Не утриманці та не загроза. Як іммігранти впливають на економіку країн, що їх прийняли
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Деякі корінні жителі країн, що приймають біженців, бачать їх як підозрілих (а часом і небезпечних) людей, які живуть коштом їхніх податків. Попри це, історії іммігрантів нерідко доводять зворотне — що люди, які шукають притулку, з часом формують нову силу суспільства. Один із таких прикладів — новообраний мер Нью-Йорка.
Журналістка Vector Олена Коваль порахувала, скільки європейські країни витрачають на біженців та яку частку ті приносять у ВВП країн. А ще — які бували хвилі ВПО до Європи та чому українські вимушені переселенці успішно інтегруються в нових країнах.
Мером Нью-Йорка вперше став іммігрант — що це означає для міста
Новим мером Нью-Йорка став Зоран Мамдані, він переміг на виборах 4 листопада 2025 року. Мамдані відомий тим, що є першим мусульманином і мером міста південноазіатського походження, а також наймолодшим мером з 1892 року.
Зоран Мамдані народився в Кампалі, Уганда, у родині батьків індійського походження і провів свої ранні роки в Південній Африці, а в 7 років переїхав до Нью-Йорка. Він вивчав африканські студії в Боудойн-коледжі та почав політичну кар’єру як член Асамблеї штату Нью-Йорк, перш ніж стати мером. Його обрання стало історичним з погляду раси та релігії, воно підкреслює вплив іммігрантських спільнот на політику Нью-Йорка.
Дружина Зоран Мамдані — Рама Дуваджі, сирійська художниця з Брукліна. Пара одружилася на початку 2025 року. Вони обоє — представники іммігрантських історій і культурного розмаїття Нью-Йорка.
У Нью-Йорку загалом живе 3,1 млн іммігрантів, а це 37% від усіх жителів міста. Ставлення до них неоднозначне: з одного боку місто відкрите до іммігрантів, проте за останні роки міграційна політика викликала певне напруження. Багато іммігрантів досі побоюються депортації. Водночас іммігранти залишаються важливою частиною економіки та культурного життя міста.
Мамдані відкрито позиціонує себе як прихильник іммігрантів і захисник їхніх прав. Він пообіцяв підтримувати політику «міста-притулку», захищати нелегальних іммігрантів від депортації та федерального тиску.
Мамдані планує спрямовувати фінансування на правовий захист іммігрантів, які опиняються під загрозою депортації, а також заборонити діяльність агентів імміграційної служби (ICE) у межах міста, щоб запобігати примусовим виселенням. Його адміністрація має намір продовжити роботу зі збереження Нью-Йорка як відкритого міста для мігрантів, а це є особливо важливою заявою на тлі загострення федеральної міграційної політики.
Дональд Трамп вже заявив, що США втратили «суверенітет» після того, як жителі Нью-Йорка обрали лівого політика Зорана Мамдані своїм мером. І додав: «Ми подбаємо про це», — що б це не означало.
Соціальний тягар — це міф
Біженців у Європі часто сприймають як «утриманців» — людей, які залежать від соціальних виплат, безплатного житла та медичного обслуговування і які не роблять економічного внеску. Цю думку підкріплюють ЗМІ та політичні дискусії, в яких показують ВПО як людей, що не інтегруються у ринок праці. Це веде до стигматизації: хтось приїхав до вашої країни, живе вашим коштом і претендує на ті можливості, що мали б дістатися вам.
У короткостроковій перспективі так, біженцям пропонують виплати (одноразові чи протягом певного часу, залежно від країни). Проте довгостроково вимушені переселенці можуть позитивно вплинути на сукупний ВВП країн, що їх приймають. Наприклад, прибуття українських біженців підвищило ВВП Європи приблизно на 3,6% вже станом на 2023 рік. Вплив неоднорідний на різні країни: західноєвропейські з більшою капітальною інвестиційною спроможністю отримують більше вигоди, тоді як деякі східноєвропейські країни спочатку стикаються з обмеженнями капіталу.
Біженці часто доповнюють місцеву низькокваліфіковану робочу силу, а не конкурують з нею. Багато з них мають високу кваліфікацію або швидко інтегруються в офіційний ринок праці, чим збільшують зайнятість місцевих працівників. Дослідження з країн, що межують із Сирією — Ліван, Туреччина та Йорданія, показують, що приплив ВПО стимулював економічне зростання завдяки збільшенню попиту на місцеві послуги та розширенню робочої сили.
Хвилі біженців у Європі
За минулі 10 років Європа пережила кілька значних хвиль міграції, в основному через війни та збройні конфлікти.
2015–2016 роки — сирійські та афганські біженці
Пік європейської міграційної кризи припав на 2015–2016 роки, коли до Європи прибуло близько 1,3 млн біженців і мігрантів, які в основному втікали від війни та конфліктів у Сирії, Афганістані та деяких інших країнах Близького Сходу. Найбільшу групу становили сирійці, за ними йшли афганці та іракці. Цей приплив був тісно пов’язаний із громадянською війною в Сирії, розширенням ІДІЛ та погіршенням умов у сусідніх країнах, які раніше приймали багатьох ВПО.
Основними пунктами в’їзду були Італія та Греція, також багато біженців шукали притулку в Німеччині, Швеції, Угорщині та Австрії. Німеччина тимчасово відкрила свої кордони для сирійців, що призвело до понад 440 000 заявок про надання притулку лише у 2015 році. Криза призвела до політичної поляризації в Європі, деякі країни закрили кордони та посилили популістські настрої.
2022–2025 роки — українські вимушені переселенці
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році мільйони українців вимушено покинули свої домівки, що призвело до нової великої хвилі прибулих до Європи біженців. Ця міграція відрізняється від 2015 року тим, що країни Європейського Союзу в основному координували свої дії, щоб надати тимчасовий захист — право на проживання та роботу. Українські ВПО відносно швидко інтегрувалися в ринки праці, і їхнє прибуття позитивно вплинуло на європейську економіку в деяких регіонах. Реакція на цю ситуацію — більша солідарність та політична готовність підтримати переміщених осіб, порівняно з попередньою кризою.
Стабільні потоки з Африки та Близького Сходу
Протягом останнього десятиліття Європа також зазнала стабільних, але менших за масштабом міграційних потоків з Африки та Близького Сходу через економічні, соціальні та політичні причини. Ці переїзди часто відбуваються через центральний середземноморський маршрут або сухопутні кордони до південної Європи.
На відміну від пікових кризових періодів, такі потоки постійні та сприяють розвитку ринків праці, демографічним змінам та постійним викликам інтеграції. Європейські країни розробили різноманітні політики для управління цими постійними потоками, збалансували контроль кордонів та процедури надання притулку.
Сирійські та українські біженці — що їх відрізняє
Хвиля сирійських біженців у Німеччині (2015–2016 роки) та хвиля переміщених осіб з України (2022–2025 роки) значно відрізняються в інтеграції на ринку праці та фінансовому впливі.
Хвиля сирійських біженців
Кількість та зайнятість. Станом на 2023 рік, у Німеччині перебувало близько 712 000 сирійських шукачів притулку. Рівень зайнятості серед сирійських ВПО зростав поступово: у 2023 році він становив приблизно 32%, причому спостерігалася значна гендерна нерівність: 73% зайнятих сирійських чоловіків проти лише 29% жінок.
Багато хто працює на кваліфікованих роботах, але часто втрачає навички порівняно з професіями, які мали до втечі. Значна кількість працює в секторах охорони здоров’я, логістики та соціальних послуг.
Фіскальний ефект. Перші роки були пов’язані з високими державними витратами на житло, інтеграцію та соціальні виплати. Сирійським біженцям у Німеччині знадобилося приблизно 10 років, щоб зробити позитивний чистий фіскальний внесок через повільніше входження на ринок праці та соціальні виклики, особливо для жінок.
Згодом їхні внески до соціального страхування та податків стабільно зростали, а також відбувалася інтеграція в професії, що мають значення для системи.
Хвиля переміщених осіб з України
Кількість та зайнятість. Станом на 2025 рік, 4,2 млн українців зареєструвалися для отримання тимчасового захисту в ЄС. Рівень зайнятості або володіння бізнесом серед українців працездатного віку в ЄС становить 64%, причому їхня інтеграція відбувається значно швидше, ніж у сирійців. Польща, Чехія, Естонія та Німеччина повідомляють про високу частку їхньої зайнятості завдяки таким факторам як безвізовий режим та негайне право на роботу через тимчасовий захист ЄС.
Фіскальний ефект. Українці матимуть позитивний фіскальний вплив на країни, що їх приймають, а їхній внесок у ВВП у 2024–2025 роках у деяких країнах вже збільшився до 1,2% на рік (наприклад, у Чехії, Польщі, Естонії). Швидкий доступ до ринку праці та сприятлива демографічна ситуація (вищий рівень освіти, збалансована гендерна структура) сприяли швидшому досягненню позитивного фіскального ефекту, порівняно з сирійською хвилею.
Чому українські біженці інтегруються швидше
Директива про тимчасовий захист та безвіз
Європейський Союз активував Директиву про тимчасовий захист одразу після повномасштабного вторгнення. Завдяки їй українці отримали швидкий доступ до проживання, дозволів на роботу, соціального забезпечення, освіти та охорони здоров’я в усіх державах-членах ЄС. Натомість для сирійських біженців у 2015 році ці процеси були більш тривалими, а права на негайну роботу — обмеженими. Також роль зіграв безвізовий режим: через те, що сирійці його не мали, їм довелося пройти тривалий процес подання заяв про надання притулку в декількох країнах.
Культурні подібності
Українці культурно та географічно ближчі до багатьох країн ЄС, особливо до сусідніх держав: Польщі, Чехії та Німеччини. Це сприяло легшій соціальній інтеграції. Натомість сирійці часто стикалися з мовними, культурними та географічними бар’єрами після прибуття.
Громадська та політична підтримка
Українських біженців більше підтримували, ніж сирійських. Останні зіткнулися з політичним опором, популізмом та негативною реакцією суспільства.
Освіта та гендерний баланс
Українські біженці мають вищий середній рівень освіти, порівняно з сирійцями. Плюс сирійські жінки значно рідше працевлаштовуються, ніж українські.
Економічні умови
Європейські економіки в цілому відновлювалися або були міцними в 2022–2025 роках і мали кращі можливості для швидкого працевлаштування біженців. Тоді як у 2015–2016 роках умови на ринку праці в багатьох країнах були суворішими.
Скільки коштує утримувати українських біженців
Витрати на прихисток біженців покривають житло, освіту та охорону здоров’я, вони спочатку є високими, але змінюються протягом 2-3 років, коли вимушені переселенці інтегруються і починають робити економічний внесок. Візьмімо за приклад Німеччину, Польщу та Чехію, адже понад 50% українських ВПО у Європі перебувають у цих країнах.
Початкові витрати на прихисток біженців
Загальні витрати Польщі на українських біженців на початок 2025 року становлять приблизно в 29,3 млрд євро. Зокрема це витрати на житло, соціальну підтримку, освіту, охорону здоров’я тощо. У 2022 році кожен українець міг претендувати на виплату 300 злотих (приблизно 70 євро), її скасували у липні того ж року.
Німеччина понесла найвищі витрати із цих трьох країн, пов’язані з біженцями, вони становлять близько 35,4 млрд євро з 2022 року до кінця 2024 року. Це охоплює витрати на житло, освіту, охорону здоров’я та соціальне забезпечення українських ВПО.
У 2022-му українські біженці з активами менше ніж 200 євро мали право на допомогу з безробіття — 367 євро на місяць, а також на безоплатне житло, охорону здоров’я та освіту, згодом виплати підняли до 563 євро. Однак у 2025 році уряд зменшив допомогу на 30%.
Хоча витрати Чехії на підтримку українських ВПО є скромнішими, ніж у Польщі та Німеччині, вони перевищують 1 млрд євро, зокрема це фінансування житла, соціальних послуг, освіти та охорони здоров’я. Співфінансування ЄС допомогло компенсувати частину цих витрат. З 2022 року українські біженці можуть отримати у Чехії одноразову допомогу у 200 євро.
Як змінюються витрати та баланс через 2–3 роки після прибуття
У Німеччині початкові значні витрати на житло та соціальні пільги поступово зменшуються, оскільки біженці знаходять роботу і, як правило, переїжджають у приватне житло. Протягом 2–3 років рівень зайнятості значно зростає, що покращує фінансовий внесок біженців. Початкові витрати все більше компенсуються податками та соціальними виплатами, коли ВПО виходять на ринок праці. Зараз у Німеччині 272 000 працевлаштованих українців, а також їм належить 10% від усіх безготівкових розрахунків в країні.
У Польщі та Чехії після перших 1-2 років спостерігалося збільшення участі біженців у ринку праці, і до третього року вони сплачували сплачували податки у більшому обсязі, ніж отримували соціальної допомоги. Ринок праці Чехії зріс на понад 2% завдяки українським ВПО, що допомогло збалансувати початкові витрати на інтеграцію.
Популізм замінює факти
Про біженців та мігрантів загалом у багатьох країнах говорять не лише з погляду фінансів. Деякі політичні партії, часто саме європейських країн, називають їх загрозою ідентичності, культури, безпеки. Міграцію іноді називають вторгненням або потоком, а це підігріває страх у корінних жителів країн.
Популістська риторика часто пов’язує міграцію з такими соціальними проблемами як безробіття, злочинність, нестача житла та тероризм, хоча ці зв’язки часто не підтверджуються фактами. І це лише посилює дискримінацію та соціальні розбіжності.
Узагальнення на кшталт «наші податки йдуть чужим» або «вони забирають робочі місця» затуляють реальну картину впливу біженців на економіку. І навіть якщо не говорити про гуманність, згадайте історії українців, які втратили все вдома та відкривають бізнес у Європі, створюють робочі місця та докладають значний економічний внесок у країни, які їх приймають. Це явно не має нічого спільного з хаосом та утриманням чужим коштом.
Більше про це
20 років збирати на житло. Чому в Україні так складно купити квартиру
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
