«Побачення з Всесвітом». Як відбувається та що дає тріп з грибами — досвід Віктора Дубровіна

Підприємці, інвестори, креативники та топменеджери компаній-гігантів все рідше приховують, що вживають психоактивні речовини. Для одних це спосіб розсіяти тривогу, для інших — пізнати себе та знайти проривну ідею. Але як цей досвід відчувається насправді та що дає? З цими питаннями шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник звернувся до Віктора Дубровіна, коуча-консультанта зі стратегії, розвитку лідерів та топкоманд, який два місяці тому пройшов тріп з псилоцибіном.

Дисклеймер: Vector не підтримує вживання наркотиків у будь-якому вигляді. Також ми наполягаємо на дотриманні чинного законодавства України.

Чому вживають психоделіки

«Я вважаю, що псилоцибін допомагає мені бути кращим собою, а отже, кращим лідером», — розповів Bloomberg Джим Макфі, 66-річний консультант з лідерства, який пішов у відставку з посади COO Walt Disney World у 2021 році. У тому ж тексті він розповідає, що не заохочує своїх клієнтів вживати психоактивні речовини. А ще — не схвалює їх незаконне вживання. Проте стверджує, що два його власні досвіди, отримані під час перебування в закордонному ретриті, допомогли краще «налаштуватися» на роботу в консалтингу.

У Кремнієвій долині вже давно терпимо ставляться до певних видів психоактивних речовин. Серед людей, які вживають психоделіки згадують співзасновника Google Сергія Бріна та Ілона Маска. Причини вживання можуть бути різними. Деякі використовують психоделіки в пошуках ясності, інші — для розв’язання проблем зі здоров’ям. 

«Ще кілька років тому розмови про психоделіки в Кремнієвій долині були чимось надзвичайним. Це справді змінилося», — розповів Едвард Салліван, CEO Velocity Coaching, який займається коучингом фаундерів стартапів та корпоративних топів.

За його словами, останнім часом близько 40% його клієнтів виявляють інтерес до психоделіків. Деякі підприємці практикують мікродозинг, щоб зняти тривогу або посилити концентрацію уваги. Інші (часто технологічні підприємці) вживають повні дози наркотику, щоб досягти кайфу, який приведе до появи нової дизраптної ідеї. Голдфілд описує це як «смерть его» — досвід, коли користувач проникає у свою суть та «відпускає» її.

Саме аспект самопізнання, розуміння себе та життя став одним з ключових для коуча-консультанта Віктора Дубровіна, який розповів нам про досвід з псилоцибін Псилоцибін Психоактивна сполука, яка міститься в деяких видах грибів. Відомий своїми галюциногенними властивостями і здатністю викликати зміни свідомості та сприйняття. Управління з контролю якості харчових продуктів і медикаментів США (FDA) визнало використання псилоцибіну проривним методом лікування резистентної депресії .

Як виникла ідея

Я не те щоб досліджував тему вживання псилоцибін. Уважно слідкую за автором мотиваційних книг та інвестором Тімом Ферісом Тім Феріс також є співзасновником та співінвестором Center for Psychedelic and Consciousness Research+ , бачив у нього низку публікацій про такий досвід. Було цікаво, але про себе думав: «Ну, ні, це, мабуть, занадто для мене». Словом, не збирався нічого такого випробовувати на собі, хоча разом з тим досить багато зрілих та авторитетних знайомих навколо розповідали про досвід ауяски Відвар, що виготовляють шамани індійських племен з ліани для «спілкування з духами» для отримання практичних знань про навколишнє середовище .

Проте в моєму житті можливості приходять через інших людей. І от, прийшла пропозиція спробувати через людину, яку давно знаю, довіряю і яка, як виявилось, вже понад 15 років займається дослідженням цієї теми. Тому не було якогось спротиву. Зате було щире зацікавлення. Я розпитував про те, як це відбувається і що дає. З’явилось внутрішнє відчуття, що мені цікаво спробувати. 

Ще один цікавий збіг обставин — моя бесіда зі знайомим психотерапевтом, який ненароком в нашій бесіді згадав про Каліфорнійський Інститут Інтегральних наук, де вона розглядала отримання сертифіката з психоделічно-асистованої терапії. Словом, пазли явно склалися.

Також могла вплинути і ще одна річ — у кінці минулого року у мене була стратегічна сесія для Української асоціації психоделічних досліджень (UPRA). Вона займається дослідженням використання психоделіків в Україні в медичних та оздоровчих цілях і власне для допомоги людям з ПТСР. Вони виступають за те, щоб їх легалізувати для медичного застосування. Для мене це не типовий клієнт і робота та занурення в цю тему разом з ним теж стала «краплею» до отримання цього досвіду.

Підготовчий етап

Я проходив через цей сеанс з професійним провідником. До початку провели кілька зустрічей. Вони потрібні, щоб гід краще зрозумів вас як людину, а також аби вибудувати міцні та довірливі взаємини — це важлива запорука для гарного/якісного досвіду. Він розпитує про запит, який привів до сеансу, минулий досвід, пояснює процедуру тощо, адже все відбувається за чітким протоколом.

Задача цього етапу — підготуватися, щоб ти розумів, як все відбуватиметься, продумав запит, уточнив нюанси. Також роль гіда бути поруч та допомагати, бо в процесі доведеться відмовитись від контролю над собою. Потрібна буде людина, на яку можна спертися, яка зможе підтримати в процесі та допомогти за потреби. Наприклад, дати води або накрити ковдрою тощо.

Аби максимально сфокусуватися на своєму досвіді та його переживанні, краще проводити такі сеанси персонально, а не групою людей. В останньому випадку можуть просто відволікти від переживання свого досвіду, а тут навпаки — важливо на ньому максимально сфокусуватися.

Також під час самого сеансу я був в масці на очах та в навушниках. У них грав спеціально складений гідом плейлист. Забігаючи наперед, кожна його пісня розвертає нову тему в сценарії сеансу. Створює певний настрій, сюжет та переживання.

Ось так приблизно все це виглядає на підготовчому етапі. Далі в зазначений день приходиш та п’єш грибний чай. Хвилин 20 чекаєш і тебе наче на SpaceX «доставляють на орбіту».

Як відчувався досвід

Для мене це досвід приєднання до Всесвіту. Всі ці фільми — «Матриця» «Аватар» — розумієш, що все це правда. Все взаємопов’язане і ти частина великого світу, а сам цей досвід наче допомагає до нього приєднатися. 

Ключова складність — під час першого досвіду відпустити контроль і віддатися йому. Мозок чинить супротив, втрачає всі опори та якорі, точки контролю і моніторингу.

Під час досвіду ти відчуваєш себе як піщинка в космосі. Якщо чиниш опір, то досвід стає складним. Тебе наче починає стискати. Враження ніби намагаєшся заблокувати воду, яка несеться на тебе з прорваної дамби. Тому перше завдання — відпускати контроль, а це не просто. 

Унікальність досвіду, що в ньому розчиняється твоє его. Всі ми — певна конструкція, яка нас начебто уособлює. Ми звикли через неї бачити світ та діяти. А тут вона розщеплюється і ти просто в шоку, бо наче втратив якусь фундаментальну опору. Але разом з тим є якесь відчуття, що вивільнюється. Наче щось, що тебе все життя визначає, стримує та обмежує зникає. І ти стаєш незвично вільний та нічим не обумовлений.

У мене виникла така метафора: «Ти весь цей час як маленька рибка в акваріумі, а тепер в тебе його забрали та занурили в океан. І ти починаєш розбиратися в його безмежності. І ось, коли в тебе вийде відпустити контроль та віддатися цьому досвіду, то ти відчуваєш неймовірний спокій, свободу та глибинне умиротворення. Але разом і захоплення від неймовірності та краси цього «океану». Вчишся розуміти, що тіло — зовсім не твій еквівалент у цьому світі. Швидше мішок чи сумка, який тебе несе.

Інший важливий момент — емоції. А вони йдуть іншим потоком врізнобіч з думками. Тобто в голові я крутив думки на кшталт «А який же в мене запит? А як на це можна відповісти?» Емоції ж тебе фігачать від сміху до сліз, бо вони рухаються з якоюсь іншою інтенсивністю. 

І ще починаєш чітко розуміти, що є якась сутність (може душа), що приєднується до цього джерела, називай його Всесвітом, Богом чи якось по-іншому.

І тут така метафора: зазвичай у тебе розетка 220 вольтів, а цього разу підключають до електростанції напряму. І через тебе рухається 100-500 терабайт інформації в секунду. Ти не можеш ні вловити, ні усвідомити її повністю. Але вона є, і ти це переживаєш.

До речі, все це триває десь приблизно шість годин. З них десь 3,5 години дуже активно, а потім починаєш потихеньку заземлятися. Мозок приходить до тями, все сповільнюється.

Що відбувається одразу після 

Потім з гідом обговорюєте досвід — що там було, які інсайди, найяскравіші ключові думки. Він паралельно — у процесі тріпу записує все, що ти говориш — це ти́ наче залишаєш важливі нотатки для себе на майбутнє, до яких потім можна повернутися. Після досвіду ти ведеш щоденник. Фіксуєш у ньому все що запам’ятав. Я коли прокинувся наступного дня, то десь дві години записував. 

Далі ми з моїм провідником через тиждень зустрічалися, щоб обговорити ключові думки, інсайди, що вони значать для мене та як інтегрувати. Далі й робив дві сесії зі своїми коучами-психологами. Вони якраз мені допомагали це інтегрувати в себе.

Тут же головне не забути та втратити цей досвід. Адже він може бути просто як дуже яскравий сон. А може — як мудре джерело інформації для пізнання себе та життєвий дороговказ.

Що дає отриманий досвід

Щодо отримання відповіді на запит, з яким приходиш, то тут все складніше. Суть в тому, що ти його готуєш з огляду на «голову», а під час тріпу у тебе інша система координат. Тому в процесі запит втрачає актуальність. 

На своєму досвіді можу сказати, що під час тріпу почав сміятися зі свого запиту. Він був такий наївний. Просто взагалі не мав сенсу. Мій провідник сказав, що саме так часто і буває. Але після, розбираючи та аналізуючи свій досвід, ти знаходиш різні, часто непрямі та неочевидні підказки щодо свого запиту та поточної життєвої ситуації.

В отриманому досвіді, мабуть, не має прям такого прикладного на кшталт: «О, я тепер змінюсь і робитиму так». Йдеться про таке масштабне усвідомлення, яке складно застосувати. Це наче якась глибинна перепрошивка твоєї операційки, яка ґрунтується вже на якихось непохитних переконаннях.

Один з моїх висновків — можливо все. І ти можеш все. Абсолютно все! Це ми самі схильні все ускладнювати та нагромаджувати «зайве». Через це і створюємо обмеження, які заважають жити повноцінним, наповненим життям.

Інше глибоке усвідомлення — у цьому світі немає твого чи не твого, бо ти його невіддільна частинка. Ти не можеш отримати в житті щось не своє. А все, що отримуєш — це твоє і для тебе.

У процесі настає стан потоку, органічності, природності. Все так, як потрібно, на своїх місцях. Ти частина Всесвіту, частина потоку життя. Розумієш, що звичні речі на кшталт суперництва не мають сенсу. Чи може квітка конкурувати з іншою? Чи кущ троянд з іншим? Вони просто ростуть, розвиваються та «віддають» себе світу, Всесвіт пізнає себе та проявляється через них.

І от з людиною так само. Кожен з нас частинка Всесвіту, через яку тече життя. І він проявляє та пізнає себе через нас самих. Можна реалізовувати, розвивати себе, розширюватись чи вести якесь жалюгідне існування. Всі налаштування та обмеження лише у твоїй голові і їх можна подолати.

Замість висновків

У будь-якій діяльності, зокрема в бізнесі, має бути 20% на експерименти. Цей конкретно досвід потрапив у мене саме в цю скарбничку. Так само як мовчазні ретрити чи робота з тінню для мене — десь п’ять-шість років тому відкрив для себе цей напрям. Все це — інструменти самопізнання та розширення себе. 

Одна з важливих тем в екзистенційному коучингу — стосунки людини з майбутнім. У тебе є стосунки з реальністю, з життям, як таким, як ти його відчуваєш, з собою і з майбутнім. Зараз поточна ситуація змушує все переглядати. Дуже складно по-старому ставитись до себе і до життя.

Тема стосунків з життям — для мене дуже цікава і перспективна. Наскільки воно обумовлене, наскільки я на нього впливаю та наскільки повно можу в ньому себе проявити і як я можу прожити його якнайкраще? Для мене ця подорож була, у першу чергу, саме про додати досвід у скарбничку ставлення до себе, життя та майбутнього. 

Інший важливий момент — це природний компонент, а не хімія. Для мене воно близько до шаманів. Я дуже вірю в мудрість поколінь. Колись у племен завжди був вождь, який про силу, логіку та волю, а ще шаман — привносив духовне, неосяжні знання природи, Всесвіту і через це пояснював та впливав в на життя.

Не думаю, що я готовий рекомендувати повторювати цей досвід іншим.

Проте вважаю, що цей досвід, при правильному підході, може бути корисним тим, хто відчуває внутрішній запит на самопізнання, пропрацювання своїх обмежень та розширення меж своєї свідомості. Однак, важливо підготуватися і мати надійного, компетентного та досвідченого провідника задля безпеки та ефективності досвіду та його подальшої інтеграції. Ну, і точно не робити це заради розваги.

Дисклеймер: Цей матеріал — ознайомчого характеру, його не слід сприймати як вказівку до дії або абсолютну істину. Крім того, приймання психоделіків в Україні не має законодавчої бази. Виробництво, розповсюдження, продаж або використання багатьох психоактивних речовин у немедичних цілях контролюється або заборонено законом.