Навіщо виходити на біржу: експлейнер про загрози IPO і тих, хто їх не побоявся

Уявіть, що ви — співвласник німецької автокомпанії Porsche, українського «Київстар» або ж (раптом!) японського метрополітену. Круто, правда? Так-от, це і є IPO. Коли компанія відкриває свої двері для всіх (а не лише бізнесменів), і дозволяє купити частинку її успіху, цінні папери. Грубо кажучи, афтепаті, на яке запросили не лише обраних. 

У пошуках бустера для зростання й визнання компанії йдуть на цей крок, але що це насправді означає для них? У матеріалі розповідаємо, навіщо виходити на біржу, наслідки такого рішення і як із цим в Україні. Та окреслимо мініплан для тих, хто таки наважиться. 

Бенефіти й ризики

Якщо ж не прикрашати і не спрощувати, то IPO, або ж Initial Public Offering, — це первинне розміщення акцій компанії на біржі (майданчику для торгівлі фінансовими активами). Тобто зріла компанія виходить на біржу та її акції (а отже і певне право власності на частку) отримує кожен, хто може дозволити купівлю цих цінних паперів. Купуєш акції = стаєш одним зі співвласників. Водночас для компанії продаж акцій — це спосіб отримати гроші для розвитку.

Оскільки ця гра — не в одні ворота, то логічно, що плюси й мінуси є для обох сторін такої співпраці. Почнімо з інвесторів. Для них IPO — це передусім можливість заробити. Акції успішних компаній дорожчають і згодом їх можна продати. Інвестори можуть розраховувати й на частину прибутку компанії — дивіденди. Не забуваймо й про інвесторів, які вкладалися до IPO та засновників компанії. Вони отримують можливість продати свою частку — тобто провести екзит і заробити на цьому. Так само у деяких співробітників можуть бути частки компанії як нагорода за їхній вклад в розвиток бізнесу. Вони теж мають гарний шанс продати їх та заробити.

Але є й ризики: вартість акцій може впасти. Головне завдання IPO — не просто вивести компанію на біржу, а переконати потенційних інвесторів, що її акції варті уваги, а саме купівлі. Тобто, як завжди, в інвестиціях ви продаєте не вартість компанії станом на зараз, а перспективу, що вони будуть рости в майбутньому (в ідеалі у недалекому). Втім, від падіння акцій на старті публічного продажу не застрахований ніхто. Згадаймо хоча б Facebook, який вийшли на біржу у 2012 році. Спочатку продавали свої акції по $39, а вже через декілька місяців ціна впала майже вдвічі — до $19. Врешті, наступного року ситуація змінилася і ті, хто не злякався, могли заробити.

Які ж бенефіти від IPO для компаній? Тут, як не дивно, на першому місці теж гроші. Замість того, щоб брати кредит, компанія продає акції і залучає кошти інвесторів. Для розширення, оплати праці, оснащення, погашення боргів тощо. Так, у 2015 автокомпанія Ferrari NV вийшла на IPO, залучивши $893 млн. Завдяки цьому, як пояснював власник Fiat Chrysler Automobiles (мажоритарного акціонеру Ferrari), акумулювали гроші на розвиток брендів Alfa Romeo, Maserati і Jeep. 

Також бізнес може використати свої акції для купівлі інших компаній (розраховуватися ними або залишати під заставу). Компанія стає більш відомою і впізнаваною, тож бонусом отримує довіру серед вкладників. А як інакше, коли ти регулярно звітуєш про свою діяльність? Ось і один із мінусів виходу на біржу — звітність стає набагато серйознішою. Потрібно регулярно доповідати перед інвесторами, показувати всі свої фінансові показники, інфу про скликання зборів, структуру управління.

Серед неприємного і сама підготовка до IPO. Треба витратити купу грошей на оформлення документів, роботу юристів тощо. І все це без жодних гарантій, бо ж не факт, що витрати окупляться. Є ризик, що ціна акцій критично впаде і доведеться оголошувати про банкрутство. 

Репутаційний тест-драйв 

Загалом, будь-який провал компанії стає очевидним, тож вихід на біржу — ще той лакмус для іміджу. Як доказ — досвід однієї із найбільших мереж коворкінгів у світ WeWork. Компанія, яку оцінювали в $47 млрд, хотіла провести IPO, але щось пішло не так. Документи, які вони подали до Комісії з цінних паперів і бірж США, свідчили про чималі збитки. Дохід WeWork за першу половину 2019-го був $1,54 млрд, тоді як збитки — $904 млн. Виникли питання і щодо звітності, і щодо управління засновника стартапу Адама Неймана. IPO відклали, а репутація явно похитнулася. У 2021-ому вдалося вийти на біржу, але не з кризи (спойлер: все завершилось банкрутством). 

Навіть більше те, що компанія стає публічною впливатиме на неї прямо та опосередковано в подальшому майбутньому. Зокрема, падіння фінансових показників, будь-які скандали (згадайте твіти Ілона Маска, помилкові управлінські рішення (як було з Chegg) — все це призведе до падіння вартості акцій. До того ж з певною ймовірністю можна стати жертвою спекуляцій хедж-фондів, користувачів Reddit (підняли акції GameStop на 360% у 2021-му) чи корпоративних рейдерів (почитайте у вільний час про Карла Айкана). А ще звітувати перед державними агенціями. Тобто готуватися до ретельної регуляції. 

Та попри всі можливі наслідки чимало відомих компаній виходили і виходять на біржу. І якщо ви таки уявили себе співвласником Porshe, як ми радили, то не дарма. Бо ж цей німецький автоконцерн у 2022 році, після виходу на IPO, став найдорожчим автовиробником Європи. Ринкова оцінка бренду спорткарів становила 85 млрд євро. Успішною історією може похизуватися і німецька біотехнологічна компанія CureVac — відомий розробник вакцини проти ковіду. У серпні 2020 вони вийшли на IPO, і у перший же день торгів вартість акції зросла аж на +249,38%. 

Uber, Alibaba, Spotify, Zoom, Pinterest, Slack. Це далеко не весь список компаній, яких об’єднує не тільки популярність серед користувачів, а й успішні IPO. І якщо із закордонними кейсами ми трішки розібралися, то яка ситуація у нас?

Вийти в люди: український досвід IPO 

Вихід українських компаній на міжнародні біржі гальмують кілька факторів: це дорого, довго і складно. Компаніям доведеться розкривати свої фінансові показники та власників (а дехто цього дуже боїться). Не варто забувати й про обмеження в законодавстві (номінація акцій лише у національній валюті, отримання дозволу на лістинг).

Утім, якщо компанія має принаймні три роки звітності за міжнародними стандартами, незалежних директорів з хорошою репутацією і готова витратити декілька євро на роботу юристів, аудиторів та банкірів, то велкам на IPO. 

Фондовий ринок України слабо розвинений, тож українські компанії радше нададуть перевагу Лондонській чи Варшавській біржі. Ці майданчики із багаторічною репутацією викликають більше довіри у міжнародних інвесторів. Так, згідно зі звітом від аудиторів Price Waterhouse Coopers, 28 українських компаній з 2005-го до 2013-го вперше розмістили свої акції на міжнародних біржах. Найчастіше обирали Варшавську (13 компаній) та різні відділення Лондонської (13 компаній). Важливо, що жоден з цих випусків акцій не був прямим, тобто компанії не реєструвалися як українські. Вони виходили на IPO через компанії, зареєстровані в інших країнах: Кіпр (6 компаній), Люксембург (6), Великобританія (5), Нідерланди (4), острів Мен (3), Канада (1) та Нормандські острови (1).

Ukrproduct Group — перша українська компанія, яка вийшла на IPO. Сталося це у лютому 2005-го. Вона залучила $11 млн, розмістивши 27,2% акцій компанії на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі. IPO-бум українських компаній припав на 2007. Тоді продати свої акції вирішили Landkom, KDD Group, Ferrexpo, Кернел, DUP& D, Nostra Terra, Aisi Realty Public. А у травні 2008-го наважилася і МХП, залучивши $322,5 млн на Лондонській фондовій біржі.

Після фінансової кризи в 2009-му компанії не поспішали виходити на біржу. Роком відродження став 2013-й, коли на продаж розмістили акції Arricano та Cereal Planet. Перша у ході IPO на Лондонській фондовій біржі залучила $24 млн. Cereal Planet дебютував ж на альтернативному майданчику Варшавської фондової біржі NewConnect. Залучені кошти ($154 млн) пішли на розширення й модернізацію виробництва (збільшили виробничі потужності з переробки зерна до 5000 тонн/місяць). 

Знову в грі?

Початок війни в Україні вдарив по українському бізнесу. Активи втратили вартість, і мало хто хотів ризикувати, виходячи на біржу. Та, схоже, зараз достатньо нових сміливців, які готові заявити про себе, але чекають слушного часу. 

Про інтерес до IPO вже повідомляли Megogo, MacPaw та Ajax. Утім, як розповідав в інтерв’ю для Vector засновник Ajax Systems Олександр Конотопський, планують виходити на біржу не раніше, як опісля 2025: «Ми технічно готові до IPO. “Натиснемо кнопку”, коли буде хороший ринок та кон’юнктура. І, звичайно, коли це нам буде потрібно. Зараз об’єктивно і ринок поганий, і нам не вистачає ресурсів, щоб реалізовувати всі плани». 

Торік подейкували що варіант розміщення акцій розглядає і перший єдиноріг з українським корінням Grammarly, адже призначили нових топменеджерів із досвідом виведення компаній на біржу. На кінець 2026 бути готовим до IPO планує і Headway Inc. 

За місце під сонцем хочуть поборотися не лише приватні бізнеси. Протягом наступних двох років на ринку планують розмістити акції і державні компанії, такі як «Укрпошта» та «Укрзалізниця». 

Тим часом «Київстар» не гає часу: вийшов на біржу Nasdaq під тікером KYIV. Це історія непрямого IPO (SPAC, про який поговоримо пізніше). Так, у січні глобальний цифровий оператор Veon Ltd., якій належить найбільший мобільний оператор України, підписав протокол про наміри співпрацювати з американською інвесткомпанією Cohen Circle. Компанії спланували обʼєднатися заради опосередкованого розміщення акцій Київстару на американській фондовій біржі Nasdaq. 

Відтак, «Київстар» став однією з перших українських компаній, акції якої торгуються на американській фондовій біржі. Це відкриває двері для міжнародних інвесторів, які зможуть напряму вкладати гроші в компанію та в загальне відновлення української економіки.

Ну і, як зазначали телеком-експерти, вихід «Київстару» на Nasdaq — круто не лише для мобільного оператора. Зараз іноземці дивляться на українські активи з побоюванням, але Nasdaq як гарант надійності. Тож, це позитивний сигнал для інвесторів, що світ вірить в Україну. 

На низькому старті

Тож, як ви вже зрозуміли, одного бажання недостатньо, щоб вийти на IPO. Хоча б тому, що організаційні нюанси займуть декілька років. Щоб описати тонкощі підготовки до біржі, потрібен ще один лонгрід (без перебільшень). Тож тут зібрали лиш короткий маст хев:

• постійний дохід та прогнозовані фінанси на найближчі квартали й роки. Мінімальний дохід компанії для зльоту на біржу у 2025 році оцінюють від $500-700 млн. Звісно, ніхто не заборонить вийти на ринок і з доходом у $100 млн, але шанси на успіх явно менші;
• низький рівень заборгованості або її відсутність, чи чіткий роад-мап щодо її подолання, щоб запевнити вкладників у вашій надійності;
• готовність до суттєвих змін, особливо щодо формування ради директорів, де окрім засновників та гендиректора мають бути присутні і незалежні члени. Ще один реверанс перед інвесторами, щоб вони були певні в прозорому управлінні;
• пошук інвестиційних компаній — андеррайтерів. Вони як посередники займаються виведенням компаній на біржу: готують документацію, конектяться з регуляторами та проводять рекламну кампанію для залучення інвесторів. Компанія може залучити одного або кількох таких партнерів. Наймання андеррайтера — суттєва витрата, оскільки часто вони стягують від 4% до 7% доходів від IPO як комісію за свої послуги;
• аудит, що відповідає стандартам PCAOB. Знадобляться фінансові звіти за останні 2-3 роки. Потрібно пильно звіряти баланси, стежити за великими транзакціями тощо. 

Впоравшись із цим (і купою інших не менш важливих процесів), компанія подає документи до відповідних регуляторних органів та фондових бірж, де їх вивчають. Андеррайтери ж оцінюють бізнес і визначають ціну, за якою можна продавати акції. Якщо заявку схвалюють, то компанія отримує зелене світло на продаж акцій. Врешті компанія і банки домовляються про остаточну ціну акцій і підписують договір, який регулює торгівлю. Ось так просто (жарт!).

Не IPO єдиним

Традиційне IPO — тривалий і дорогий процес, але саме він забезпечує максимальну довіру до компанії. Хоча є й інші манівці до біржі. 

Наприклад, прямий лістинг, коли компанія просто виставляє свої акції на продаж на біржі без залучення посередників, таких як інвестиційні банки. Це дозволяє заощадити гроші на комісіях, але й несе більше ризиків. Водночас компанія не залучає нові кошти, а лише дозволяє чинним акціонерам продати свої акції на відкритому ринку.

Ну і, звісно, SPAC, про який ми вже згадували. У цьому випадку приватна компанія зливається з уже наявною публічною компанією (Special Purpose Acquisition Company), створеною спеціально для придбання інших компаній. На відміну від класичного IPO — менше перевірок і тяганини з документами. Утім тут не обійтись без роуд-шоу — треба запевнити інвесторів, що нам можна довіряти і ми перспективні. Саме цим і займається зараз «Київстар». Купує Uklon і Tabletki.ua. Домовився зі Starlink про запуск супутникового зв’язку Direct to Cell в Україні. А це достатньо привабливі «гачки» для інвесторів перед виходом на Nasdaq.

Вибір спака й умови злиття теж не менш важливі. Та сподіваємося, що у випадку «Київстару» все буде гаразд, бо ж Veon для виходу на біржу обрав собі в партнери Cohen Circle, засновники якої мають великий досвід у створенні SPAC. Утім, все покаже час.