Покинути роботу з 9 до 18 і поїхати на природу дихати свіжим повітрям — про це мріють, мабуть, багато з нас. Так зробила Олександра Смілянська, організаторка подорожей у форматі воркейшн: вона змінила офіс на гори, покинула стабільну роботу в ІТ та почала возити людей світом.
Журналістка Vector Олена Коваль розпитала ексайтівицю про:
- як виникла ідея кардинально змінити напрям і почати власну справу;
- який заробіток має з подорожей, порівняно з ІТ-зарплатою;
- скільки коштує організувати один тур;
- як викликати гелікоптер у гори і не боятися чеку за нього.
Стали нецікавими бізнес і гроші. Чому залишила ІТ
Чотири роки я працювала розробницею, потім ще шість — Project Manager в ІТ. Робота з людьми дуже виснажує. Але це була не основна моя причина піти.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я пішла у волонтерство. Згодом зі знайомими відкрили благодійний фонд і я стала його директоркою. З часом, на основній роботі колег попросили повернутися до роботи. І у мене стався дисонанс: з одного боку були бійці, яким треба машина, тепловізор, ще щось. А з іншого — колега, якому пояснюю, чому кнопку потрібно посунути на три пікселі ліворуч.
У мене сталася тріщина у цінностях. Я зрозуміла, що більше не хочу бути «про бізнес і гроші», а з благодійним фондом було навіть складніше, бо коли ти переганяєш «корчі», то маєш справу з людьми на СТО та ФОПами, які не сильно дбають про документацію. А я як засновниця юрособи фонду несла за все кримінальну відповідальність. Мені було морально важко працювати в таких умовах.
Коли це все нашарувалося, я поїхала у подорож на Свальбард. Сіла там на камені і вирішила скласти план та поставити дедлайн, як я це терпіти не буду. Тож у березні 2023-го, після 10 років в ІТ та девʼяти місяців волонтерства я вийшла.
«А поїхали!». Як організувала першу подорож
Водити людей в гори я хотіла дуже довго, але не могла собі в цьому зізнатися у контексті повномасштабного вторгнення. Коли думала, що вийду з ІТ, точно знала, що хочу пов’язати свою справу з подорожами, але не розуміла, як саме. На час після звільнення я запланувала купу поїздок, дала собі пів року для відновлення. Тоді я вперше побувала у Непалі, в Гімалаях.
Ця подорож так припала мені до душі, що я пообіцяла собі попри будь-які обставини через рік знову поїхати в Непал.
На своїй окремій сторінці про подорожі в Instagram я написала, що шукаю компанію для поїздки в Непал наступного року — щоб просто знайти людей, перед якими я зобов’яжуся. І тоді доведеться точно відкласти кошти і збиратися в подорож.
Їх відгукнулося аж 12. Тож подумала, що безплатно організовувати подорож для такої кількості не хочеться. Я написала гіду, з яким їздила раніше в Непал, попросила контакти тамтешнього організатора. В той самий час поверталася з Канади додому. І за шість годин між літаком до Польщі і потягом в Україну ми з непальським гідом обговорили й погодили комерційну пропозицію.
Це було на імпульсі. Хоча в результаті з 12 людей зі мною поїхало лише четверо: хтось переїздив, хтось одружувався.
Від ІТ-зарплати до заробітку в 14 євро. Як формувався перший дохід
Мені здавалося, що я божевільна: щомісяця у мене була передбачувана айтішна зарплата, а тут я йду займатися хтозна-чим, не розуміючи, який буде дохід. Щоб мати за що жити перший час, я протягом шести місяців, які ще працювала, відкладала половину зарплати.
Мій найбільший факап першого часу роботи в тревел — я не вміла правильно розрахувати свій дохід та вартість подорожі. З першої подорожі я заробила 50 євро, далі стався мінус у 1400 євро, бо недостатньо було гостей, а поїздка дорога. Потім ще був заробіток 14 євро.
Спершу мені було складно оперувати фінансовими розрахунками, і страшно, що я помиратиму безхатьком. Згодом я зрозуміла, що для продажів потрібно під’єднувати блогерську частину — активно вести сторінку.
А потім у мене закінчилися гроші. І я зрозуміла, що не можна продовжувати задовольнятися тим, що подорожую чужим коштом без заробітку. Тож вирішила розібратися, де промахнулась у розрахунках і як мені далі заробляти.
Подорожі, в які я вожу людей, — це не стандартні відпустки, а воркейшени. Тобто гості мають можливість відпрацювати робочий день, а тоді ми вирушаємо в походи чи на інші активності. І це досить складно для організатора. Я зрозуміла, що виконую багато роботи в цих поїздках і потрібно адекватно розрахувати свій заробіток. Бо до цього я свою працю досить низько оцінювала.
Зараз минув рік від того моменту, і я не можу сказати, що маю стабільний, хороший дохід. Я розраховувала, що з однієї команди буду мати 1500 євро. Але це так ніколи не працює, бо завжди є непередбачувані витрати. Умовно за місяць я зараз маю половину від того, що мала в ІТ.
Про вкладення говорити складно, бо було багато неочевидних витрат. Я пішла на курси з маркетингу, мала два місяці роботи з таргетологами, а просувала в соцмережах публікації. Плюс якщо хотіла везти людей у новий напрямок, то мусила туди спершу з’їздити самостійно власним коштом. А це дорого — Доломіти минулої осені мені обійшлися приблизно в 1000 євро. На все перераховане пішло близько 6000 євро на сьогодні.
Але по факту витрат більше, бо був ще вклад у нову камеру (це інвестиція в контент), спорядження для мене, трекінгове взуття й інші рутинні речі. Черевики, наприклад, мені доводиться змінювати раз на рік, а вони коштують близько 10 000 грн. Але це вклад у мої здорові ноги, тому тут без варіантів. Ці всі витрати я не додавала до загального вкладу.
Просування, клієнти, унікальність
Маркетингом і всім іншим зараз я займаюсь сама. Це трохи складно поєднувати з організацією подорожей. Нещодавно тільки мені почала допомагати подруга з монтажем Reels.
Коли зі мною працювали таргетологи, ми просували пости на кшталт «П’ять причин поїхати в гори». До того я ставила на рекламу рандомні пости, де розповідаю щось філософське або якісь байки. Це насправді не дуже працює, тому я буду робити ставку на відео, яке краще залучає аудиторію.
Для просування я використовую лише Instagram, тож всі мої клієнти звідти. Іноді працює сарафанне радіо.
Авторська подорож — це завжди про людину, з якою ви їдете. Багатьом відгукується моя історія, деякі люди теж говорять, що хочуть кинути все і поїхати умовно в село гусей пасти. Багато з нас виснажені емоційно, і я розумію цей біль, розділяю його.
Як формується бюджет подорожі
Розкажу про формування бюджету на прикладі поїздки в Доломіти на один тиждень з розрахунку на п’ять осіб.
Помешкання — 2500 євро
Найбільша стаття витрат у будь-якій подорожі — житло. Ми їздили у пік сезону — кінець липня — початок серпня. Дівчата (бо їздять переважно вони) мешкають по двоє в кімнаті. А я сплю на дивані на кухні, бо встаю найраніше і готую сніданок.
Зазвичай шукаю будинок з двома вбиральнями, у майбутньому ще хочу, щоб у кожного була своя спальня. Оскільки у мене формат воркейшенів, то я ще зважаю, щоб було принаймні два місця, де можна ізолюватися для дзвінків. Сам будинок може коштувати 2000 євро.
До цього варто додати одну ночівлю в місті, де аеропорт. Щоб спокійно доїхати від гір по заторах і перепочити перед перельотом, ми орендуємо ще житло в місті. Це додаткові 500 євро.
Авто — 1500 євро + пальне 300 євро
Я орендую велику машину з містким багажником, щоб нас спокійно помістилося п’ятеро осіб і всі наші валізи. Економити на автівці не хочу, бо якщо взяти умовний жигуль, то вже на другий день подорожі ми просто будемо всі втомлені після доріг.
Вартість пального може іноді доходити й до 500 євро, все залежить від того, скільки ми їздимо і яка машина.
Спорядження — до 360 євро + в’їзд до гірського комплексу — до 120 євро
У Доломітах є один гірський комплекс, де ми плануємо 2-3 треки ферратами. В’їзд машиною і паркування на території одноразово коштує 40 євро. Плюс нам туди потрібне спеціальне спорядження. У мене є власне, але гостям ми орендуємо, воно коштує до 30 євро для однієї людини на добу, ми орендуємо на 2-3 відповідно.
Загалом у нас може бути 5-8 треків за поїздку. Тому варто ще врахувати, що паркування біля інших комплексів може коштувати 10-15 євро, залежно від місця і часу.
Додаткові витрати — до 500 євро
У Доломітах із додаткового у нас хіба буває сауна і SPA, тому до 500 євро ми вкладаємось. Але в інших місцях буває значно більше активностей: екскурсії в печери, на виноробню, рафтинг, прогулянки на конях.
Окремі витрати — їжа, переліт
Це те, що не входить у вартість мого туру. Гості добираються до місця збору самостійно, у поїздці на Доломіти ми зустрічаємося здебільшого в Бергамо.
Продукти також закуповуємо на місці. У минулій поїздці за тиждень ми витратили приблизно по 97 євро на людину. Їжу я готую для гостей сама — пасти, ризотто, лазаньї. Ресторани також кожен окремо оплачує.
Таксі за 500 євро і гелікоптер за 2000. Про факапи і прорахунки
Для воркейшенів житло має бути специфічним — кожному потрібне робоче місце. Такі великі будинки коштують значно дорожче, а я не подумала про ці нюанси, почала пізно бронювати житло, тож довелося доплачувати зі своєї кишені.
Десь не врахувала вхідний квиток, платну стоянку, вартість палива недорахувала. Ну і свій заробіток погано рахувала перший час.
Бували і глобальні факапи. Те, що стосувалося мене — це коли я покаталася на таксі в Польщі на 500 євро. На початку цього літа у мене була група на Лофотенах — це північ Норвегії. Так вийшло, що у Польщі у мене було два потяги, щоб дістатися аеропорту. І я мала прибути туди за 3,5 години до вильоту.
В один момент перший потяг зупинився і, зрозумівши кілька польських слів, я дізналась, що далі ми не їдемо. Тож довелося взяти таксі за 100 євро. Я дісталась зупинки, звідки мала сідати на наступний потяг до Гданська. Але і звідти потяги не йшли. Виявилось, що постраждала людина, тому залізниця зупинилась.
Ще одне таксі коштувало 400 євро. Але я розуміла, що пропустити літак не можу. Ночівля плюс новий квиток обійдеться не дешевше. Ще й група мене чекатиме. Тому довелося витратитись, щоб встигнути на літак.
Чому викликали гелікоптер в гори
Другий глобальний факап — коли нам у горах довелося викликати гелікоптер, бо гостя не оцінила свою фізичну підготовку.
У брифі я завжди запитую про попередній досвід у горах та чи є проблеми зі здоров’ям. Одна дівчина зазначила, що має проблеми зі спиною, але раніше ходила в Кримські гори у тижневий похід. Я поговорила з нею, чи готова піти на феррати, дівчина зазначила, що так. Я тоді заспокоїлась, подумала, що людина краще розуміється на своєму діагнозі й оцінює всі ризики.
Як виявилося, у дівчини, крім проблем зі спиною, був ще сильний страх висоти. Ми проходили феррату дуже довго, місцями я вела її за руку. Попри страх, вона хотіла йти вперед. Поки ми пройшли, вона сильно перестресувала.
Після відпочинку нас чекав трек вниз на 7 км. Вже жодних феррат, цілком облагороджена дорога, подекуди зі східцями. Але в певний момент послизнулася — це була, власне, крапка в її спуску: «Я далі нікуди не йду, викликайте гелікоптер». Дівчині було дуже боляче рухатися і вона сиділа вся стиснута, не могла поворухнутись. Тож ми мусили зателефонувати гірським рятувальникам, чекали їх дві години, і це було жахливо. Йшов дощ, був сильний вітер.
Ми мерзли, щоб легше минув час, співали. Коли рятувальники дістались до нас, лікар оглянув дівчину і сказав, що таки варто викликати гелікоптер. Він прибув за п’ять хвилин і дівчину забрали до лікарні. Ми з іншою гостею поїхали навідати її, як тільки спустились самі.
Виявилось, що їй просто стисло м’язи від перевтоми, можливо, ще від холоду і стресу. Ми залишили її в лікарні до ранку. Але ця історія обійшлася недешево. Дівчина досі чекає рахунок за гелікоптер. Він коштує 90 євро за хвилину польоту. Їй це може обійтися приблизно до 2000 євро. Окремо вона ще платила за лікування — десь 130 євро.
Після всього, що було, я пообіцяла собі розпитувати гостей детально про всі болячки, розбиратися у фізіології, гуглити і тоді приймати рішення, чи беру людину з собою.
Гедонізм, полярне сяйво, кемпери
Надалі планую розвивати формат воркейшенів, він у мене класно заходить. Думала раніше робити також стандартні відпустки, але у мене на них чомусь не набираються клієнти.
Хочу також додати інші напрямки подорожей для людей, які не дуже люблять гори, — зробити варіанти лінивого відпочинку. Маю також план взимку влаштувати полювання на полярне сяйво десь на північних напрямках. Там робити стандартні воркейшени складно через обмежений світловий день (десь з 10 до 14 години), всі працюють в цей час.
Ще маю максимально пригодницьку ідею — ноумед воркейшн. Я візьму кемпер зі старлінком, і ми вирушимо, наприклад, в Норвегію. Дорогою гості зможуть працювати, поки ми змінюватимемо локації. Будемо вечорами ходити в гори, кататись на байдарках, жити в тому кемпері й горя не знати. Наступного року планую загалом реалізувати 10-15 подорожей.