Будні військових і цивільних. Як минув тиждень на креативному фронті — War Against War
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Уже п’ятий місяць інформаційні війська War Against War створюють відеоролики про війну для української та світової аудиторії. Команда співзасновника КАМА Сергія Вовка та шоуранерки 1+1 Production Ірини Никончук невтомно бореться з путінською пропагандою, документує злочини росії та зміцнює віру в перемогу України. У нашому інтерв’ю — більше про роботу WAW.
У рубриці «Дайджест війни проти війни» War Against War ділиться кількома найуспішнішими відео за тиждень. Креатори пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкривають «пасхалки» і фішки продакшену.
Сьогодні у дайджесті — моменти з буденності військових і цивільних та розповідь для німців про тероризм, який вчиняє росія.
Підсумки тижня
Минулого тижня «відзначали» п’ятий місяць боротьби на інформаційному фронті. Продовжували працювати з іноземною аудиторією, через три меседжі розповідали про жахи війни та просили називати речі своїми іменами.
В одній історії, яка цілком може бути реальною для когось, розповідаємо, як це — жити на окупованих територіях. Це важко назвати життям, але люди живуть, не здаючись і продовжуючи боротьбу проти окупанта.
Через хитре та водночас просте відео ми намагаємося побудувати діалог з німецькою аудиторією про те, що росія – країна-терорист. На історичних прикладах показуємо, як фактично однакові дії в Німеччині називали терористичними актами, а росія в Україні — «спецоперацією». Це важливо, бо за політичними розкладами німці — доволі суперечлива аудиторія, яка не надто схиляється на нашу сторону.
Поділилися з українською аудиторією документальними відео польових репортерів, які сміливо їздять фронтом та фіксують, як усе відбувається: від бойових дій до побуту військових. Пишаюся сміливістю і ЗСУ, які нас захищають, і операторів, які дають нам можливість побачити війну на власні очі.
Також публікували відео про жінок, які і воюють, і волонтерять. Це підтверджує, наскільки ми, українці неймовірні без прив’язки до статі. Нас не перемогти.
Миколаїв
Для мене було важливо розповісти про життя в Миколаєві, бо багато моїх друзів і знайомих — із цього міста. Деякі виїхали, хтось залишився, а у когось там батьки та родичі. І всі вони мало не щодня стають жертвами обстрілів та авіаударів. Тому ми вирішили занурити глядача в один типовий день людей, що залишилися в Миколаєві та продовжують жити, попри клятих орків.
Я помітив, що, на жаль, останнім часом зменшилася суспільна увага до Миколаєва та його жителів, які героїчно продовжують ходити на роботу, підтримувати економіку та просто купувати черешню. Вони не змогли покинути своє місто, за що кожної ночі змушені ховатисz від бомбардувань.
Цим роликом ми хотіли нагадати всім українцям, що війна триває. І вона на всій території України. Такі міста, як Харків, Миколаїв, Авдіївка, Бахмут і багато інших обстрілюються руснею буквально щодня!
Ми зробили такий собі відеощоденник. Звичайний день звичайної жительки Миколаєва. Адже побачивши день однієї людини, бачиш день усіх. Усі бояться обстрілів. Усі не мають чистої води. Усі переживають за рідних.
Таке життя
Минулого тижня ми повернулися з новим відео в рубриці DOCU WAW, в якому йдеться про будні та навчання батальйону «ТИТАН». Завжди цікаво спостерігати за нашими воїнами, які боронять наші землі й водночас не втрачають оптимізму.
Документальні кадри майстерно зняті нашими військовими кореспондентами Жекою Янєвим та Ваньою Сурником. Разом із бійцями вони проходили військовий вишкіл. Інколи їх можна побачити на відео.
Перевага документального відео в тому, що воно і є саме життя, без прикрас і прийомів. І завдяки цьому ми можемо хоч трохи побачити, як готуються наші воїни до боротьби з окупантами.
Вирішили не використовувати музику й залишити кадри майже необробленими, щоб зберегти атмосферу документального фільмування.
Терористичні акти
Росія — країна-терорист! Для мене це не питання, це просто факт. Бо яка ще країна щодня пускає ракети та намагається захопити території, не оголошуючи іншій країні війну? Це якийсь сюр. Здавалося, що в сучасному світі такого бути вже не могло, але росія живе за варварськими законами й не має жодної моралі.
Ми взяли терористичні акти в Німеччині й показали, що світ одразу ж визнав ці напади терористичними актами, хоча в Україні росіяни вбивають людей щодня. Як інші країни можуть будувати стосунки з росією, коли політики цієї країни постійно брешуть, а військові запускають ракети по мирним людям, вбивають і ґвалтують на окупованих територіях?