Теорія «темного лісу» інтернету, або чому ми йдемо в онлайн-андеграунд
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Темний ліс, повний хижаків. Ось на що зараз схожий інтернет. Чому й від кого ми тікаємо в онлайн-нетрі, у своїй статті розповідає Янсі Стріклер. Публікуємо адаптований переклад його матеріалу.
Теорія темного лісу
У науково-фантастичній трилогії «Завдання трьох тіл» автор Лю Цисінь презентує теорію «темного лісу» Всесвіту. Її суть у тому, що, коли ми дивимося в космос і не чуємо жодного звуку, нам здається, що ми одні у Всесвіті.
Зрештою, якби інші форми життя існували, люди б точно їх помітили. Правильно? Цисінь пропонує подивитися на це питання з іншого боку. Уявіть ліс уночі. Гробова тиша. Може здатися, що в лісі ніхто не живе. Проте це, звісно, не так. Він сповнений мешканців.
Зараз тут тихо, тому що вночі на полювання виходять хижаки. Інші тварини замовкають, щоб не потрапити до їхніх лап. Питання в тому, що тоді наш Всесвіт — порожній простір чи темний ліс, населений хижаками?
Якщо друге, то ми, земляни, чинимо дуже нерозумно, видаючи свою присутність. Решта мешканців космосу вже зрозуміли, чому цей «ліс» темний. Залишилося зрозуміти нам.
Те саме відбувається з інтернетом. Він стає «темним лісом». Усе через купу реклами, трекінг даних, тролінг, хайп та інших «хижих» явищ. Ми тікаємо в темний віртуальний ліс подалі від мейнстриму.
Навіть ця стаття — гарний приклад. Уперше я поділився теорією «темного лісу» у своїй розсилці. На неї підписані 500 осіб. Я або знаю їх особисто, або вони самі виявили бажання отримувати листи від мене. У цьому онлайн-довкіллі я почуваюся в максимальній безпеці й можу бути собою (наскільки це реально в інтернеті).
Ще один приклад — подкасти. Автори висловлюються не лише мовою, а й через інтонації та залучення. Як-от невдалий жарт можна звести до самоіронії — і ніяковості як не бувало. Це більш вільний канал комунікації проти решти інтернету.
Люди починають іти в «темні ліси» — новинні розсилки, подкасти, канали в Slack, закриті Instagram-акаунти, форуми з доступом лише за запрошенням, Snapchat і WeChat.
У приватних каналах можна вільно спілкуватися. Це оточення не індексується й не SEO-шиться, воно не таке токсичне. Спілкування в приватних каналах має більше спільного з реальним світом, ніж решта інтернету. Сучасний інтернет нагадує поле бою. Ідеалізму інтернету 90-х уже немає. Утопія вебу 2.0, де всі жили в бульбашках щастя, закінчилася разом із виборами президента США 2016 року. Тоді ми зрозуміли, що інструменти, створені на благо, можна перетворити на зброю.
Ми створювали онлайн-простори в позитивних цілях: для саморозвитку, зростання спільнот і отримання знань. Проте контроль над ними отримали організації, спраглі влади: ринкової, політичної та соціальної.
Еру веб 2.0 змінила ера Web². Епоха, коли ми одночасно живемо в різних інтернет-просторах, яких щогодини більшає. «Темний ліс» інтернету, де можна заховатися від онлайн-хижаків, розростається. Адже там ми не ризикуємо репутацією та не відчуваємо психологічного тиску. Ми знаємо всіх, хто читатиме наші дописи. Це дозволяє нам почуватися вільно. Масові канали не можуть забезпечити таку безпеку для самовираження.
Теорія боулінг-клубу
Я перейшов на «темний бік» інтернету кілька років тому. Видалив із телефона соцмережі й відписався від усіх. Упевнений, це було правильне рішення. Відтоді я став щасливішим і почав краще розуміти, на що витрачаю час. Я такий не один. Зараз багато хто влаштовує собі цифровий детокс.
Ми — покоління сучасних «ченців». З одного боку, завдяки цьому рішенню я став почуватися краще. З іншого — це ризиковані зміни. Через відмову від соцмереж я пропускаю важливі суспільні теми.
Причина мого онлайн-відлюдництва не лише у вразливій політиці конфіденційності. Я вирішив, що особисті та сімейні теми не повинні виходити за межі мого віртуального «темного лісу». Попри те, що багато моїх друзів розділили б зі мною радісні події, я припинив про це говорити. То чи не постраждав я від такого вибору?
Розглянемо на прикладі спорту. Не всі члени ліги боулінгу люблять метати кулі. Багатьом подобається спілкування, а боулінг уже на другому місці. Бути разом — ось що має значення. Неважливо де.
Теорія боулінг-клубу працює і в інтернеті: люди сидять у соцмережах, щоб спілкуватися. Де саме — неважливо. Головне — сама взаємодія і контакт. Яка різниця, де ми познайомилися — у MySpace, Tinder, LinkedIn?
Коли я відмовився від соцмереж, я припинив відвідувати такі «боулінг-клуби». Однак нещодавно засумнівався у своєму рішенні. Відмова від масових каналів інтернету послаблює їхній вплив, але не прибирає його повністю. Це схоже на те, як інтернет витісняє телебачення. Здається, що ТВ-ера позаду. Проте це не так. Телебачення досі займає сильні позиції.
Ті, хто ховаються в «темному лісі», часто недооцінюють масові канали. Наші «тихі гавані» нікчемні на їхньому тлі. Facebook, Twitter та інші онлайн-гіганти мають величезний вплив, і найближчим часом він нікуди не зникне.
Якщо із соцмереж піде багато користувачів, вони втратять можливість впливати на величезний світ, у якому живуть. Водночас онлайн-хижаків не поменшає. Отже, темний ліс інтернету стане ще небезпечнішим.
Більше про це
Мовчати, щоб побачити світ як є. Навіщо підприємці практикують Віпассану
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
