаючи інформацію з гумором і відсиланнями до попкультури. Наприклад, фінфлюенсер порівнює акції з коктейлями або говорить про важливість накопичень з допомогою гучного серіалу «Гра в кальмара».

На прикладі Ріанни, яка пройшла шлях від майже банкрутства до статусу мільярдера, блогер розповідає про важливі фінансові правила.

Хейлі Сакс не має фінансової освіти, за що деякі її критикують. Проте вона вважає, що брак формальної підготовки їй на користь: він робить її «своєю» серед підписників. Сакс продає їм свій курс фінансової грамотності за $150.

Стів Чен  

Він працював учителем математики в Каліфорнії. Його зарплати не вистачало на забезпечене життя в цьому штаті. Чен розумів, що навіть за жорсткої економії ніколи не накопичить достатньо грошей на старість. Тоді він зацікавився фінансами. У 33 роки він зміг залишити роботу та заробляти на життя з допомогою інвестицій.

Чен регулярно ділиться знаннями майже з 860 000 підписниками свого TikTok-акаунта. Він розповідає, чому краще не купувати мемні акції, як спортзали заробляють на продажах абонементів та чому інфляція з’їдає таке бажане підвищення зарплати. Також Чен розвиває освітню платформу Call to Leap.

Остін Ханквіц

Хлопець працював на «нудній» посаді — займався злиттями та поглинаннями в одній із медичних компаній. У вільний час Ханквіц знімав тіктоки про фінанси. Незабаром хобі витіснило основну роботу. Зараз у його TikTok-акаунта 523 тисячі передплатників. Він буквально з ручкою та папером пояснює, у що можна інвестувати $10, як Ілон Маск заробив $88 млрд 2020 року та як «Гра в кальмара» вплинула на акції Netflix.

Ханквіц співпрацює з низкою фінансових платформ — Public.com, Fundrise, Betterment та іншими. Хоча він не розкриває точну суму свого заробітку, відомо, що він перевищує $500 000 на рік.

@austinhankwitz

This is insane — still not a fan of the company because I think YouTube will eat their lunch, but still insane. #learnontiktok #squidgame #netflix

♬ original sound – Austin Hankwitz

Вівіан Ту

Екстрейдер акцій у JP Morgan залишила Волл-стріт через величезне робоче навантаження. Зараз Ту займається технологіями та медіа. Попри те, що вона пішла з галузі, колеги та друзі продовжували цікавитися її думкою з фінансових питань. Тоді Ту почала знімати відео з відповідями на подібні запитання.

Її TikTok-аккаунт про фінанси набрав 170 000 підписників уже першого тижня свого існування. Зараз у неї вже майже 656 тисяч фоловерів. Ту радить, як розподіляти свій бюджет, яким фінансовим правилам слідувати під час планування відпустки й чи треба говорити з друзями про гроші.

Фінфлюенсери — ласа приманка для різних фінансових платформ на кшталт інвестфірми Wealthfront. Такі компанії купують у них рекламні інтеграції. Bloomberg пише, що пост у Ханквіца може обійтися від $4500 до $8000, а у Ту — від $3000 до $4000.

Шкідливі поради

Інфлюенсери можуть давати неправдиві поради про схуднення. Так само фінфлюенсери здатні вводити підписників в оману своїми фінансовими рекомендаціями.

Вівіан Ту вказує в профілі, що не дає фінансових консультацій.

«У TikTok є люди, які розповідають про фінанси та дають гарантії, мовляв: „Вам потрібно купити ці акції, вони скоро злетять до небес“. Я думаю, що це дійсно небезпечно, тому що вони, по суті, спекулюють, а не дають поради щодо фінансів та інвестицій», — пояснює Ту.

Прикладом такої необдуманої фінпоради можна назвати TikTok користувача @14th.ryan. Він закликав інвестувати в акції Callon Petroleum. Нібито йому вдалося заробити на них, адже вартість акцій компанії збільшилася на 970%. Насправді ж компанія просто провела зворотний спліт Зворотний спліт Компанія об'єднала кілька акцій в одну, скоротивши їхню кількість . У цьому випадку їхня сумарна номінальна вартість не змінюється. Однак відео @14th.ryan вже набрало 1,1 млн переглядів.

У наступному тиктоці він пояснив, що не експерт, а «просто слідує трендам». Однак це відео набрало лише 32 000 переглядів.

@14h.ryan

y’all seemed to like stock tok so let’s keep going with this lol

♬ original sound – Ryan

Регулятори у всьому світі вже зацікавилися фінфлюенсерами. Вони справедливо побоюються, що блогери штовхають найуразливіших людей на невиправдані фінансові ризики.

Платформа для торгівлі криптовалютою Plaxful проаналізувала 1212 відео за 2020 рік від 50 популярних фінансових TikTok-акаунтів. Вона оцінила 14% їх як спекулятивні. Серед них ті, що заохочували купити акції тієї чи іншої компанії без застережень.

Як розпізнати фінфлюенсера-профана

The Guardian пропонує список правил, які допоможуть розпізнати фінфлюенсера, що не заслуговує на довіру. Ось деякі з них:

  • Запитайте себе: хто ця людина? Чи є у нього знання та досвід? Оголосити себе фінфлюенсером у соцмережах дуже легко.
  • Пам’ятайте, що якщо відео набрало 100 000 переглядів, це ще не означає, що варто дотримуватися порад у ньому.
  • Переконайтеся, що ви бачите всю картину. Можливо, хтось і заробив останній місяць на криптовалюті, але цілком імовірно, що три попередні місяці він втрачав гроші.
  • Переконайтеся, що це не шахрайство. Якщо хтось пропонує дуже швидкий спосіб розбагатіти — це підозріло.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід Біографія Пітера Тіля

Мідас Мордору. Чому Пітер Тіль — найвпливовіша та найсуперечливіша людина Кремнієвої Долини

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
14 Листопада 2021, 10:00 5 хв читання
Досвід

Гра на пониження. Чому я не вірю в перспективи Tesla — колонка інвестора

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
03 Листопада 2021, 10:30 6 хв читання
Досвід Pawa в Кремниевой Долине: Кирилл Сыгыда

Добирати жорстко, відрізати зайве. Чого венчурна студія Pawa навчилася у поїздці в Долину

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Жовтня 2021, 10:30 7 хв читання
Досвід

Багато амбіцій, мало інвестицій. Про що говорили Василь Хмельницький і Вікторія Тігіпко на першому U Tomorrow Summit

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
10 Вересня 2021, 15:40 6 хв читання
Досвід

Мідас Мордору. Чому Пітер Тіль — найвпливовіша та найсуперечливіша людина Кремнієвої Долини

14 Листопада 2021, 10:00
5 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Настя
Анастасія Шкальова Пишу новини про технології та компанії.
Біографія Пітера Тіля
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Пітер Тіль — не найбагатший технологічний магнат, але, ймовірно, найвпливовіший. Його перша компанія PayPal стала піонером платіжних систем. Далі був Palantir, що допоміг вистежити Усаму Бен-Ладена. Крім того, Пітер Тіль інвестував у Facebook, Airbnb, Stripe, Yammer, Spotify, SpaceX.

Нещодавно журналіст Макс Чафкін опублікував біографічну книгу про Пітера Тіля — «Противник» (The Contrarian). Видання The Economist написало про неї матеріал. Ми вибрали головне.  

У чому виражена «протилежність» Тіля

Погляди та дії Пітера Тіля часто суперечать одне одному. Наприклад, Пітер став першим зовнішнім інвестором Facebook. 2004 року він вклав $500 000, 2012 року продав частину своїх акції за $1 млрд, а 2016–2017-го — ще одну за $129 млн. 

Тіль і досі залишається в правлінні компанії. Це не заважає йому висміювати та критикувати соцмережі.

Чафкін ілюстрував ставлення інвестора згадкою про одну із зустрічей Тіля з командою Facebook. На ній Пітер заявив, що його поколінню обіцяли колонії на Місяці, натомість вони отримали Facebook. 

Ось інший приклад суперечливості Тіля. Пітер — відкритий гей і консерватор. 2016-го він підтримав президентську кампанію республіканця Дональда Трампа. Спроба наповнити адміністрацію Трампа помічниками з радикальним мисленням не стала успішною. Проте ідея «Зробімо Америку великою знову» призвела до інвестицій у військову сферу, спостереження та космічні технології. Це допомогло подвоїти статки самого Тіля.

При цьому Пітер продовжує ухилятися від податків. Він накопичив на неоподатковуваному індивідуальному пенсійному рахунку понад $5 млрд.

Мільярдер активно підтримує блокчейн-компанію Block.one та вкладається в криптовалюти. Це не заважає Тілю вірити, що біткоїн — китайська зброя. Хоча нещодавно він сам заявив, що недоінвестував в першу криптовалюту.

Погляди та послідовники

Пітер Тіль виступає таким собі технологічним «нігілістом», чия права ідеологія здебільшого спрямована на збільшення багатства та влади. Чафкін приписує Тілю особливий вид лібертаріанства, який також побудований на протилежності. 

З одного боку, Пітер нібито намагається звільнити людей від кайданів держав. Наприклад, пропонує створювати власні валюти. З іншого — продає технології спецслужбам, вкладає гроші в стеження та космічні технології для захисту від потенційних ворогів.

Також Тіль прагне звільнити Кремнієву долину від пацифістів і повернути її до військово-промислового коріння часів Холодної війни. 

Створене Тілем коло однодумців — «Мафія PayPal» — розділяє та підтримує його ідеї. Окрім Пітера, її найвідоміший представник — Ілон Маск. Тіль вкладався в його компанію SpaceX. Сьогодні її оцінюють у понад $100 млрд доларів. 18 вересня 2021 року вона успішно вперше повернула з орбіти повністю цивільний екіпаж.

Послідовники Пітера Тіля також поділяють його одержимість безпекою. Засновану 2003 року компанію з аналізу даних Palantir активно використовують американські збройні сили, міграційні служби та численні поліцейські управління. Її CEO — старий друг Тіля Алекс Карп. 

Капіталізація Palantir (на момент написання статті) сягає $48 млрд. Сам Карп стверджує, що програмне забезпечення Palantir використовується для боротьби з терористами та гарантування безпеки солдат. 

Що далі

Пітер Тіль продовжує змішувати бізнес та політику навіть після гучного закінчення президентства Трампа. 2021 року він об’єднався з венчурним фондом Narya Джеймса Венса для інвестицій у відеоплатформу Rumbly (популярна серед «правих»). Пітер також підтримує своїх друзів як кандидатів у Сенат від Республіканської партії. Зокрема Венса та співавтора своєї книги «Від нуля до одиниці» Блейка Мастерса. 

The New Yorker припускає, що «сходження тілістів» може привести Республіканську партію до нової «посттрампівської» ідеології. Принаймні Пітер Тіль робить для цього все можливе. Схоже, нова ідеологія явно матиме антикитайське спрямування. Тіль критикує використання АІ в КНР для централізованого контролю над економікою.

«Якщо AI — це комунізм, то крипта — лібертаріанство», — писав Тіль торік.

Амбіції змушують Пітера Тіля інвестувати в технології за межами Кремнієвої долини. Мільярдер вкладається у сфери, які багатьом здаються загрозливими. 

Це не турбує інвестора. Palantir назвали на честь «видющих каменів» — пристроїв з улюбленої книжки Пітера Тіля «Володар перснів». Палантири дозволяли бачити, що відбувається в іншому місці зараз або в минулому, а також спілкуватися на відстані. У книзі їх найчастіше використовував володар імперії зла Мордор — Саурон.

Схоже, Тіль не ставиться до Мордору настільки ж негативно, як більшість прихильників Толкіна. Одного разу він сказав своєму другові: «Краще хай мене вважають злим, аніж некомпетентним».

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід

Гра на пониження. Чому я не вірю в перспективи Tesla — колонка інвестора

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
03 Листопада 2021, 10:30 6 хв читання
Досвід Pawa в Кремниевой Долине: Кирилл Сыгыда

Добирати жорстко, відрізати зайве. Чого венчурна студія Pawa навчилася у поїздці в Долину

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Жовтня 2021, 10:30 7 хв читання
Досвід Как Маск, Безос и Брэнсон меняют космическую отрасль

Відібрати штурвал у держав. Як Маск, Безос і Бренсон змінюють космічну галузь

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Вересня 2021, 17:30 15 хв читання
Досвід воспоминания и цифровой двойник

Бездушні алгоритми. Як я скасувала весілля, але залишилася цифровою нареченою

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Вересня 2021, 16:30 16 хв читання
Кейси

Занедбаний елітний клуб. Чому Clubhouse програв і що з ним буде далі

10 Листопада 2021, 10:00
9 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
клабхаус умер: так ли это? причины потери популярности
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

15 жовтня у Clubhouse стався справжній сплеск активності. Тоді фейковий обліковий запис Павла Дурова запустив дискусію «Повне припинення роботи Telegram у Росії». На піку до неї під’єдналися приблизно 1500 людей. Це багато, але ще в лютому в топових дискусіях в аудіосоцмережі брали участь до 5000 осіб. З того часу у Clubhouse стало значно менше активної аудиторії та крутих спікерів.

У своїй колонці Editor at Large Vector Дмитро Кошельник розібрався в причинах зльоту та падіння Clubhouse.

У чому секрет популярності Clubhouse

Clubhouse не можна назвати технологічним проривом. Це майже стандартна соцмережа. Від конкурентів вона відрізнялася тим, що пропонувала спілкуватися лише групами наживо в голосовому форматі. Соцмережа замислювалася як майданчик для дискусій на різні теми — від бізнесу до сексу та медитацій.

Обговорення на Clubhouse не записувалися й не фіксувалися. Так користувачів змушували страждати через синдром упущеної вигоди (FOMO) — пропустив дискусію, отже, уже й не послухаєш.

Плюс спочатку реєстрація була доступна тільки на iOS на запрошення від іншого користувача.

Усе це стало таємною формулою успіху Clubhouse. Ситуацію підігрівали топові спікери на зразок Ілона Маска. По-перше, у більшості людей навряд чи буде другий шанс запитати щось у мільярдера або послухати його наживо. По-друге, через обмеження до дискусії могли під’єднатися лише 5000 осіб.

У підсумку Clubhouse виглядав як дорогий заміський клуб. У ньому тусуються знаменитості, але пустять і вас. Просто виконайте декілька умов.

Ще один секрет успіху програми — пандемія. На тлі постійних локдаунів люди стали проводити більше часу в соцмережах, івенти скасувалися або перейшли в онлайн, а користувачам не вистачало спілкування. Clubhouse допомагав із цим впоратися. Соцмережа безкоштовно пропонувала сотні івентів із топовими спікерами та дискусії з різними людьми.

У січні-лютому 2021-го всі говорили про застосунок, в якому можна поговорити-послухати Ілона Маска, Каньє Веста чи Марка Цукерберга. У соцмережах з’явилася купа постів, де люди просили інвайти в Clubhouse. Деякі заповзятливі користувачі навіть намагалися їх продавати.

У лютому 2021-го програму завантажили майже 10 млн разів. Це на 300% більше, ніж у січні — відмінний показник, з огляду на всі вищеописані обмеження.

У тому ж лютому компанію оцінили в $1 млрд. До її інвесторів увійшов впливовий американський фонд Andreessen Horowitz. У квітні оцінка компанії досягла $4 млрд.

На піку програму навіть порівнювали з TikTok. Ось тільки проривне зростання Clubhouse закінчилося разом із хайпом. Для порівняння: на кінець липня загальна кількість встановлень програми досягла всього 30,2 млн. У цьому йому сильно допомогли як свої помилки, так і конкуренти.

Чому Clubhouse програв

Його сильні сторони стали головними слабкостями. Можна виділити такі причини невдачі програми:

  • Clubhouse зібрав аудиторію, але не втримав. Користувачі приходили до Clubhouse слухати відомих спікерів чи спілкуватися на цікаві теми. Творців контенту виявилося набагато менше, ніж охочих просто бути присутніми. Після відходу лідерів думок багатьом користувачам нема чого робити в соцмережі. «Звичайні» спікери та цікаві дискусії так і не стали візитівкою Clubhouse.
    Відповідно, коли людина потрапляє в застосунок, може і не знайти нічого цікавого. Тут могли б стати в пригоді записи виступів лідерів думок. Але в Clubhouse не стали цього робити, щоби не втратити ексклюзивність та хайп. Функцію запису анонсували лише у вересні.
  • Clubhouse вигравав від ексклюзивності, але це завадило зростанню. Круто загравати з почуттям важливості та запрошувати за інвайтами тільки власників iPhone. Але це обмежувало зростання аудиторії. З іншого боку, якщо відкрити доступ усім, то зникне відчуття винятковості. Схоже, це одна з причин пізнього запуску Android-версії програми. Вона з’явилася лише в травні. Тоді градус хайпа довкола соцмережі вже серйозно знизився. Інвайти прибрали лише в липні.
  • У Clubhouse не вигадали нічого нового, а просто по-новому використовували голосове спілкування. Це не завадило застосунку стати вірусним, але також не стало проблемою для конкурентів. Свої аналоги запустили Facebook, Telegram і Twitter. У них більша аудиторія, і вона приходить не лише на голосові обговорення. Clubhouse не вигадав зрозумілу відповідь конкурентам і із запізненням відреагував на ситуацію. Наприклад, став вводити звичні для інших соцмереж функції на кшталт листування. До речі, майже за три місяці на платформі надіслали 1 млрд повідомлень. Це велика цифра, але вона лише підкреслює, що листування слід було вводити спочатку.
  • Clubhouse не стала привабливою платформою для авторів. Спочатку творцям контенту було складно заробити в застосунку. Як варіант, варто шукати спонсора під своє конкретне обговорення. Це створили додатковий бар’єр для організаторів дискусій.
    Також у компанії, схоже, очікували, що кожен користувач стане ще й творцем контенту. Цього не сталося. Згодом у Clubhouse покращили підтримку спікерів, зокрема запустили донати. Це не допомогло ні наростити кількість творців контенту на платформі, ні залучити відомі шоу з інших майданчиків. Мабуть, соцмережа знову запізнилася. Clubhouse намагається наголосити на активності авторів. Наприклад, через зростання кількості кімнат (створених користувачами розмов). У травні їх створювали 300 000 на день, а у вересні — 700 000. Водночас невідома кількість постійних авторів та людей, які беруть участь у цих дискусіях.

Що буде далі

Спробуємо спрогнозувати майбутнє Clubhouse на прикладах інших хайпових додатків та сервісів:

  • Periscope. У 2015 Twitter запустила сервіс для прямих відеотрансляцій Periscope. Він дозволяв не просто проводити трансляції, а й реагувати на них лайками, ставити запитання та записувати. На той час такі функції вважалися мало не інноваційними. Periscope набув популярності, і на нього звернули увагу у Facebook. Компанія запустила аналоги всередині своїх соцмереж — Facebook Live та Instagram Live. Це і вбило Periscope. Сервіс закрили 2021 року. Таке майбутнє цілком може чекати й на Clubhouse, якщо компанія не розв’яже поточні проблеми.
  • Twitter. Колись платформа для мікроблогів вважалася чи не головним потенційним конкурентом Facebook. Марк Цукерберг навіть намагався купити сервіс, але угода так і не відбулася. Twitter від цього не виграв. Соцмережу не закрили та не продали, але й гучним успіхом вона не стала. Секрет існування Twitter — у знаменитостях та медіа, а також своєму ком’юніті. Перші все ще активно постять у соцмережі. Спільнота ж створила оригінальну «твіттерську» атмосферу — із жартами на межі, скаргами на життя, тредами та флешмобами. Clubhouse буде складніше повторити цей шлях через специфіку соцмережі та низьку активність інфлюенсерів, але така ймовірність існує.
  • Купівля. Clubhouse досі може купити інша компанія. Наприклад, соцмережею може зацікавитися Bytedance (володіє TikTok). Остання в березні почала розробляти свій аналог Clubhouse, але більше про цю програму або функції не розповідала. Можливо, їй чи іншій компанії простіше купити Clubhouse та розвивати його далі. До речі, раніше Twitter хотів купити програму. За компанію пропонували $4 млрд, але угода не відбулася.

Можуть бути інші варіанти. Наприклад, програма проіснує в поточному стані якийсь час, а потім компанія зробить півот і займеться чимось іншим. Натомість Clubhouse навряд чи повторить успіх TikTok. Компанія зробила вже достатньо помилок, які не дозволять їй перевершити конкурентів чи хоча б відновити колишній темп зростання. Є й інша причина — аудіодискусії не стали next big thing у світі соцмереж. Це ще одна цікава можливість, для якої не потрібний окремий застосунок.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Кейси

Марк Цукерберг перейменував Facebook у Meta. Соцмережі відповіли мемами

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Жовтня 2021, 13:00 4 хв читання
Кейси

Над Цукербергом густіють хмари. Яке майбутнє пророкують Facebook

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
25 Жовтня 2021, 13:00 7 хв читання
Кейси YAR MEDIA от центра "Бабий Яр" возглавит Евгений Сафонов

Меморіальний центр «Бабин Яр» запускає своє медіа. Його очолив ексголовред Bird In Flight

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Жовтня 2021, 14:30 4 хв читання
Кейси инстаграм и фейсбук не работают 4 октября 2021 что случилось

Репетиція кінця світу. Що відомо про падіння сервісів Facebook і як відреагували в інтернеті

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
05 Жовтня 2021, 09:00 6 хв читання
Гайди

Не захоплюйтесь обіцянками. Як запуститися на Kickstarter і не втратити гроші

08 Листопада 2021, 14:00
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
как запуститься на кикстартер и вывести деньги
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Ви створили стартап. Він крутий, цікавий та розв’язує важливу проблему. Можливо, навіть є робочий прототип. Залишається знайти інвестиції, щоби вийти на ринок. Одне з рішень — запустити кампанію на краудфандинговій платформі Kickstarter. Але це ризиковано. Ви можете зібрати більше мільйона доларів або втратити гроші та час на провальній кампанії.

Разом із директором з інновацій юридичної фірми Juscutum Петром Біликом розібралися у тонкощах політики Kickstarter, а також дізналися, хто відповідає перед бекерами, якщо кампанія провалилася.

1

Чому співпраця з Kickstarter — це ризик

Нещодавно ми публікували історію засновника стартапу Neoven Максима Наконечного. У ній винахідник портативної індукційної печі розповів про жорстку політику платформи, яка топить проєкти. Максим очікував, що кампанія на Kickstarter принесе понад $1 млн. За підсумком вдалося зібрати лише $89 665.

Це не перший випадок, коли засновники вкладають кошти та зусилля у просування кампанії на Kickstarter, але не досягають очікуваного успіху. Наприклад, раніше ми описували історію стартапу з виробництва багаторазових санітайзерів IOON. Розробники планували зібрати $15 000 (мінімальна сума), але за 10 днів збори зупинилися на 23% від цільової суми.

Щоправда, є й позитивні історії. Цього року українській компанії NIXOID Lab (ламповий наручний годинник) вдалося зібрати на Kickstarter $364 207 за мінімальної суми $10 000.

З огляду на такі історії директор з інновацій юридичної фірми Juscutum Петро Білик вважає, що на платформу потрібно дивитися з двох сторін. З одного боку, це високоризикове вкладення грошей. З іншого боку, можливість знайти однодумців для втілення творчих ідей у життя.

«Kickstarter не гарантує творцям проєктів, що вони матимуть необхідне фінансування. Тому надалі платформа знімає із себе будь-яку відповідальність як перед творцями, так і перед спонсорами».

Петро Білик, Juscutum

Усього на Kickstarter — 540 762 проєктів. З них 210 901 змогли зібрати необхідну суму грошей. Тільки 603 стартапам вдалося отримати понад $1 млн. Більшість проєктів збирає від $1000 до $9999.

2

Як розмістити проєкт на Kickstarter

Kickstarter несе відповідальність за безпеку та надійність проєктів. Докладніше ознайомитися з правилами платформи можна тут.

Створення проєкту регулюється правилами, серед них основні:

  • Умови використання платформи — тут.
  • Правила представлення проєкту — тут.
  • Авторські права та політика DMCA DMCA Digital Millennium Copyright Act — Закон про авторське право в цифрову епоху тут.

Відповідно до цих правил:

  • Творці проєктів повинні показувати спонсорам прототип продукту.
  • Заборонено використовувати зображення, що вводять в оману.
  • Демонстрація прототипу повинна відображати поточний стан продукту та не містити будь-які згенеровані зображення. Не допускаються особливі ефекти для презентації потенційної функціональності.

Коли автор розміщує на платформі інформацію про проєкт, терміни доставки продукту, цільову суму — він пропонує користувачам (спонсорам) профінансувати його проєкт на цих умовах (оферта).

«Своєю чергою спонсори проєктів, переказуючи гроші, погоджуються із цією пропозицією (акцепт). Так між творцем проєкту та спонсором виникають договірні відносини. Вони зобов’язуються виконувати їх, як і правила Kickstarter».

Петро Білик, Juscutum

За умовами платформи, творці повинні надавати спонсорам:

  • кінцевий розроблений продукт;
  • відшкодування в обіцяному розмірі, якщо товар не вийде;
  • пояснення причин, чому спонсори не отримають свого продукту;
  • інформацію про будь-які зміни у планах і термінах.

Творці проєкту відповідають за дотримання правил платформи та виконання своїх обіцянок спонсорам.

3

Окей, проєкт запущений та пройшов валідацію. Kickstarter просить внести зміни до заявки. Це законно?

Які проєкти підходять для платформи, а які — вирішує Kickstarter. Це частина правил, з якими погоджуються творці.

«Kickstarter не оцінює життєздатність проєкту авторів, не відстежує, як вони використовують гроші, і не відшкодовує спонсорам вкладені кошти», — уточнює Білик.

Kickstarter може зажадати видалити ролики та фото, які:

  • не відбивають поточний стан продукту;
  • мають візуальні ефекти, що вводять в оману.

Це стосується навіть проєктів, які пройшли валідацію.

4

Чи може Kickstarter вимагати технічну документацію мого проекту?

Kickstarter не має права отримувати доступ до технічної документації, схем. «Це захищається авторським правом. Усі права на технічну документацію належать лише творцям», — наголошує Петро Білик. Kickstarter може лише запитати підтвердження, що у вас налагоджено виробництво, і ви виконаєте постачання вашого продукту вчасно.

Якщо творці вважають, що Kickstarter порушив права інтелектуальної власності, вони можуть поскаржитися через спеціальну форму:

5

Кампанія провалилася. Я не зібрав потрібних коштів на виробництво. Хто винний перед бекерами?

У правилах Kickstarter чітко прописано — саме творець проєкту несе відповідальність перед спонсорами. Kickstarter не є частиною угоди між творцями та бекерами. Він несе відповідальності ні за товар, ні за виконання зобов’язань.

«Проте суть краудфандингових платформ у тому, що фінансується ідея чи прототип. На відміну від інтернет-магазинів, де купується готовий товар, спонсори повинні розуміти, що це не 100% гарантія отримання продукту. Тому творці на Kickstarter не порушують своїх договорів зі спонсорами автоматично, якщо не виконують обіцянки та не надають вчасно продукт», — коментує Петро Білик.

Водночас творці повинні чітко дотримуватися умов Kickstarter:

  • пояснювати в оновленнях, яку роботу проробили, як використали кошти та що заважає завершити проєкт згідно з планом;
  • надати розроблений продукт;
  • старанно та сумлінно працювати, щоб довести проєкт до завершення у строки, які анонсували спонсорам;
  • показати, що використовували засоби належним чином і доклали всіх зусиль для завершення проєкту відповідно до обіцянок;
  • бути чесними та не прикрашати реальність у своїх повідомленнях спонсорам;
  • запропонувати повернути кошти спонсорам, якщо немає можливості завершити проєкт або пояснити, як їх використовують для завершення в альтернативній формі.
6

Які права мають бекери?

Тепер розберемо, що робити спонсорам, якщо автор проєкту порушує зобов’язання. Наприклад, не повідомляє про оновлення, прогрес чи затримки, не відповідає на запитання чи побоювання бекерів або якось інакше порушує угоду чи правила Kickstarter. У цьому випадку спонсори можуть:

«Найгірше, що може робити творець продукту, — мовчати чи взагалі зникнути й ніяк не комунікувати. Якщо впевнені, що продукт не потрапить до бекерів, краще запропонувати повернення коштів. Це дозволить повторно розмістити проєкт на платформі у майбутньому», — каже Білик.

7

Чи може Kickstarter упереджено ставитися до проєктів, як припустив автор печі Neoven?

«Якщо розібрати ситуацію з Neoven, виникало відчуття, що це вже готовий продукт. У розділі „Ризики проєкту“ зазначили, що його виготовлять і доставлять у строк», — каже Білик.

На його думку, саме ці заяви викликали у Kickstarter обґрунтовані підозри та додаткову увагу до проєкту. Kickstarter перевіряв Neoven на дотримання своїх правил та намагався зменшити можливі ризики фінансування для спонсорів.

Для порівняння: Foldeat (конкурент Neoven) докладніше розповів про можливі причини затримки та труднощі, з якими можуть зіткнутися у процесі.

«Мета Kickstarter — мінімізувати шахрайство на платформі. Ніхто не гарантує, що ви вистрілите та зберете потрібну суму. У платформи є своє ком’юніті та свої правила. Хто їх знає, може покращити шанси на отримання необхідного фінансування», — підсумував Петро Білик.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

У супергероя — вихідний. Як припинити зациклюватися на продуктивності

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Травня 2021, 16:54 10 хв читання
Гайди Беззмістовні комунікації. 5 рецептів для будь-якої компанії

Беззмістовні комунікації. 5 рецептів для будь-якої компанії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
16 Квітня 2021, 17:30 5 хв читання
Гайди

Антикризовий лікбез. Що таке прибуток, як його рахувати і коли виводити дивіденди?

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Листопада 2020, 11:35 11 хв читання
Гайди

Гайдлайн. 5 професій, в яких треба розбиратися для роботи в класній компанії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Жовтня 2020, 15:47 8 хв читання
Досвід

Гра на пониження. Чому я не вірю в перспективи Tesla — колонка інвестора

03 Листопада 2021, 10:30
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

26 жовтня капіталізація Tesla вперше перевищила $1 трлн, а статки Ілона Маска досягли $271,3 млрд. Підприємець став найбагатшою людиною в історії. Здавалося би, ці досягнення спростовують побоювання скептиків щодо майбутнього компанії. Насправді красиві цифри ще нічого не доводять, а успіх Tesla — не гарантований.

На своїй сторінці у Facebook український інвестор Павло Бойко розповів, що почав грати на зниження акцій Tesla та пояснив, чому не вірить у нескінченне зростання компанії. З дозволу автора публікуємо його текст на Vector.


Я роблю ставку проти Ілона Маска та компанії Tesla. Не вірю, що він довго буде найбагатшою людиною світу. Не вірю, що його електромобілі виправдають очікування з прибутковості. А свої слова я завжди підкріплюю грошима. Бо я інвестор і заробляю на купівлі та продажу бізнесів.

Я зашортив Tesla. Якщо говорити звичайними словами, то взяв акції в борг і продав їх. Потім повинен буду купити акції та повернути борг.

Я зароблю, якщо акції Tesla почнуть дешевшати, та втрачу гроші, якщо вони подорожчають.

Ілон Маск — геній. Він створив кілька неймовірних компаній. Окрім глибоких технічних знань, він ще й геніальний маркетолог. Люди вірять йому. Він — як сучасний Ісус у світі бізнесу й технологій. Фредді Мерк’юрі та Стів Джобс в одному тілі. А я вірю тільки цифрам, логіці та причинно-наслідковим зв’язкам.

Ілон назавжди вписав своє ім’я у світову історію, я в жодному разі не принижую його заслуг. Я сам із дитинства мріяв про контакти з інопланетянами й освоєння космосу. Мені завжди було практично байдуже на гроші. Головне — робити те, що найбільше подобається, та допомагати людям навкруги. Але це не має ніякого стосунку до справедливої вартості Tesla.

Tesla коштує більше, ніж уся світова автомобільна промисловість разом. Стала п’ятою компанією у світі, чия вартість перевершила трильйон доларів. Tesla коштує 40 балансових вартостей (стільки власного майна має компанія) та 350 річних прибутків. Це бульбашка нечуваних розмірів. Такого не було з часів кризи доткомів початку 2000-х.

Багато хто відповість мені двома цілком логічними аргументами: 

  1. Вона покращить свої фінансові результати та завоює світовий ринок.
  2. Усі будуть сліпо вірити, а ціна й надалі ростиме. Тут немає нічого раціонального.

Відповідаю на всі запитання.

2020 року Tesla мала:

  1. Продажі — $31,5 млрд. 
  2. Прибуток — $0,7 млрд.
  3. Балансову вартість — $22,2 млрд.

Ціна на ринку зараз понад $1 трлн. Тобто одна акція коштує $1080 баксів, але продажі становлять $30 млрд, балансова вартість — $22 млрд, а річний прибуток на одну акцію —  менш як $1.

Ті, хто вміють рахувати та вважають, що Tesla має справедливу вартість або буде дорожчати, посилаються на розрахунки аналітиків. Наприклад, Morgan Stanley вважає, що акція має коштувати $1200, обґрунтовуючи це прогнозом показників до 2030 року:

  • частка Tesla на ринку електромобілів — 22%;
  • самі електромобілі — 40% від загальних продажів авто;
  • продажі на рівні 8,1 млн машин на рік;
  • $370 млрд річного виторгу;
  • $42 млрд прибутку;
  • мультиплікатор P/E 29x (до прибутку 2030 року).

Тобто вони вважають, що її ціна виправдана та складе всього 29 річних прибутків, якщо електромобілі займуть практично половину ринку, а Tesla буде продавати 8 млн машин і добре заробляти на цьому, а через 10 років реалізує машин на третину сьогоднішньої вартості на фондовому ринку. Це просто божевілля. 

Те ж саме прогнозували Microsoft 1999 року, коли акція коштувала $59, а вся компанія — $0,5 трлн. Статки Білла Гейтса оцінили в $100 млрд, і він був найбагатшою людиною у світі. А потім сталася криза доткомів. Акції впали до $15, і навіть через 15 років коштували дешевше, ніж до того. І це за умови, що Microsoft був монополістом на дуже прибутковому ринку та мав набагато кращі позиції, ніж Tesla сьогодні.

Щодо того, що люди будуть нескінченно вкладати кошти та штовхати ціну Tesla догори. Такого ніколи не відбувалося у світовій історії.

Рано чи пізно залучення нових грошей скінчиться, а потрясіння викличуть паніку та шалений розпродаж. Бажаючи врятувати хоча би щось, люди продаватимуть в рази дешевше, ніж купили ще місяць тому.

До того ж я вважаю, що кількість грошей, які можна залучити до росту бульбашки Tesla, добігає кінця. Плюс безліч чинників на макроекономічному рівні та майбутня світова криза дуже вплинуть на вартість усього ринку.

Ніколи раніше жодна компанія не коштувала трильйон доларів із такими невеликими економічними показниками. Ця ціна ґрунтується на божевільній вірі людей у майбутні фінансові досягнення. У дитинстві я полюбляв серіал «Вир світів» (Sliders), де існували різні версії нашого світу. І я можу уявити собі тисячу версій майбутнього. Тільки в одному всесвіті з усіх купівля акцій Tesla зараз буде гарною угодою. В усіх інших вона призводить до величезних збитків.

У кризі доткомів потонули понад 90 % відсотків інтернет-компаній кінця 90-х. Багато всесвітньо відомих компаній і лідерів ринку були дуже невдалими інвестиціями. Amazon, Yahoo та Cisco знають усі. Cisco — це найближчий історичний приклад до Tesla.

Cisco Systems деякий час була найдорожчою компанію у світі. Напередодні кризи була найбільшим постачальником інфраструктури інтернету. Вона була дуже успішною компанією на ринку майбутнього. Всі очікували, що інтернет змінить життя та стане доступним для широкого загалу.

Так і сталося. Очікування навіть найбільших оптимістів на Землі були перевершені в рази. Проте ціни Cisco обвалилися, хоча вона постійно розвивається та залишається прибутковою компанією. Але 20 років тому компанія коштувала 46 річних продажів, і ніщо у світі не виправдовувало цю угоду. Ті, хто купили тоді її акції та не продали їх за 20 років, дотепер сидять у мінусах.

Тому я й кажу: за електромобілями майбутнє. І Tesla — гарна компанія. І Маск — геній. Але я граю на її зниження. І це точно не стане моєю першою збитковою угодою за багато років.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід Pawa в Кремниевой Долине: Кирилл Сыгыда

Добирати жорстко, відрізати зайве. Чого венчурна студія Pawa навчилася у поїздці в Долину

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Жовтня 2021, 10:30 7 хв читання
Досвід Как Маск, Безос и Брэнсон меняют космическую отрасль

Відібрати штурвал у держав. Як Маск, Безос і Бренсон змінюють космічну галузь

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Вересня 2021, 17:30 15 хв читання
Досвід

Багато амбіцій, мало інвестицій. Про що говорили Василь Хмельницький і Вікторія Тігіпко на першому U Tomorrow Summit

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
10 Вересня 2021, 15:40 6 хв читання
Завантаження...