134 роботи, крафт та червона доріжка. Як Костя Шнайдер судив на «Каннських Левах» — репортаж

Система суддівства

У Каннах кожна суддівська команда ділиться на дві групи: Shortlist-журі та Awards-журі. Спершу всі разом онлайн обирають короткі списки. Потім Awards-судді безпосередньо в Каннах вирішують долю цих робіт.

Минулого року мені пощастило потрапити до Shortlist-журі. Цього — уже до складу Awards-журі у категорії Industry Craft. Там разом з колегами визначав «володарів металів та гран-прі» у своїй категорії.

Після остаточного закінчення прийому робіт всіх нас зібрали на великий колл, де розповіли: що, коли і, найголовніше, як робити. У категорії Industry Craft неймовірно важливим є саме баланс ідеї та втілення.

Космічний, неймовірний, але безідейний крафт — часто залишається без нагород.

Нас заглибили в процеси оцінювання, нюанси процедури, специфіку онлайн-системи відбору. Це було свого роду тренінгом журі «як не облажатися, коли судиш Левів».

Онлайн-відбір

У день Х я отримав онлайн-доступ та почав дивитися кейси. У мою категорію цього року подали рівно 965 проєктів. Але на першому етапі я зміг побачити лише третину. 

Команда фестивалю поділила все журі на три групи. Кожна обирала шорти з 300+ робіт. Скажу чесно, враження щодо моєї частини робіт доволі неоднозначні. Враховуючи особливість категорії, крафти (або те, що агенції вважали крафтами) частенько не були підкріплені цікавою чи нестандартною ідеєю. 

Канни — це рівень надконкуренції. Учасники подають близько 26 000–30 000 робіт щороку.

За результатами онлайн-частини ми сформували лонг-лист. Доля цих робіт вирішуватиметься безпосередньо на місці. Отож, переносимося на узбережжя. 

Канни

В аеропорту мене зустріли та відвезли у готель. Щоб відчути себе справжнім селебриті, не вистачало хіба що червоної доріжки (на якій я сфоткаюся згодом) та спалахів папараці. 

Кожен суддя отримав entry kit вхідний набір , найкрутіший елемент якого — бейдж, що відчиняє двері на будь-який івент фестивалю. Цікаво, що, крім вечірок і лекцій від організаторів, були заходи від партнерів та спонсорів. Наприклад, постійний пляжний концерт-майданчик від Spotify. Foo Fighters, Alex Cooper — словом, імена, важливі для різних поколінь. І всі ці люди зібралися тут, щоб зіграти свою програму для маркетологів. 

Хоча суддівський бейдж відкривав двері практично на усі події фестивалю, все ж вхід на окремі івенти партнерів відбувався за ексклюзивними запрошеннями. Як мені розповідали друзі та колеги, пошук таких інвайтів — це ще один особливий квест «Каннських левів».

Судді 

Суддівство розпочалося з зустрічі усіх суддів фестивалю. Безліч людей з різноманітним культурним та життєвим бекграундом, різних рас та гендерів. Канни — дуже інклюзивні. 

Це, мабуть, найінклюзивніший рекламний фестиваль світу.

Я отримав неймовірний досвід спілкування з людьми з усіх куточків планети. І мова не лише про суддівство. На фестивалі можна підійти й заговорити з будь-ким, через хвилин 10 ловиш себе на відчутті, що ви давні приятелі. Така невимушеність і відкритість — це те, чого б мені хотілося в Україні. І я переконаний, що ми як суспільство до цього прийдемо. 

Процес

От ми розійшлися по кімнатах журі. Процес суддівства відбувається на мінус першому поверсі Палацу «Каннські Леви» проводяться в Палаці фестивалів та конгресів у Каннах. , де немає вікон. Там ми проведемо кілька днів з перервами на сон та їжу. 

Організатори навіть жартували щодо цього на загальній зустрічі. Мовляв, дивіться на цей чудовий захід сонця, бо наступні кілька днів ви його не побачите. І смартфону — теж. Перше правило кімнати суддів — здати усі свої гаджети в спеціальні іменні мішечки. Організатори роблять усе, аби не відбувалося витоків інформації про шорти та нагороди до їхнього офіційного оголошення.

Кімнати журі в категоріях «Крафт» та «Дизайн» — найбільші. У них водночас відбувається виставка проєктів із лонг-листа. Можна буквально торкнутися до робіт, побачити якісь невеликі, але важливі елементи й навіть змінити думку про певний крафт.

У перший день ми мали перетворити довгий список у короткий. А отже зі 134 робіт лишити десь 90. Зазвичай, шорти становлять близько 10% від поданих заявок в категорію. Звичайно, з року в рік їхня кількість може змінюватися. Стабільно лише те, що шортів ніколи не буває багато. Тож ми віддивлялись одна за одною кожну роботу, обмінювалися думками.

Можу сказати, що наша команда журі була дуже відкритою до обговорень.

Ніхто нікого не перебивав. Ба більше, люди чули аргументи й могли змінювати думку. А це важливе уміння, яке потребує впевненості в собі та власній професійності. 

Присудження нагород

Наступний день — день присудження нагород. Я «журив» багато фестивалів — як українських, так і міжнародних. Тож чомусь думав, що у Каннах буде вже напрацьована роками методологія визначення переможців. Насправді ж кожен голова журі певної категорії самостійно вирішує, як побудувати цей процес. Тож вгадати, як вона судитиметься майже нереально. 

Статистика показує, що нагороди отримують десь 2–3% робіт. Це мають бути найбільш гідні приклади майстерності у своїй категорії. Тому цілісінький день ми обговорювали проєкти, переглядали відеокейси й знову поверталися до обміну думками. Не можу розкривати усі деталі, але траплялися проєкти, які в межах живої дискусії Award-команди протягом цього дня по кілька разів змінювали рівень своєї нагороди.

Знайомства

По завершенню журіння я пірнув у нетворкінг. Publicis Groupe — це величезна світова мережа, тож я почав спілкуватися з колегами, яких до того бачив тільки на онлайн-зустрічах. Більше того, мене оточувало стільки різних людей з рекламної індустрії, що я хотів максимально наповнити свій досвід. Окрім знайомств, учасники фестивальної програми отримують доступ до безлічі лекцій креаторів. І що дуже надихає, до клієнтів — які розуміють значення хорошого креативу для зростання своїх бізнесів. 

Зазвичай, на івенти популярних спікерів вишиковується черга. Тож необхідно приходити завчасно, щоб зайняти собі місце. Інакше сидіти доведеться в останньому ряді, а то й узагалі не вдасться потрапити. 

Церемонії нагородження

Зізнаюсь, церемонії нагородження — це окремий особливий етап кожного дня у Каннах. Зі сцени нагороджують лише золото та Гран-прі. Це логічно, зважаючи на їх кількість. 

Та мені, звичайно ж, хотілося би вийти за нашим сріблом. Круто, коли твій кейс показують на таку велику аудиторію під аплодисменти. Бачити емоції цих команд, які виходять на сцену отримати свою нагороду, — неоціненно. Переконаний, це чекає й українських креаторів. 

Атмосфера

А ще є море й вечірки. Цього року мені було складно розслабитися й веселитися. З одного боку, я був завантажений суддівством, а з іншого — не міг так легко перемкнутись з воєнної реальності на мирну. Відімкнути телефон від новинних сповіщень можливо, але з пам’яттю так не виходить. 

Вірю, що після перемоги ми зможемо вже в більшій компанії українських креаторів відчути оцей драйв і атмосферу найбільшого і найбажанішого креативного фестивалю. До речі, цього року ювілейного — 70-го. 

Я пишаюся, що Україна із проєктом Saatchi & Saatchi Ukraine Carol for Charity привезла звідти срібло та бронзу.

Далі обов’язково буде. Я переконаний, український креатив з кожним роком отримуватиме все більше відзнак. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter