Науковці провели нові вимірювання швидкості розширення Всесвіту та підтвердили, що різні методи дають різні результати. Про це повідомляє Interesting Engineering. Розповідаємо деталі.
Що сталося
Науковці опублікували нове дослідження, яке підтверджує, що «напруженість Габбла», тобто різниця між двома способами вимірювання швидкості розширення Всесвіту не є помилкою. Дослідження базується на незалежному методі, що використовує затримки світла від гравітаційно лінзованих квазарів.
Існує два ключових підходи:
- вимірювання на основі близьких об’єктів (змінні зорі та наднові) дають швидкість розширення приблизно 73 км/с/Мпк;
- аналіз космічного мікрохвильового фону після Великого вибуху вказує на повільніше розширення — близько 67 км/с/Мпк.
Ця розбіжність викликає дискусії в науковій спільноті та може свідчити про ще не відкриті аспекти фізики.
Як проводили вимірювання
Щоб уникнути можливих похибок, команда використала метод космографії із затримкою часу. Він ґрунтується на явищі гравітаційного лінзування — коли масивна галактика викривляє світло далекого квазара і формує кілька зображень, які доходять до Землі з різницею в часі.
Аналіз часових затримок між цими зображеннями дозволяє оцінити параметри розширення Всесвіту незалежно від традиційних методів.
Що це означає
Результати дослідження посилюють аргументи на користь того, що «напруженість Габбла» є реальною, а не наслідком помилок у вимірюванні. Це може вказувати на:
- неповноту стандартної космологічної моделі;
- існування ще не відкритих форм матерії або енергії;
- необхідність коригування уявлень про розвиток Всесвіту після Великого вибуху.
Водночас дослідники наголошують, що ключовим обмеженням методу наразі залишається невизначеність у вимірюванні маси галактик-лінз, яка все ще впливає на точність результатів.