Мило з ванної, гроші Безоса і груди в кожній рекламі: як Сідні Свіні перетворила своє тіло на статок у $40 млн
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Вчора, 1 січня, в український прокат вийшла «Служниця» — еротичний психологічний трилер за бестселером Фріди Макфадден. Сідні Свіні, окрім головної ролі, виступила виконавчою продюсеркою стрічки. В інтерв’ю вона регулярно скаржиться, що Голлівуд зводить її до тіла, а не таланту. А потім продає мило з ванної, знімається в рекламі із написом «пружний та ніжний» та виходить на червону доріжку у «голій сукні».
Її груди додали American Eagle $400 млн за добу, а фонд Безоса інвестує в ліфчики by Sweeney, яких ще не існує. Акторка з «Ейфорії» створила прибутковий образ навколо власного тіла — і робить це настільки щиро, що незрозуміло, хто кого експлуатує: бренди її, чи вона їх.
Журналістка Vector Дарія Прудіус кріпить на стіну постер Go Sedney go! You’re doing amazing sweetie і розбирається, як 28-річна акторка заробила $30-$40 млн на своїх грудях та акторському таланті, чому скандали лише збільшують кількість нулів і де межа між брендом і самооб’єктивацією.
Хто така Сідні Свіні
1 січня 2026 року в український прокат вийшла «Служниця» — еротичний психологічний трилер за бестселером Фріди Макфадден. Критики назвали «Служницю» поверненням до еротичних трилерів 90-х — жанру, де жіноче тіло завжди було головним рушієм сюжету.
Якщо іншу головну акторку Аманду Сейфрід хвалили за «оперну» гру, то щодо Свіні думки розділилися: одні рецензенти писали, що вона «нарешті прокинулася» в останній третині фільму, інші — що її затьмарила партнерка.
Втім, касі байдуже на рецензії. За перший тиждень американського прокату стрічка зібрала $28 млн при бюджеті $35 млн — рідкісний випадок, коли проєкт зі Свіні не виглядає фінансовим фейлом. Особливо на тлі її чотирьох попередніх релізів («Королева рингу», «Едем», «Американа», «Материнська любов»), які провалилися один за одним.
Вже звична траєкторія акторки: критики щоразу сумніваються в її акторському діапазоні, а бокс-офіс щоразу вперто сперечається. І саме тому її історія цікавіша за чергову розмову про талант. Сідні Свіні — не про талант, а про систему, яку вона команда вибудувала навколо неї.
Вона почала зніматися з 13-річного віку: епізоди в «Анатомія Грей», «Мислити як злочинець», «Герої». Типовий голлівудський конвеєр із тисячами таких самих дівчат, більшість із яких назавжди зникає у титрах масовки. Однак Свіні — не більшість.
У 2019-му вийшла «Ейфорія». Її Кессі Говард стала одним із ключових облич серіалу — на рівні із Зендеєю. Далі — «Білий лотос», дві номінації на «Еммі», згадка в титрах у Тарантіно. До 25 років Свіні вже зараховували до найперспективніших акторок.
Міф про бідну провінціалку
З 2022 року команда Свіні активно експлуатує наратив про дівчину з провінції, яка пробилася на червоні хідники з нічого. Так, інтерв’ю The Hollywood Reporter стало показовим для її подальшого публічного іміджу. Акторка «Ейфорії» з двома номінаціями на «Еммі» зізналася, що не може дозволити собі місяці без роботи: «Якби я хотіла взяти шестимісячну перерву, у мене не було б доходу, щоб покрити це. У мене немає нікого, хто би підтримував, до кого я могла би звернутися, щоб оплатити рахунки чи покликати на допомогу…».
«Напевно, зарплати HBO дозволяють спосіб життя, захищений від зростання цін на бензин?», — риторично уточнила старша редакторка видання. На момент інтерв’ю Свіні заробляла по $44 000 за епізод другого сезону — близько $350 000 за 8 серій (за перший сезон отримала $250 000 за ті ж 8 серій).
На це акторка зауважила: «Вони не платять акторам як раніше, а зі стримерами ви більше не отримуєте залишків». Зі свого гонорару Свіні віддавала 10% агентам, 5% — адвокату, 3% — бізнес-менеджеру, плюс щомісячно виплачувала зарплатню публіцисту, яка нібито перевищує її іпотеку. А щоб залишатися актуальною, треба інвестувати: преса, стилісти, мейкапи, подорожі, які студія не завжди покриває.
«Якби я просто грала, то не змогла б дозволити життя в Лос-Анджелесі. Я погоджуюся на угоди з брендами, бо мушу».
До переїзду в Лос-Анджелес сім’я акторки жила на кордоні штатів Вашингтон та Айдахо, у будинку біля озера, який належав родині п’ять поколінь. Мати — кримінальна адвокатка, яка сама здобула освіту, працюючи на п’яти роботах. Батько — у сфері гостинності. Сідні відвідувала приватну школу Saint George’s у Спокані, частково за фінансової допомоги. Це не злидні — це нижчий середній клас з освіченими батьками та стабільним життям.
Усе змінилося, коли в 11 років Сідні побачила оголошення про кастинг до незалежного фільму. Батьки поставилися скептично, тож вона підготувала презентацію — п’ятирічний бізнес-план власної кар’єри.
Батьки погодилися. Спочатку возили її на кастинги до Сіетла і Портленда. Коли їй виповнилося 13, родина продала все й переїхала до Лос-Анджелеса. Мати залишила юридичну практику, а батько невдовзі втратив роботу. Деякий час вони вчотирьох жили в одному номері мотелю: мати з Сідні на ліжку, батько з братом на дивані.
Коли їй було 16, батьки подали на банкрутство, того ж року розлучилися. Свіні досі каже, що звинувачувала себе: її мрія стала каталізатором краху сім’ї.
Є деталь, яка пояснює, чому вона так агресивно монетизує кожну можливість. Як дитяча акторка Свіні мала Coogan-рахунок — спеціальний траст, куди відкладається частина гонорарів неповнолітніх. Вона вірила, що до 18-ти там накопичиться достатньо, щоб викупити батьківський будинок і возз’єднати родину. Коли ж отримала доступ — там було лише кілька сотень доларів.
Екранний дохід Сідні Свіні
У 2020 році у віці 22 років Свіні заснувала продакшн-компанію Fifty-Fifty Films, яка дозволила молодій акторці ініціювати проєкти, а не лише чекати на пропозиції. Так, вона могла купувати права на сценарії та книги, наймати режисерів та грати головні ролі у власних фільмах.
Горор «Проклята діва» (2024) — яскравий приклад. Свіні вперше прослухалася на цей сценарій ще підліткою, роками намагалася зрушити проєкт із місця, тож зрештою викупила права й запросила режисера Майкла Моана («Поліція Маямі», 2006, «Феррарі», 2023). Як акторка вона отримала $250 000 — мінімальну ставку, щоб вкластися у бюджет $9 млн. Але як продюсерка (частка фільму та прибуток із прокату й продажу прав) заробила значно більше. Таку ж схему використала для екранізації біографії боксерки Крісті Мартін («Королева рингу», 2025).
Паралельно Свіні розвиває комерційні проєкти, але вже за іншою логікою. Наприклад, за роль у провальній «Мадам Павутина» отримала $750 000 — скромно для фільму з бюджетом $80 млн. Однак участь у ризикованому проєкті увійшла до ширшого контракту з Sony Pictures:
«Для мене фільм був фундаментом — саме він дозволив вибудувати стосунки з Sony. Усе в моїй кар’єрі я роблю не лише заради конкретної історії, а як стратегічне бізнес-рішення. Завдяки тому фільму я змогла продати “Люблю тебе ненавидіти”, і отримати “Барбареллу”», — розповіла Свіні в інтерв’ю GQ.
У ромкомі «Люблю тебе ненавидіти» (2023) Свіні була зіркою і виконавчою продюсеркою — фільм зібрав понад $220 млн. Як акторка вона отримала $2 млн, як продюсерка — ще $250 000 плюс частку від прибутку. За оцінками Variety та The Hollywood Reporter, бонуси могли подвоїти або й потроїти фінальний заробіток.
Вже за два роки її екранний дохід виріс до $7,5 млн за «Служницю» — один із найбільших гонорарів для акторки gen z. Загальні статки Сідні Свіні оцінюють у $30–40 млн.
Окремо згадаємо про колекцію помешкань на майже $23 млн:
- 2021 рік — будинок у стилі Тюдорів у Лос-Анджелесі за $3 млн;
- 2022 рік — особняк у Бель-Ейр (район Лос-Анджелеса) за $6,2 млн;
- 2024 рік — маєток на березі океану у Флорида-Кіс за $13,5 млн.
Загалом пул нерухомості виріс учетверо за кілька років.
Портфель брендів акторки
Свіні рекламує одночасно Miu Miu і American Eagle, Armani Beauty і Baskin-Robbins, корейську косметику Laneige і чоловіче мило Dr. Squatch. Цікаво, що більшість селебріті обирає або люкс, або масмаркет, щоб не розмивати імідж. Вона працює з усіма.
З Dr. Squatch монетизувала мем
У 2024 році бренд чоловічої косметики зняв її в образі «джина з ванни» — сексуалізованої феї, яка виконує бажання щодо гелю для душу. Реклама породила хвилю жартів про «воду з її ванни». Бренд вирішив не ігнорувати хайп, а монетизувати його.
У 2025 році Dr. Squatch випустив лімітовану серію мила Sydney’s Bathwater Bliss («Блаженство ванни Сідні») — нібито зі справжньою водою з її ванни. Шматки мила по $8 із сертифікатом автентичності розійшлися за секунди, а на ресейлі перепродавалися за сотні доларів.
Ідею нібито запропонувала сама Свіні: «Чому? Бо ви не перестаєте запитувати. І Сідні сказала let`s do it».
5000 штук по $8 — це всього $40 000, що насправді копійки для бренду з оборотом у понад $400 млн. Справжня мета була в тому, щоб отримати шанс купити мило, люди обов’язково мали реєструватися в розіграші. Результат — 973 000 мейлів. У маркетингу залучення одного «живого» ліда коштує $2–3. Тобто кампанія згенерувала орієнтовно $2–3 млн чистої маркетингової вартості у вигляді бази потенційних клієнтів.
Таймлайн виходу теж невипадковий — кампанію запустили за кілька тижнів до того, як Unilever анонсував придбання Dr. Squatch за $1,5–2 млрд. У пресрелізі гігант прямо вказав на «вірусний маркетинг» як причину угоди. Свіні фактично «упакувала» бренд для продажу корпорації.
Звісно, таку сексуалізовану кампанію критикували. На що Свіні відповіла, покликаючись на фільм «Солтберн», де головний герой п’є воду з ванни після персонажа Джейкоба Елорді: «Цікаво, що критикували переважно дівчата. При цьому вони ж були в захваті від свічки з водою Джейкоба Елорді».
Скандал з American Eagle приніс $400 млн
Улітку 2025 року мережа запустила найбільшу в своїй історії джинсову кампанію зі Свіні. Слоган: Sydney Sweeney Has Great Jeans. У відео вона проговорює псевдонауковий текст про гени — що вони передаються від батьків і визначають колір волосся, характер, колір очей — і закінчує: My jeans are blue. Гра слів genes/jeans, поки камера красиво показує тіло блакитноокої білявки в «американському стилі».
Критики побачили більше, ніж каламбур. Акцент на «чудових генах» білої акторки читався як євгенічна естетика — критики порівнювали рекламу з нацистською пропагандою, аналітики називали «расистським сигналом» (white-supremacist dog whistle). Медіа проводили паралелі з легендарною кампанією Calvin Klein 1980 року з 15-річною Брук Шилдс — теж сексуалізованою, теж побудованою на грі слів із «генами». Сама Шилдс пізніше критикувала той досвід. Схоже, American Eagle повторив ті самі ходи 45 років потому.
Цікаво, що частина прибутку від моделі Sydney Jeans йшла на підтримку постраждалих від домашнього насильства. Сексуалізована реклама з фокусом на «чудових генах» та благодійність на тему насильства в сім’ї не спрацювали, м’яко кажучи, це дисгармонійно.
American Eagle видалив найбільш суперечливі ролики (зокрема відео з фразою про genes/jeans) і заявив, що кампанія «завжди була лише про джинси». Але фінансовий результат мовив про інше: акції підскочили на 25–30% за день, додавши близько $400 млн до капіталізації. За квартал бренд залучив 700 000 нових клієнтів, продажі джинсів показали двозначний ріст.
Щоправда, $400 млн в оцінці — сумарний ефект. Одночасно вийшов сильний квартальний звіт, а трейдери з Reddit і Stocktwits перетворили American Eagle на короткочасний мем-ефект — хапали акції саме через хайп навколо Свіні. Поза тим, керівництво American Eagle в інвесторських колах називає кампанію «успіхом» і каже, що вона «додала драйву» бренду, попри скандал.
Свіні місяцями мовчала щодо реклами. Навіть Білий дім Трампа встиг висловитися — комунікаційний менеджер Стівен Чеунг назвав критику прикладом «культури скасування, що вийшла з-під контролю».
Згодом в інтерв’ю GQ Свіні сказала: «Я просто знялася в рекламі джинсів. Реакція була несподіванкою. Але я люблю джинси — ходжу в джинсах і футболці щодня». Щоправда потім додала: «Реклама говорить сама за себе», і що скандал «не вплинув на неї».
Венчурні інвестиції в by Sweeney
Тим часом щодо акторки формувалася інша, інвестиційна, угода. Coatue Management — один з найвпливовіших венчурних фондів Кремнієвої долини, ранній інвестор Snap, Instagram, DoorDash — запустив $1 млрд Innovation Fund. Серед ключових LP — фемілі-офіси Джеффа Безоса та Майкла Делла.
Партнер фонду Бен Шверін особисто веде угоду з фінансування майбутнього бренду білизни Свіні, назву якого ще тримають у таємниці.
Для Coatue це нетипове вкладення, адже жодних модних чи б’юті-активів у портфелі раніше не було. Аналітики описують його як стратегічний поворот до culture-centric assets — інвестицію в селебріті-бренд замість чергового SaaS-стартапу.
TMZ пояснює структуру: «Coatue підтримує Сідні, а Джефф і Лорен підтримують Coatue». Безос і Санчес підтримують її не прямим чеком, а через інвестицію у фонд.
Фінансові колонки більш прямолінійні у висловлюваннях на кшталт «Безос і Делл ставлять на 27-річну акторку як на наступний великий consumer-бренд».
Її присутність на весіллі Безоса та Лорен Санчес у Венеції спочатку здивувала — здавалося, вона не входить до їхнього кола. Потім з’явилися новини про Coatue. Jezebel резюмує: «Тепер зрозуміло — вона не просто гостя, вона актив у портфелі людей з оточення Безоса».
Медіа вже почали вибудовувати наратив про лінійність: нібито спочатку вірусна історія з Dr. Squatch і майже мільйоном лідів, а через шість тижнів — запуск білизни з мільярдним фондом за спиною. Є всі підстави вважати, що до Свіні ставляться вже не як до «обличчя реклами», а як до серійної підприємиці.
А де ж суб’єктність?
З усіх способів продати жінку найнадійніший — показати її тіло. Бажано з робочого ракурсу, у правильному освітленні, з достатньою оголеністю, щоб привернути увагу, але без бану в соцмережах. Схема працювала тисячоліттями — від олійних полотен Ренесансу до банерів на Pornhub. Тому особливо кумедно, що у 2025 році ми досі вдаємо здивованих, коли черговий бренд використовує жіночі груди для продажу джинсів, мила чи крему для обличчя.
Можна було б закрити тему одним реченням: її тіло — її діло. Дорослі люди, добровільні рішення, капіталізм — усе чесно. Але Свіні не просто монетизує власне тіло. Вона одночасно монетизує наратив про те, як страждає від сексуалізації.
Вона регулярно дає інтерв’ю про подвійні стандарти Голлівуду: чоловіки оголюються й отримують нагороди, жінок за те саме соромлять. Скаржиться, що її зводять до тіла, а не акторського таланту. В інтерв’ю GQ прямо говорила: «Найбільша помилка щодо мене — це те, що я просто тупа блондинка з великими цицьками». Позиціює себе як жертву системи — і ця позиція теж продається. Аудиторія співчуває, журналісти пишуть профайли про її «боротьбу», бренди отримують не просто гаряче тіло, а гаряче тіло з вбудованою історією про емпавермент жінки.
Виходить, що бренди платять за сексуалізацію, а публіка — за опір їй. І саме тому «її тіло — її діло» не працює як індульгенція. Свіні — не приватна особа, яка робить особистий вибір. Вона публічна, яка продає нам дві несумісні історії одночасно.
У чому ж феномен? Журналістка Кет Розенфілд із UnHerd пропонує несподіване пояснення: її краса відчувається аналоговою — вкоріненою у фізичному, а не цифровому світі. У світі однакових, згенерованих ШІ гарячих дівчат — де ретушують усе, від фото в Tinder до робочих Zoom-дзвінків, — є щось дивовижне в нефільтрованій красі. Свіні схожа на людину з текстурою шкіри, а не як рендер.
Скандальні кампанії дають гроші й впізнаваність, а впізнаваність дає доступ до серйозних проєктів. Проте чим більше скандальних кампаній, тим важче змінити сприйняття. Вона застрягла в циклі, який сама побудувала. Чи хоче вийти — відкрите питання.
Можна сказати, що вона лицемірка. Можна — що прагматична жінка у світі чоловіків, яка бере гроші там, де їх дають, і плаче там, де це друкує заголовки. А можна побачити точніше: вона або ж її команда зрозуміла, як працює індустрія. Якщо тебе все одно продаватимуть як тіло — краще продати себе самій. На своїх умовах і зі своїми чеками.
Більше про це
Більше маскулінності цьому світу! Техноеліта змінює стиль — чому це має нас хвилювати
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
