20 липня відбулася світова прем’єра фільму Крістофера Нолана «Оппенгеймер». Біографічна стрічка, знята на основі книги Кая Берда та Мартіна Джея Шервіна «Американський Прометей». Вона розповідає про життя «батька» атомної бомби, американського фізика-теоретика Роберта Оппенгеймера. Ми вже публікували матеріал з основними фактами з його біографії.
Сьогодні журнал TIME опублікував інтерв’ю з онуком видатного фізика Чарльзом. Він народився у квітні 1975 року, уже після смерті Роберта. Однак каже, що виріс у відкритому діалозі з батьком, Пітером Оппенгеймером, про роботу свого діда. Пітер провів кілька років свого раннього дитинства в Лос-Аламосі під час Мангеттенського проєкту. Ми прочитали інтерв’ю та публікуємо скорочений адаптований переклад головних тез.
Про родинні зв’язки
- У якийсь момент у моїй пам’яті закарбувалася згадка про те, що Роберт Оппенгеймер був відомою людиною, яка виконала свій обов’язок під час Другої світової війни. Він міг стати солдатом, але його навички були в науці. Він використав її, щоб зробити те, що потрібно під час війни.
- Найглибший меседж Роберта Оппенгеймера в тому, що світ змінився після скидання атомної бомби. Масштаби наших технологій зросли настільки, що ми можемо знищити самі себе. Тому нам слід об’єднатися в новий спосіб. Фактично, він говорив: людство повинно об’єднатися, інакше ми загинемо. Це те послання, яке ми можемо привнести в сучасний світ.
- З будь-ким за межами сім’ї мій батько не обговорює нічого [про нього], якщо може цього уникнути.
- Сімейна політика щодо медіа, книжок і всього того, що я б назвав культом Оппенгеймера, — не брати в цьому участі. Писати та говорити про Оппенгеймера — це бізнес.
Про фільм
- Я готувався, що мені буде не дуже приємно [дивитися фільм], хоча розмовляв з Крісом Ноланом і був дуже вражений ним.
- Під час перегляду фільму я зрозумів, що він мені сподобався. Мені здалося, що стрічка розповідає переконливу історію. Можу сприймати її як мистецтво, яке справді захоплює. Я був дуже радий такій реакції. Не очікував її.
- Як драматична репрезентація історії, він дійсно багато в чому правдивий. Є моменти, з якими я не згоден, але не через Нолана. Найменше мені подобається згадка про отруєне яблуко, яке було проблемою в «Американському Прометеї». Якщо ви уважно читали книгу, то автори кажуть: «Ми не знаємо, чи було це насправді». Немає жодних записів про те, що він намагався когось убити. Це дуже серйозне звинувачення.
- Я б точно прибрав би сцену з яблуком. Але не можу уявити, щоб я давав кінопоради Нолану. Він експерт, художник та геній у цій галузі.
- Я вважаю, що розмова Ейнштейна з Оппенгеймером наприкінці була дуже ефектною, але не історичною.
- Якось я відвідав знімальний майданчик у Нью-Мексико. Бачив, як знімають фільм. В тій конкретній сцені Кілліан Мерфі заходить у кімнату, і в одній з реплік називає когось «мудаком». Я розповів про це батькові, коли повернувся до Санта-Фе. Йому здалось, що це жахливо: «Роберт Оппенгеймер ніколи не лаявся. Він був такою формальною людиною. Він би ніколи цього б не зробив».