Обнадійливі показники, HealthTech та погана англійська. Три думки про пітчинг стартапів на IT-Arena

Військових стартапів не дочекалися 

Перед конференцією доводилось чути думку, що на пітчингу вистачатиме військових або пов’язаних з цією сферою стартапів. Мені це також здавалося раціональним. Схоже, ми самі створили ілюзію значної кількості військових стартапів частими порівняннями України та Ізраїлю. 

На цьогорічному пітчингу IT-Arena вистачало HealthTech та EdTech-стартапів. Були проєкти, пов’язані з метавсесвітом, NFT, AR тощо. А от військових — ми так і не побачили. Мабуть, наближеним до цієї сфери можна назвати одного з фіналістів — OptySun. Цей проєкт розробляє технологію для очищення та знезараження води. Тобто намагається розв’язати проблему, з якою стикаються наші військові та жителі населених пунктів у прифронтових зонах.

Чому так склалося? Здається, цьому є мінімум три причини. По-перше, у країні війна, а тому публічно презентувати військові технології, мабуть, ризиковано. По-друге, команди з якісними продуктами в цьому напрямку скоріш за все мають достатньо фінансування та роботи. На IT-Arena стартапи в основному їдуть за PR, пітчитися потенційним інвесторам чи за призовими, які допоможуть закрити якісь нагальні потреби (зареєструвати компанію в Делавері, наприклад). Якщо ніщо з цього не потрібне, то й долучатися до змагання немає особливого сенсу. 

По-третє, розробка військових продуктів складна та дорога. Додамо сюди ще й відтік за кордон якісних кадрів, зокрема інженерів. От і виходить, що прогнози про значне зростання кількості військових стартапів поки завищені. Або ми не бачимо повної картини.

Стартап-індустрія жива, але є питання

Після перших місяців війни індустрія в цілому оговталась — фонди інвестують, коворкінги та технопарки працюють, а нові стартапи продовжують з’являтися. Це, звичайно, не скасовує відтік кадрів та фаундерів за кордон, але ситуація виглядає обнадійливо.

На IT-Arena 2021 року подали заявку 115 стартапів. З них 30 пітчилися на самій конференції. У 2022-му ці показники склали 70 та 27 відповідно. Тобто різниця все ж відчутна. Наскільки проєкти відрізняються якістю — спірне питання. В обох випадках точно були як сильні, так і слабкі.

Якщо ж все-таки запитаєте мою думку, то минулого року пул учасників здався загалом сильнішими. І це попри те, що півфінал проходив в онлайні, а тому мені особисто було важче сприймати пітчі. У цьому ж році спочатку було достатньо легко вгадати, які десять проєктів підуть у фінал, а потім і переможців. 

Варто нагадати, що стартап — не завжди про інновації. Його завдання — вирішити біль клієнтів краще, ніж наявні компанії. Частина презентованих проєктів дійсно можуть впоратися з цим.

Деякі ж (не переходитиму на конкретні пітчі), здавалося, погано розуміли власний ринок або ж взагалі робили речі, які навряд зацікавлять когось на глобальному рівні. 

Враховуючи, що у Startup Competition можуть взяти участь стартапи на ранніх стадіях (до двох років та не більше $500 000 інвестицій) — така ситуація цілком прогнозована. Проте описане вище грало проти самих команд. Їх промахи були аж надто помітні на фоні більш підготовлених конкурентів.

Що не так з пітчами

Одна з головних проблем учасників — виступи та вміння продати продукт журі та аудиторії. Це відчувалося як у півфіналістів, так і у фіналістів. Деякі виступи фізично важко дивитися. Звичайно, мені легко про це говорити з глядацького залу. Також врахуємо хвилювання кожного засновника. 

Проте відчувались проблеми саме з підготовкою виступу та презентації. Наприклад, засновники не могли/забували пояснити, що робить продукт. Журі були змушені перепитувати. Або в презентації не вистачало конкретних слайдів. Фактично перемога WRAP була цілком очікувана одразу ж після пітчу проєкту. Виступ фаундера в плані якості сильно контрастував з більшістю презентацій, які ми бачили до нього. 

Окремо зазначу, що частині спікерів було складно пітчити саме англійською. Те ж саме відчувалось і в ситуаціях, коли їм доводилося відповідати на питання журі. Учасники довго підбирали слова, не могли донести свою думку або просто не розуміли, чого від них хочуть.

Не хотілося б сходити до банальних фраз на кшталт — «англійська дуже важлива». Проте не лише в контексті IT-Arena знання мови для засновників не перевага, а обов’язкова умова. 

Замість висновків 

Багато зі згаданих моментів були присутні й до війни (та ж англійська), тому навряд можна говорити про якісь погіршення. Та й критикувати стартапи на ранніх стадіях — таке собі рішення. В основному представлені проєкти лише починають свій шлях. Засновники цілком здатні виправити помилки й побудувати успішні компанії. І навпаки — світле майбутнє проєктів, які мені сподобалися, не гарантоване. Попереду їх чекає чимало випробувань та помилок. 

У підсумку хочеться просто порадіти, що в Україні з’являються нові стартапи, розвивається підприємництво та проводять масштабні конференції в офлайн-форматі. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter