Не жалість, а рівні можливості. Як бізнес «знімає піксель» з ветеранів та допомагає їм відновити кар’єру
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Український бізнес сьогодні стає драйвером реінтеграції ветеранів у цивільне життя. І мова не про окремі соціальні ініціативи, а про системні зміни в підходах до рекрутингу та роботи з командою. Ветераноорієнтованість — вже не бажана опція, а необхідність для всіх гравців. Навіть локальні компанії можуть зробити значний внесок у цей процес, адже часто саме в МСБ створюється найбільш гнучке та адаптивне робоче середовище.
У цьому матеріалі журналістка Vector Дарія Прудіус досліджує, як український бізнес створює можливості для працевлаштування ветеранів та їхньої роботи — від системних програм реінтеграції до трансформації робочого простору.
Для створення матеріалу ми звернулися до Марини Крамарєвої, керівниці напряму аутсорсингу в Smart Solutions та засновниці соціального проєкту «Сенси об’єднують», яка має досвід співпраці з військовими психологами.
Щоб зрозуміти, що вже зараз впроваджує бізнес для ветеранів, ми поговорили з представниками українських IT-компаній — Intellias, ELEKS, EPAM, Abto Software, Avenga. Вони розповіли про створені програми адаптації, навчальні ініціативи, внутрішні ветеранські ком’юніті та облаштування інклюзивного робочого простору.
Про помилки у роботі з ветеранами та ефективні моделі взаємодії бізнесу, держави та ветеранських організацій ми поспілкувалися з:
- Іриною Галузінською, керівницею проєкту Praktyka у Veteran Hub;
- Мариною Саприкіною, головою організації CSR Ukraine.
Експертизою щодо медичної та психологічної допомоги, а також професійного введення ветеранів на ринок праці, поділилися фахівці центру протезування, реабілітації та реконструктивної хірургії Superhumans Center:
- Світлана Куценко, керівниця Центру психологічної реабілітації;
- Христина Недогода, кар’єрна консультантка відділу соціальної реінтеграції ветеранів.
Роль бізнесу в інтеграції ветеранів: чому це важливо
Нині у базі Міністерства у справах ветеранів понад мільйон ветеранів, а після війни їхня кількість може зрости до 3-4 млн — це більш як 10% населення країни. В Україні також налічується 3 млн людей з інвалідністю, і через постійні атаки росії ця цифра щодня збільшується.
За прогнозами CEO robota.ua Валерія Решетняка, якщо воєнна ситуація в наступному році суттєво не зміниться, сучасні тенденції на ринку праці, ймовірно, збережуться. Це означає, що у 2025 році кількість вакансій може зменшитися на 2-4%, дефіцит кадрів триватиме, а зарплати зростатимуть.
На десятому році війни інклюзивність — це не додаткова опція чи соціальна відповідальність, а базова вимога воєнного часу. Підприємці, які це розуміють, природно викликають більше довіри до свого бренду. Крім того, соціальна відповідальність бізнесу в цьому питанні має ефект примноження. Успішно інтегруючи ветеранів, компанії створюють прецеденти для всього ринку праці.
Чому ветерани не хочуть повертатися на роботу
Нині у двох бригадах, де я знаю військових психологів, понад 350 ветеранів не хочуть повертатися на роботу. Причина — вони не відчувають, що цивільний світ їх приймає. Як сказав мені командир батальйону: «Марин, привези мені сенси. Я не розумію, якого хріна ми тут робимо, кого ми захищаємо. Якщо цивільні нас просто не чекають, ми там нікому не потрібні».
Бізнес прагне адаптувати ветеранів, але цим самим створює розділення між цивільним і військовим світом, виділяючи їх в окрему групу. Хоча серед військових багато топменеджерів, власників бізнесу і суперкрутих інтелектуальних людей.
Саме тому ми створили проєкт «Сенси об’єднують». Він працює як індивідуальний чатбот, де вже понад тисяча військових. Наприклад: «Бурий, великий тілом, сильний духом, любить читати романи й малювати». Цивільний отримує цю інформацію і готує індивідуального листа: «Добрий день, пане…». Коли цивільний це робить, він пропускає це через себе, згадує, які останні романи читав, що йому подобається. Так встановлюється зв’язок між цивільним та військовим.
Це глобальна проблема, яка замовчується. Був реальний випадок, коли ветеран вийшов на роботу, піддався булінгу і повісився, написавши передсмертну записку. Це сталося в компанії, яка є топовою на агроринку і найбільше говорить про адаптацію ветеранів.
На власному досвіді був показовий випадок: наш рекрутер пішов добровольцем, повернувся в офіс, а його колеги запитують: «А скільки ти вбивав людей? А як це вбивати?» Це абсолютно тригерні речі.
«Не ми, а ви маєте адаптуватися»: що бізнес робить не так
Комбриг мені сказав фразу, яку я дуже добре запам’ятала: «Шановні, не вам потрібно нас адаптувати, а вам потрібно адаптуватися до нас».
Я влітку провела опитування в LinkedIn, написала понад 150 листів HR-директорам із запитанням, чи працюють вони з командою щодо прийняття ветеранів, чи облаштовують офіс для інклюзивних потреб. Лише 4 відповіли «так». І деякі з них просто сходили на лекцію.
Великий бізнес зараз зміщує фокус: це адаптація ветеранів, а не адаптація своїх команд до прийняття. Якщо ветерани не відчувають себе потрібними, вони не будуть йти на роботу.
Військові вже кажуть: «Блін, ми що, інваліди? Чому нас намагаються адаптувати? Ну, контужений, ну поригаю». Вони сприймають це з агресією. Для них це не є перевагою, що «вау, ми крутий HR-бренд, ми адаптуємо ветеранів».
Інтеграція ветеранів у робочий простір: кейси бізнесу
Реінтеграція й адаптація ветеранів та ветеранок — одне із найважливіших завдань для Intellias. Наразі в компанії працюють 3 000 осіб, з яких 17 ветеранів, більшість з них — розробники.
У межах політики підтримки ветеранів Intellias запровадив низку ініціатив, зокрема:
- Реонбординг для колег, який передбачає постійний зв’язок та максимальну допомогу і підтримку з боку компанії.
- Розширену програму медичної та психологічної допомоги, а також додаткову компенсацію на реабілітацію при потребі.
- Внутрішню спільноту IntelliVeterans, мета якої — підтримка та обмін досвідом між ветеранами за принципом «ветеран для ветерана».
- Соціально-освітню програму Military Buddy, у межах якої ветерани, які вже адаптувались, допомагають тим, хто лише починає процес.
Аби підвищити обізнаність щодо потреб ветеранів та ветеранок, у травні цього року провели освітній тренінг «Рекрутинг та адаптація ветеранів в IT», який об’єднав понад 200 учасників та учасниць із різних сфер діяльності.
Ми облаштували наш головний та найбільший офіс у Львові інклюзивними санвузлами та гардеробними шафами, інклюзивним паркуванням, обладнали розсувними дверима на вході без порогів. Разом із київським офісом, він успішно пройшов аудит інклюзивності від «Доступно.UA» Громадська організація, що висвітлює життя людей з інвалідністю, сприяє змінам у ставленні до інвалідності та активно підтримує ідеї архітектурної доступності. та відповідає більшості норм облаштування приміщень для маломобільних людей.
Окрім того, в офісах ми організували спеціальні кімнати тиші або well-being rooms, в яких усі колеги можуть відпочити, відновитися фізично та емоційно і порефлексувати.
Нещодавно ми доєдналися до Меморандуму «Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок», розробленого Starlight Media за підтримки Veteran Hub, у партнерстві з Forbes Ukraine і Міністерством ветеранів України. Цей документ спрямований на підтримку ветеранів та їхніх родин у різних сферах: на робочому місці, у продуктах, сервісах, закупівлях, комунікаціях і маркетингу.
В ELEKS діє внутрішня робоча група, що аналізує досвід ветеранів у компанії та вивчає потреби колег-ветеранів і військовослужбовців. З огляду на зростання кількості ветеранів, ми плануємо створити внутрішню спільноту для них та впровадити принцип «нічого без ветеранів для ветеранок».
Ми приділяємо увагу психоедукації колективу, організовуючи зустрічі для створення підтримувального й інклюзивного середовища.
У квітні 2024 року разом з УКУ запустили безоплатний курс «Повернення з війни: перші кроки в ІТ», який допомагає ветеранам зорієнтуватись у світі ІТ-спеціальностей.
Повернулися до роботи більш як 50 учасників російсько-української війни. Це люди з різним бойовим досвідом, тому процес повернення на проєкти також різний.
Програма адаптації ветеранів в ЕРАМ містить кілька напрямів:
- Синхронізація — ветерани отримують вітальний лист від компанії (welcome-back letter), в якому перелічено, що відбувалося в компанії за час відсутності, якими можуть бути наступні кроки ветерана в роботі.
- Едукація — навчання колег, які стануть першим контактом із ветераном після повернення. Для цього проводяться лекції з експертами, військовими психологами, розділ про поводження з ветеранами став частиною програм для менеджерів тощо. На внутрішніх платформах є покрокові інструкції для менеджерів та HR-фахівців із рекомендаціями щодо побудови комунікації та фокусів під час проведення перших зустрічей після повернення колег.
- Інформування — на спецплатформі, про можливості, доступні на рівні компанії та країни загалом. Так, наприклад, після повернення ветеран може скористатися оплачуваною відпусткою до 60 днів (так звана post-military leave), безоплатною консультацією юриста та психолога (психіатра, психотерапевта, коуча) — кількість таких консультацій необмежена.
- Розвиток ветеранів всередині компанії — ця спільнота є міжнародною та пов’язує колег із різних країн, даючи можливість ділитися успішним досвідом відновлення та повернення до професійних обов’язків.
- Навчання — з 2023 року в EPAM проходить програма «ІТ для ветеранів», яка дає можливість познайомитися зі сферою та опанувати ази комп’ютерних наук та програмування, а згодом обрати конкретну спеціалізацію. Понад 150 ветеранів скористалися цією можливістю. Перші випускники знайшли роботу в ІТ, зокрема і в «ЕРАМ Україна».
У компанії передбачена можливість працювати віддалено і в офісі, тобто ветерани можуть обирати прийнятний для них формат співпраці. Ще до повномасштабного вторгнення у компанії створили безбар’єрні простори, щоб ті, хто пересувається на кріслах колісних, мали доступ та могли комфортно працювати в офісах.
Серед працівників компанії є ветерани, які вже повернулись до роботи. Поза компанією вони викладають на курсах для ветеранів, які хочуть почати свою кар’єру в IT. Також до цієї ініціативи долучаються наші HR спеціалісти, які проводять лекцію про пошук роботи, перші кроки на новому місці праці тощо. Наразі в нас працюють два ветерани: Senior back end developer (Xamarin/.Net) та Middle QA engineer.
Для ветеранів, які мали попередній досвід у сфері IT, є система менторства для будь-якого рівня та напряму роботи. Ментор супроводжує ветерана перші місяці повернення до роботи, надає рекомендації з навчання та консультує у разі, якщо у ветерана виникають питання технічного характеру.
Для ветеранів без попереднього досвіду у нас є програми стажування та трейні-програма. Залежно від поточних можливостей компанії, ветеран може долучитись або до роботи на комерційному проєкті, або до роботи над внутрішнім, де виконує роботу під менторством досвідчених колег.
Компанія працює в гібридному форматі відвідування офісу: співробітник самостійно визначає, чи він хоче відвідувати офіс, чи працює з дому. Наразі наш офіс у процесі реновації, щоб бути доступним для людей з інвалідністю. Щодо обладнання робочого місця в офісі, то в процесі онбордингу всі працівники заповнюють опитувальник, де вказують свої потреби.
Станом на 2024 рік у компанії працює приблизно 1050 співробітників, з яких 10 ветеранів, зайнятих на різних інженерних посадах. Avenga співпрацює з VeteranHub: проводимо консультації, залучаємо їхніх фахівців для навчання наших співробітників, а також беремо участь в їхніх конференціях та воркшопах.
Розробили та впровадили внутрішні політики мобілізації, демобілізації та реінтеграції ветеранів. Крім того, створено інформаційну платформу з реінтеграції, розраховану як для самих ветеранів, так і для менеджерів та команд, що сприяє кращій взаємодії та розумінню потреб.
Ми готуємося до повернення ветеранів до роботи, надаючи можливість оплачуваної адаптації (це може бути як відпустка, так і навчання за потребою), оплата консультацій психологів, менторство та забезпечення необхідним технічним обладнанням.
Також пропонуємо гнучкий графік роботи та співпрацюємо з офіційними та волонтерськими організаціями, які мають досвід підтримки ветеранів та їхніх родин.
Як бізнесу співпрацювати з ветеранами — думка експерток
Нові підходи до реінтеграції ветеранів
Ветеранські політики та програми — не про благодійність. Спрямовані на побудову систем безбар’єрного доступу до працевлаштування та розвитку цінного людського капіталу. В українському контексті політики можуть мати ще більше значення для бізнесу — у конкуренції за таланти, за умов демографічної кризи, управлінні репутацією та маркетинговими зусиллями.
Бенефіціарами корпоративних ветеранських політик є не лише самі ветерани та ветеранки. Від деяких українських компаній досі можна почути, що час ветеранських політик не настав, адже більша частина мобілізованих співробітників/ць ще у війську. Це уявлення помилкове.
Пріоритетними також є родини мобілізованих та звільнених з війська співробітників/ць та тих, хто чекає на повернення близьких або належить до сімей воїнів та ветеранів. Піклування про них важливе для збереження ефективності людей, які поєднують роботу у вашій організації з досвідом очікування або повернення коханої людини.
Перегляду потребують різноманітні аспекти взаємодії з ветеранами/ками: від рекрутингу до адаптації корпоративної культури. Ви можете створити єдину корпоративну політику або інтегрувати окремі елементи у вже наявні політики компанії. Наприклад, норми щодо етичної комунікації та заборони дискримінації можна інтегрувати в комунікаційні або маркетингові політики бізнесу.
Ми рекомендуємо:
- Визначити підходи щодо наймання ветеранів/ок, принципи чутливої співбесіди, заборони дискримінації людей із бойовим досвідом та членів їхніх сімей у процесі відбору. Налагодити взаємодію з ветеранськими спільнотами для розширення кола потенційних кандидатів/ок.
- Розробити принципи супроводу та адаптації ветеранів/ок, що повертаються на робочі місця: координаційний процес, рекомендації для керівників/ць та команд, право на гнучкий графік роботи в перші місяці, додаткову відпустку, менторство.
- Забезпечити доступ до корпоративних або партнерських освітніх програм для оновлення знань, розвитку нових навичок та зміни професії.
- Забезпечити доступ до корпоративних або спеціалізованих послуг із підтримки здоров’я, реабілітації та психологічної підтримки, включно з розширеними програмами страхування.
- Описати корпоративні переваги для мобілізованих співробітників/ць та членів їхніх сімей: програми відпочинку, абонементи в спортзали, неформальна освіта, корпоративні знижки.
- Встановити норми комунікації, дружньої до ветеранів, заборону дискримінації та усунути бар’єри архітектурної та культурної доступності.
- Розробити практики збереження та вшанування пам’яті про полеглих колег, а також опис принципів та можливостей підтримки для сімей загиблих співробітників, що може містити: фінансові виплати, формування корпоративних фондів для сплати освіти дітей, оплату психологічних послуг.
- Заохочувати закупівлі у ветеранського бізнесу через принцип сприяння або визначення цільових показників закупівель.
Коли піар заважає інтеграції: практики працевлаштування ветеранів
Марина Саприкіна, голова організації CRS UKRAINE
Якщо коротко — це менторство, індивідуальний підхід, інклюзивне робоче середовище, програми перекваліфікації або підвищення кваліфікації. Також варто звернути увагу на фізичні можливості, наприклад, гнучкі графіки — це знов-таки про індивідуальний підхід.
На період серпня 2023 року, коли ми проводили наш Індекс із корпоративної соціальної відповідальності, з 30 компаній тільки половину мали програми роботи з ветеранами.
Що не працює і більше про PR-інструменти компаній? Це несистемний підхід, а поодинокі заходи та формальні заяви щодо підтримки ветеранів та ветеранок без подальших кроків, та реального впровадження їх у структуру компанії.
Ефективними практиками ми визначаємо:
- Структуровані програми адаптації з чітким планом входження в посаду та регулярним відстеженням прогресу.
- Визнання військових навичок – переклад бойового досвіду на мову бізнесу, як-от лідерство, кризовий менеджмент чи командна робота, врахування неформальної освіти та практичного досвіду, створення спеціальних треків для розвитку унікальних компетенцій ветеранів.
- Турбота про фізичне та психічне здоров’я працівників: гнучкий графік для реабілітації, доступ до якісної психологічної підтримки, адаптація робочого місця за потреби.
Натомість менш ефективними є:
- Формальні квоти без реального плану інтеграції та стратегії утримання, тобто наймання «для галочки» без реального плану інтеграції, відсутність довгострокової стратегії утримання та використання ветеранів/ок лише для PR-комунікацій.
- Одноразові ініціативи: стажування без перспективи працевлаштування, разові тренінги, без подальшого супроводу, PR-заходи без реальної допомоги у працевлаштуванні.
- Недостатньо продумані програми: працевлаштування без врахування специфіки військового досвіду та потреб у реабілітації й адаптації.
Найпоширеніші помилки бізнесу в комунікаціях своїх ветеранських програм
По-перше, це достатнє навчання рекрутерів, тому що це перше спілкування ветерана або ветеранки з компанією, і воно має бути недискримінаційним.
Іншим викликом є нерозуміння потреб ветеранів та ветеранок, їх досвіду та змін, зокрема психологічних, через пережиті події на війні. Як результат — комунікація з ветеранами відбувається загально, шаблонно, без урахування індивідуальних потреб. Також не варто допускати формального підходу у спілкуванні, що може створити відчуження та уповільнити процес адаптації.
Надмірна героїзація: створення образу «супергероя» замість реальної людини та ігнорування складнощів адаптації. Також зустрічається токенізм — використання ветеранів лише як «обличчя» для PR, акцент на кількості замість якості програм.
Компанії також припускаються помилок у термінології та непослідовності меседжів: від використання застарілих термінів до розриву між заявленими цілями та реальними діями. Дисонанс, коли компанія говорить про підтримку ветеранів і водночас толерує «ухиляння» від військової служби.
Для покращення комунікації важливо дати можливість ветеранам самим розповідати свої історії, показувати реальний процес адаптації та відверто говорити про виклики. Потрібні системність, баланс, прозорість та різноманітність: регулярні звіти про результати, чітка комунікація умов програм та простір для діалогу.
Великий vs малий бізнес — як масштабувати ветеранські програми
Не кожна компанія має відповідні ресурси та можливості. Проте навіть малий бізнес може зробити вагомий внесок у процес реінтеграції ветеранів та ветеранок: внутрішнє менторство, індивідуальний підхід у графіках роботи, корпоративна культура інклюзивності.
Більшість з цих заходів не вимагають значних фінансових інвестицій, проте у довгостроковій перспективі допоможуть побудувати системний та дієвий процес реінтеграції.
Успіх програми залежить від чотирьох факторів:
- фокусі на індивідуальному підході;
- регулярному зворотному зв’язку;
- готовності адаптувати процеси;
- залучення всієї команди до інтеграції.
Ці практики можна впроваджувати поступово, починаючи з найбільш критичних для конкретної компанії та ветерана. Важливо пам’ятати, що успішна адаптація — це двосторонній процес, який вимагає залучення як роботодавця, так і працівника/ці.
Якою має бути ефективна модель співпраці держави, бізнесу та ветеранських організацій
Нам потрібна національна програма для навчання власників бізнесу та організацій щодо роботи з інклюзивністю, включно з ветеранами. Необхідно врахувати кілька ключових аспектів: створення правового поля, інформаційної кампанії, фінансової підтримки та, за можливості, співпраця з міжнародними організаціями, щодо обміну досвідом.
Досвід відновлення ветеранів від Superhumans Center
Важливість соціальної підтримки в реінтеграції
Зараз ми бачимо більше пацієнтів із залежностями. Це серйозна проблема. Якщо з погляду психіатричної допомоги, роботи з ПТСР Посттравматичний стресовий розлад і стрес-асоційованими розладами в нас ще є якась інфраструктура — психоневрологічні диспансери, навіть сімейні лікарі проходять навчання з mhGAP Mental Health Gap Action Programme Навчання для медичних працівників щодо допомоги пацієнтам із психічними розладами. , де їх вчать надавати первинну психологічну і психіатричну допомогу.
А для залежностей інфраструктури в Україні жодної не існує. Пацієнти можуть покладатися фактично тільки на групи анонімних алкоголіків, наркоманів. Але це теж не скрізь доступно. При цьому проблема величезна — на кожному кроці продовжують продавати алкоголь, цигарки й подібне.
Є деякі можливості лікування, але вони існують в рамках релігійних структур, є декілька приватних центрів. Воно не зовсім відсутнє, але лікування настільки мало і воно розосереджене. Це не системна історія. І це велика проблема, бо залежності будуть.
Вже зараз в армії відкрито говорять, що багато бійців страждає від ігроманії — просаджують бойові гроші на рулетку. Самі бійці в цьому зізнаються.
Алкоголь, наркотичні речовини — багато хто став залежним не тому, що він наркоман, а через велику дозу препаратів: сильні знеболювальні, опіоїди, бензодіазепіни. Це все препарати, які викликають залежність. Не завжди воно регулюється. Є доступ до гуманітарної допомоги, зокрема медикаментозної, де інколи трапляються досить важкі наркотичні речовини.
Травматичний досвід діє так, що інколи знищує певні життєві орієнтири, які в людини були до цього, а нові не дає. Коли ти не маєш сенсу, а маєш доступ до втечі від реальності — ти шукаєш ілюзію сенсу.
Це не український феномен. Про це говорять всі, хто працює з ветеранами різних війн. Це, на жаль, розповсюджена історія серед ветеранської спільноти. До цього потрібно готуватися, але наразі в нас нічого не відповідає.
Друга проблема — недостатній розвиток соціальної підтримки на рівні громад. Ми можемо скільки завгодно працювати з симптомами, але найкращу ефективність в психологічному зціленні показує саме соціальна підтримка.
Вона в нас на рівні громад зараз мінімальна, а то й взагалі відсутня. Це мають бути, наприклад, можливості для створення ветеранської спільноти, місце, де вони можуть збиратися. Різні заходи: спортивні, навчальні, розважальні для ветеранів і членів їх родин. Щоб вони знайомились один з одним, формували спільноту і мали підтримку.
За це відповідальні громади, соціальні служби, які працюють при громадах. Це органи державного самоврядування. Це купа заступників мерів і так далі.
Співпраця з бізнесом та міжнародними партнерами
У нас є агропроєкт, який фінансується USAID. У межах цього гранту ми навчаємо наших та інших пацієнтів, допомагаємо в працевлаштуванні саме в агросектор. Також навчаємо роботодавців травмаінформованому підходу: як взаємодіяти з ветеранами та створити програму адаптації в робочому середовищі, щоб їм було комфортно працювати. Ціль гранту — працевлаштувати майже 300 ветеранів за рік в агросектор.
Ми допомагаємо як центр. Вони донатять, а ми робимо їм все під запит. Наприклад, зараз у нас буде з одним з автовиробників майже 10 тренінгів за півтора місяця, де ми вчитимемо їхні дилерські центри комунікації з клієнтами ветеранами та співробітниками ветеранами.
Зараз працюємо разом з канадськими партнерами над програмою «Супермайндз» — це програма підтримки після завершення реабілітаційного процесу. Тобто коли вже людина припиняє реабілітацію будь-яку, навіть поза межами нашого центру. Лікування і реабілітація закінчені, людина повертається в громаду.
Там ми хочемо, щоб була підтримка — мікс коучів, які надаватимуть підтримку за моделлю «рівний — рівному», та психологів, які надаватимуть психологічну допомогу. Це буде теледопомога, онлайн для пацієнтів і членів їхніх родин.
Працюватимуть вони в різних частинах України, не обов’язково мусять бути частиною Superhumans. Ми беремо на себе відповідальність з підбору кваліфікованих кадрів, їхньої підготовки, створюємо навчальну програму і навчаємо їх, забезпечуємо супервізію, щоб убезпечити пацієнтів, щоб вони отримували однаково якісний рівень сервісу.
Як Superhumans допомагає у працевлаштуванні
Ми маємо роботодавців-партнерів, з якими комунікуємо. Надаємо їм інформацію, як коректно і правильно, згідно з травмоінформованим підходом, інтегрувати ветерана в їхнє робоче середовище. Під’єднуємо наших психологів для консультування, щоб підготувати команду до того, що прийде ветеран. І самому ветерану розповідаємо про нюанси, моменти, які можуть тригерити, фрази, які варто й не варто використовувати.
Надаємо їм інформацію, яка розроблена нашими партнерами, зокрема Veteran Hub. Зі свого боку ми також пропонуємо їм брати «суперів» на роботу. Ми консультуємо «суперів», допомагаємо зі всіма етапами пошуку роботи — від додаткової освіти, формування резюме й аж до комунікації з роботодавцями.
У нас вже є успішні кейси, де хлопці пішли на роботу до наших партнерів. Ми спокійні, що хлопці потрапили в психологічно здорове середовище, і таким чином допомагаємо суспільству інтегруватися в більш здорове, інклюзивне.
Маємо кілька успішних прикладів працевлаштування. У Києві один з наших підопічних проходить стажування на посаді інструктора у військовій школі «Боривітер». Інший хлопець у Києві влаштувався в благодійну організацію. А в Запоріжжі наш підопічний з ампутацією нижньої кінцівки працює водієм, допомагає внутрішньо переміщеним особам. Для нього було важливо, щоб робота мала соціальну значущість, тому він обрав благодійну організацію. Наявність у команді ветерана допомогла йому комфортніше адаптуватися в колективі. Я бачу, як змінився його психологічний стан на краще.
Історії успішної реінтеграції ветеранів
Часто виникає запитання ведення власного бізнесу — для багатьох хлопців і дівчат це актуально. Багато хто не хоче працювати на когось, у них зовсім інше розуміння цінності часу, вони хочуть досягати більшого. Тому в нас були повноцінні курси підприємництва, де ми готували учасників до відкриття власного бізнесу.
Маємо успішні кейси ветеранів, які розпочали власний бізнес. Наприклад, Сергій Жуковський відкрив сімейний бізнес і успішно його веде, допомагає іншим ветеранам у різних спільнотах. Він активно їздить на Галичину, співпрацює з ветеранськими спільнотами та ГО. Часто направляє до нас людей, які потребують кар’єрної консультації, допомоги з навчанням чи працевлаштуванням.
До нас звернувся хлопець через Сергія, який до повномасштабного вторгнення почав розвиватися в ІТ-сфері. Він вже готувався до працевлаштування, але пішов добровольцем й отримав травму. Після повернення до цивільного життя хвилювався, що втратив знання і буде неперспективним через нестачу практики.
Тут долучився SoftServe, надав йому можливості навчання з практикою. Також долучилася IT-компанія Avenga, яка провела йому профільну кар’єрну консультацію, надала фідбек щодо рівня знань, щоб він був впевненіший і розумів, які напрями потрібно підтягнути, куди рухатися у своїй спеціалізації.
Навчання та професійна підготовка у межах реінтеграції
У межах соціальної реінтеграції співпрацюємо з освітніми платформами-партнерами. Green Forest надає місця для вивчення англійської мови. Також партнерами є SKVOT, Labba, Robot Dreams та онлайн-платформа Superludi, яка має цілий проєкт для ветеранів. Ми збираємо та надаємо інформацію про різноманітні освітні можливості.
Це особливо важливо для тих, хто тривалий час проходить МСЕК і ВЛК. Цей період для них психологічно важкий — вони ще значаться на військовій службі, тому не можуть офіційно працювати чи навчатися у вишах, тому що вони ще військовослужбовці, поки не пройдуть всі ці етапи. Для багатьох це триває по декілька місяців, і ветерани відчувають, що просто втрачають цю частинку свого життя.
Навчання допомагає краще підготуватися до активного пошуку роботи, оновити знання після тривалого періоду служби, що багатьох тригерить, адже вони хвилюються, що втратили кваліфікацію за цей період. Але завдяки навчанню ці місяці вони вкладають у свій саморозвиток.
Чому важливо не відділяти ветеранів від решти команди
Під час весняного анонімного опитування багато роботодавців зізналися, що не готові формувати інклюзивний простір і облаштовувати робочі місця для ветеранів з протезуванням, які цього потребують. Тому що вони хвилюються, що вкладуть кошти в підготовку, облаштування, а людина потім не піде працювати.
Тобто, у нашого суспільства ще немає цього розуміння, що таких людей стає все більше, і потрібно змінювати підхід до цього питання, думати про їхню реінтеграцію.
Є також психологічний аспект з боку самих ветеранів щодо працевлаштування: йдучи на співбесіду, вони вже очікують іншого ставлення, ніж до решти кандидатів. Що їм будуть приписувати ПТСР, хвилюватися за їхній психологічний стан, не знати, як правильно з ними говорити.
Ми почали формувати базу роботодавців-партнерів, які готові брати ветеранів. Розуміємо, що в цих компаніях хлопці й дівчата потраплять у здорове середовище і будуть більш довірливо ставитися до роботодавців, які пройшли, можна сказати, наш попередній екзамен на адекватність. І загалом ми розуміємо, що ці роботодавці готові вкладатися в реінтеграцію ветеранів.
На жаль, поки що дуже великому відсотку роботодавців зручніше не помічати резюме ветерана, ніж піти на виклик для себе і подумати, як можна цю людину прийняти на роботу й інтегрувати її.
Хлопці навіть жартують, що вони перспективні кандидати, адже вже пройшли цей шлях (прим. ред. — мобілізацію та подальшу військову службу) і виконали свій обов’язок перед країною. Але вони все одно дивляться на мотивацію роботодавця — чи розглядає він їх лише як вигідний ресурс, чи як справжнього члена команди, якого хотів би.
Під час спілкування з роботодавцями помічала, що вони часто кажуть: «Я б дуже хотів йому допомогти». Я пропоную перефразувати — ви не всиновлюєте дитину, ви берете на роботу перспективного або висококваліфікованого фахівця, який стане підсиленням команди, а не людину, яку треба пожаліти. Жалість — дуже деструктивна річ.
У нас часто плутають момент між жалістю і співчуттям. Це дуже тонка межа, яку часто переходять. Як я бачу, хлопці хочуть, щоб роботодавці ставилися до них як до всіх інших. Вони не хочуть особливих умов. Навпаки, надмірна обережність і увага їх тригерить, тому що ми психологічно їх відділяємо від інших.
Більше про це
Як долучитися до безоплатного IT-навчання для ветеранів та ветеранок — від Mate academy
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
