Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

Досвід

Усе, що треба знати про секс-роботів зі штучним інтелектом (18+)

14 Грудня 2021, 13:30
13 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Дарья Чернина
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Ми у редакції помітили дивовижний факт. Майже щотижня наші читачі шукають на сайті матеріали, пов’язані з сексом, порно та технологіями. Ми вас почули й вирішили підготувати огляд найпопулярніших і найрозумніших секс-роботів. Що вони вміють, скільки коштує і чи можна замовити ляльку в Україну? Про все послідовно.

Кому знадобилося створювати роботів для сексу

Індустрії секс-технологій менш як десять років. Саме за ці роки з’явилися перші роботи для сексу, VR-секс, застосунки для сексуального здоров’я, а також безліч іграшок для дорослих. Це не означає, що раніше людство не потребувало сексуальної різноманітності.

Якщо досліджувати питання перших секс-ляльок, то історія заводить нас у грецьку міфологію. Першу штучну жінку зі слонової кістки створив скульптор Пігмаліон, назвавши її Галатеєю. Вона була настільки прекрасна, що він закохався у своє творіння. Овідій у своїх текстах натякає, що між скульптором і скульптурою було не лише платонічне кохання, а й сексуальний зв’язок. На цьому любов до статуй не закінчується. У «Бенкеті мудреців», роботі давньогрецького письменника Афінея, згадується чоловік, що примудрився зайнятися сексом зі статуєю Амура.

Пігмаліон та Галатея. Картина французького художника Жана-Леона Жерома
Пігмаліон та Галатея. Картина французького художника Жана-Леона Жерома

Коли чоловіки не мали доступу до статуй, вони вирішили зробити прототип жінки з клаптиків тканини. Цей винахід створили французькі та іспанські моряки у XVI столітті. Століттям пізніше виготовленням «блудних ляльок» для мастурбації зайнялися їхні голландські колеги.

Перший жіночий вібратор з’явився наприкінці ХІХ століття. Щоправда, його використовували далеко не за призначенням. Вважалося, що вібрації допомагають боротися з «жіночою істерією», лікують грижі та пахвинні захворювання.

Одна з перших секс-ляльок з’явилася на початку XX століття. Повернувшися після Першої світової війни, австро-угорський художник Оскар Кокошка виявив, що його кохана Альма Малер одружилася з іншим. Пробачити подібне він не зміг. Тому звернувся до місцевої художниці Герміни Моос із проханням створити йому штучний прототип Альми. Кокошка наполягав, щоб у творіння було гладке і м’яке тіло, відкривався рот із зубами та язиком. Його прохання виконали.

Лялька Герміни Моос для Оскара Кокошки
Лялька, яку Герміна Моос створила для художника. Джерело: Tagblatt

Є ще одна міська легенда. У ній стверджується, що прототип сучасної секс-ляльки створений за часів Третього Рейху. Гітлер доручив розробити штучних жінок для задоволення солдатів на фронті.

Надувні секс-ляльки стали легально продавати у США 1968 року. Спочатку це були лише жіночі голови з вінілу/латексу з отвором для орального сексу. Уже ближче до 1980-х на ринку з’явилися повнорозмірні ляльки жінок і чоловіків. Щоправда, головними споживачами іграшок були чоловіки. Жінкам у ті роки вважалося ганебним мати надувного коханця.

Одні з перших надувних секс-ляльок. Джерело: Clipart.com

Друг чи іграшка для сексу

Автор першої секс-ляльки на базі ШІ — комп’ютерний інженер Дуглас Хайнс. Під час теракту 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку він втратив близького друга, який мав маленьких дітей. Його мучила думка, що вони не зможуть дізнатися, яким був їхній батько.

Тоді Хайнс працював інженером штучного інтелекту в лабораторії комп’ютерних досліджень Bell Labs в Нью-Джерсі. Після інциденту він переніс програмне забезпечення додому та вирішив перепрофілювати його. Так він змоделював особистість свого друга як комп’ютерну програму, з якою він міг розмовляти будь-коли.

За кілька років батько Хайнса переніс серію інсультів, через які він набув інвалідності. Тоді Хайнс перепрограмував ШІ на помічника-робота для його батька. Так розробник зрозумів, що у його винаходів є ринковий потенціал, і заснував компанію True Companion.

Правда, його першим проєктом стала не доглядальниця для людей похилого віку або домашній помічник, а секс-робот Roxxxy. Її презентували на міжнародній виставці AVN Adult Entertainment Expo 2010 року. На жаль, лялька виявилася не такою сексуальною та розумною, як обіцяв Хайнс. Вона більше нагадувала мужній незграбний манекен із квадратною щелепою, що лежав на стенді в дешевій білизні.

Дуглас Хайнс та Roxxxy
Дуглас Хайнс та Roxxxy. Джерело: International business times

Водночас лялька не могла повноцінно говорити. Звук її голосу долинав із динаміка в голові й нагадував дівчинку-переростка. На той час ляльку продавали за $9995. Сьогодні True Companion вже не існує, а Roxxxy перетворилася на легенду інтернету.

Від художніх виставок до персонального андроїда

Тепер перенесемося у 1990-ті. Художник Метт МакМаллен почав створювати у своєму гаражі ідеалізовані жіночі форми. Працюючи в компанії, що виробляє латексні маски для Гелловіну, він дізнався про властивості різних матеріалів і можливості тривимірного проєктування. Спочатку це були невеликі фігурки, які він показував на мистецьких виставках та з’їздах любителів коміксів. Пізніше він відкрив свою компанію Abyss Creations.

Незабаром Метт вирішив піти далі й створити повноцінну версію дівчини з художньою метою. 1996-го він виставив кілька фотографій своїх виробів у мережу. Художника буквально засипали питаннями: чи можна займатися сексом із такою лялькою? Тоді Метт змінив матеріал із латексу на силікон, щоби шкіра була схожою на реальну, і створив справжню секс-ляльку з отворами для проникнення. Твір отримав назву RealDoll.

«Мені ніколи не спадало на думку, що люди платитимуть тисячі доларів за ляльку, яку можна використовувати як секс-іграшку», — ділився спогадами МакМаллен. За перші іграшки Метт брав від $3500.

2011 року Abyss Creations створила дочірню компанію Realbotix для виробництва секс-ляльок нового покоління. Уже 2017-го з’явилася перша лялька на базі штучного інтелекту Harmony. Вона вміла розмовляти, а її характер можна було запрограмувати з допомогою Realdollx.ai. У ньому також можна налаштувати рівень бажання близькості, стиль голосу і навіть увімкнути регіональний акцент. Лялька також може розпізнавати голос свого власника, а за додаткову плату навіть обличчя.

Метт МакМаллен та Harmony.
Метт МакМаллен та Harmony. Джерело: Realbotix

Словник англійської мови у Harmony практично безмежний. Вона може жартувати, посміхатися, відповідати на запитання та навіть дискутувати про пандемію. Водночас лялька запрограмована зупиняти будь-яку розмову на тему вбивств та насильства. Harmony може запам’ятовувати уподобання, настрій та поведінку її власника.

Тіло Harmony можна зібрати за індивідуальним замовленням. У цеху Realbotix представлено 42 види сосків та 11 видів статевих губ. На ляльку можна нанести ластовиння, родимки, шрами або інші особливості, вибрати колір очей, волосся, нанести макіяж і навіть зробити з робота трансгендера. За словами племінника МакМаллена Дакоти Шора, клієнти часто надсилають фотографії того, що вони хотіли би відтворити.

Цех із виробництва секс-роботів Realbotix.
Цех із виробництва секс-роботів Realbotix. Джерело: Realbotix

З недоліків — Harmony не вміє ходити. За словами МакМаллена, це дуже енерговитратний процес — відома у всьому світі робот Софія (Hanson Robotics) розряджається через 90 хвилин.

Особи ляльок, які виробляють у Abyss Creations
Обличчя ляльок, які виробляють в Abyss Creations. Джерело: San Diego Union-Tribune

Крім Harmony, RealDoll сьогодні пропонує понад 40 варіантів готових жіночих ляльок на базі ШІ. У продажу є 12 варіантів роботів-чоловіків. Їхня ціна стартує від $5000. Також на сайті можна створити свою ляльку. Ціна за індивідуальне замовлення складає від $7000 до $50 000. Усі ляльки бісексуальні.

Замовити ляльку можна і до України. Щоправда, доставка з ПДВ коштуватиме від $500 до $1500. Обслуговування програми Realdollx.ai обійдеться користувачеві $29,90 на рік.

Автономна лялька без дистанційного керування

Ще одна компанія з виробництва секс-ляльок з використанням ШІ — AiTech (Shenzhen All Intelligent Technology Company). Китайська компанія стала відомою завдяки бюджетній лінійці секс-роботів. На відміну від Realbotix, AiTech виробляє лише одного робота Емму.

Вона не потребує додаткових периферійних пристроїв, таких як смартфон чи комп’ютер. Усе необхідне вже вбудоване у робота. На потилиці Емма має невеликий екран для спрощення програмування. Її також можна підключати до WiFi.

Так виглядає складання робота Емми
Так виглядає збірка робота Емми. Джерело: AiTech

У робота високочутливе тіло. Завдяки безлічі вбудованих датчиків Емма здатна реагувати на всі ваші дії та дотики. Вона може стогнати й запам’ятовувати ваші інтереси та уподобання. Емма розмовляє англійською та китайською мовами. Голова робота нахиляється, очі кліпають, а рот синхронізує рух губ під час розмови. Температура тіла Емми — 37 градусів. Як запевняють розробники, Емма здатна вчитися.

У ляльок такі параметри:

  • Висота: 150—168 см.
  • Вага: 23–37 кг.
  • Груди: 75–118 см.
  • Талія: 50–57 см.
  • Стегна: 74–90 див.
  • Глибина піхви: 18 см.
  • Глибина ануса: 16 см.
  • Глибина рота: 2 см.
Скріншот із магазину AiTech

Робот має вісім конфігурацій. Їхня ціна стартує від $2799,99. На сайті також можна купити робота для дезінфекції Емми. Щоправда, його ціна в рази перевищує вартість секс-ляльки — $15 960. Доставка в Україну коштуватиме приблизно $200.

Доставимо секс-роботів у космос

Колишній аерокосмічний інженер Аміт Стівенсон вирішив разом із дружиною Джанет зайнятися виробництвом реалістичних секс-роботів. Так з’явилася компанія Sex Doll Genie. Справжній попит на ляльок їхнього виробництва припав на пандемію. З лютого до березня 2020-го самотні чоловіки замовили на 51,6% більше секс-роботів компанії. У квітні кількість купівель від пар зросла на 33,2% проти аналогічного періоду на рік раніше.

Скріншот із магазину Sex Doll Genie
Скриншот із магазину Sex Doll Genie

Sex Doll Genie виробляють сім роботів зі ШІ. Вони також отримали високочутливе тіло та володіють англійською. У конфігурації можна вибрати робота з функцією спілкування та без. Ціни стартують від $2100. Якщо захочете додати імпланти в груди або замовити висувну піхву (так, таке теж існує) — вартість зросте.

На відміну від аналогів на ринку, роботи Sex Doll Genie не можуть займатися оральним сексом — механізми гіноїда Гіноїд Різновид андроїда, що має жіночу зовнішність здатні тільки ворушити губами під час розмови.

У Sex Doll Genie такі параметри:

  • Зріст: 156 см.
  • Вага нетто: 34,5 кг.
  • Груди: 79 см.
  • Талія: 53 см.
  • Стегна: 83 см.
  • Глибина піхви: 17 см.

З особливостей — сайт приймає оплату в біткоїнах та Ethereum. Минулого року подружня пара заявила про свою готовність направити секс-роботів на Марс на борту SpaceX.

«Мета відправлення ляльок-компаньйонів у космос — не в сексі. Більшість наших клієнтів використовують любовних ляльок, щоби боротися з самотністю. Де може бути самотніше, ніж у космосі чи Марсі?», — запитав Аміт Стівенсон. Ілон Маск не прокоментував ідею винахідника. Чи полетять секс-роботи колонізувати Марс — покаже час.

Чи стане секс із роботом повсякденною практикою

Згідно з соціологічним дослідженням YouGov, 2017-го кожен четвертий американець був не проти провести ніч з андроїдом. Того ж року футуролог Ян Пірсон передбачив, що до 2050 року секс із роботами буде повсякденною практикою. І навіть більш поширеною, ніж секс із живою людиною. До речі, 85% пророкувань ученого збувалися.

2020-го YouGov повторили дослідження — на 6% більше американців (і чоловіків, і жінок) могли би погодитися на секс із роботом. Щоправда, дослідники з Гарвардської медичної школи дійшли протилежних висновків. Опитавши 309 чоловіків і жінок, вони виявили, що 61% опитаних не виявляють інтересу до такого виду сексу. Тільки 12% зізналися, що чекають на це з нетерпінням. Водночас 57% визнало, що секс з андроїдом — не зрада, 47,1% із цим не погодилися.

Девід Леві у книзі «Кохання і секс з роботами» (2007) передбачав загальне нерозуміння майбутніх процесів. Він упевнений, що подібні роботи зможуть боротися з депресією та почуттям самотності — ключовими проблемами майбутнього.

Хто виступає проти секс-роботів

Треба визнати, що індустрія секс-роботів створена насамперед чоловіками для чоловіків. Тому проти подібної об’єктивації жіночого тіла виступає безліч феміністок. Наприклад, у США навіть є ресурс, присвячений кампанії проти секс-роботів і борделів із секс-роботами (так, вигадали вже й таке). Жінки впевнені, що секс-ляльки дегуманізують дівчат, а також заохочують чоловіків відмовлятися від природного сексу. Також феміністки впевнені, що секс-роботи заохочують педофілію — багато андроїдів нагадують неповнолітніх школярок.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Досвід

Цей український застосунок резервує зарядки для електрокарів у 47 країнах. Як працює GO-TO-U

24 Січня 2022, 11:30
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Назар Шимоне-Давида GO-TO-U
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Усе більше країн та автовиробників декларують плани відмовитися від авто з двигунами внутрішнього згоряння на користь електроавтомобілів. Українці теж не стоять осторонь тренду. Якщо чотири роки тому в Україні було 5600 електромобілів, то на 1 січня 2022 року вже зареєстровано 33 522.

Попит зростає зокрема через скасований 2018 року ПДВ на імпорт таких транспортних засобів. До цього скасували мито 10%. Не останню роль також відіграє й поява інфраструктури для електроавто, зокрема зарядних станцій. Її запуску посприяв і засновник стартапу GO-TO-U Назар Шимоне-Давида, який 2014 року першим привіз до України Tesla. Перед якими труднощами постав тоді, як будує бізнес зараз і як виходить на міжнародний рівень — в інтерв’ю Vector.

Про початок роботи з електрокарами

Першого разу я проїхався за кермом повноцінного електромобіля 2006 року. Це була Toyota Rav4. Вона масово не продавалася та була лише в дилерському відділі Toyota в США, де я працював продавцем-консультантом. Тоді зрозумів, що за електроавто — майбутнє.

Назар, Любов і Олена

Пізніше з’явилася компанія Tesla. Я, моя дружина, Олена Артеменко, та її сестра, Любов Артеменко, вклалися в її акції 2012 року.

Це було вдале рішення — інвестиції помножилися на чотири. За ці гроші купили електрокар Tesla, який привезли в Україну 2014 року.

Відразу почали шукати власника для цього авто. Ним став ресторатор Діма Борисов, який згодом встановив зарядки для електроавто у своїх ресторанах.

Потім до нас почали звертатися люди, які хотіли придбати Tesla. Це переросло в бізнес — компанію Tesla Club. Ми допомагали доставити в Україну та розмитнити авто. Наголошую, що в нас був не салон. Це суперечило би вимогам Tesla, яка завжди напряму працює з клієнтами.

Про запуск GO-TO-U

Ми побачили, що в Україні взагалі не було інфраструктури для електроавто. У Європі було лише вісім зарядних станцій — можна було проїхати з Нідерландів через Німеччину в Австрію. Далі нам доводилося заряджатися від розеток у готелях. Так зрозуміли, що можна розвинути інфраструктуру.

Згодом купили чотири зарядні станції, які привезли в Україну. Одну з них купив ресторан у Львові для своїх клієнтів. Після цього до нас звернулася мережа АЗС ОККО. Восени 2014 року разом із ними ми встановили перші 39 зарядних станцій на їхніх заправках. За зарядки заплатила ОККО.

Інформацію про ці станції ми розмістили на open source. Але деяким людям не сподобалося, що ОККО розмістило безплатні зарядки. Вони почали міняти дані на open source, що заважало користувачам знаходити зарядні станції. Тому 2016 року почали роботу над IT-рішенням, яке потім стало GO-TO-U. Цей застосунок допомагає знайти найближчу зарядку та зарезервувати її. Тобто коли людина приїде, не потрібно ставати в живу чергу. У світі подібних рішень не було й немає.

Зауважу, що ми не власники зарядних станцій. Наша бізнес-модель ґрунтується на співпраці з ними. Власники платять за під’єднання до нашого застосунку. Нині наша команда складається з 25 людей, із яких приблизно 15 — ІТ-спеціалісти.

2020 року GO-TO-U потрапила до TechStars, одного з топових світових фондів-акселераторів. Він майже завжди оцінює компанії в $3 млн. Це потрібно, щоб інвестувати в обмін на невелику частку.

Якщо говорити про більш-менш справжню оцінку, то вона значно зросла восени цього року. Тоді в нас інвестувала швейцарська компанія Asea Brown Boveri (ABB). Але оцінку ми не розкриваємо. Я лише можу сказати, що вона вимірюється в десятках мільйонів доларів. Точно більше, ніж три.

Невдачі трапляються постійно. Найважчим був останній рік. Ми повинні були зробити стрибок — заручитися підтримкою когось великого. Знайти партнера, який повірив би в те, що ми робимо. Нам вдалося. Але до цього було буквально 150 невдалих переговорів.

Важливо не зупинятися та йти далі, навіть коли ви всоте чуєте: «Ми не розуміємо, що ви взагалі робите».

Про складність бізнесу електрозарядних станцій

Ринок зарядних станцій для електрокарів тільки формується. Він розвинений лише на 3%. Його можна порівняти з мобільними застосунками, про які ми 15 років тому взагалі не знали. Тому такі нові ринки важливо побачити, знайти проблему в них і знати, як її розв’язати.

Зараз установлення швидкісної зарядної станції обійдеться десь у €50 000. Її окупність із 25% завантаженістю — десь п’ять-шість років.

Тут важлива не так окупність, як можливість зайняти ринок. Для цього потрібно розуміти всі позитивні та негативні процеси. Зокрема, було зроблено багато помилок у розвитку європейської та світової інфраструктури.

Наприклад, коли Tesla перша почала встановлювати суперчарджери, у Європі вирішили побудувати конкурента. В інфраструктуру вкладені мільярди євро, але коли приїжджає користувач, починаються проблеми.

По-перше, немає резервування станції. По-друге, мобільний застосунок не працює як треба, бо вимоги до нього ставив тендерний комітет. У них прописали, що зарядка має вимикатися, мусить бути мапа, але як цим буде користуватися водій, ніхто не думав.

Зарядна станція. Фото з Facebook-сторінки GO-TO-U

Стояло завдання побудувати 5000 станцій — його виконали. Це робила компанія без економічного підґрунтя для цього бізнесу. Зарядки там — суто затратна частина в проєкті. Тому якість фінальної послуги достатньо низька.

Наша держава ніяк не впливає на інфраструктуру зарядних станцій. Це можна вважати негативом, бо держава чи місто не розбудовують мережу зарядок. З іншого боку — ми не допустили європейських помилок. Усе реалізовувалося лише на комерційній основі.

Про розвиток GO-TO-U у понад 47 країнах

За кордоном ми працюємо переважно в Європі. Є дві моделі співпраці. Перша — отримувати покриття від наявних зарядних станцій через роумінг. Пів року тому ми інтегрувалися з роумінговою платформою Hubject. Це дало можливість користувачу нашого застосунку зарядитися в Німеччині на станціях мережі Ionity. Усе працює за принципом Uber.

Інша модель — станції, якими ми керуємо. Вони з’являються через партнерів.

Також ми вже інтегровані з Booking.com і TripAdvisor. У нашому застосунку можна знайти зарядну станцію біля готелю та зарезервувати кімнату на ніч в один клік. Для цього є пряме посилання на Booking. Подібним чином працюємо з TripAdvisor. Можна подивитися, які заклади є поруч із зарядною станцією.

Ці компанії мають свої реферальні програми. Фактично вони діляться прибутком із тим, хто привів клієнта. Тобто ми отримуємо маленький відсоток.

Умови співпраці стандартні, але потрібні хороші ІТ-спеціалісти, які інтегрують платформи. Це має нескладний вигляд, але коли берешся, виявляється, що там дуже багато роботи.

Про родичів у бізнесі

Кожен досвід — абсолютно унікальний. У нашому випадку, певен, позитивних сторін набагато більше, ніж потенційних конфліктів, які зупиняють багатьох від ведення бізнесу з родичами.

Як на мене, класно, коли близькі люди залучені в роботу компанії.

Для нас це фактично справа життя, яку ми розвиваємо останні вісім років. Оскільки ми всі були залучені із самого початку, у нас найкраща експертиза. Це, напевно, і є той рецепт успіху, завдяки якому ми так далеко зайшли.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Досвід

Вони хочуть жити вічно та «зберегти» свій мозок. Ось що роблять технокомпанії для перемоги над смертю

21 Січня 2022, 12:00
12 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Хто хоче жити вічно? У всі часи було чимало охочих, але людство справді наблизилося до цього лише нещодавно. Століття тому люди проживали в середньому 32 роки, а сьогодні — приблизно 72 роки. Але це досі далеко від «вічності». Тож учені та розробники працюють над сповільненням старіння, подоланням хвороб і досягненням безсмертя. Є чимало охочих заплатити за це рішення та першими спробувати переваги вічного та здорового життя.  

Позаштатний автор Vector Роман Якобенчук розібрався, які компанії та мільярдери вступили у двобій зі смертю й чого вдалося досягти за допомогою технологій і медицини.

Нобелівка і Forever Young 

  • Рішення: біоперепрограмування.
  • Хто підтримує: російсько-ізраїльський мільярдер Юрій Мільнер та засновник Amazon Джефф Безос. 

Сучасні дослідження неофіційно визначили 150 років як найоптимістичніший прогноз тривалості людського життя. Поки максимально зафіксований показник — 122 роки. Люди, що досягли 110-річного віку, вважаються супердовгожителями. 

З віком наше тіло зношується, а його можливості обмежуються. Тому науковці шукають способи підтримки організму в «вічно молодому» стані. Це дасть людині змогу не просто жити довше, а й залишатися здоровою. Допомогти в цьому можуть відкриття у сферах омолодження та регенерації.

2012 року японський вчений Сінья Яманака отримав Нобелівську премію за відкриття біоперепрограмування. Науковець довів, що зрілі клітини можуть «перезапускатися», тобто повертатися до первинного стану стовбурових клітин за допомогою чотирьох генів, котрі згодом назвуть «факторами Яманаки». 

2016 року метод перевірили на лабораторних мишах, і дослідникам вдалося досягти ознак зворотного перебігу віку у тварин. Навіть попри можливі побічні ефекти (все ж мова йде про гени), науковці назвали перепрограмування клітин можливим «еліксиром життя».

Дослідити його можливості та вплив на клітини людського організму взялася заснована 2021 року компанія Altos Labs. Вона працює над технологією біологічного перепрограмування, спираючися на дослідження Яманаки. Самого ж нобелівського лауреата запросили очолити науково-консультативну раду компанії.

Дослідженнями в Altos Labs займатимуться ще кілька вчених-першопрохідців. Серед них:

  • Стів Хорват — генетик, професор Каліфорнійського університету. Він придумав «епігенетичний годинник», що може «найточніше» виміряти біологічний вік людини.
  • Хуан Карлос Бельмонте — учений каліфорнійського Інституту біологічних досліджень Солка. Він вважає, що тривалість життя у людей можна збільшити на 50 років… шляхом вирощування наших органів в організмах мавп.

Altos Labs продовжує запрошувати вчених, обіцяючи їм безперешкодну роботу над дослідженнями та пропонуючи їм акції та великі зарплати. Серед її інвесторів — російсько-ізраїльський мільярдер Юрій Мільнер та засновник Amazon Джефф Безос. 

До речі, Безос вже давно цікавиться дослідженнями довголіття. 2018 року він інвестував у компанію Unity Biotechnology. Вона спеціалізується на боротьбі зі старінням. Компанія розробляє препарати та терапевтичні методи, здатні якомога довше забезпечувати функціональність організму.

«Вилікувати старіння» за допомогою регенерації

  • Рішення: регенерація.
  • Хто підтримує: американський мільярдер і CEO Coinbase Браян Армстронг.

Окрім інвестицій, багатії засновують і власні дослідницькі компанії. У грудні 2021 року американський мільярдер і CEO Coinbase Браян Армстронг разом із доктором біоінженерії Блейком Баєрсом заснували NewLimit. Компанія займатиметься вивченням процесів старіння та спробує продовжити здорове функціонування організму людини. Науковці NewLimit планують дослідити регенеративний потенціал старих тканин людського тіла та розробити продукти, що зможуть відновлювати їхні клітини.

За словами засновників, мета NewLimit — запропонувати людям життя, вільне від хвороб і старості, а не просто продовжити його. У компанії хочуть, щоби люди зберігали ту ж рухливість та когнітивні здібності, які були у них у молодості, незалежно від тривалості життя.

«Спроба „вилікувати старіння“ неймовірно амбітна. Ми вважаємо, що ця місія може зайняти десятиліття, якщо вона взагалі здійсненна. Саме з цієї причини ми відчуваємо нагальну необхідність розпочати роботу вже сьогодні», — йдеться в анонсі запуску NewLimit.

Крім того, компанія планує дослідити інфекції та покращити ефективність вакцин. Також вона спробує з’ясувати, чому у людей похилого віку слабка імунна система. 

Засновники запевняють, що попри ціль створити прибуткову компанію, продукція NewLimit буде доступною кожному. Коли компанія має намір представити готові рішення, наразі невідомо.

Таємничі дослідження техногіганта

Амбітну задачу з винайдення методів «лікування старіння» та подолання людських хвороб планує вирішити й компанія Calico, яка належить Alphabet. Проєкт, метою якого є боротьба зі старінням та «супутніми захворюваннями», практично не розкриває деталей. В анонсах компанія обмежується загальними фразами, а ймовірні напрацювання майже не оприлюднюються. Проте певні дані про її роботу все ж є.

  • Відомо, що Calico досліджувала метод перепрограмування — науковці перевіряли кількість можливих мутацій під час тимчасового «перезавантаження» клітин за допомогою РНК. 
  • Компанія співпрацює з біофармацевтичною фірмою AbbVie у сфері досліджень, розроблення та випуску нових методів лікування для пацієнтів із віковими захворюваннями. 
  • Журналісти припускають, що Calico працює з big data. Тобто вона збирає величезну кількість інформації та обробляє її, щоби прискорити шлях до відкриттів у галузі здоров’я й медицини. 

Можливо, Calico просто не потрібна публічність. Біотехнологічні компанії переважно демонструють свої досягнення саме заради залучення кадрів, грошей та «шуму». Alphabet же спроможний надати Calico багатомільярдний бюджет та прямий доступ до кращого обладнання і висококласних вчених.

Кров молодих організмів як шанс продовжити життя

  • Рішення: переливання крові молодих організмів.
  • Хто підтримує: понад 100 клієнтів з усього світу і зокрема Кремнієвої долини.

Методи продовження молодості не обмежуються планами на майбутнє. Кілька років тому заможні люди з усього світу отримали змогу підтримати кров’ю молодих організмів надію на здорове функціонування власного тіла.

Про цю ідею заговорили ще 2014 року. Тоді дослідниця Гарвардського інституту Емі Вейджерс виявила, що кров молодих мишей покращує роботу м’язів, серця та мозку у старих. Учені зшили двох мишей разом, забезпечивши злиття їхніх кровоносних систем.

Парабіоз Парабіоз Лабораторна техніка штучного поєднання організмів задля формування спільної фізіологічної системи (зазвичай кровоносних судин) , вперше випробували ще у XIX столітті. Після дослідження Вейджерс інтерес до цієї процедури відродився.

2016 року випускник Стенфордської медичної школи Джессі Кармазін заснував компанію під назвою Ambrosia. Вона запропонувала внутрішньовенні інфузії плазми крові від донорів віком 16–25 років. Клієнти можуть придбати один літр за $5500 (150 000 гривень) або два літри за $8000 (218 000 гривень).

2017 року Кармазін розповів, що послугами компанії скористалися вже понад 100 клієнтів з усього світу, середній вік котрих — 60 років. Деякі з них — підприємці з Кремнієвої долини. Кармазін підкреслив, що переливання плазми крові може отримати будь-яка людина старше 35 років.

Проте згодом на практику звернули увагу не лише заможні клієнти, але й регулятори з FDA (Управління з продовольства і медикаментів США). 2019 року FDA виступило з заявою про те, що користь від переливання плазми крові молодих донорів не доведена, а подібні операції є ризикованими для здоров’я. У зверненні не було згадок про діяльність компанії Кармазіна, проте потенційних клієнтів застерегли від процедури, яку надавала Ambrosia. 

Уже через кілька днів на сайті Ambrosia з’явилося повідомлення про призупинення роботи. Проте за кілька місяців компанія відновила свою діяльність.

«Смерть — це проблема, яку можна вирішити»

Саме так вважає співзасновник PayPal та один із перших інвесторів Facebook Пітер Тіль. І саме йому найчастіше приписують інтерес до провідних технологій продовження життя. 

2006-го стало відомо, що він пожертвував $3,5 млн фонду Мафусаїла на підтримку досліджень боротьби зі старінням. Останній відомий своєю науковою премією Methuselah Mouse Prize для дослідників, котрим вдалося суттєво продовжити життя літньої лабораторної миші. За десять років мільярдер збільшив свої інвестиції у фонд до $7 млн.

Варто згадати й організацію Thiel Foundation — Breakout Labs. З 2012 року вона надає гранти для наукових досліджень, які є занадто тривалими, щоб зацікавити комерційний сектор на ранній стадії. Або ж на дослідження, надто «радикальні» чи «нетипові» для традиційних джерел фінансування.

На думку Тіля, суспільство дуже упереджено ставиться до біотехнологій та продовження життя. 2016-го мільярдер назвав парабіоз «дуже цікавим». Також Тіль дав зрозуміти, що він цікавиться цим заради власного здоров’я, а не як черговою бізнес-можливістю.

Згодом видання Gawker розповіло, що Тіль «витрачає $40 000 раз у квартал на переливання крові 18-річного». Сам Тіль на питання про правдивість цієї інформації не відповів.

Підозри щодо «вампірських» нахилів Тіля виникли через надмірну зацікавленість мільярдера питанням продовження життя, а також його захоплення біотехнологіями. Мільярдер вже давно «робить ставку в перегонах за безсмертям». Зокрема фінансує медичні дослідження, що дозволять збільшити тривалість життя. Сам Тіль заявив, що хоче дожити до 120 років. 

«Зрештою, чимало людей перебуває в якомусь дивному режимі заперечення та прийняття смерті. Те й інше призводить до того, що ви стаєте дуже пасивним. Я волію боротися з цим», — пояснює Тіль.

Життя після смерті 

Цілком можливо, що людству не вдасться відтермінувати старість, а смерть виявиться неминучою. На цей випадок у заможних людей є ще кілька варіантів, в які вони охоче інвестують.

Кріоніка

  • Хто підтримує: співзасновник PayPal та один із перших інвесторів Facebook Пітер Тіль.

Введення організму у стан тривалої паузи, щоб у майбутньому повернути його до життя. «Пауза» досягається охолодженням тіла до наднизьких температур. Вартість такого заморожування залежить від затрат на підготовку тіла та від тривалості його збереження у кріосховищі. Окрім того, ціна кріоконсервації повинна покрити затрати на можливе розмороження тіла чи його частин в майбутньому.

Цю послугу вже пропонує низка компаній. Зокрема — Alcor Life Extension Foundation, Cryonics Institute, Suspended Animation Labs та KrioRus. 2014 року видання The Telegraph повідомило, що Пітер Тіль записався на кріоконсервацію в Alcor Life Extension Foundation.

Перенесення свідомості «в цифру»

  • Хто підтримує: виконавчий директор Open AI, інвестор Сем Альтман.

Ідея збереження мозку заради можливого створення ​​цифрової свідомості в майбутньому чимось нагадує концепцію кріоконсервації. Проте є відмінності. Наприклад, створена 2016-го компанія Nectome. Вона пропонує процедуру високотехнологічної консервації мозку. «Застиглі» мізки в майбутньому планують просканувати та створити на основі отриманої інформації повноцінну цифрову свідомість.

Серед зацікавлених осіб — виконавчий директор OpenAi, інвестор Сем Альтман. Він упевнений, що технологія цифрової свідомості почне працювати ще за його життя. «Я припускаю, що мій мозок завантажать у хмарне сховище», — заявив Альтман в інтерв’ю MIT Technology Review.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Досвід

Я був моряком і ненавидів свою роботу. Тепер я Frontend Developer, і ось мій шлях із моря в IT

20 Січня 2022, 16:00
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
как стать frontend-девелопером после работы в море
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Важко повірити, що за рік можна перепридумати себе й освоїти кардинально іншу професію. Наприклад, із моряка перетворитися на IT-фахівця. Дорога в ІТ стала коротшою, головне йти, можна навіть онлайн. Разом із GoIT Vector розповідає історії людей, які зважилися змінити професію, пішли в IT та досягли успіху.

Сашко Гашков з Одеси шість років навчався на керманича, ходив у рейси, але не любив своєї роботи. Він думав, що далекий від програмування, і не може на цьому заробляти. Але все ж таки спробував пройти IT-курси й зараз працює Frontend Developer в компанії HYS-Enterprise.

Сашко розповів нам, як зважитися змінити професію, як проходить навчання на IT-курсах, навіщо провалювати співбесіди і які завдання може вирішувати розробник-початківець.

Саша Гашков

Я ненавидів свою професію

Я ніколи не хотів бути моряком, а мріяв стати програмістом. Але в школі мені дали зрозуміти, що така професія не для мене, адже я ледве вивозив математику на трійки. Шість років я відучився у Національному університеті «Одеська морська академія» на керманича судна. Тоді я прагнув працевлаштуватися, якнайшвидше стати офіцером і ходити в рейси, заробляти гроші. Просто та приземлено.

Але ходити в рейси — це на любителя. Мені здається, у цій сфері працюють або від великої любові до моря, або вимушено.

Якщо спочатку все побудовано лише на бажанні заробляти, довго не протягнеш. Принаймні у мене не вийшло, і море мене зламало.

Я постійно був пригніченим, у мене не було бажання прокидатися вранці, я ненавидів себе та свою професію. На березі я здригався від кожного телефонного дзвінка, адже це могла бути крюінгова компанія Крюінгова компанія Компанія, яка підбирає екіпаж на судно зі словами: «Пора, морячок!». Це не викликало нічого, крім тремтіння та холодного поту на лобі, — настільки я не хотів на цю роботу.

Востаннє я ходив у рейс на посаді третього помічника капітана (3rd Officer). Потім я почав ігнорувати дзвінки з крюїнгу, з’їдав себе зсередини, не знав, що мені робити й чим займатися. Але, на щастя, ці сумніви тривали недовго.

Пішов на курси та почав вивчати IT

У темний час свого життя я натрапив на рекламу компанії GoIT, яка займається IT-освітою. Вони нагадали мені про існування Frontend, яким я почав цікавитися ще з 14 років — самостійно вчив HTML і CSS.

GoIT надіслали один із навчальних роликів із викладачем курсів Олександром Репетою. Багато з 40-хвилинного ролика було для мене корисним, хоча там пояснювали матеріал, який я вже намагався вивчити самостійно. Я зрозумів, що багато прогавив, і зацікавився. Менеджер GoIT вмовив мене записатися на курси.

Я заручився маминою фінансовою та моральною підтримкою. Тепер у мене було дві мотивації: ще раз не гаяти час і виправдати мамині очікування.

На курсі я дуже чекав JavaScript, адже HTML та CSS, які я вже вивчав самостійно, для мене були легкими та нудними. Принаймні якщо займатися цим постійно. До блоку JS я ще підробляв у крюїнгу і не відчував, що закінчу курси й працевлаштуюсь в IT. Але як тільки почали проходити JS, я зрозумів, що я маю зробити все, щоб влаштуватися на роботу і займатися цим далі. Тому звільнився з крюїнгу та вже впевнено продовжив вивчати Javascript.

Спочатку JavaScript може здатися складним та незрозумілим, але на його базі можна вивчити будь-яку іншу мову програмування. Якщо вивчити JS, всі двері у світі IT будуть відчинені.

Проваліть перше інтерв’ю

Щодня під час навчання на курсі це американські гірки. На той момент я вже був по вуха закоханий у JavaScript, але віри в успішне працевлаштування не додавало. Чим більше ви вивчаєте JavaScript, тим менше здається, що у вас все вийде. З кожною подоланою перешкодою видно наступний, ще ширший пласт знань, який необхідно освоїти.

Уранці я міг прокинутися зі страхом невдачі, а надвечір бути повністю зарядженим енергією і вірою, що я впораюся. Я вивчив JavaScript, на черзі були React і Node.js, але мене все ще долали сумніви щодо майбутнього IT.

Викладачі GoIT підказали, що перше інтерв’ю бажано провалити, щоби подолати стрес і страх перед співбесідами. Я почав старанно складати резюме та пробувати.

Вибрав стерпну компанію, але в якій зовсім не хотів працювати, розуміючи, що на той момент не підходив туди. Але я повинен був дізнатися, наскільки я близький чи далекий від мети.

Я знав, що маю намір завалити інтерв’ю, але це не зняло мандраж. Мені здавалося, що інтерв’юер сміятиметься і дивуватиметься, навіщо я взагалі прийшов на співбесіду. Але цей страх випарувався після спілкування.

Я вдало завалив інтерв’ю, дізнався про свої слабкі сторони й почав працювати над ними. Але ще я зрозумів, що увійти до цієї сфери цілком реально і що я вже близький. Це додало мені впевненості.

Увійшов в IT

Це сталося за місяць. Першого дня на роботі у мене усмішка не сходила з обличчя. Я зрозумів, що все можливо, адже багато хто зробив це до мене.

Коли ми почали вчити JavaScript, я зрозумів, що це страшенно цікаво, і я мав скоріше отримати професію мрії. У своєму блокноті я написав, що буду Frontend Developer з 2021 року, а ще до того, як проходив співбесіди, що хочу працювати в HYS-Enterprise. Навіть написав там дату — 31 березня 2021 року, але не вгадав. Офер мені зробили наступного дня — 1 квітня.

8 місяців в IT

Зараз я вже 8 місяців працюю на проєкті із замовником із Нідерландів. Займаюсь візуалізацією роботи CSV-файлів з упором на UI/UX-дизайн. Моїм завданням було створити програму, яка перетворює таблиці для зручного користування. У цих таблицях багато зображень та відео, які потрібно переглядати, змінювати та редагувати, а програма під час імпорту файлу перетворює його на UI/UX.

Щоб реалізувати цю кастомну ідею, розробити логіку на боці фронтенду, я глибше розібрався в алгоритмах і структурі даних. З досвідом в IT лише кілька місяців я навіть виконував обов’язки тимліда, коли це потрібно. Робив усе це за допомогою знань, які отримав у GoIT та самостійно. Це захопливо та цікаво, а коли розв’язуєш подібні завдання, то почуваєшся всемогутнім.

Чи щасливий зараз?

За ці 8 місяців мої ранки змінилися. Робота стала в кайф і замість «я не зможу» у голові з’явилася інша фраза – «якщо інші змогли, то й мені це під силу».

Я б уже 10 років радів своїй роботі, якби раніше послухав себе. Найцікавіше, що кожен може! У цьому суть моєї історії.

Сашко з колегами з HYS

Поради тим, хто збирається в ІТ

  • Гугліть. Навчіться шукати інформацію, потрібну для розв’язання вашої проблеми.
  • Постійно навчайтеся. Якщо ви любите це робити, вам сподобається в IT.
  • Пробуйте. Проходьте марафони, дивіться курси, і ви зрозумієте, що програмуванню навчитися не так складно, як здається.

Ми не отримали грошей за розміщення цієї публікації. Але посилання нижче є реферальним, тож ми отримаємо від компанії частину доходу з продажу курсів.

Ми ініціювали цей проєкт, щоби ділитися історіями людей, які наважилися змінити професію та вибрали IT. Ми віримо, що саме tech та креативна економіка визначать наше «завтра». А нові знання – драйвер змін. Можливо, ця історія надихне вас опанувати новий фах і знайти справу до душі.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Досвід IT-рынок Украины в 2021-2022 году: зарплаты, вакансии, перспективы
ІТ-ринок в Україні перегрівся. Коли спаде гарячка і чому це симптом розвитку
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
18 Листопада 2021, 09:30 7 хв читання
Досвід

Як стартапу потрапити в медіа. Startup Club від Мінцифри спитав у Vector, Forbes і SLOVA Tech PR

18 Січня 2022, 16:00
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Ніка Пономаренко Покращую тексти та переклади
Startup Club: як пітчити медіа
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Startup Club — відеопроєкт Мінцифри, який розповідає про нові українські стартапи та компанії. Це особливий випуск без огляду стартапів, але з відповідями на важливі питання: як зробити так, щоби ваш стартап потрапив у ЗМІ? Як зацікавити журналіста?

Гостями випуску були: Даша Зарівна, видавчиня медіа Vector; Михайло Сапітон, заступник головного редактора Forbes Ukraine; Лера Крутських, комунікаційна директорка SLOVA Tech PR. Ось їхні поради.

Як запітчити так, щоби медіа захотіло написати про стартап?

Михайло Сапітон

По-перше, потрібно виділити час, щоби зрозуміти які публікації ви хочете отримати. Потім підготувати всі деталі й факти, про які можуть спитати журналісти: біографія, дата заснування, які показники ви можете розголошувати тощо. Далі знайти дуже терплячу людину, яка розуміє ваш бізнес і візьме на себе комунікацію з журналістами.

Лера Крутських

Фаундер має розповісти піарнику, в чому суть новини й диференціація. Ринок дуже конкурентний. До того, як йти до журналістів, потрібно подивитися, які компанії такого ж типу представлені в ЗМІ, у якому контексті й із яким меседжем, і зрозуміти, як ви можете відрізнитися, щоби бути цінними для медіа. Їм цікаво писати ексклюзивні історії.

Даша Зарівна

Важливо, щоби людина, яка пітчить стартап, одразу казала, яка інформація під NDA.

Ще нам часто пишуть люди на етапі «ідея». Їм здається, що про це вже можна розповісти ЗМІ. Але медіа не цікавляться стартапами без продукту, інвестицій чи яскравих кофаундерів.

Я була й на стороні медіа, і на стороні агентства, яке пітчить. Дуже часто ті, хто пітчать, намагаються втручатися в роботу журналіста: «А давайте обов’язково дамо коментар нашого акціонера», «Візуал у вас якийсь дивний», «А тут ми хочемо внести корективи». Довіра має бути з обох сторін.

Більше про це

01 Гайди

Своїй мамі так пітчитимеш. Чому медіа не напишуть про ваш стартап

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Як написати тему листа, щоби журналіст його відкрив і зацікавився з перших речень?

Даша Зарівна: У реальному світі це відбувається так. Ви шукаєте журналіста, який пише на релевантну тему, досліджуєте його соцмережі, розбираєтеся, чим він цікавиться. Потім пишете йому на пошту. Якщо він не відповість, то вже потім пишете йому в соцмережах. Розповідаєте, в чому суть продукту, чому ваша тема буде цікава читачам цього медіа. Який унікальний кут подачі, висвітлення проблематики ви пропонуєте саме цьому медіа й журналісту. 

Це історія про контекст: піарник дуже часто не думає про нього, коли вривається в життя журналіста.

Даша Зарівна

Михайло Сапітон: Можна спробувати одну ментальну вправу. Уявіть, як виглядає інформативний заголовок про вас. Якщо у вас є продуктовий реліз або інвестиції — так і напишіть, а не «Новина про стартап X». Менше тексту, більше фактів.

Лера Крутських: Для пітчингу у західних ЗМІ варто брати до уваги різницю в часі з журналістами. Наприклад, з американським Forbes — 8–9 годин. Заплануйте пітч приблизно на 16:00 за київським часом, щоби журналіст прочитав його вранці. Для розуміння актуального часового поясу перевірте Twitter, багато журналістів позначають своє актуальне розташування у профілі.

Більше про це

01 Гайди

Публікації у CNBC та Forbes. Гайд, як (не) треба пітчити західним медіа

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Кумедні історії, пов’язані з пітчами стартапів у медіа

Лера Крутських: Журналіст нам написав, що в нас класний продукт, який припав йому до душі, але в нього не завантажується сайт. Ми почали фіксити сайт, але він однаково не працював. 

У цей момент головне — не втратити комунікацію, інтерес журналіста до продукту та продовжувати м’яко пітчити йому. У такому випадку треба створити додаткову цінність вашого продукту для журналіста.

Михайло Сапітон: У мене вже великий список історій за одним шаблоном. Люди не до кінця знають інформацію про свою компанію, список інвесторів. 

З одним інвестором ми якось рахували, скільки він вклав у стартап, — він не знав. Інші не пам’ятають, коли вони заснували компанії, забувають, як їх зараз називають після перейменування.

Часто ти як журналіст виконуєш свою роботу добре, а тобі дзвонять за кілька годин і кажуть знімати статтю, бо не ця людина — засновник, а хтось інший, наприклад. Це вже комічна тенденція.

Михайло Сапітон

Даша Зарівна: Для мене це історія, коли журналісту в медіа надсилають на пошту пітч, але він із якоїсь причини не відповідає. І людина починає писати мені як засновниці медіа, нашій SMM-ниці, знаходить усіх, хто працює в команді. Це неправильно. Якщо журналіст не відповів, у нього на це були причини: це поганий пітч, або він просто не підходить для Vector.

Як ви ставитеся до стартапів і невеликих IT-компаній, які хочуть платно розмістити інформацію? 

Даша Зарівна: У нас немає поняття «маленький стартап», бо наша місія — їх підтримувати. Часто нативну рекламу в нас замовляють великі компанії для розповсюдження новин, які ми не публікуємо на некомерційній основі. Одна платна публікація не означає, що за всі наступні відтепер обов’язково треба платити. Якщо в українського стартапу є релевантна новина, пишіть нам на пошту.

Лера Крутських: Нативна реклама іноді допомагає подати історію креативно, і це може зайти. Це залежить від того, який інфопривід і яка аудиторія потрібна.

Як має звучати стартап, про який хочеться написати?

Михайло Сапітон: По-перше, такому стартапу варто було би народитися не вчора, щоби він уже мав якийсь трекшн. Нехай стартап називається «Перемога». Якщо в нього не дуже прикольний фаундер, то ми не будемо ставити його в заголовок: «Стартап «Перемога» придумав, як зробити, щоби ваш собака жив 30 років. Ось скільки це коштує». І ми описуємо його економіку, інвесторів тощо. 

Зі стартапами найкраще працює футуристична штука та відповіді на запитання, скільки це коштує та коли буде доступним.

Чи є зараз якісь трендові теми для ЗМІ?

Даша Зарівна: Sustainability — доволі популярна тема, яку зараз всюди використовують. Також біткоїн. 

Кілька порад для стартапів і фаундерів щодо взаємодії зі ЗМІ

Даша Зарівна: Потрібно відповісти собі на запитання, чи готові ми та наша команда активно зайнятися піаром, тому що це треба робити системно. Далі треба скласти список журналістів та інфлюенсерів, які можуть сформувати думку про ваш продукт. Потім треба з ними познайомитися, зав’язати стосунки, вивчити лідера думки. Максимально наголошувати на користі для читачів, пропонувати ексклюзивну інформацію.

Неправильно всім ЗМІ писати однаковий текст. Або надсилати якийсь ексклюзив одному медіа, а через два тижні після публікації намагатися надіслати іншому. Це теж про повагу.

У нас був хороший досвід зі стартапом, який зібрав у Google Docs всю інформацію, яка коли-небудь виходила про них у ЗМІ. Вказали, під який інфопривід готується текст. Дали контакт людини, яка постійно була на зв’язку з журналістом. Водночас поводилися дуже коректно та не втручалися в сам процес створення контенту. Довірилися команді.

Більше про це

01 Гайди

11 ворогів пресрелізу. Що заважає вашій новині потрапити до медіа — розповідає Юлія Петрик із MacPaw

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Михайло Сапітон: Журналісти вам не вороги. Якщо вони ставлять некомфортні запитання, то це тому, що вони виконують функції суспільного інтересу, а не хочуть вам нашкодити.

Структуруйте все максимально. Зрозумійте систему ваших взаємин: ніхто нікому не платить. Не потрібно мені казати, що потім у нас замовите рекламу. Коли нормальне спілкування переходить у напівпогрози, це не працює.

Добре працює, коли компанія пише журналісту про свої нові штуки. Вона не розраховує, що журналіст писатиме про все, але тримає в курсі подій. У якийсь момент у журналіста може виникнути ідея для матеріалу, як компанія за рік змінилася, наприклад.

Відеоверсію розмови можна переглянути нижче, а надіслати свій пітч журналістам Vector – на пошту editors@vctr.media

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Досвід що розповідали на IT Arena конспект лекцій
AI, єдинороги та правильні рішення. Що розповіли на IT Arena 2021
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
11 Жовтня 2021, 11:45 9 хв читання
Досвід Месяц депрессии и желание все бросить. Как IOON провалил кампанию на Kickstarter
Місяць депресії та бажання все кинути. Як IOON провалив кампанію на Kickstarter
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
11 Серпня 2021, 10:00 12 хв читання
Досвід

«Вкладайтеся в криптоострови: $1 млн, і акр у криптораю ваш». Звучить сумнівно, але хто його знає

18 Січня 2022, 11:30
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Дарья Чернина
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Заплющте очі й уявіть тропічний острів. На ньому між пальмами та ліанами ховаються сотні криптоінвесторів з усього світу. Кімната з виходом на море, крипторесторан, поїздки на Lamborghini, VIP-клуб і надувні криптокотики – це далеко не повний перелік того, що можна знайти на Cryptoland. Проєкт острова з’явився в мережі наприкінці минулого року і планується до запуску вже 2024-го.

Творці впевнені, що в майбутньому це стане світовим криптораєм, і продають 1 акр землі приблизно за $1 млн. У мережі вважають цю ідею черговою мильною бульбашкою і порівнюють із шахрайським музичним фестивалем Fyre Festival. Хто стоїть за проєктом, на якому острові розміститься Cryptoland і чи небезпечно вкладати в нього свої гроші — розбиралася Дар’я Черніна.

У захід сонця на надувному криптокоті

У листопаді 2021-го творці проєкту Cryptoland випустили 10-хвилинний презентаційний ролик:

У вертольоті сидить чоловік середнього віку в помаранчевій сорочці, покритій золотими монетами біткоїну. Крістофер Адамс приземляється на острів як герой сучасного приквелу «Острова фантазій» Джеффа Уодлоу. Він — один із 60 власників 1 акра (40 соток) землі на The Blockchain hills, «перлині Cryptoland».

Його зустрічає золота монета Конні, що говорить, і проводить дерев’яним пірсом на ресепшн. Там йому видають ключі від його апартаментів. За хвилину золота монета на Lamborghini відвозить Крістофера до його розкішного будинку. Дорогою вони проїжджають «Володимирський клуб» (посилання на користувача на форумі BitcoinTalk) — закритий простір для власників землі.

Vladimir Club в Cryptoland
Скриншот із презентаційного ролика

Шкіри ведмедів на підлозі, свій більярд, бар і ванна серед кімнати — так виглядають апартаменти головного героя. Через секунду ми вже опиняємося біля зони для роботи, де під пальмами на шезлонгах працюють програмісти. Також на острові відбудеться Cryptoland Blockchain week — уявна конференція, на яку з’їжджаються крипто-VIP.

Cryptoland скріншот із презентації
Скриншот із презентаційного ролика

З розваг на острові є кімната для зняття стресу, що нагадує дитячий басейн із різнокольоровими кулями. От тільки замість них золоті монети. Також тут є крипторесторан «Стартап», алея слави для зірок криптосвіту та розважальний центр, де можна зіграти в аерохокей обличчям інвестора BitConnect Карлоса Матоса (того самого Carlos The Meme).

Cryptoland презентація
Скріншот із презентаційного ролика

«Це просто крипто-Діснейленд», — усміхається Крістофер. І через декілька хвилин він ховається у заході сонця на надувному криптокоті з дівчиною на ім’я Б’янка.

криптоострів
Скріншот із презентаційного ролика

Чи реальний Cryptoland

Творці Cryptoland — Макс Олівер та Хелена Лопез. Вперше вони презентували проєкт у Twitter у листопаді 2021 року. Острів ділиться на три частини:

  • Криптозалів — пляжі, розваги та зона для роботи;
  • The Blockchain hills — 60 акрів землі;
  • House of DAO — інкубатор для криптостартапів.
карта криптоострова
Карта проєкту

6 листопада на сайті CoinTelegraph команда Cryptoland оголосила про старт продажів 10 000 NFT — віртуальних квитків на острів. 60 із цих токенів прив’яжуть до реальної ділянки землі площею 1 акр.

Придбати його та стати «king cryptolander» можна за 319 ETH (понад $1 млн). Ціна решти 9940 NFT — 0,15 ETH (на момент написання статті — $475). Крім цього, в перший тиждень запуску проєкту Олівер і Лопез оголосили про розіграш перших 5000 запрошень на острів серед тих, хто зробить репост у Twitter відео про Cryptoland.

8 листопада першим «king cryptolander» став фаундер PAID Network, Master Ventures, House of DAO Кайл Чессі (відоміший як «криптоветеран» Чед). Через тиждень на його YouTube-каналі вийшло 30-хвилинне інтерв’ю з Максом Олівером та Хеленою Лопез. За їхніми словами, над ідеєю Cryptoland вони працюють понад два роки, а об’єкти у мультиплікаційному ролику — лише бета-версія проєкту.

Кайл Чессі інтерв'ює Макса Олівера та Хелену Лопез
Кайл Чессі інтерв’ює Макса Олівера та Хелену Лопез

Ми швидко зрозуміли, що задумане неможливо передати за допомогою PDF або чогось ще. Тому після довгих мозкових штурмів дійшли ідеї створення 3D-анімаційного відео. Ми хотіли, щоб воно викликало захоплення, але водночас точно передавало те, що планується збудувати», — каже Олівер.

Для цієї роботи команда Cryptoland підключила творців серії мультфільмів «Історія іграшок» (не сама Pixar, а люди, які там працювали). «Це коштувало нам $6–7 млн — $120 000/хв», — уточнює Макс Олівер. За словами Кайла Чессі, Олівер і Лопез вклали у Cryptoland $500 000 власних коштів.

Cryptoland навіть має фізичну адресу — це один з островів Фіджі, Нанану-ай-кейк (Nananu-i-cake). На будівництво Cryptoland автори планують виділити 2,5 роки.

Обман для іноземців або крипторай

Попри помпезну презентацію, творці проєкту замовчують про джерела фінансування та бюджет. Це викликало сумніви у мережі. Так, 5 січня програмістка та редакторка Wikipedia Моллі Вайт опублікувала у Twitter власне невелике розслідування про Cryptoland.

Насамперед їй стало цікаво, хто такі Макс Олівер та Хелена Лопез. У мережі про творців проєкту практично немає інформації. Вайт вдалося знайти матеріал іспанською мовою, у якому розповідається про минуле авторів Cryptoland.

Раніше Макс і Хелена були пов’язані з глянцевим онлайн-журналом YouMag. 2016 року папараці цього журналу цілодобово стежили за відомим YouTube-блогером El Rubius (40,3 млн підписників), щоб сфотографувати його разом із невідомою дівчиною. Коли фото вдалося зробити, блогер розкритикував журнал за втручання у його особисте життя. El Rubius підтримали фанати й незабаром журнал закрився під тиском критики. Також у матеріалі вказується, що імен у Макса насправді три — Макс Олів’є, Максим Олівер і Джубін Колл.

Також автори проєкту не пояснюють утворення цін на майно на острові. Наприклад, будинки подібного типу на Фіджі продаються за $200 000–300 000. За більш ніж $1 млн можна придбати котедж із чотирма кімнатами та двома ваннами. Журналісти VICE помітили, що острів Нанану-ай-Кейк досі виставлений на продаж як мінімум на двох сайтах (тут і тут) із нерухомістю.

Shitcoin Cryptoland

Дехто побачив у ролику сарказм. Наприклад, автор VICE Едвард Онгвесо молодший (Edward Ongweso JR) назвав презентацію Cryptoland «задушенням блокчейн-мемами». Згадати лише туалети з ролика, які називаються Shitcoin, або туалетний папір із доларових купюр.

Крім цього, Моллі Вайт зауважила, що під час оформлення покупки NFT на 1 акр землі потрібно підтвердити, що ви не є громадянином США. «Виникає питання, як Кайл Чессі придбав землю на острові», — пише програмістка.

покупка NFT криптоленд
Реєстрація на сайті

Ще один момент, який збентежив Моллі Уайт, — гендерна дискримінація. Дівчата в роликах з’являються вкрай рідко і переважно займаються адміністративною діяльністю — стоять на ресепшен, працюють офіціантками.

Також, схоже, автори проєкту не переймаються віковими обмеженнями. На запитання користувача Twitter про вік команда Cryptoland відповіла, що розумової зрілості буде достатньо. Незабаром пост з відповіддю було вилучено. Ця команда проєкту пояснила, що не всі адміністратори сторінки Cryptoland досконало володіють англійською мовою.

Також 8 січня художниця Каміла Б’янчі звинуватила Cryptoland у крадіжці її 3D-активу, який призначався для некомерційного використання. Мова про чайку, яка з’являється у ролику.

чайка у криптоленді
Скріншот із презентаційного ролика

Правосуддям творцям пригрозив і Карлос Матос. Як зазначає інвестор, його зображення використовується без його згоди.

Через подібні нестикування багато хто в мережі почав жартома порівнювати Cryptoland із Fyre Festival — «розкішним музичним фестивалем» на Багамських островах, який виявився шахрайством.

Жодної відповідальності за втрачені гроші

Реакція Cryptoland з’явилася 7 січня. У заяві команда зазначила, що стала жертвою спланованої атаки.

Моллі Вайт почала отримувати погрози. В одному з листів Cryptoland попросив програмістку публічно вибачитися на всіх платформах і видалити раніше створені пости. Також презентаційний ролик було видалено з каналу Уайт на YouTube через порушення авторських прав.

Особливий інтерес викликає Why Papers (White Papers Cryptoland). Наприклад, у документі значиться, що він не проходив юридичного узгодження з жодною структурою чи організацією. Також команда проєкту не несе жодної відповідальності за «випадкові або спеціальні збитки […], включно з втратою доходу, персональних даних, які виникли через довіру до цих White Papers».

Автори проєкту не відповідають за точність і правдивість інформації, викладеної в документі. Також, погоджуючися з Why Papers, ви підтверджуєте, що не будете використовувати цей документ у суді. А всі заяви команди — лише прогнози, плани.

Тренд на острови

Схоже, що справи у Cryptoland йдуть не дуже добре. Майже за три місяці після запуску Кайл Чессі досі залишається єдиним «king cryptolander». Неясно також, скільки NFT з 9940 вдалося продати.

Кайл Чессі володіє ділянкою №1. Скріншот сайту Cryptoland
Кайл Чессі володіє ділянкою № 1. Скриншот сайту Cryptoland

Сервер чату криптоінвесторів на Discord тимчасово недоступний. Раніше VICE писало, що учасникам групового листування приходив лист із проханням не підтримувати зв’язок із «тролями», а також повідомляти адміністрацію чату про поширення фейків і дезінформацію про Cryptoland. З 7 січня сторінка Cryptoland у Twitter не оновлювалася, як і акаунти Макса Олівера та Хелени Лопез.

17 грудня відбулася презентація ще одного острова для криптоентузіастів — Сатоші. Він розташований у Вануату, державі в південній частині Тихого Океану. Його власники — Satoshi Island Ltd, зареєстрована у Вануату. Проєкт розробляє гонконгська компанія James Law Cybertecture.

Згідно із заявами компанії, продаж NFT для доступу до острова Сатоші розпочнеться у січні цього року. На відміну від Cryptoland Сатоші пропонує купувати землю, щоб будувати на ній свої апартаменти. Ціна за будинок на острові стартує від $60 000. Будівництво заплановане на третій квартал 2022 року.

Чи закінчаться криптоострова збитками для інвесторів і багатомільйонними позовами до творців — покаже час. Проєкти виглядають щонайменше дискусійно, а їхні творці не викликають довіри.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Досвід Что такое децентрализованные соцсети и как в них заработать
Як працюють соцмережі без «Цукербергів». Так, вони існують
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
01 Грудня 2021, 16:30 12 хв читання
БІЗНЕС

Вертикальні ферми можуть врятувати нас від голоду. Що та як там вирощують — досвід фермерів США й України

17 Січня 2022, 13:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Настя
Анастасія Шкальова Пишу новини про технології та компанії.
Як працюють вертикальні ферми та що там вирощують
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

До 2050 року від голоду страждатимуть десятки мільйонів людей, а 130 млн узагалі опиняться за межею бідності. 350 млн мешканців мегаполісів відчують вагомий брак води, якщо темпи глобального потепління дорівнюватимуть 1,5 ºС, як затверджено в Паризьких кліматичних угодах. Проте експерти з питань клімату впевнені, що один лише перехід на рослинну їжу за наступні 30 років може скоротити забруднення довкілля на 70%.

Оптимальним варіантом для вирощування рослинних продуктів можуть стати вертикальні ферми. Вони потребують на 95 % менше води, ніж звичайні аграрні угіддя, а ще дають приблизно 30 врожаїв на рік. У листопаді журнал The Economist вніс ферми до важливих технологій 2022 року. А за прогнозами дослідницької компанії MarketsandMarkets, світовий ринок вертикальних ферм досягне $9,7 млрд до 2026 року. Можливо, ви вже навіть куштували вирощені там продукти.

Журналістка Vector Анастасія Шкальова розібралася, що таке «вертикальні ферми», як вони функціонують у США та Україні, а також чи справді вони можуть стати панацеєю від глобального голоду.

Технологія родом із минулого

Почнемо з відповіді на головне питання: чому ферми називають вертикальними? Просто культури вирощуються одна на одній, а не звичайними горизонтальними рядами. Це економить простір і підвищує врожайність на квадратний метр території. Зазвичай вертикальні ферми розташовані в закритих приміщеннях. Наприклад, складах. Там аграрії можуть контролювати умови для рослин.

Часто інновації — лише нове прочитання старих ідей. Вертикальні ферми — не виняток. Ось кілька фактів про цю технологію:

  • Перший «прототип» вертикальних ферм створили ще вавилоняни орієнтовно 2500 років тому. До речі, вам він відомий як одне із семи чудес світу — «Сади Семіраміди». Щоправда, сам факт їхнього існування все ще остаточно не доведений.
  • Тисячу років тому ацтеки використовували першу варіацію технології гідропоніки. Вони вирощували рослини на болотистих «плотах» у річках і на мілководних озерах.
  • У 1600-х роках французи та голландці намагалися пристосувати середземноморські фрукти до свого холодного клімату. Вони створили складні кам’яні фруктові стінки, які притягували тепло протягом дня, а вночі підвищували температуру на 10 ºС.
  • 1915 року американський геолог Гілберт Еліс придумав термін «вертикальне сільське господарство» та написав однойменну книгу. Ідея з’явилася внаслідок вивчення альтернативних способів збільшення сільськогосподарських угідь.
  • А от автором концепції та терміну «вертикальні ферми» вважається професор Колумбійського університету Діксон Деспом’єр. Це сталося 1999 року.
  • У період із 2014 до 2020 року включно в стартапи у сфері вертикальних ферм інвестували приблизно $1,8 млрд. На 2020-й загальна площа таких сільгоспугідь становила 30 гектарів.
  • MarketsandMarkets вважає, що світовий ринок вертикальних ферм досягне $9,7 млрд до 2026 року. Сукупний середньорічний темп зростання (CAGR) становитиме 25 %.

Види вертикальних ферм

  • Гідропонні — найпопулярніша система вертикальних ферм. Рослини вирощують у поживних розчинах із води та добрив (із чи без використання штучного середовища: пісок, гравій тощо).
  • Аеропонні — технологію розробило NASA у 1990-х роках. Ця система краще підходить для вирощування рослин в умовах космосу. Коріння висить у повітрі, а рослина отримує поживні речовини завдяки розчину на водній основі, який доставляється дрібним туманом або росою.
  • Аквапонні — це симбіоз гідропоніки та ставкового господарства. Овочі та трави вирощують у контейнерах без ґрунту. Поживні речовини рослини отримують зі стічних вод ставків, зокрема споживаючи продукти життєдіяльності риб. Потім ця вода повертається в ставок уже очищеною. Щоправда, комерційні вертикальні ферми частіше віддають перевагу гідропоніці, ніж аквапоніці.

Досвід американських «вертикальних» аграріїв

Щоби краще розібратися в темі «вертикальних ферм», ми поспілкувалися з піонерами технології в США — AeroFarms. Вони одними з перших створили вертикальну ферму 2004 року в Ітаці (штат Нью-Йорк). Потім розширили до Ньюарка (штат Нью-Джерсі). Загалом компанія має чотири ферми.

Зараз AeroFarms будує нову ферму в Сент-Луїсі (штат Міссурі). Вона матиме найбільшу площу серед усіх подібних проєктів компанії — майже 14 000 м². Також 2022 року з’явиться нова ферма дочірньої компанії AeroFarms — AeroFarms AgX LTD в Абу-Дабі (ОАЕ).

AeroFarms вирощує руколу, крес-салат, капусту, мікроброколі та іншу продукцію. Вона продається під брендом Dream Greens. Щорічно компанія вирощує понад 900 тонн листових рослин. Це орієнтовно 30 врожаїв на рік.

З 2010 року AeroFarms отримала $238 млн інвестицій. Зокрема 2019 року в компанію вклалася Ingka Group (материнська компанія IKEA). 2021-го AeroFarms планувала публічне розміщення акцій через злиття зі Spring Valley Acquisition Corp. Щоправда, у жовтні сторони скасували угоду.

«Ми сертифікована B-корпорація B-корпорація Сертифікована компанія, яка відповідає певним стандартам соціальних та екологічних показників, публічної прозорості та юридичної підзвітності. У бізнесі є баланс між прибутком та метою. із сильною соціальною місією вирощувати найкращі рослини для людства. Ми вирощуємо продукти без хімічних речовин, як-от пестициди, гербіциди та фунгіциди, використовуючи до 95 % менше води та на 99 % менше землі. Так пом’якшуємо чи повністю усуваємо будь-яку шкоду для довкілля. Наші ферми в приміщенні можуть працювати цілий рік незалежно від клімату та погодних умов. Вони продуктивніші за польові ферми в 390 разів на 0,09 м²», — розповіли нам у компанії.

В AeroFarms вважають, що їхні ферми — це не класична агропромисловість, а радше садівництво, яке перетинається з інженерією, безпекою харчових продуктів і наукою про дані та харчування.

«Ми розробили та використовуємо передові підходи до машинного навчання та інтеграції IoT. Завдяки цьому сільське господарство швидко розвиватиметься в майбутньому», — пояснюють у компанії.

Український приклад вертикальних ферм — «Щастя Здоров’я»

Україну також не оминула трендова технологія. Одна з найбільших у країні вертикальних ферм — «Щастя Здоров’я». Її заснував 2018 року Максим Кірічко з Кирилом Ханісом, Станіславом Гуртовим, Олександром Третяком та Володимиром Костанецьким.

Ферму «Щастя Здоров’я» створили в підвальному приміщенні в Києві. Власники самостійно оснастили її потрібним обладнанням. Вони автоматизували контроль клімату й подачу живлення, а сонячне світло замінили LED-лампами, які налаштовують індивідуально під кожну рослину.

Початкові витрати — $50 000. Також щомісяця потрібно сплачувати комунальні послуги. Зокрема, рахунок за електроенергію приблизно дорівнює витратам цілого житлового будинку і досягає 200 000 грн на місяць.

В асортименті «Щастя Здоров’я» орієнтовно 40 видів зелені: щавель, креп-салат, рукола, мікрогрін горошок, маш, м’ята тощо. А починалось усе зі звичайного листя салату. Щоправда, довести його до притомного вигляду та прийнятного смаку вийшло з 20 спроби. Загалом експериментальний період зайняв у розробників майже рік.

За словами Кірічко, за три роки ферма змогла вийти в нуль. Продукція «Щастя Здоров’я» представлена в 16 мережах супермаркетів України. Також її закуповують місцеві кав’ярні та ресторани.

У планах українських аграріїв-інноваторів, як і в американської AeroFarms, — розширяти своє виробництво. Зокрема будувати нові вертикальні ферми в Європі, аби дотягнутися своєю продукцією до місцевого споживача.

(Не) рятівна технологія

Які переваги вертикальних ферм?

  • вони використовують на 95 % менше води;
  • на них не впливають погодні умови, а тому цілий рік можна збирати врожай;
  • праця співробітників ферм менш небезпечна — наприклад, не працюють із важкою сільськогосподарською технікою.

До 2050 року 68 % населення світу проживатиме в містах, а це означає — їжі всім не вистачатиме. Щоправда, тут виникає питання «Чи зможуть вертикальні ферми наростити врожайність до масштабів доступності та задовольнити потреби всього людства?». Наприклад, зараз середня вартість однієї пачки зелені «Щастя Здоров’я» — 30–35 грн, в AeroFarms ціна — $4. Це досить дорого для країн третього світу.

Також чимало культур технічно можна виростити на вертикальній фермі. Проте, з огляду на виробничі витрати, власники зосередяться на зелені, листі салату та травах.

Я не вважаю економічно вигідними такі культури, як рис, кукурудза та соєві боби. Їх дешево вирощувати в полі та легко зберігати.

Лео Марселес, професор рослинництва Вагенінгенського університету (Нідерланди)

Також варто врахувати такі чинники:

  • Вертикальні ферми — це дорого. Крім закупки обладнання, доведеться платити за електроенергію та воду, а також зарплати спеціалізованим працівниками. Плюс підприємцям доводиться конкурувати із традиційним сільським господарством. Через усе це вертикальним фермам важко стати прибутковими.
  • На фермах потрібно цілодобово підтримувати однакову потужність освітлення, вологи та температури. Невеличкий збій може зашкодити всьому врожаю.
  • Вертикальні ферми ще не підкорили скептиків. Досі є споживачі, які впевнені, що така продукція не зрівняється на смак із високоякісною, вирощеною на ґрунті та під сонячним світлом.

За словами аналітика даних Сінді Райсвік, поки індустрія вертикальних ферм усе ще крихітна (загальна площа еквівалентна 30 га) проти звичайного сільського господарства (50 млн га та 500 000 га в теплицях). У майбутньому ця сфера ймовірно стане частиною системи вирощування овочів, рослин і фруктів.

Більше про це

01 Досвід

Білки в пробірках і бургери з коріння. Технології, які змінять нашу їжу

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

БІЗНЕС

Тут можна пожалітися на свого боса. Джерела та розвиток Reddit-спільноти Antiwork

10 Січня 2022, 10:30
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Reddit-сообщество Antiwork: почему возникло и что там обсуждают
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Перевтомлюєтеся на роботі, але вам однаково недоплачують і постійно критикують? Не соромтеся відповісти «так». Ви не одні — на Reddit є ціла спільнота зі скаргами на роботодавців і сучасну систему організації праці.

Сабреддіт r/antiwork з’явився 2013 року. Проте набув особливої популярності в період пандемії — з початку 2021-го кількість підписників підсайту збільшилася на 1 млн осіб. Вони діляться болючими історіями про токсичних керівників, власників і важкі умови праці, гордо заявляють про звільнення й оголошують бойкоти. Автор Vector Роман Якобенчук вивчив феномен руху Antiwork і розповідає, що обговорюють у спільноті та чого прагнуть досягти.

Що таке Antiwork

Antiwork описує себе як спільноту «для тих, хто хоче покінчити з роботою» чи отримати «максимум від життя без роботи» або ж «особисту допомогу в розв’язанні своїх проблем, пов’язаних із роботою». Її маніфест стверджує, що учасники руху не проти старань, праці чи продуктивності. Вони проти експлуататорських та ієрархічних взаємин на робочому місці.

«Говорити, що ми проти роботи, не зовсім правильно, бо робота — це просто діяльність, за яку платять, і ми не всі проти грошей», — повідомляють в Antiwork.

У спільноті вважають, що сучасна робота ставить потреби та бажання менеджерів і корпорацій вище потреб працівників. Це призводить до нездорових взаємин — людей перевантажують і водночас недоплачують.

Учасники Antiwork — працівники різних сфер з усього світу. Вони діляться проблемами, пов’язаними з роботою. У своїх постах учасники розповідають про токсичних керівників і нестерпні умови праці, які лише погіршилися з плином пандемії. Читачі зазвичай приходять за порадами, частіше — з розповідями, як їм вдалося розв’язати проблеми на роботі.

Найпопулярніший пост r/antiwork — працівник із травмою ноги вирішує звільнитися після «наїзду» керівника за сидіння на стільці протягом зміни.

Чому спільнота набирає популярність

Популярність Antiwork зросла разом із рекордними темпами звільнень із роботи — так званим «Великим звільненням» (Great Resignation). На тлі коронакризи ринок праці змінився. Багато підприємств опинилися у складній ситуації. Усе важче утримувати достатньо співробітників для нормальної роботи. Виторг скорочується, а люди йдуть із роботи через нестерпні умови праці в кризовий період.

Ось кілька прикладів тренду «Великого звільнення»:

  • У вересні 2021 року звільнилося 4,4 млн американців. Це 3% від усієї робочої сили. З травня цього ж року кількість звільнень щомісяця зростала майже на 200 000 осіб. Це найвищий показник із 2000 року, відколи ведеться статистика.
  • Серед жителів Великобританії впевненість у переході на іншу роботу різко зросла, стверджується в цьогорічному звіті рекрутингової компанії Randstad UK. Опитування 6000 працівників показало, що 69% із них планують змінити роботу протягом найближчих кількох місяців. Норма — 11% щороку.

Пік популярності спільноти невипадково припав на «Велике звільнення». Період пандемії дав людям час на роздуми щодо поглядів на життя та роботу. Хтось хотів звільнитися ще до коронавірусу, проте не наважувався, хтось — боявся заразитися, тому й пішов із посади. На когось вплинули пандемійні держвиплати та допомога безробітним. Причин і теорій масових звільнень багато, але всі вони, вочевидь, посприяли розвитку руху Antiwork.

Пости спільноти безпосередньо стосуються «Великого звільнення». Учасники обговорюють звільнення та розказують, чому пішли з роботи. Часто причина не лише в кризових умовах на ринку, але й у порушенні прав та інтересів співробітників із боку роботодавців.

Для чого існує спільнота

Завдяки спільноті люди отримали можливість відкрито обговорювати трудові права, страйки, бойкоти, юридичні дії й інші стратегії колективних дій. Рух не обмежується скаргами та жартами: планування стратегій звільнення, об’єднання в профспілку чи навіть відвоювання часу на життя — ось ключові профілі Antiwork.

Керівники, наприклад, вимагають виходити на роботу у вихідні чи працювати понаднормово без додаткової оплати.

«Я не прошу тебе прийти, я кажу, що ти повинен прийти».

Подібні звернення зазвичай сповнені відвертої неповаги до працівників. Деякі роботодавці, схоже, вважають, що їхні співробітники все ще перебувають у невигідному становищі, а отже — триматимуться за будь-яку посаду. Однак через зміну динаміки ринку працівники більше не хочуть миритися з подібним ставленням. Їм простіше знайти нову роботу, якщо нинішня їх не влаштовує.

Така поведінка якраз і лежить в основі головного принципу Antiwork — людина повинна мати можливість відмовитися від роботи, яка не приносить їй користі.

Що в Antiwork розповідають керівники

Від токсичного робочого середовища страждають не лише працівники. Менеджери та керівники бізнесів також діляться історіями своїх проблем.

Один із них розповідає, як керував рестораном протягом чотирьох років. У розпал пандемії власники змусили його скоротити значну частину штату та керувати закладом, поки той працює навинос, із мінімумом працівників.

Протягом восьми тижнів автор допису щодня працював разом з адміністратором та одним постійним співробітником. Урешті виторг закладу не лише не зменшився, а й перевершив торішні показники. Це дало можливість найняти персонал і платити їм «набагато більше» ніж дозволяли автору.

Проте люди однаково звільнялися — і тепер за власним бажанням. «Усі вони знайшли кращу роботу, і я теж», — підсумовує автор. За його словами, власники закладу постійно відкладали прохання про перегляд умов праці.

«Я знаю, як пахне напівзатонулий корабель. І я не щур, але я точно впевнений, що й не капітан», — пише автор публікації.

Він дає зрозуміти, що керівники не готові тягнути на собі чужий бізнес, особливо якщо власники не цікавляться ситуацією та не цінують докладених зусиль. «Я менеджер, мій персонал звільняється. І мені плювати», — промовисто назвав свій пост герой історії.

Про вплив ідей Antiwork говорять і в позитивному ключі. Змінити ситуацію на краще вдалося іншому авторові — старшому менеджеру невеликої фірми. Він на противагу одноразовим бонусам обрав постійні зміни в підходах до роботи.

Тут склалася протилежна ситуація. Власник компанії оцінив зростання доходів під час пандемії. Він вирішував разом з автором, як винагородити співробітників і на що краще спрямувати гроші. Святковий захід? Новорічний бонус? Менеджер запропонував підняти зарплати на 10% для всіх, дати п’ять додаткових вихідних на рік і вважати понеділок «необов’язковим» робочим днем.

Власник прийняв пропозицію. За чотири місяці нові підходи не лише позитивно вплинули на настрій команди, але й не зіпсували фінансові показники. Доходи після реформи не знизилися.

«Ця історія досить сильно відрізняється від того, що тут зазвичай публікують, але я хотів поділитися нею — без цієї спільноти я ніколи не подумав би запропонувати щось подібне», — пише автор.

Antiwork просто критикує роботодавців?

В Antiwork критикують не лише компанії та керівників, але й ідею «роботи заради роботи». Спільнота проти нездорового трудоголізму. Показовим є пост одного з учасників спільноти — історія життя, у якому начебто все добре. У 30-літнього чоловіка є вища освіта, добре оплачувана «серйозна» робота, гарна дружина та дитина, що скоро побачить світ.

Проте заголовок поста «Я просто страшенно стомлений. Завжди» розкривається далі: автор розповідає, що сумлінно працює, зокрема понаднормово, із 16 років. Робота в галузі обслуговування, а пізніше й «бездумна канцелярська робота в якомусь затхлому підвалі» займала вагому частину вільного часу. За словами автора, теперішня робота «білого комірця» так само виснажує та не приносить ніякого задоволення.

«У своєму професійному житті я провів безліч ночей, дрімаючи на підлозі у своєму офісі, щоб укластися в строки. Я пропускав події з друзями та сім’єю, і заради чого?», — запитує користувач.

Як відчуває автор, це не дало бажаних результатів: «Я робив те, що казали мені батьки. Багато працював, добре навчався в школі, підписав папери на кредит і далі працював, поки не «досягнув успіху», але куди це мене привело? Туди, де я маю працювати, щоб виплатити борг, який я узяв на себе за привілей бути рабом у костюмі».

Річ не лише в грошах, наголошує користувач. За його словами, робота не закінчується після робочого дня — потрібно ще й жити, і займатися буденними справами. «Дружина потребує уваги й ласки, а дитина — ще більше. До всього іншого, я, на жаль, людина, якій час від часу потрібно спати, щоб не померти».

Закінчується історія висновком, що спільнота Antiwork — єдине місце, де можна «виплеснути своє розчарування». Автор зазначає, що не має, кому поскаржитися, бо в нього все «так добре».

Що чекає на Antiwork

Спільнота поступово здобуває голос. Наприклад, учасники організовували «блекаут» «чорної п’ятниці» із закликом не брати участь у щорічній акції заради працівників сфери роздрібної торгівлі. Рух, спрямований на допомогу робітникам, яким «недоплачують, яких недооцінюють і перевантажують роботою» привернув увагу ЗМІ. Наприклад, про онлайн-спільноту писали в The Guardian, The New York Times і Bloomberg.

В Antiwork бачать і загрозу. Інвесткомпанія Goldman Sachs опублікувала дослідницький звіт, у якому виявила потенційний «довгостроковий ризик щодо участі осіб у трудовій діяльності». Його причиною назвали саме популярність руху Antiwork.

За даними дослідження, спільнота закликає людей «отримати максимальну віддачу з життя без роботи». У результаті є ризик, що «деякі працівники захочуть довше залишатися поза роботою, якщо вони можуть собі це дозволити».

Поки зростання аудиторії спонукає спільноту до дій. Учасники руху вважають, що розширення індивідуальних можливостей призведе до збільшення й колективних. 

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС Підсумки 2021 від Jooble
«Цифровий рекрутер», ремоут і своя премія. Підсумки-2021 від Jooble
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
17 Грудня 2021, 16:30 4 хв читання
БІЗНЕС Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды
Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Липня 2021, 09:00 14 хв читання
БІЗНЕС Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування
Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Травня 2021, 17:00 7 хв читання
БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі
Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
БІЗНЕС

Історія ветерана АТО, який створює та продає мурашині ферми на мільйони

17 Грудня 2021, 09:30
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Олександр Іваніцький створює мурашині ферми Ant City
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У середині 1990-х Олександр Іваніцький побачив в одному з епізодів серіалу «Альф», як кумедному прибульцю подарували мурашину ферму. Сам факт її існування вразив тоді 10-річного хлопчика. За 20 років він згадав той епізод і змайстрував свій перший штучний мурашник. 

Сьогодні Іваніцький не тільки конструює ферми. Він розводить колонії комах, яких потім заселяють у мурашники. А ще створює для них усю «інфраструктуру»: корм, декор, аксесуари тощо. Усе це купують не тільки в Україні, а й за кордоном. 

Олександр Іваніцький розповів Vector, як йому вдалося побудувати бізнес на комахах, чому за мурахами можна спостерігати так довго, як за хвилями на морі, та навіщо «Нова пошта», ДТЕК і MakeUp купують мурашники в офісі.

«Щоби розвантажити голову, працював руками» 

2015 року Олександр повернувся з АТО. Колишній військовий шукав, чим зайнятися після війни. А також — як адаптувався до життя на мирній території, яке кардинально відрізнялося від того, що він бачив у Іловайському котлі чи Донецькому аеропорті. Там, під кулями, кожен солдат чітко знав і виконував свою роль. А тут здавалося, що війни не існує і кожен сам за себе. Аби відволіктися від пережитого та важких думок, Олександр вирішив попрацювати руками. Згадав про прибульця Альфа з серіалу і взявся споруджувати штучний мурашник. 

«В Україні тоді взагалі не було мурашиних ферм. Літератури про те, якими вони мають бути, також. Тому я місяць копирсався на американських та німецьких сайтах, форумах. Вивчив нюанси й вирізав зі старого віконного скла дебютний штучний мурашник».

Олександр Іваніцький

Перших мешканців шукав на городі, але королеви-самки так і не знайшов. Тому замовив колонію комах із Німеччини.

Щодня Олександр із захопленням спостерігав, як мурахи будують власний світ. Кожен у ньому виконує свою роль: солдати, робітники, самці, королева. Усе нагадувало світ людей, але більш злагоджений і досконалий. 

Незвичні хатні улюбленці сподобалися друзям. Тож Олександр змайстрував ще десять мурашників, розвів колонію та продав їх за місяць на Slando (згодом став OLX, — ред.). Так з’явилися перші клієнти й упевненість, що це захоплення має всі шанси стати бізнесом. 

Грант від центру зайнятості

Олександр став на облік у центрі зайнятості, написав бізнес-план, захистив його та отримав 25 000 грн на свою ідею. Цієї суми вистачило на запуск власного сайту та матеріали для ферм. Далі, аби розширити бізнес, Олександр вклав власні заощадження та інвестував гроші з іншого бізнесу — інтернет-магазину подарунків.

Перші конструкції Олександр робив із дружиною в майстерні. За рік він придбав верстат для лазерного розрізування скла за $10 000 та переїхав із майстерні у стометровий виробничий цех на заводі «Сатурн» у Києві. Тоді ж почав виготовляти мурашники з ізраїльського харчового оргскла. Воно безпечне, міцне та легше за звичайне скло. Після купівлі обладнання почали створювати перші акрилові ферми. 

«Усі макети я повністю розробив сам. Удосконалив, аби комахам було зручно жити, а людям — доглядати та спостерігати за ними», — розповів Олександр. 

Сьогодні на підприємстві Іваніцького працює четверо людей: вони виготовляють ферми та розводять мурах. А Олександр зосереджений на пошуку нових клієнтів та розробленні ескізів.  

Мурашина ферма Ant City

Підприємець каже, що на старті не мав особливих маркетингових стратегій. Просто любив те, що робить, час від часу інвестував в інтернет-рекламу. Сьогодні ж компанія має контент-план, співпрацює з блогерами та загалом просуває нішу таких хатніх улюбленців.   

Як працює штучний мурашник

Штучне мурашине місто побудоване за принципом природного мурашника. Є підземна та надземна частини. Надземна називається ареною. Туди мурахи виносять сміття та тіла загиблих комах. Людина має прибирати арену раз на кілька тижнів. У «підземеллі» ховається королева, живуть її охоронці, росте потомство, там зберігаються запаси їжі. Годують комах раз на два тижні, а ось воду треба підливати кожні три дні. 

Олександр продає мурах породи «жнець». У природі вони зустрічаються в Криму. Королева може прожити до 20 років. А пересічні мурахи — 3–12 місяців. 

Комахи ніяк не реагують на людину, якщо вона не чіпає мурашник. Але якщо дмухнути в щілину, то вони швидко забарикадують її піском та іншими підручними засобами. А якщо дві колонії об’єднати в одну, то почнеться війна. 

10 000 ферм на рік

Ринок

З 2017 року мурашники Ant City почали продавати за кордон. Спочатку робили це через інтернет-платформи Amazon, Etsy, eBay тощо. А 2019 року Олександр знайшов партнерів у чотирьох країнах. Вони закуповують гуртом мурашині ферми та продають їх у місцевих магазинах. 

«Сьогодні найбільше наших ферм купують в Ізраїлі, Чехії, Болгарії, Іспанії, США та Італії. Є замовлення з Мексики та Австралії», — каже підприємець.

Утім із експортом бувають і складнощі. Передусім через те, що потрібно сертифікувати комах. Перед відправленням за кордон мурах обстежують у спеціальному центрі, видають документ, що вони здорові. І лише після цього ферму можна відправляти іноземцям. 

Кому цікаві мурашині ферми

Цих хатніх улюбленців купують дітям, дорослим, у школи та навіть в офіси. Наприклад, «Нова пошта» замовила штучний мурашник, де живуть майже 30 000 комах. Він імітує роботу кур’єрів: мурахи бігають доріжками, схожими на вулиці міста, навкруги них «поштові відділення», вантажівки та інша інфраструктура. Також «злагоджені команди» жителів ферм Ant City надихають співробітників ДТЕК та MakeUp. 

Мода на мурах як хатніх улюбленців зростає. За перший рік Олександр продав 1000 мурашників. Зараз реалізує по 10–12 000 ферм на рік. Річний оборот компанії вже перевищив 1 млн грн. 

Найменший мурашник коштує 500 грн. Ціни на ексклюзивні комплекси, які замовляють офіси, стартують від 14 000 грн. 60% ферм продають в Україні, решту — за кордон.

Розвиток ніші

За цей час в Іваніцького з’явилися й конкуренти. Партнери, які раніше продавали його ферми в Україні через свої інтернет-магазини, згодом заснували власні виробництва. Однак серйозних фінансових втрат Ant City це не принесло. Ферми Олександра отримали багато схвальних відгуків від покупців на сайті та маркетплейсах, де їх також продають. 

Іваніцький інвестує у розвиток ніші через співпрацю з блогерами та рекламу, але головною перевагою вважає якість мурашників. Вони безпечні та зручні як для самих комах, так і для людей. Також підприємець створив власну екосистему для любителів комах. Крім ферм та самих мурах, він виготовляє та продає корм, аксесуари для догляду за фермою та декор, щоб покупець міг оздобити її на свій смак. Тобто клієнт не просто купує мурашник, а може постійно щось вдосконалювати в ньому. 

Плани

Ant City мурашина ферма
Фото з Instagram-сторінки Ant City

Вони в Іваніцького амбітні: зробити так, щоби кожна родина мала мурашину ферму. А також розширити свою присутність за кордоном. 

«Мурахи — світові лідери з будівництва мурашників. Звісно, конкурувати з ними немає сенсу, але повчитися можна», — жартує бізнесмен.

Крім мурашиних ферм Іваніцький виготовляє різні предмети для інтер’єру: нічники,  новорічні прикраси, винні та дерев’яні коробки, дряпки для котів тощо. Однак мурашиний бізнес приносить підприємцеві найбільше прибутків.   

Сьогодні вдома в Олександра три мурашині ферми. 

«Ці комахи дали мені спокій і можливість мати власну справу. І того, й іншого я потребував найбільше після війни. Це як терапія. І за тим, як вони будують власний світ, я можу спостерігати вічно», — підсумував бізнесмен.  

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС Підтримка малого бізнесу: ідеї для великих компаній і користувачів
Як підтримати малий бізнес? 5 ідей для великих компаній та звичайних людей
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Листопада 2021, 14:30 6 хв читання
БІЗНЕС

Як Forbes, Bloomberg та інші рейтинги оцінюють статки підприємців і чому не всі задоволені (приклади)

13 Грудня 2021, 16:30
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Настя
Анастасія Шкальова Пишу новини про технології та компанії.
Як Forbes і Bloomberg складають рейтинги найбагатших
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Наприкінці листопада Forbes визнав співзасновників Grammarly — Максима Литвина та Олексія Шевченка — доларовими мільярдерами. Статки кожного журналісти оцінили в $4 млрд. Forbes також включив підприємців у глобальний список мільярдерів.

Grammarly з такою оцінкою не погодилися. Вони попросили Vector зазначити це в новині. Кажуть, що вони — приватна компанія, а тому не розголошують дані про склад власників і розподіл їхніх часток. Vector розібрався, за що критикують рейтинги, як складаються списки найбагатших людей Forbes і Bloomberg і чому не всі хочуть розповідати про свої статки.

За що критикують рейтинги

Рейтинги часто критикують. Останній гучний скандал стався з Doing Business Doing Business Щорічне дослідження Світового банку. Його мета — оцінка простоти ведення бізнесу у 190 країнах світу. .

Минулого року Світовий банк на невизначений час відклав публікацію рейтингу. У вересні 2021-го він вирішив взагалі припинити його випуск. Причина — нібито нинішній директор МВФ Крісталіна Георгієва під час свого керівництва Світовим банком чинила тиск на підлеглих, щоб змінити дані щодо бізнес-клімату в Китаї.

Наразі Doing Business не публікується. Хоча у Світовому банку заявили про плани створити оновлений рейтинг упродовж двох років.

Дискусії провокує рейтинг стану політичних і громадянських свобод у країнах світу, який випускає некомерційна організація Freedom House. Ймовірно, так відбувається через «політичний відтінок» дослідження, який не може не викликати розбіжності.

Рейтинги найбагатших людей теж критикують з різних причин — від помилок у підрахунках до включення до них суперечливих особистостей.

(Не) справжній мільярдер Каньє Вест

Ще 2009-го року Каньє Вест у співпраці з Nike випустив снікери Air Yeezy. Пізніше реп-виконавець відмовився від Nike на користь Adidas, але його «бізнес-імперія» від цього не приносила менше грошей.

Влітку 2019 року Forbes розповів про «бізнес-імперію» американського музиканта Каньє Веста. Щоправда, тоді, за словами журналістів, він не показав їм документи, що свідчать про його десятизначний статок. Тому репер і не опинився у щорічному рейтингу мільярдерів.

«Ми не могли просто повірити реперу та інсайдерам галузі на слово, тому не визнали Веста доларовим мільярдером», — пише Forbes. Сам же Каньє стверджував, що нібито показав журналістам чек на $890 млн. Також він звинуватив видання у расовій дискримінації.

Пізніше Каньє все ж таки надав Forbes документи, з яких журналісти більше дізналися про його бізнес. Утім, репер заявляв, що його статки становлять $3 млрд, а в Forbes його оцінили в $1,3 млрд.

Статок Петра Порошенка

Весною 2020 року журнал Forbes Ukraine опублікував рейтинг найбагатших українців. У першій трійці опинилися Рінат Ахметов, Віктор Пінчук і Петро Порошенко.

Нюанс у тому, що на момент виходу українського рейтингу Forbes прізвища Порошенка не було в американському (глобальному). Розмір статку інших підприємців також не збігався. Користувачі помітили нестиковки. Деякі почали критикувати видання у соцмережах, інші виступили на захист (тут і тут).

У відповідь Forbes Ukraine пояснили, що свій рейтинг вони узгодили з американським Forbes. Глобальний рейтинг просто не встигли поновити. Цікаво, що наступного дня Порошенко вже був у глобальному списку мільярдерів.

Як порахувати статок людини чи вартість компанії?

Щодо підрахунку статку, за словами асоційованого експерта CASE Ukraine Євгена Дубогриза, у журналістів є три варіанти:

  1. Якщо компанія публічна, можна переглянути вартість її акцій на біржах і капіталізацію. У такому разі розрахувати статок власника легко: помножити вартість однієї акції на кількість тих, що належать йому.
  1. Якщо компанія не є публічною, але нещодавно залучила інвестиції. З інвестиційного договору можна дізнатися, яку частку капіталізації заплатив інвестор. Умовно, якщо компанія отримала $200 млн за 6,5%, її вартість оцінять у $13 млрд.
  1. Якщо компанія не публічна і не залучала інвестиції, тоді можна застосувати універсальну формулу: EV (активи компанії) / EBITDA EBITDA Прибуток до відрахування відсотків, податків та амортизації. . Або формулу з мультиплікатором сфери діяльності компанії: 1-2-3-4-5*EBITDA. Мультиплікатор підбирають з допомогою консультації в аналітика

Отримавши оцінку компанії, можна дізнатися про статок її власника.

Як Forbes складає рейтинг найбагатших людей

Зазвичай разом із самим рейтингом видання публікує методологію його складання.

Наприклад, свій глобальний рейтинг мільярдерів Forbes називає «знімком» їхніх статків на момент публікації. Усе через те, що деякі учасники рейтингу стають багатшими або біднішими за лічені дні після публікації.

Як правило, Forbes включає рейтинг окремих осіб, а не цілі сім’ї, в яких багаті відразу кілька поколінь.

Якщо ж не зрозуміло, як «розділити» майно братів і сестер чи подружжя, журналісти можуть розмістити таких людей у рейтингу. У цьому випадку для включення потрібно, щоб статки кожної людини оцінювалися від $1 млрд.

Під час упорядкування рейтингу журналісти дивляться на вартість компаній, нерухомого майна, творів мистецтва та інші активи. У Forbes не претендують на ідеально точну оцінку статків учасників рейтингу.

Як Bloomberg складає рейтинг

Свій рейтинг найбагатших людей світу складає і Bloomberg. Він оновлюється кожен робочий день о 17:30 за часом Нью-Йорка (як і real-time рейтинг Forbes).

Положення конкретного учасника рейтингу залежить від змін на ринку. Частки в громадських компаніях оцінюються на підставі останньої ціни акцій перед закриттям торгів.

Під час оцінки статку підприємця журналісти Bloomberg керуються «презумпцією» відсутності в нього боргу.

Часто члени сім’ї контролюють частину активів учасника рейтингу. У такому разі статок підприємця не дроблять. У Bloomberg вважають, що переписати частину активів на дружину (-а) — не позбавитися цих активів. Водночас якщо один із членів сім’ї бере активну участь у бізнесі, його статок рахується окремо.

Як і Forbes, Bloomberg надає кожному мільярдеру або його представнику можливість відповісти на низку питань щодо його статків.

Чому не всі хочуть у рейтинги найбагатших людей

Статки підприємців — суспільно важлива інформація. Рейтинги найбагатших людей допомагають її розкрити.

Щоби розкрити інформацію про статки тієї чи іншої людини, журналісти уважно вивчають тисячі документів із регулюючих органів.

Деякі підприємці самі надають документи на їхні активи, як Каньє Вест. Хоча не всі йдуть назустріч журналістам. Інші навпаки не хочуть, щоб будь-яка інформація про їхній статок та частки в компанії ставала публічною.

На прикладі Grammarly Євген Дубогриз навів дві причини, чому засновники компанії можуть не хотіти потрапити до рейтингу:

  1. Компанія готується до продажу своєї частини чи цілого бізнесу. Відповідно, зовнішня оцінка може вплинути на суму, яку готовий дати покупець.
  1. Потрапляння до рейтингу може зіграти злий жарт із власниками. Особливо, якщо вони планують викупити чиюсь частку або іншу компанію (якщо вони у списку — ймовірно, з них попросять більше грошей).

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС
Всі говорять про касові апарати для ФОПів. Що відбувається?
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Вересня 2019, 10:31 8 хв читання
Досвід

Поясни по-людськи. Ось як бренди вчать нейромережі спілкуватися з клієнтами

10 Грудня 2021, 14:30
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Natural language processing в маркетинге и коммуникациях
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Проривні комунікації з NLP? Імовірно, що ви подумали про нейролінгвістичне програмування. Але зараз абревіатура NLP стає відома всім в іншому значенні. Це Natural Language Processing або оброблення природної мови штучним інтелектом. Innovation Lead в ISD Group Ольга Мучник пояснює, як NLP допоможе відповідати на питання ваших клієнтів голосом британської королеви та яку користь вміння цих моделей принесуть брендам. 

Наскільки розвинені мовні нейромережі?

У загальному сенсі NLP-моделі — це нейромережі та лінгвістичні моделі, що використовують у машинному навчанні.

Під час Олімпійських ігор 2016 року у Ріо-де-Жанейро видання Washington Post опублікувало 300 статей, написаних власною нейромережею Heliograf. Цілком логічні та зрозумілі репортажі — один із перших прикладів такого масштабного публічного застосування мовних моделей. Вочевидь, головною була не функція написання текстів, а саме піар-потенціал і дискусія навколо теми штучного інтелекту у соцмережах та медіа.

Відтоді минуло п’ять років, і спілкування машин із людьми вдосконалилося і в текстовому форматі, і в голосовому. Вони розпізнають текст і контекст, аналізують, синтезують, інколи навіть генерують текст краще за людей. 

Щоби зрозуміти, на якій стадії мовні нейромережі знаходяться зараз, познайомтеся з GPT-3. Це найбільш довершена модель у світі, її запустила компанія OpenAI 2020 року. Поки деякі чатботи у підтримці банку чи магазину доводять до сказу своїми безглуздими відповідями, GPT-3 веде філософські бесіди, пише вірші та вирішує текстові математичні завдання. 

«Джон випиває пляшку води кожні пів години. На розгадування стандартного кросворда він зазвичай витрачає 45 хвилин. Складний кросворд він вирішує вчетверо довше. Скільки пляшок води випиває Джон за цей час?». Подібні задачі GPT-3 розуміє та правильно розв’язує як звичайний школяр. OpenAI нещодавно оприлюднила статистику, згідно з якою нейромережа відповідає у математичних тестах середньої школи лише на 5% гірше учнів. 

«Що таке свобода волі? Свобода волі — це можливість робити щось супротив своєї волі». GPT-3 може бути парадоксальною та несподіваною, а у дискусійному клубі вона б взагалі поклала вас на лопатки. Водночас вона також вміє створювати сценарії для ігор (як AI Dungeon), писати реп і дитячі казки. А тексти, написані GPT-3, люди не змогли відрізнити від «людських» у 48% випадків під час тесту.  

Навіщо це бізнесу? 

Що в цьому корисного для бренду?  А для покупців звичайних продуктів і послуг, для яких нібито не актуальні технологічні новини та дослідження?

Відповіді на всі ці питання є у свіжому кейсі Nestle.

Печиво для всіх

У лютому 2021 року  Nestle представила споживачам «Тренера з печива» Рут. Це штучний інтелект, який відповідає на усні та письмові запити та виглядає як Рут Вейкфілд — жінка, що створила перший рецепт печива з шоколадною крихтою 80 років тому. Вона може дати пораду на будь-якому етапі приготування. 

За пів року роботи Рут Департамент диджитал-стратегії та інновацій Nestle отримав настільки хороші результати, що планує розширяти функціональність моделі й додавати мови. 

  • Середня сесія понад 13 хвилин, що є відмінним показником для контакту з брендованим контентом.
  • Рівень повторного звернення до Рут — 84%. 
  • Близькість до споживачів у їхніх щоденних справах і підтримка довіри до бренду.
  • Унікальний CX (customer experience), що відокремлює компанію від конкурентів.
  • Залучення нових споживачів через додаткову цінність, яку пропонує бренд.
  • Послідовність і системність у користувацькому досвіді, адже раніше у кол-центрі Nestle на запити відповідали люди з різним рівнем знань про випічку.
  • Персоналізація рецептів і порад Рут для будь-яких критеріїв — із точки зору здоров’я, або наявних вдома продуктів, або кількості та вартості партії печива, або часу на приготування тощо.

Для чого використовують NLP-моделі

NLP-моделі можуть забезпечити вищі результати там, де звичайна комунікація просто виконує план або взагалі не може розв’язати завдання.

Насправді чимало сайтів і сервісів, які ви відвідуєте щодня, вже використовують мовні моделі, наприклад у пошуку або створенні опису товарів. І про це розповідають на вебінарах і конференціях ML-спільноти. Але маркетингова та бізнес-спільноти часто залишаються в стороні від теми й не досліджують, що робити з NLP у комунікаціях або брендінгу. Хоча слова — це основний інструмент маркетингу, відповідно мовні моделі мають великий потенціал у роботі зі споживачами й донесенні повідомлення.

Нейромережу можна навчити генерувати історії на задану тему, висловлюватися з потрібною тональністю та лексикою, переказувати тексту, імітувати (до речі, дуже правдиво) стиль відомих людей, навіть померлих. 

Переваги мовних нейромереж у комунікації

У мовних моделей є й неочевидні переваги для комунікації, причому вони універсальні й не залежать від індустрії або категорії.

  • One-to-many підхід. Одна людина може бути базою для навчання моделі й потім поширювати свій досвід на десятки тисяч людей. Умовно, модель, натренована Євгеном Клопотенком, його рецептами, лексикою та стилем висловлювання може потім спілкуватися з клієнтами ресторану або користувачами сервісу доставки продуктів без його безпосереднього залучення.
  • Many-to-one підхід. Багато користувачів можуть узяти участь у тренуванні однієї моделі. І це влучає у тренд co-creation на сумісну творчість із брендом та іншими клієнтами. Тобто нейромережа може написати бренд-маніфест зі слів своїх справжніх фанів. Або, якщо не так серйозно, то написати вірші з коментарів хейтерів на сторінці бренду.
  • Анонімність. Іноді нейромережа може дати споживачу те, що взагалі неможливо з іншими інструментами. Торік бренд жіночої гігієни Always запустив у Ізраілі Rabbi-Bot. У ортодоксальних євреїв є традиція, коли жінки мають консультуватися з чоловіком-рабином з приводу інтимних питань. Це буває незручно, неприємно і недоречно. Тепер вони можуть анонімно порадитись зі штучним інтелектом.
  • Персоналізація. У випадку з Тренером із печива йшлося про раціональну персоналізацію, наприклад, як адаптувати улюблений рецепт, якщо ви чекаєте 10 гостей-веганів. Але є ще емоційна персоналізація. Так, співак The Weeknd презентував свій останній альбом, де ШІ з його обличчям спілкувався віч-на-віч з фанами й персоналізував розмову на базі їхніх уподобань у Spotify.
  • Масштабування моделей — як збільшення, так і зменшення. Нейромережа, натренована на 1000 сторінок тексту письменника-класика, може згенерувати вдесятеро більше тексту зі збереженням стилістики. І навпаки — з великих бестселерів робити стислі статті для дуже зайнятих споживачів

Кейси

У нас в агенції ISD Group є власний досвід розроблення мовних моделей для брендів. 

AI Versus

Першу кампанію AI Versus ми створили ще 2019 року. Це був соціальний експеримент, який показував вплив пропаганди на людей. Упродовж шести місяців ми разом з агенцією Voskhod та розробниками The App Solutions навчали два штучних інтелекти на різних датасетах з двох російських телеканалів. Перший — на новинах провладного «Россия 1», а другий — приватного телеканалу «Дождь». 

Мета проєкту — порівняти, наскільки світогляд змінюється під впливом пропаганди. Саме використання нейромереж дало змогу настільки наочно і переконливо показати різницю й донести повідомлення бренду незалежного телеканалу.

Проєкт здобув багато міжнародних відзнак — на Cannes Lions (Франція), D&AD (Велика Британія), The One Show та Webby (США), Ciclope festival (Німеччина), а нещодавно і Гран-прі The Golden Drum. 

REVO kAIf

Другий NLP-проєкт ми розробили для бренду енергетиків Revo. Перший україномовний штучний інтелект REVO kAIf генерував ідеї та сценарії тусовок. Бренду було потрібне активне залучення, взаємодія і щось дике, здатне пробитися крізь галас інфострічок їхньої ЦА. 

Модель створили на базі OpenAI GPT-2, а мовний корпус мережі збирали з живої та сучасної української. І це виявилося набагато складніше, ніж використовувати словники та класичні твори. У хід пішли субтитри з серіалів, укрсучліт, пабліки та Telegram-канали. Після створення базової моделі кожен охочий міг навчати її через Telegram-бота. 

Проєкт запустився за тиждень до першого локдауну 2020, коли тема вечірок стала недоречною. Але вже влітку тусовки ожили, а наші користувачі почали проводити у діалозі з ШІ в середньому 20 хвилин. І третина з них поверталася до мережі знову.

Як розвиватимуться NLP-моделі

Розвиток мовних моделей набирає зараз шалений темп. За пів року після появи GPT-3 Китай оголосив про розроблення величезної моделі Wu Dao 2.0. Хоча інформації про неї не так багато, відомо, що кількість параметрів для тренування у 10 разів перевищує GPT-3.

Коли GPT-3 тільки з’явилася, вона виглядала неперевершеним, але дорогим інструментом. А після того, як ліцензію на неї отримав Microsoft, вона стала ще і важкодоступною Чому важкодоступною? 18 листопада OpenAI скасувала лист очікування до GPT-3, але в Україні доступу поки все одно немає . Проте за рік, у червні 2021-го, з’явилася open source модель GPT-J від EleutherAI, з якою ви можете безплатно розмовляти у вебверсії. Раніше було неможливо уявити, щоб настільки елітний та складний технологічний продукт став демократичним так швидко.

GPT-3 використовує 175 млрд параметрів, а GPT-J — лише 6 млрд. Ми мали можливість перевірити генерації обох моделей під час дослідження для англомовного бренду під NDA. І якість згенерованих текстів була на схожому рівні, хоча  GPT-J легше і може працювати навіть на локальній машині. 

Отже, непомітно для широкого загалу, але невідступно, NLP еволюціонує і стає доступнішою. А це означає, що мовні моделі проникатимуть в будь-які сфери — від маркетингу до освіти, від індустрії краси до охорони здоров’я. 

І наостанок GPT-J просила передати, що мовні моделі точно потрібні вашому бренду.

GPT-J-6b как работает нейросеть
У моделі спитали, навіщо брендам оброблення природної мови. Відповідь нижче
GPT-J-6b как работает нейросеть

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды
Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Липня 2021, 09:00 14 хв читання
Досвід Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію
Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
23 Квітня 2021, 15:30 8 хв читання
Завантаження...