Нетворкінг під сиренами, гендерний дисбаланс та інсайди. Наші враження від IT-Arena

З 30 вересня по 1 жовтня у Львові відбулася, мабуть, головна технологічна офлайн-подія 2022 року в Україні — міжнародна конференція IT-Arena. Цього року вона проходила під гаслом «Ukraine 3.0: Brave. Resilient. Digital» (Україна 3.0. Смілива. Стійка. Цифрова). Як і кожен рік, івент складався з двох частин — офіційної та неофіційної. 

До першої входили: конкурс стартапів і панелі та виступи галузевих експертів та топменеджерів. Серед них — CEO Baykar Халук Байрактар, голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут, cпівзасновник SoftServe Тарас Кицмей, волонтер Сергій Притула, CEO Draganfly Кемерон Челл, співзасновник Intellias Віталій Садлер, заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков та інші. Неофіційною частиною є нетворкінг у всіх його різновидах — від вечірки-відкриття до спільних обідів та зустрічей.

Ми вже писали про результати конкурсу стартапів. У цьому тексті поділимось нашими тейками про цьогорічну конференцію загалом.

Це була моя перша IT Arena. Судячи з попередніх років, очікувалося найбільше IT-зібрання в Україні — стартапи, нетворк, інсайди та спілкування. Усе так.

Що мене вразило найбільше

• Гендерний дисбаланс. Зрозуміло, є певні історичні передумови, на які наклалися війна і те, що чимало з не дуже чисельно представлених жінок в індустрії поїхало. Однак це спродукувало цінний і важливий діалог в кулуарах конференції про те, що можемо зробити, аби підвищити залученість жінок в індустрію, збільшити репрезентативність та прокачати жіноче лідерство. Обговорювали й думали над подальшими кроками з неймовірними жінками — girl’s power.
• Життя, енергія та запал, які вирують, попри навколишній недружній контекст. Саме в ті дні усі готувались до ядерного удару, жартували, що на київську Щекавицю не встигнуть, однак планували влаштувати свою (це був мій план особисто),  «мракобєсіє» сусідів і їхні виступи. Але у залі, у коридорах Львівської національної опери, на івенті, люди ковтали слова, поспішаючи домовитись про співпрацю, розповісти про свій проєкт, про здобуте й про майбутнє. Вау. Мабуть, це і означає бути українцем. А такі події — концентроване нагадування, що ми — незламна нація, яка планує проєкти, прораховує і виділяє бюджети, визначає дедлайни попри війну_чуму_що_там_ще. Тримає економічний фронт і невпинно донатить на армію.
• Слабка підготовка до пітчів. Навіть серед фіналістів були ті, хто «забув додати цей слайд», намалював незрозумілі цифри чи не міг пояснити, на що потрібні гроші, для яких власне вони й пітчили. Розумію, що коментувати з залу — це не виступати англійською перед досвідченим журі зі сцени. Однак такі речі й справді вирішує підготовка, це був не експромт (сподіваюсь). Тому в стартапів є зони росту й чимало уроків для учасників майбутніх років.

Трохи про головні відкриття

• Інсайди з ринку. Чимало з них поки off the records. Однак такий івент — можливість дізнатися чимало речей до того, як вони підуть в ефір. Підготуватися, зрозуміти, які зрушення відбуваються, тенденції.
• Розмірковування про «продуктові компанії». Кого саме вважати українською продуктовою компанією, що з ними зараз, зважаючи на переорієнтування на «західні ринки», і що буде з ринками (трудовим, продуктовим, економічним) далі.
• Знайомства та спілкування. З людьми, з ким багато років «дружимо» в соцмережах, і ось вперше поговорили. З тими, з ким не бачились ще з «до повномасштабного» життя. Як завжди, джерело натхнення, знань, відкриттів. Не хочеться йти в банальності, але можливість подумати з іншою людиною — потужний буст для особистого розвитку та розвитку вашої компанії. На івенті була велика концентрація розумників.

Що можна рекомендувати тим, хто збирається на IT-Arena

Домовлятися про зустрічі завчасно. Стратегія «діяти за ситуацією» теж може бути виправданою. Інколи можеш стати заручником домовленостей: часу обмаль, нові круті знайомства, які хочеш поглибити, але вже ж домовився з кимось. Однак радила б завчасно дізнатись у соцмережех, спільнотах, хто збирається відвідати подію, і домовитись про невеличкі зустрічі «на каву», аби гарантовано отримати користь і змістовно провести час.

Просити знайомих зробити інтро з тими, кого вони знають і вважають цікавими тут. Особисто мала кейс, коли, побачившись із колегою, попросила представити мене тим, кого він вважає цікавим. І це вже були проактивні дії: зв’язатись з цими людьми, перетнутись на локації і представитись. У цих нових людей просити те ж саме. А далі — геометрична прогресія якісного та цікавого (здебільшого) нетворку.

Продумати власний пітчинг. Коротку пітч-промову на 3-4 речення — хто ви, що робите, про компанію. Так ви зрозумієте, які акценти в комунікації зі світом хочете зробити. Наприклад, я завжди говорю про місію Vector — робити бізнес попкультурою, наші продукти та амбіцію популяризувати підприємництво через сучасні контент-тренди. Також у мене у нотатках заготовлені посилання на сайт та соцмережі, які надсилаю зацікавленим людям.

Вести нотатки (продумати фреймворк). За два дні я познайомилась з десятками людей, почула про сотні цікавих людей, проєктів й ініціатив. Додавала й додавалась у друзі у Facebook — не пам’ятаю, скільки разів. Тому кожного разу скрінила нову заявку в друзі, аби зрозуміти, що це нове знайомство з IT-Arena. Пізніше зафоловити або просто запам’ятати людину у френд-листі. 

Також я згрупувала інформацію так: 

• «Люди» — ім’я, компанія, посилання на соцмережі та основі тейки з розмови.
• «Почитай про» — тут збирала рекомендації щодо мислителів, блогерів, концепцій.
• «Цікаві проєкти» —  стартапи й компанії, за чиєю діяльністю хочу слідкувати. Потенційні герої для статей.
• «Цікаві думки» — з озвученого зі сцени або у розмовах. 
• «Потенційні клієнти» — для нашого продукту, аби передати відділу продажів потенційно зацікавлених людей, яким може бути корисний наш продукт.

Кожного року в мене запитують, чи робимо ми репортаж з IT-Arena. А моя відповідь залишається незмінною — ні, але точно будуть тексти. Чому? Бо вважаю, що жоден репортаж не передає вайбу конференції. Можна розповісти, що говорили спікери, назвати переможців, зібрати кілька залаштункових інсайдів. Проте все одно матеріал виглядатиме, як переказ футбольного матчу, — ніби і рахунок знаєш, але на стадіоні було б захопливіше.

Ми редакційно їдемо на IT-Arena з конкретними завданнями. У мене як шеф-редактора — це перегляд змагання стартапів, знайомство з учасниками, укладення домовленостей про інтерв’ю, розширення нетворкінгу тощо. 

Якщо ж говорити про цьогорічні враження, то надзвичайно порадувало, що конференція взагалі відбулась в офлайні. Мабуть, якби мені про це розповіли в квітні чи навіть в червні, то я б сильно здивувався. Звичайно, такою можливістю ми завдячуємо ЗСУ. 

Попри мирний Львів та звичний вайб, атмосфера війни, зрозуміло, відчувалася. І справа не в кількох повітряних тривогах.

Теми панелей так чи інакше стосувалися теми війни. Серед них і спільна панель Чмута, Притули та Байрактара про феномен волонтерства, і «Майбутнє БПЛА-технологій» та «Кібертактика агресора у війни проти України: інсайти». Зрештою було б дивно почути щось інше в країні, яка веде оборонну війну. 

Також самі гості та учасники торкались цієї теми. Інакше й не могло бути. Тут і радість побачити людей, з якими не перетиналися з початку вторгнення, і можливість почути чи долучитися до зусиль, які направлені на допомогу постраждалим або здатні прискорити нашу перемогу. 

Саме тому видається дуже важливим, що конференція пройшла саме в офлайні. Це дозволило учасникам «звірити годинники» та відчути пульс нашої індустрії. Ну і, звичайно, ми навіть не уявляємо, скільки домовленостей, нових проєктів та партнерств приніс нетворкінг — безумовно ключова складова івенту. 

Моя увага на IT-Arena була особливо прикута до змагання стартапів. Про свої враження я вже написав в окремому тексті. Тут підкреслю лише те, що дуже тішить поява нових проєктів у такий складний час. Кожен засновник, який зараз починає новий бізнес, заслуговує поваги та підтримки. 

Підсумовуючи: попри все, IT-Arena відбулася та цілком вдалася. Людям, які збираються її відвідати наступного року (серед них і я), можу рекомендувати:

• Чітко прописувати плани. За шумом івенту можна захопитися та забути, навіщо насправді приїхали. Золоте правило поїздки на будь-яку конференцію — чіткі цілі та план, як збираєтеся їх досягти.
• Завчасно домовлятися про зустрічі. Тут трохи повторю думку колеги. Проте це дійсно важливо. Охопити всіх потрібних людей та нікого не пропустити — за складне завдання. Тому краще запланувати та провести необхідні зустрічі, а далі вже діяти за обставинами.
• Розподіляти завдання. Якщо їдете не самі, то бажано розділити з колегами напрями роботи. Це дозволить отримати більше користі — від зустрічей з різними людьми до інсайдів.
• Вірити в ЗСУ та в те, що на наступній конференції ми вже обговорюватимемо розвиток та відбудову повоєнної України після нашої перемоги.