Від Гітлера до Тейлор Свіфт. Як у Time обирають «Людину року» та що означає це звання

Кожного грудня українські медіа та користувачі соцмереж активно долучаються до обговорення нового власника звання «Людина року» за версією Time. Цьогоріч дискусія була особливо бурхливою, бо разом з Барбі, Семом Альтманом, Тейлор Свіфт та іншими до шортлиста потрапили володимир путін та голова КНР Сі Цзіньпін. Розібралися, як обирають «Людину року», хто та чому отримував це звання й чи варто приділяти йому особливу увагу.

Чому Time почав обирати «Людину року» 

Time — американський новинний журнал, перший номер якого вийшов ще в березні 1923-го. Видання вважається одним з найвпливовіших у світі. Воно покриває теми в цілій низці сфер, зокрема в політичній, технологічній, бізнесовій, науковій, спортивній тощо. Також Time відоме своїми рейтингами «Людина року» (Person of the Year) та Time 100 — сотня найвпливовіших людей.

Нас у цьому тексті більше цікавить «Людина року». Time вважається першим виданням, яке запровадило подібне звання. Сталось це ще 1927 року. «Людина року» не задумувалася як амбітний та впливовий рейтинг на початку. Просто в редакції намагалися знайти, про кого написати в період святкового затишшя в новинах. 

Першим звання The Man of the Year отримав пілот Чарльз Ліндберг. Його видатним досягненням у 1927 році став перший одиночний переліт через Атлантичний океан без проміжної посадки — з Нью-Йорку до Парижу. Літак Ліндберга пробув у повітрі близько 33 годин та подолав відстань майже 5800 км. Крім того, що він отримав власне звання, Ліндберг ще й уперше з’явився на обкладинці Time. На жаль, не зрозуміло, наскільки перший випуск вплинув на продажі видання. Проте надалі присудження звання «Людини року» стало щорічним.

1936 року першою The Woman of the Year стала американка Волліс Сімпсон, заради шлюбу з якою британський король Едуард VIII зрікся престолу. Назву нагороди змінили на більш нейтральну The Person of the Year лише 1999-го. 

Як Time обирає «Людину року»

Що спільного між Ліндбергом та Волліс Сімпсон або Франкліном Рузвельтом? Вони не колеги та мають різні досягнення. Проте в одному всі ці три особистості дуже схожі — впливом на заголовки новин протягом року, коли їм присудили це звання.

«Людей року» обирає сама редакція Time. Цікаво, що журнал також проводить опитування читачів щодо того, хто заслужив це звання. Проте їхні голоси не впливають на остаточне рішення. 

Уже колишній головний редактор Time Волтер Айзексон писав, що це звання присуджується: «Людині або людям, які найбільше вплинули на новини й наше життя, на краще або на гірше. Утілили в собі те, що було важливим цього року».

Таким чином «Людина року» не обов’язково повинна зробити щось хороше, щоб отримати цей титул. Це пояснює, чому звання отримували Гітлер (1938), Сталін (1939 та 1942), путін (2007). 

Також Time не завжди віддає його конкретним особистостям. Наприклад, 1956-го «Людьми року» стали угорські борці за незалежність, що очікувано на фоні антирадянського повстання в Угорщині. Це, до речі, не завадило Time вже 1957-го назвати «Людиною року» очільника срср Микиту Хрущова. Тож якби 2023-го звання отримав путін, то подібне рішення не було б чимось незвичайним. 

А 1982-го Time обрав «Машину року» (Machine of the Year). Нею став комп’ютер. До речі, у Time визнають, що тоді, імовірно, був відповідний час назвати «Людиною року» Стіва Джобса. Підприємець так і не отримав це звання та був незадоволений Time. У виданні аргументують, що такі нетрадиційні рішення покликані відобразити рух, що більший, ніж одна людина.

Крім власне «Людини року», Time також пропонує додаткові звання. Наприклад, 2022-го «Людиною року» стали Володимир Зеленський та «Український дух». Проте видання також назвало:

• «Героїнь року» — жінок Ірану.
• «Артисток року» — південнокорейську групу Blackpink.
• «Інноватора року» — директора програми NASA «Джеймс Вебб» Грегорі Робінсона. 
• «Ікону року» — актрису Мішель Йео. 
• «Атлета року» — американського бейсболіста Аарона Джаджа.

При цьому від року до року номінації змінюються. Наприклад, 2023-го «Людиною року» стала співачка Тейлор Свіфт. Зате Сема Альтмана назвали «CEO року», футболіста Ліонеля Мессі — «Атлетом року», а співака та актора Алекса Ньюелла — «Проривом року».

Як пояснюють вибір кандидатів та переможців

Щоб краще зрозуміти, як Time аргументує свій вибір, пропоную поглянути на опис кількох цьогорічних фіналістів:

• Тейлор Свіфт. «У володарки премії “Греммі” Тейлор Свіфт був важливий рік: вона перевидала свої альбоми з рекордними накладами й зняла один з найуспішніших концертних фільмів в історії. Її «The Eras Tour» рухається до того, щоб стати найкасовішим за весь час».
• Сем Альтман. «Тільки за останні кілька тижнів Сем Альтман потрапив до безлічі заголовків у зв’язку зі своїм відходом (і швидким поверненням) на посаду CEO OpenAI, компанії, що випустила революційний ChatGPT, який визначив сучасний ландшафт ШІ».
• Барбі. «Шанувальники — особливо жінки і дівчата — кинулися в кінотеатри, щоб побачити перший в історії фільм про Барбі, найочікуванішу стрічку року, у якій знялися Марго Роббі і Раян Гослінг. Третя картина Ґрети Ґервіґ стала найкасовішим фільмом 2023 року, заробила $1,4 млрд та спричинила бум рожевої моди, аксесуарів та інших товарів у магазинах по всьому світу. Фільм показав, що можливість театрального успіху зберігається навіть у світі стримінгу».
• путін. «володимир путін, який обіймає посаду президента або прем’єр-міністра Росії з 1999 року, продовжує вести війну в Україні, уже другий рік після повномасштабного вторгнення. путін зіткнувся з короткою загрозою своїй владі у 2023 році під час повстання Вагнера, але його вплив зрештою лише посилився, оскільки група найманців відступила після угоди з президентом білорусі олександром лукашенком».

У підсумку кожен із зазначених кандидатів (і ті, котрих я вирішив не вписувати в текст) були якраз дуже помітні в інформаційному просторі. Про Тейлор Свіфт, здається, дізналися навіть ті, хто про неї до цього не чув. Щось подібне спостерігалося і з Альтманом, який став обличчям «ШІ-революції», а за його звільненням та поверненням спостерігали люди не лише в США. Трохи складніше з путіним, бо російський диктатор традиційно часто з’являється в заголовках. Підозрюю, що номінували його передовсім через «повстання Вагнера». 

Ну, і звичайно, було б дивно, якби шортлист обійшовся без Барбі. Як фільм Ґрети Ґервіґ захопив соцмережі, новини та змусив одягатися в рожеве, можна прочитати в нашому матеріалі. 

Варто зазначити, що Time також окремо пояснює, чому обирає когось «Людиною року» в матеріалі The Choice. Проте не скажу, що їхня аргументація проливає світло на якісь критерії. Швидше це про досягнення та вплив людей на світ у конкретному році. Наприклад, The Choice про Тейлор Свіфт підсумували так:

«Свіфт була й аватаром, і автором мінливих наративів, як ніколи в 2023 році. Куди вони нас приведуть? Можливо, це буде схоже на те, що створила Свіфт: простір для 70 000 людей, які ніч за ніччю разом переживають радість. Зрештою, що може бути вищим за вплив, ніж подарувати мільйонам прихильників, молодим і старим, час у їхньому житті, коли вони можуть насолоджуватися не тільки голосом Свіфт, а й віднайти свій власний? Ці моменти були тим більш чарівними, що відбувалися, коли ми виходили з пандемії, заново відкриваючи для себе спільний досвід, який нещодавно у нас відібрали».

Замість підсумків

У кінці червня на Vector вийшов мій текст про те, як формуються та чому критикують популярні рейтинги на кшталт 30 до 30. У ньому пояснювалося, що багато людей прагнуть потрапити в подібні списки з трьох причин — фіксація досягнень та визнання, FOMO (Fear of missing out або синдром втрачених можливостей), бажання розширити нетворкінг. 

Щодо «Людини року» справедливим буде лише перший пункт. Це дуже старий рейтинг, який дозволяє людям відчути, що вони досягли певного визнання та впливу. При цьому мова не виключно про позитивні досягнення та покращення світу довкола. Швидше про загальний вплив та як наслідок потрапляння в новинні заголовки протягом конкретного року. 

Тобто «Людина року» — це певний підсумок про те, що відбувалось та про кого говорили ці 12 місяців. При чому ми не знаємо, на які критерії орієнтуються в редакції Time. Його отримання не означає входження до певного «пантеону героїв», але безумовно підкреслює роль людини чи технології в конкретний період.