Як побудувати системну благодійність: досвід БФ родини Велішаєвих, savED, SHIELDS Ukraine та БФ «Українська освітня фундація»
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Разові збори рятують у моменті, але не дають фонду планувати роботу на роки вперед. Про те, як благодійність перестає бути реакцією на кризу й перетворюється на систему, говорили 20 липня на відкритті Благодійного фонду родини Велішаєвих.
Юлія та Спартак Велішаєви обговорили це з Тетяною Твердохліб, засновницею фонду SHIELDS Ukraine, Олександрою Шевченко, керівницею офісу комунікацій та залучення партнерств БФ savED, і Тетяною Люлькою, засновницею БФ «Українська освітня фундація» та проєкту «Дім — центр допомоги дітям». Зібрали головне з розмови.
Системність починається з процесів
Її визначає не розмір організації і не кількість проєктів, а зрозумілі процеси, професійна команда та здатність планувати наперед. Спартак Велішаєв пояснює це через аналогію з бізнесом: фонд, який хоче допомагати десятиліттями, будується за тими самими правилами, що й успішна компанія:
«Нещодавно друзі запитали мене, чому в ресторані одна й та ж страва завжди однаково смачна. Відповідь проста — тому що смак теж є системою. Так само і благодійність. Якщо ми хочемо, щоб вона працювала не один рік, а десятиліттями, вона має бути побудована як система».
Сектор за останні роки помітно змінився: у благодійність прийшли люди з бізнесу й принесли управлінський досвід та вибудувані процеси. Тетяна Твердохліб бачить одну принципову відмінність від підприємства:
«Глобально благодійний фонд працює за тими самими принципами, що й будь-яке підприємство. Є команди, департаменти, описані процеси, заробітні плати. Єдине, що нас відрізняє, — ми не створюємо прибуток. Ми оцінюємо себе тими коштами, які залучили, і проєктами, які реалізували».
Культура регулярної підтримки
Стабільна робота тримається на стабільних грошах. Українці добре реагують на термінові збори, але для системної роботи фондів цього вже мало — тож на перший план виходять регулярні донати й довгострокові партнерства.
SHIELDS Ukraine вибудовує таку модель через проєкт «Сила сотні», що об’єднує компанії навколо щомісячної підтримки. Логіка проста: внесок не має бути відчутним для окремої компанії, але разом ці донати формують стабільний бюджет.
«Для нас найбільша цінність — це регулярність. Один великий донат, звісно, може вирішити конкретну проблему, але він не дозволяє будувати плани. Коли ж ми розуміємо, що певна кількість компаній чи людей підтримуватиме нас щомісяця, ми можемо прогнозувати свою роботу», — пояснює Тетяна Твердохліб.
В освіті працює той самий принцип. Для savED прогнозоване фінансування — основа довгих проєктів: відбудови шкіл, облаштування укриттів, створення освітніх просторів, на які йдуть місяці, а часом і роки. Тому близько 90% фінансування фонду дають міжнародні партнери. Один із них — фонд бельгійської королівської родини, який уже кілька років поспіль підтримує savED сумою 100 000 євро на рік.
«Ніколи не знаєш, де саме це спрацює. Тому про хороші справи потрібно розповідати — вони обов’язково повернуться, і часто вдесятеро сильніше», — додає Олександра Шевченко.
На регулярності будує роботу й Благодійний фонд родини Велішаєвих. На відкритті команда презентувала щомісячну підписку: суму внеску можна змінити або скасувати будь-коли. Юлія Велішаєва описує це ширше, ніж фінансування окремих проєктів, — як побудову інфраструктури відповідальності, у якій регулярна підтримка стає частиною культури.
Системність неможлива без стандартів
Тетяна Люлька називає головний виклик української благодійності — відсутність єдиних стандартів роботи, надто у сфері допомоги дітям. Тому її команда свідомо вибудовує власні підходи й відмовляється від грантів, які часто не відповідають реальним потребам підопічних.
«До прикладу, ми щомісяця стабільно одягаємо 1500 дітей, приймаємо велику кількість одягу, який нам передають, але залишаємо з нього лише 5–10% — те, що справді відповідає потребі».
Відповідальність тут потрібна з обох сторін. «Якщо влітку нам надсилають зимові черевики лише тому, що не хочуть зберігати їх удома, це не допомога — це перекладання відповідальності. Фонд, до речі, має й оплатити доставку цієї посилки».
Партнерства замість конкуренції
Попри різні напрями, у цьому колеги зійшлися одразу: благодійність не працює за логікою конкуренції. Сильна екосистема виникає там, де кожен фонд тримається власної експертизи й не намагається закрити всі проблеми водночас. Саме партнерства масштабують вплив.
Перший проєкт Благодійного фонду родини Велішаєвих це показує — його реалізують спільно з БФ «Українська освітня фундація». У селі Великополовецьке на Київщині, на території будинку «Дім — центр допомоги дітям», який зараз будується для дітей-сиріт із числа переселенців, що мають опікунів, планують облаштувати спортивний майданчик.
Ідея натхненна японською філософією дитячих майданчиків: не створити повністю безпечний простір без перешкод, а дати дітям навчитися долати виклики — розвивати витривалість, самостійність і впевненість у собі. Фонди вже відкрили збір і ведуть перемовини з українськими виробниками та японськими фахівцями. Долучитися до збору чи оформити щомісячну підписку можна на сайті Благодійного фонду родини Велішаєвих.
Партнерські матеріали
