100 днів війни, і ніякі вони нам не брати. Як минув тиждень на War Against War (креативному фронті)
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Минулого тижня ми зустріли 100ий день повномасштабного російського вторгнення. Усі ці дні кожен українець працює на своєму фронті: воєнному, інформаційному чи економічному. Інформаційні війська War Against War борються за те, аби всі ці дні нас чули у міжнародній спільноті. Команда співзасновника КАМА Сергія Вовка та шоуранерки 1+1 Production Ірини Никончук протидіє путінській пропаганді, надихає українців та документує злочини путіна. У нашому інтерв’ю — більше про роботу команди.
У рубриці «Дайджест війни проти війни» War Against War ділиться кількома найуспішнішими відео за тиждень. Креатори пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкривають «пасхалки» і фішки продакшену.
Сьогодні у дайджесті — ролики до Дня захисту дітей, ретроспектива 100 днів війни та чергове пояснення, чому росія нам не бро.
Підсумки тижня
Минулого тижня ми продовжували звертатися до європейців за допомогою двох відеоробіт. В одній розвінчали міф, що росія — наш братський народ. А інше відео випустили спеціально для французької аудиторії французькою мовою про загарбницьку російську культуру. Також присвятили відеоролик українським дітям, права яких порушуються під час війни. І випустили відеолітопис 100 днів повномасштабного вторгнення.
5 червня однією з головних новин стало те, що російське ФСБ у своїх медіа визнало, що вони програють в інформаційній війні. Наша робота має результат, і навіть росія розуміє, що їхні фейки та пропаганда не діють.
Українські діти мають право жити
Чому обрали такий меседж?
Меседж відео сформований до Дня захисту дітей. У цьому ролику ми розповіли про права дітей, що визнані у всьому світі, і паралельно показали, як до цих прав ставиться гнилий рузькій мір. Коли страждають діти, це переходить усі можливі межі дозволеного в голові цивілізованої людини. російське зло треба зупинити, адже страждає не тільки наше сьогодення, але і майбутнє — наші діти.
Особливості монтажу
У відео використаний прийом контрасту аудіального сенсу й візуального наповнення. Спочатку ми кажемо, що діти мають право на освіту. І вже за мить бачимо розбомблену школу. Кажемо, що діти мають право на дитинство, натомість бачимо вже знамениті кадри самотнього хлопчика, що зі сльозами на очах та маленькою іграшкою перетинає кордон батьківщини.
«Кодекс бро»
Чому обрали такий меседж?
Відео розраховане на українців, як «посібничок»: ось цей поганий, а цей — хороший. росіяни виявилися не «братським народом», як до війни думав весь світ. Натомість справжні братські народи — це ті, хто нам допомагає, і це відео передає їм вдячність.
Фішки та пасхалки
Зверніть увагу на музику Ryan Taubert — Thunderbird на початку відео та як перший кадр починається з чорного екрану та «блиму» фотоапарату. Музика круто працює в біт «блиму» та звучить ніби з супергеройського кіно. Падіння вінка на Януковича — це пасхалка, яка зображає facepalm щодо нашої «дружби» з росією.
В якості референсів ми використали трейлери The Boys, взяли фішки з Baymax та нового тизеру до фільму Mision Impossible.
Мені 34, і я провів усе дитинство в центрі Києва, на Хрещатику. В школі, яка розташована за 500 метрів від Офісу Президента, викладали переважно російською мовою.
І хоч українською я зараз пишу без проблем, українська культура мене бісила, бо подавали її всюди якось «дешево». Чіпляла «світова» і російська література, бо це все викладали цікаві мені люди. І я вдячний за це. І я справді вважав росію чимось дуже близьким Україні.
Тільки зі своїх 25 років я відокремлюю російську культуру і державу. І тому російська нація нам аж ніяк не братська, якою могла здаватися. А російська література, як тепер мені очевидно, існувала якось усупереч тому народу, або ці покидьки робили якісь зовсім інші висновки з неї. Але світ, на жаль, не в курсі про це. Погодьтесь, у російської культури маркетологи були кращі.
100 днів війни
Чому обрали саме цей меседж?
100 днів війни — це 100 найважчих днів у восьмирічній війні. Хотілося нагадати світові, що ми тут, ми живі, але щодня отримуємо нові порції ракетних обстрілів, рахуємо вбитих і поранених українських героїв, понівечені життя й долі звичайних мирних людей, трагедії дітей, з болем переживаємо геноцид. Ми б’ємося, кожен на своєму фронті, і неважливо, де цей фронт.
У відео ми згадуємо по одній найважливіші події кожного з цих 100 днів. Показуємо обличчя, які закарбувалися в наші спогади, та відтворюємо звуки й голоси, які знайомі нам з першої ноти. Ми нагадуємо, що ми стоїмо і будемо стояти, поки останній окупант не залишить нашу землю чи не залишиться в ній назавжди добривом.
Процес виробництва
Спочатку ми мали ідею зробити відео 100 днів за 100 секунд. Витративши чотири дні на збір лише новин, ми зрозуміли, що з кожного дня набиралося по 30 подій. Тоді почали добирати по 1–3 найважливіші. Уявіть, перед вами вибір: Яворівський полігон, мітинг незламного Херсона, мітинг незламного Бердянська, мітинг незламного Мелітополя, наша збірна розриває Паралімпіаду, акція з дитячими візочками у Львові. Це все в один день! І так ще 99 днів.
У підсумку обмежились однією подією, яка дійсно зображала той чи інший день саме реальним спогадом кожного Українця. Якщо ми запам’ятовували саме ці події, то й світ запам’ятає та сприйме як треба.
Як створили музику
Музику створив Богдан Либа, вона імітує секундну стрілку, в ритмі рівному 60 біт/хв та йде під фоновий ритм наростання і спадання емоції в стилі Ганса Зіммера. Богданові вдалося зрозуміти емоційний настрій відео і написати те, що дійсно б підкреслювало і додавало, а не перебивало.
Ролик про 100 днів не хотів виходити. У режисерів монтажу в дорозі сідали ноутбуки, ми сварилися, що важливо, а що менш важливо. На останніх етапах допомагали люди, які не мають відношення до WAW, але просто хотіли допомогти хоча б годиною свого часу. Поборотись на своєму фронті. І в цьому всі ці 100 днів. Усе погано, але ми разом. Пишу і сльози від усвідомлення цього. Ми гуртом, люди, все буде добре, тримаймося разом. Слава ЗСУ.
La culture russe
Не знаю, як так сталося, але французи чомусь ставляться з особливим пієтетом до росії. Це видно по Макрону, який спочатку дуже переймається за збереження обличчя Путіна, а потім просить не принижувати росію. Це видно і по звичайних французах, багато з яких відмовляються вірити у звірства росіян, бо, цитата (!): «Такі жахи не можуть чинити люди з країни Чайковського і Достоєвського».
Особисто я не вважаю, що сучасний росіянин має хоч якесь відношення до Чайковського. Його культура це «Брат 2», «Фізрук» і ефіри Соловйова. Цю просту думку ми й намагалися донести до французів за допомогою нашого відео.
Партнерські матеріали
