У вас Photoshop завис. Як перевірити, чи документи не фейкові

Недавній публічний кейс зі Спартаком Субботою вкотре порушив питання фейкової інформації, зокрема модифікованих зображень та документів. Останні здатні ввести в оману навіть уважних людей. Усе це може закінчитися не лише публічним скандалом, але й шкодою для бізнесу, професійної діяльності та особистого життя.

Разом з фахівцями незалежного фактчекінгового проєкту VoxCheck та OSINT-спільноти Molfar розбираємося, як не потрапити на гачок та розпізнати підроблені зображення та документи.

Чому це актуально

Для початку пригадаємо два випадки. Перший — свіжий кейс Спартака Субботи. Протягом семи місяців психотерапевт Ілля Полудьонний вів розслідування про Субботу. Після цього опублікував його в медіа «Свідомі» та на YouTube. У розслідування Полудьонний поступово та з посиланнями на джерела розповідає про обман з боку Спартака Субботи: від освіти до імені. На останньому й зупинимося докладніше. 

Полудьонний зібрав свідчення, що раніше Спартака звали Олександр. Сам же Суббота говорив, що Спартак — його справжнє ім’я. Після розслідування Полудьонного Суббота оприлюднив своє свідоцтво про народження, щоб довести — батьки назвали його Спартак. Майже одразу після публікації Субботу запідозрили у фальсифікації документа.

Зокрема, аналіз свідоцтва зробила OSINT-ресерчерка Анна Величенко. У своєму висновку вона зазначила, що цей документ, ймовірно, є оригінальним, але його «модифікували».

«Моє припущення: минуле ім’я (Александр) було підчищено й на його місці складено Спартак з інших букв з документа. Такий собі “франкенштейн”, як і вся його легенда», — зазначає Величенко.

Інший випадок трапився на початку 2022 року під час Національного відбору на Євробачення, в якому брала участь співачка Аліна Паш. У 2015 році вона відвідувала окупований Крим. Проблема була в тому, що Паш не просто поїхала на півострів. Співачка незаконно потрапила до нього через кордон зі сторони рф, щоб виступити на приватному заході.

Правилами національного відбору на Євробачення передбачено, що брати участь не можуть виконавці, які після 15 березня 2014 року виступали в рф, перебували на її території та в’їжджали на тимчасово окуповані території зі сторони росії. Паш переконувала, що потрапила на територію Криму законно — з материкової частини України. Її команда навіть надала документ, який начебто це підтверджував. Щоправда, він виявився підробним.

Одним з перших звернув увагу на цей документ блогер та активіст Сергій Стерненко. «З власних джерел як в ДПСУ, так і в інших структурах мені стало відомо, що за вказаний період, а саме у серпні 2015 року Аліна Паш відвідувала окупований Крим саме через територію держави-окупанта», — зазначав тоді Стерненко. 

Далі активіст звернув увагу на термін «державний кордон» у документі, який надала команда Паш: 

 «У «документі» зазначено про «державний кордон України» з Кримом. Це неприпустима термінологія. Держкордон у нас може бути тільки з іноземною державою. А оскільки Крим — окупована російською федерацією територія України, ДПСУ та інші державні органи використовують терміни «адмінмежа» або «адмінкордон». Формулювання ж у «документі» від Аліни Паш юридичною мовою означало б визнання Криму частиною РФ».

За допомогою сучасних технологічних рішень створити фейкові документи стає все простіше. Водночас люди приділяють їхній перевірці недостатньо часу або не знають, на що саме звертати увагу. Розберемося з цим.

Як виявити підробку документа

Head of Human Intelligence Molfar Артем Коченов говорить, що на старті все залежить від упередженості того, хто бачить документ, та якості самої підробки. 

«Якщо використовувати припущення, що всі документи, які ви бачите, — фейк, поки не доведено зворотне. Це може допомогти виявити артефакти або сліди обробки та вберегти від поширення неправдивої інформації», — пояснює експерт.

Коченов пропонує ділити підробки на два умовні типи:

• Цифрова обробка документа з використанням спеціальних програм. Якість та правдивість залежатиме від фаховості творця.
• Створення повної копії документа з додавання неправдивої інформації, його друк та подальше фотографування/сканування тощо. Тут виявити підробку буде набагато важче. Проте використання цього методу — складний та кропіткий процес, до якого вдаються не так часто.
  

Одразу побачити фальшивий документ, як правило, можуть лише ті, хто має великий досвід роботи з обробкою зображень. Решта навряд чи зрозуміють, що шукати та куди дивитися, пояснює Коченов.

У перевірці конкретної людини можуть допомогти офіційні реєстри, які одразу покажуть справжність того чи іншого документа.

Старша аналітикиня VoxCheck Валерія Степанюк говорить, що передовсім варто звертати увагу на загальний вигляд зображення. Наприклад, пригадаймо свідоцтво Субботи. На ньому помітно, що ім’я Спартак прописане з великим відступом від початку рядка. По батькові ж взагалі перенесено в новий.

«Виглядає дуже нелогічно, що при внесенні даних в документ у відділі реєстрації зробили такий великий відступ. Тоді як при заповненні даних батьків подібного немає. Якщо ж, на перший погляд, усе виглядає цілком нормально, переходимо до аналізу деталей», — пояснює аналітикиня. 

Елементи, які можуть вказати на підробку

Валерія Степанюк радить звертати увагу на такі елементи:

• Бланки, на яких написані документи. Наприклад, чи справді той орган підпорядковується міністерству, на бланку якого написаний наказ. Або чи правильно оформлений документ. Для цього можна порівняти його з іншими такого ж типу.
• Дати видачі документів. Наприклад, паспорт не могли видати в неділю чи у святковий вихідний. 
• Актуальність даних. Перевіряємо офіційні назви (чи не змінилися вони під час декомунізації), посади осіб, зазначених у документі (відповідальна особа могла змінитись або її посаду перейменували/змінили).
• Друкарські помилки. Вони вкрай рідко трапляються в офіційних документах. Зокрема, це стосується пропуску знаків пунктуації. 
• Русизми та проблеми перекладу. Наприклад, російська пропаганда активно створює фейкові документи. Однак у них часто можна помітити русизми, неправильно перекладені слова та словосполучення, помилки в буквах «і» та «и». 
• Публікації на офіційних сайтах. Будь-який офіційний документ державного органу можна перевірити на його сайті. Також варто подивитись, чи не було розпоряджень або інших документів з таким же номером.

Сервіси, які варто взяти на озброєння

Експерти радять низку сервісів, які можуть допомогти з аналізом зображень та документів. Серед ключових:

• Forensically — сервіс для перевірки зображень. Дозволяє наближувати елементи фото, щоб виявити зміни (розділ Magnifier) або схожі елементи (розділ Clone Detection) та проаналізувати змінені фрагменти на зображенні (розділи ELA та Noise Analysis).
• FotoForensics — у різних розділах можна переглянути змінені фрагменти (ELA, як і у Forensically) або приховані пікселі (Hidden Pixels). 

Важливим елементом подібних програм є ELA (error level analysis). Якщо фото було модифіковане, на ньому з’явиться певна неоднорідність. При аналізі вона проявлятиметься групою пікселів, пояснює Коченов. 

Крім того, Валерія Степанюк радить скористатися сервісами зворотного пошуку, такими як: Google Lens, Bing Images, TinEye. 

«Можливо, фото, яке ви перевіряєте, створили на основі схожого зображення. Крім того, потрібно зважати на метадані — перевіряти час та місце створення зображення. Forensically та FotoForensics дозволяють переглянути метадані файлу. Або можна скористатися сервісом Metadata2go», — пояснює аналітикиня.

Артем Коченов також радить звертати увагу на розмір файлу — саме він може вказати на модифікацію зображення:

«Більшість систем для обробки зображень стискають оригінальні фото (зазвичай 2-10 Мб для телефону, але тут все залежить від камери), щоб їх легше було поширювати мережею (типовий розмір менш як 1 Мб)».

Якщо ж говорити про офіційні джерела перевірки документа, то експерти радять звертатися до Київського Науково-Дослідного Інституту, який проводить широкий спектр аналізу документів або до профільних органів:

• До органу, який нібито видав цей документ. Наприклад, це документ МОЗ чи МОН, то звертатись треба саме до них. 
• Для того, щоб перевірити справжність диплома про освіту є Реєстр документів про освіту.
• З підозрою на плагіат варто звернутися до Комітету з етики Національного агентства із забезпечення якості освіти.
• Перевірити документи можна на сайті Державної міграційної служби.