«Різдво для айтівців», комфорт та управління. Як ви думаєте, Степан Веселовський

• CEO найбільшої техасоціації Львівського IT Кластера.
• СЕО міжнародної технологічної конференції IT Arena.
• Вважає, що кожен його проєкт повинен мати соціальний вплив.
• Каже, що йому не важливі нагороди та рейтинги.
• Не вважає себе ідеальним менеджером.
• Вірить у велике майбутнє підприємництва в Україні.

Про себе

Я людина на своєму місці, яка займається улюбленою справою та має достатньо енергії, щоб втілювати все, що планує. 

Думаю, не багато людей здатні охопити об’єм проєктів, які я роблю. Йдеться не стільки про навички, скільки про здатність вивезти їх емоційно.

Емоційна складність моєї роботи в тому, що всі наші проєкти, мають відповідати кільком критеріям, які дуже складно поєднувати.

Перший — мені не цікаво робити проєкти без соціального впливу. Другий — кожен проєкт, який ми робимо, повинен мати бізнес-модель — стати фінансово успішним. Це необхідно, щоб забезпечити його стійкість та розвиток. Третій — всі наші проєкти пов’язані з багатьма напрямами. Ми опікуємося індустрією, яка має дуже багато різних потреб і проблем. Намагаємося всіх їх покривати. Все робиться одночасно та вимагає великої кількості навичок, досвіду та емоцій.

Про перші гроші

Інколи таланти в продажах заводили мене в досить цікаві ситуації. Перші відчутні гроші я заробив, працюючи фотографом. Працював на себе. Зараз сказали б, що я був фрилансером. Перші мої клієнти — молода пара, яка святкувала весілля. 

Я тоді не вмів фотографувати та не мав фотоапарата. Проте прийшов мій брат і каже: «У мене знайомі одружуються. Їм потрібен фотограф. Я сказав, що ти фотограф». Я пробував відмовитись, але брат відповів: «Там же в принципі нічого складного, розберешся». 

Довелось шукати в інтернеті приклади фотоальбомів, щоб показати потенційним клієнтам, який я фотограф. Старався знайти якісь знімки, щоб виглядали як мої та не вдалось. Потім почав англійською гуглити. Так знайшов фото американського фотографа і «позичив» їх для свого альбому. Роздрукував, показав клієнтам, отримав схвальні відгуки та роботу. Мені за це досі соромно. Зазначу, що використав чужі фото лише раз.

Зате навчився сам фотографувати. Вважаю, робив це досить талановито. Потім таке починання розрослось до цілої команди з шістьох людей. Так заробляв перші гроші в студентські роки.

Коли закінчив університет, то вирішив, що хочу займатись чимось іншим. При цьому вважаю саму професію важливою. І наша організація співпрацює з десятками фотографів. Думаю, що я навіть на 10% не настільки талановитий фотограф, як вони. Очевидно, мені треба було йти з цієї індустрії.

Перше, що я вивчив у цьому бізнесі — це продажі. Вони залишаються зі мною на все життя.

Вважаю продажі однією зі своїх найсильніших компетенцій. Продажі завжди вчать сміливості та стресостійкості.

Друге — це був мій перший досвід управління декількома людьми, які працювали в моїй команді. Багато навчився в цьому плані.

Про IT Arena

На будь-якій конференції має бути три ключові складові. По-перше, доступ до знань — класні спікери, які говорять на актуальні теми. Друге, крутий нетворкінг. Саму систему конференції потрібно побудувати так, щоб люди знайомилися, перетиналися та спілкувалися. По-третє — фан. Учасникам має бути весело, вони повинні отримувати позитивні емоції. IТ Arena сильна усіма цими компонентами. У загальному, жодна конференція ні в Україні, ні в Східній Європі не може тут з нами позмагатися. 

Мені здається, ІТ Arena задала певний стандарт IT-конференції в Україні. До неї такі івенти виглядали нудними, нецікавими. Наша інноваційність в тому, що ми завжди не боялися експериментувати. Якби не війна та Covid-19, то результат був би набагато кращий.

ІТ Arena поставила Україну на європейську карту інноваційних хабів. Тематичні індустрійні події є дуже важливою ознакою бізнес-активності. Якщо вони є в місті чи країні, значить ця індустрія там розвивається. І навпаки.

Також ІТ Arena об’єднала десятки тисяч людей, які її відвідують та отримують позитивні емоції. А ще вона є певною ознакою стабільності.

Covid-19, війна — жодного року не було такого, щоб ми не проводили конференцію. 

Мені подобається як один з відвідувачів колись назвав IТ Arena «Різдвом для айтівців». На Різдво ми всі їдемо додому, до батьків, провести час разом, отримати позитивні емоції, щось позгадувати тощо. От IТ Arena саме таке місце, куди ти мусиш приїхати щороку, якщо працюєш в цій індустрії. Маєш зустріти колег, обмінятися думками, пообійматися, зробити певний внесок у перемогу. 

Наприклад, ми дуже багато приділяємо уваги питанню Defense Tech. Зокрема, запустили окрему категорію в Startup Competition минулого року. 

У цьому році маємо рекорд за заявками від стартапів — зареєструвалось вже понад 151. 60 вийшли у півфінал — теж рекордна цифра. Минулого року стартапи-учасники вперше отримали інвестиції для розвитку бізнесу. Це абсолютно унікальний кейс для українських стартап-змагань. Тоді сума інвестицій становила $310 000 та €100 000. А цього року ми вже маємо софт-комітмент від інвесторів на $4 млн інвестицій. 

Після завершення війни ми маємо амбіції стати конференцією №1 для технологічних компаній в Центральній та Східній Європі.

Напевно, ми не будемо наступним Web Summit. У такому підході немає сенсу. Нікому не треба бути наступним кимось. Краще створювати свою історію. 

Про свою роботу

Моя задача — якісно організувати роботу всіх команд і побудувати систему. І мені це вдається. Через це, я не скажу, що глибоко сиджу в кожному проєкті. У багатьох проєктах мене дуже мало. Вони класно працюють.

Я працюю з командами на рівні очікувань. Тобто формуємо очікування, мої та борду. Далі це враховується командою в продукті, проєкті чи сервісі.

Мій робочий день виглядає десь як в усіх керівників. Наприклад, понеділок у мене традиційно йде на внутрішні комунікації — наради, зустрічі з членами команди тощо. Також я постійно долучаюсь до продажів. Взагалі вважаю, що CEO постійно має займатися саме ними. Для успішного CEO вміти продавати — ключова навичка. Тому я щодня маю хоча б один дзвінок з клієнтом. 

Інший принцип, який я використовую — за тиждень маю зустріти принаймні п’ять нових людей. Іноді вдається навіть з 10 чи 15 познайомитися. Пишу просто в соцмережах людям, які мені цікаві, пропоную поговорити та ми переписуємось, зідзвонюємось чи зустрічаємось.

Про наймання

У нас є департамент рекрутингу, але найманням ключових позицій я займаюся особисто. Шукаю людей, переконую перейти до нас, мотивую.

Немає ніякої гарантії, що найнята людина підійде організації та все складеться. Так само з сімейними, чи партнерськими стосунками — не вийде після першого побачення зрозуміти, чи через 50 років ти зустрічатимеш з цією людиною захід сонця. 

Звісно, під час відбору, у першу чергу, у фокусі мають бути тверді навички. Якщо людина — не професіонал у тому, що має робити, то розглядати її особисті якості, без хард навичок, немає сенсу. Ми ж будуємо не коло друзів, а команду, яка має досягати поставлених результатів.

Були випадки, коли класні професіонали нам не підходили. Або ми їм. Все це нормально. Не вгадали, не підійшли одне одному — значить розходимося.

У нас є ціла власна «спільнота випускників» — колишніх працівників. Я з усіма на зв’язку. Вони приходять у нас в офіс, підтримуємо один одного та допомагаємо. 

Про менеджерські принципи

Не вважаю себе ідеальним менеджером. Думаю, мої колеги розкажуть, чому я далеко не найкращий в управлінні людьми. Натомість вмію заряджати команду енергією, робити якісь креативні речі, формувати в співробітниках амбітну ціль, яка їх задрайвить, а не налякає. 

Також вмію дати людям значний рівень свободи та креативності, щоб реалізовувати сміливі ідеї. Завжди кажу команді: «Нам дуже сильно пощастило в житті, бо ми не лікарі. Можемо не боятися креативити чи робити помилки — вони не коштуватимуть нікому життя». І саме тому я надзвичайно сильно поважаю професію лікарів. Адже вони щодня виконують надскладну роботу з величезною відповідальністю.

Крім того, важливий соціальний вплив. Більшість наших співробітників не просто ходить на роботу. Вони роблять внесок, допомагають змінювати життя людей на краще. Це — не банальна фраза. Наприклад, на наших навчальних програмах провчилися вже десятки тисяч людей. Багато людей обрали свою спеціальність, свою кар’єру в ІТ-індустрії завдяки нам. Тепер заробляють гроші, знайшли класну команду та є успішними, крутими професіоналами чи навіть підприємцями.

Про успіх

Для мене особистий успіх — це комфорт. Коли мені комфортно і вдома, і на роботі. Багато хто хоче в зону комфорту зайти, а я в ній перебуваю. Час від часу мені потрібно вийти, сходити в інші зони, до цього змушують обставини. 

Комфорт — це гармонія. Мені в офісі подобається, тут мене оточують класні люди, з якими приємно спілкуватися. Те ж саме вдома чи на різних подіях, що ми організовуємо, чи на цьому інтерв’ю. Якби мені не подобалось, то я б з тобою не спілкувався. Я вибираю комфорт.

Мені не важливі нагороди чи участь в рейтингах. Не маю якоїсь особливої потреби вішати на стіну чи ставити на поличку нагороди та дипломи. Водночас я їх не знецінюю. Адже для мене важливий соціальний вплив. Якщо людина зробила щось класне, то це потрібно відзначити. І нагороди це — значущий символ для розуміння досягнення успіху. 

Це може мотивувати інших, надихати, рухатися до нових вершин.

У певний момент мені хотілося публічності. Я писав пости в Facebook, аудиторія росла, але я переймався, наприклад, через негативні коментарі під дописами. Зараз мене це вже не зачіпає. При цьому мені важливо доносити свою думку, позицію асоціації та галузі. Водночас я не слідкую за кількістю підписаних на мене людей. 

Про взірці

У мене немає взірців. Захоплюватися потрібно не людьми, а їхніми вчинками. 

Колись нам вдалося запросити на IT Arena як спікера з Кембриджа аналітика, CEO Cambridge Analytica Александра Нікса. Він був на піку популярності. Його компанія сильно допомогла Трампу виграти вибори. Александр приїхав до Львова, ми класно провели час. Він мене обіймав, казав, що я його друг і запрошував в Лондон. На наступний рік у нього почалися проблеми з законом. Мені було приємно, що в нас склались такі неформальні взаємини, але вийшло так, що Нікс більше не герой.

Те ж саме з Маском. Коли почалась повномасштабна війна мені зробили інтро до нього, щоб домовитись про закупівлю Starlink для нашого замовлення. Я з ним особисто переписувався. Маск сам визначав ціну Starlink. Все вийшло. Нам вдалося забезпечити найважливіші заклади та установи України терміналами Starlink, щоб ті могли безперебійно виконувати свою роботу. Він нас навіть згадав в книжці Айзексона. Проте зараз до Ілона Маска в Україні ставляться негативно. І на це є причини, після всього, що він казав-писав. Виходить, що деякі вчинки Маска щодо України заслуговують захоплення, але, можливо, не він сам.

Про майбутнє України

Думаю, що після завершення війни у нас буде певний каталізатор, який дозволить примножувати результати у сфері розвитку бізнесу. 

Також буде багато проблем, бо втратимо дуже багато людського капіталу через війну та еміграцію. Проте у нас є свої переваги. У жодній країні світу ти не відкриєш компанію за годину зі свого ноутбука. Маю досвід відкриття і закриття компанії в багатьох юрисдикціях. В Україні це зробити найзручніше. 

Також ми маємо переваги з погляду на освіченість людського капіталу і наймання фахівців. Можливо, загалом продуктивність праці в Україні є нижчою, але в IT-індустрії вона точно висока — на рівні зі світовою.

Чого нам не вистачає? Не буду небанальним — питання судів, справедливості, захисту приватної власності. Все це дуже важливо. Чесний бізнес, який веде свою діяльність за правилами, не повинен мати у своїй адженді роботу з якимись фіскальними чи правоохоронними органами.

А ще потрібно більше «бульйонів» — середовищ, в яких варяться інновації. Наприклад, таким «бульйоном» є Львівський IT Кластер та IT Arena. Таких середовищ у нас вже багато, а має стати набагато більше. Цей «бульйон» інновацій має варитися в багатьох місцях.

Є ще одна складна річ — як зробити так, щоб «єдинороги» залишались українськими компаніями, а не компаніями з українським корінням? Щоб принаймні частина зі сплачених ними податків, йшли в українську економіку. 

Я не знаю відповідь на це запитання. Для зміни ситуації потрібно буде звернути гори. Таких локацій, де вигідно структурувати компанію у світі, не багато. Тому важливо, щоб ми поставили собі цю ціль та досягли її.