Профіль Ярослава Ажнюка

• CEO та співзасновник Petcube.
• Залучив до компанії $14 млн інвестицій.
• Займається лінді-хопом.
• У дитинстві був членом скаутської організації «Пласт».
• Відчуває відповідальність за стан України.
• Був би радий, якби «Пузату Хату» відкрили у Сан-Франциско.

Зима, січень. Ми довго шукали фабрику, нас водили за ніс, обманювали. Ми розчарувалися і зустрілись втрьох в кафе – Саша, Андрій і я. Ми з Сашею почали говорити, що нічого не вийде, пора закривати бізнес, ми не потягнемо. Андрій це все слухав, дивився на нас і каже: «Ви що, подуріли? Дивіться, які я вам зробив візитниці на Новий рік!». Це були візитниці зі шкіри в формі шестикутника, нашого логотипу. Коли він поклав їх на стіл, кімната змінила колір, і раптом настрій став супер піднесеним. Ми вирішили, що в нас точно все вийде. Це фантастичний урок про те, як краса врятує світ, якими важливими є емоції та креативність. Ти можеш бути різним лідером: видати полум’яну промову або зробити щось фантастично красиве і надихнути людей.

Наші пристрої — як смартфони для домашніх тварин. У людей є спосіб виходити в інтернет, а з Petcube тепер він є і у тварин.

70% свого часу я займаюся фандрейзингом. Це погано, бо найуспішніші компанії залучають гроші раз на три місяці, їх їм вистачає на декілька років, а далі до них ломляться у двері з пропозиціями.

Коли ти розповідаєш про компанію інвестору, в тебе повинна бути зрозуміла історія, пояснення, чому тут є ринок і як з цього вийде мільярдна компанія.

Найталановитіші люди не хочуть працювати просто за гроші. Вони йдуть працювати за ідею. Місія Google — organize the world’s information. Для гіка не може бути нічого крутішого, ніж organize the world’s information.

Потрібно частіше питати «Чому?». Коли людина пояснює свої мотиви, про неї багато можна зрозуміти.

У нас є жарт «після IPO». Туди відправляються речі, на які зараз немає часу. «О класний барчик, пішли після IPO», «Хочу навчуся грати на трубі, навчусь після IPO».

У людей зі Східної Європи в історії було багато потрясінь, тому в нас короткий горизонт планування. Ми розучилися планувати на десять, двадцять, п’ятдесят років вперед.

Люди загалом думають, що треба красти, щоб їздити на красивих машинах. Нам треба від цього перейти до формули успіху західного світу. Щоб бути щасливим і успішним, треба створити цінність для світу, а для цього потрібно багато вчитись і працювати.

Наше уявлення про політичне життя світу — верхівка айсбергу. Інколи керівнику потрібно обирати між поганим та дуже поганим. Ти обираєш погане, і тебе критикують. Але вони ще не бачили дуже поганого варіанту і не бачать того, що під водою.

Люди, які керували компаніями на десятки, сотні, тисячі людей мають більше емпатії до того, як працює політика, парламент, суди. Коли я думаю, що у мене складний день, я розумію, що це ніщо у порівнянні з робочим днем Порошенка чи Обами. Агресивні критики зазвичай не менеджерили в житті нічого більше за три вівці.

Сильний підприємницький клас — це один з ключів до майбутнього України. Моя улюблена приказка «Де два українці – там три гетьмани» — це інструкція до побудови малого і середнього бізнесу в Україні. Кожен має відкривати свою справу, таким чином країна стане значно потужнішою економічно. Але важливо, щоб ми робили бізнес, направлений на глобальні ринки.

Створення продукції для світових ринків є ключем обороноздатності країни. Якщо світ знає тебе по продуктах, їздить на твоїх автомобілях, використовує твої мобільні додатки, літає на твоїх літаках, то коли з тобою щось стається, всі будуть значно активніше та агресивніше реагувати на це.

Коли у Франції були терористичні атаки на «Charlie Hebdo», на наступний день увесь світ вийшов з плакатами «Je suis Charlie Hebdo». Коли в Україні був Донбас і Крим, то реакція була значно повільнішою. Тому що всі знають французькі круасани, фільми, музику, а про Україну знають значно менше.

У 2007 я познайомився з Євгеном Морозовим. Він хотів зробити світ кращим за допомогою технологій. Не своє життя, не життя друзів, родини, країни, а життя всього світу. Це відкрило мені очі, що можна робити і так. Його любов до інтернету і академічний підхід до з’ясування речей сильно на мене вплинули.

У інтерв’ю і відеоблогах про бізнес всі вилизані, відполіровані, класні і успішні. Вони агресивні, говорять з позиції альфа-самців. Альфа самці — це добре, агресія — це добре. Але якщо твоя задача не показати який ти класний, а поділитись досвідом, тоді потрібно говорити про обидві сторони монети.

Я багато всього бачив в Долині. Вигорання, депресії, набирання ваги, втрачання ваги, прокидання в калюжах поту і інші жахливі речі, які відбуваються на нервовому ґрунті. Це реальність засновників компаній, у яких велика відповідальність і великий ризик. Це нормально, це мотивує краще вивчити себе, зрозуміти, що на тебе впливає і як можна бути більш продуктивним.

Для мене важливо мати чіткий графік, їсти і спати приблизно в один і той самий час, знати, що заплановано на вихідні. Я не п’ю алкоголь і каву. За останній рік знайшовов ритм, який дозволяє мені працювати 90 годин на тиждень і не стомлюватись.

Підприємці часто є цікавими людьми, тому що вони потрошки витесують себе як скульптуру з граніту, відкидаючи зайве.

Я займаюсь танцями. Це допомагає у публічних виступах, пітчах інвестору. Допомагає не соромитися, розуміти, як ти виглядаєш збоку, навіть використовувати драматичні прийоми.

В Сан-Франциско я пересуваюсь на Uber, у мене немає машини. В цей час я можу проводити дзвінки, просто працювати на задньому сидінні з ноутбуком, роздаючи інтернет з телефону. Це дуже зручно, навіть не треба витрачати час на паркування.

Я не емігрант, я не планую робити грін-карту. Я експат, я знаходжусь в США, тому що я там працюю. Моя країна – Україна, я тут народився, я тут виріс, це моя культура, я її люблю. Це як спитати «Чому ці люди не твої батьки?» Тому що ці люди не мої батьки.

У мене дивне і моторошне почуття власності в Україні. Це моє, і я відповідальний за те, як воно виглядає. Все, чим я займаюся, я роблю з думкою про те, яку користь це може принести Україні.

Бажання швидко досягти успіху — погана причина починати бізнес. Бізнес взагалі поганий спосіб розбагатіти. Цим треба займатися тим, хто не може не створювати, кому треба щось змінити і кому так хочеться цих змін, що їм однаково на складнощі та прибуток.

Скандали з приватністю — це набридлива муха. Це не вплине на хід історії. З часом люди стануть більш свідомими щодо використання їхньої інформації, але більшість буде продовжувати продавати її за певні блага.

Єдина компанія, чиї акції в мене є, це Tesla. Купив роки два тому і тримаю. Я рідко дивлюсь на вартість цих акцій. Я вірю і в Маска, і в ідею компанії.

Новини — це жувальна гумка. Ти нею не наїдаєшся, і в принципі не зрозуміло, коли припиняти це жувати.

Сповіщення актуальне декілька секунд, повідомлення — день, новина — декілька днів, хороша стаття — декілька місяців, хороша книга — століття. Варто витрачати час на ту інформацію, що буде актуальною якнайдовше.

Для того, щоб будувати успішний технологічний бізнес, недостатньо прочитати книгу про технологічний бізнес, це навіть шкідливо. Треба читати про фундаментальні речі: основи психології, філософії, математики, фізики, економіки.

Ми з Сашею і Андрієм на початку сіли і спитали себе, навіщо ми все це робимо. Ми визначили кілька ключових речей. 1. Навчитися. 2. Створити щось класне для світу. 3. Заробити гроші. Ми погодилися: якщо ми не заробимо ні копійки, але навчимося – ми вже будемо щасливі.

Все, що вас оточує, зробили інші люди. Взагалі все. Якщо хтось щось зробив, то ви теж це можете зробити. І коли ви це розумієте, для вас не залишиться нічого неможливого.