- Founder і CEO музичного лейблу Pomitni.
- Співзасновниця платформи для розвитку музичної індустрії «На її основі».
- Членкиня ради закритої бізнес-спільноти CEO Club Ukraine, входить до GR комітету.
- Входить до рейтингу 100 найвпливовіших українців за версією New Voice (2024 рік).
- Входить до рейтингу найуспішніших жінок у бізнесі України за версією Forbes Ukraine.
- Має кваліфікаційний ступінь MBA (KMBS).
- Входить до громадської спілки The Aspen Institute Kyiv.
- Лейбл Pomitni — переможець у категорії «Найкраща менеджмент-колаборація» незалежної музичної премії MUZVAR AWARDS 2023.
Про себе
Я архітекторка процесів для творчих людей. Людина, яка любить все структурувати, масштабувати і поєднувати креатив та бізнес. У мене бізнесовий підхід до всіх процесів. Колись я працювала в банку, і там навчилась думати системно, коли вся інформація зібрана і все правильно структуровано, на базі цього можеш масштабуватись. У творчих індустріях це дуже складно реалізовувати, але потрохи виходить.
Для мене робота це — спосіб впроваджувати і нести зміни. Я допомагаю людям зростати і це точно моя цінність.
Мені подобається віддавати, коли хтось зі мною зростає. У мене дуже великі амбіції з розвитку української музичної індустрії, тому для мене робота — це інструмент впровадження змін на рівні країни.
Я не люблю працювати руками, готувати, мені би не хотілося займатися чимось на кшталт «сад-грядка», всім, що пов’язано з рутиною. Натомість люблю в голові уявляти якісь картинки стратегічного розвитку. Але це, станом на зараз, етап розвитку: за життя я спробувала все — і працювала руками, макраме в’язала і хрестиком вишивала, і рутинною роботою займалася, бо без цієї бази неможливо будувати стратегію.
У мені, мабуть, десь 65% цього бізнесового системного архітектора, а решта 35% — творчого підходу і розуміння творчих людей. Тому я оці декілька відсотків, яких не вистачає, доповнюю класною командою.
Я мрію про супертворчого партнера, який підсилить мене, котрий, знаєте, як Рік Рубен Американський музичний продюсер та письменник , бачить в людях щось таке, чого я не бачу, а я можу це продати. Це оргазм, чесно кажучи, коли ти в потоці з творчою людиною, яка з тобою будує щось неймовірне.
Про поворотні моменти в житті
Формування моєї особистості сильно пов’язано з моїми щасливими шлюбами та розлученнями. Всі процеси, які не ламають, роблять сильнішими. І от якраз цей досвід трансформації формував мене як сильну особистість, починаючи з 16-х років, — тоді я вперше вийшла заміж.
Вибудовувати дипломатичну і сильну стратегію спілкування мені допомогло моє дитяче захоплення шахами. Я навіть мала юнацький розряд. Це розвиває дуже сильно логічне, стратегічне мислення. До речі, нещодавно навчила грати свого сина Андрія: поки не почав в мене вигравати, не міг заспокоїтися.
У професійній діяльності було перемикання, коли я доторкнулася до міжнародних компаній, спілкувалася з ними, яким чином вони будують свою модель в музичній індустрії. І після цього я взагалі перебудувала підходи і структуру компанії — і ми стали pomitni.
З аудіокнигами в мене не склалося, не знаю чому — тому якщо читаю, то паперові. Дуже люблю і за процес, і те, як вони пахнуть. Читаю переважно літературу, яка допомагає мені розвиватися. На жаль, давно не читала прозу, поезію, художню літературу.
Якщо описати мене одним словом, це — жага до розвитку.
Зараз вся команда переживає зі мною книгу Джона Дора «Міряй важливе. OKR: простий метод вирости вдесятеро». Для того, щоб щось таке впроваджувати, треба ознайомитись з прикладами, подивитися, послухати людей, може з ними поспілкуватися. Я зрозуміла, що цей інструмент дуже важливий для того, щоб бачити майбутнє. Часто люди вимірюють своє життя в KPI. Пробігти стільки-то, прочитати стільки-то, заробити стільки-то, продати стільки-то продуктів. А ОКR — це куди ми рухаємося і куди ми себе витягаємо в майбутнє. І як правильно це робити? Якраз через книги, якісь подкасти і спілкування з розумними людьми, які це вже впровадили, воно допомагає якраз правильно інтерпретувати і прикладати це до своєї роботи.
Про перші гроші
У шкільні роки ми часом здавали макулатуру. Хтось — металобрухт, інші склотару, якісь пляшки. Одного разу я теж назбирала пляшок і заробила.
Другий мій заробіток був в 13 чи 14 років. Тато тоді працював в червоному корпусі університету Шевченка. Він — вчений-генетик, займався науковою діяльністю. Якось запропонував допомогти йому: в бібліотеці університету посортувати статті та картки на їхній основі. Здається, за це я заробила п’ять карбованців, нормальну суму, щоб купити собі морозиво, чи книгу.
Про роботу
Я дуже люблю все тримати під контролем. Але розумію, що без делегування і довіри до команди не можна побудувати щось, масштабуватися, адже тоді в тебе немає часу на стратегію. Тому це вже не питання симпатії, а необхідність для тих, хто керує командами.
Мені подобається метафоричне порівняння, що я ніби як садівник, який спостерігає за садом і допомагає квітам бути доглянутими і красивими. Я порівнюю творчих людей, з якими працюю, з квітами. Вони зростають, тягнуться до сонця, серед них є нерозкриті бутончики, або квіточки, що трішки опали. І вони всі потребують турботи від садівника: щоб їх вчасно полили, підтримали.
Інша метафора, це, мабуть, скажімо, як дитячий садочок: коли ти і вихователька, і психолог, і нянечка, і ще хтось, хто грається з цими людьми. Це в жодному разі не образа: для мене вони є всесвітом. Але іноді вони настільки творчі і недоторкані, що їх можна порівняти з дітьми, чи квітами. У мене це дуже класна робота, коли ти стаєш психологом найвищого ґатунку.
Про навички керівника
Ключове — стратегічне мислення. Без цього хелікоптер-вью і розуміння, куди ти хочеш привести компанію, неможливо взагалі її будувати.
Також точно — постійний розвиток, тому що зараз все настільки динамічно змінюється, і якщо ти не розвиваєшся, то приречений. Дуже багато компаній, які заходять на цю гору, і думають, що все, я захоплю весь світ. А озираючись навколо, ти бачиш ще безліч вершин, які можна подолати. І це якраз розвиває.
Звичайно, стресостійкість. Без цього неможливо. І, знову-таки, спілкуючись з багатьма лідерами різних компаній, розумієш, що якраз в стресові часи ти повинен бути притомним і розуміти, що тобі робити. Це відзначає лідера.
Любов до людей. У моїй індустрії це точно, тому що вони надихають.
Ти можеш створювати неймовірні команди, рухати вперед. Для мене бізнес — це про людей. Якщо ти любиш людей, ти маєш право бути садівником, мати найкрутіший сад у всьому світі.
А ще системність, лояльність, емпатія обов’язково.
Про помилки
Я не інтерпретую свої помилки як «помилки», а радше як чек-поінти, щось таке, що мені потім дає можливість розвиватися. Звичайно, були моменти, коли ти неправильно наймав людей, коли тебе підставляв хтось, але є можливість аналізувати і казати: «Ага, окей, все, я зрозумів, тепер я буду робити по-іншому». Бо оцей самий досвід для мене це — етап розвитку, накопичувальний ефект.
Я прислухаюся до людей, які критикують, дають поради, спираючись на аргументи. Іноді можу прислухатися до конструктивних коментарів в соцмережах, серед тих хто пише мені в особисті. Але не звертаю увагу на тих, які кажуть: «Ой, фу, там подобається, там не подобається». Якщо несеться якийсь хейт, чи кидають «гімно на вентилятор», то я просто ігнорую, мене це не стосується. Мені важлива думка команди, і я намагаюся питати, а як вони думають. Можливо, це не завжди виходить, але я намагаюся це робити.
Про наймання людей
Перше, на що я звертаю увагу при підборі в команду, — це психологічний і ментальний стан людини. Бо бувають професіонали, але токсичні, закриті або просто некомфортні у спілкуванні, і тоді нічого не виходить. Ми кілька разів стикалися з таким, тож тепер я добре це розумію.
Також я дивлюся на «вогник в очах»: коли людина хоче розвиватися, бореться, щоб щось вийшло, вчиться і прагне нового. Для мене важливо, щоб вона мала бажання, цікавість і, наприклад, любов до музики.
Про успіх
Кожного року роблю для себе мапу важливих напрямів для власного розвитку і компанії. Коли бачу, що я пройшла щось, в мене замальовуються всі зони, — тоді я вважаю, що я досягаю успіху, він для мене спланований.
Для мене глобальний успіх, мабуть, буде тоді, коли десь в Вікіпедії напишуть, що Ірина Горова стояла у витоків і прикладала багато своїх зусиль для розвитку української музичної індустрії, яка тепер звучить глобально по всьому світу. Тому що це буде свідчення, що ми виконали глобальну ціль, щоб музика і культура неслися по всьому світу через українське звучання.
Я хочу потрапити в список найкращих продюсерів світу, котрі змінили індустрію. Для мене важливо, куди я хочу прийти, і що я можу змінити на краще у собі.
Я думаю, що кумир — це найкраща версія себе, яку ти побудуєш в майбутньому.
Пошук себе — це як додавати до себе щось неймовірне, беручи натхнення з усього: з книг, подкастів, спілкування. Ми маємо «одягти» на себе найкращу версію себе, щоб нам самим подобатися. І цей образ складається з тисяч маленьких деталей, які ми збираємо протягом життя.
Про Україну
Нам не вистачає загального національного бажання стати «Меккою світового шоу-бізнесу чи музичної індустрії». Я поки що не бачила опрацьованої класної стратегії держави в цьому напряму. Немає розуміння, як до неї прийти, немає освіти, спеціалістів, дуже мало людей, які думають стратегічно у нашій професії.
Ми дуже багато чули, культура не на часі, що зараз нам треба перемогти, а потім культура. Повністю погоджуюся, абсолютно все повинно йти на перемогу. Але заради чого ми перемагаємо, що залишиться? Чи будуть українські пісні? Під час війни завжди розквітає творчість. Це розкриває внутрішні наші потенціали, тож повинні бути ті, хто формує цю стратегію. Хто думає, ким ми будемо після війни, як ми об’єднаємо людей, що буде нас об’єднувати?
Зараз, спілкуючись з державниками, я бачу що вже є бажання підсилювати і робити в деяких напрямах ставку на розвиток культури, музики, творчості. Тому ми і започаткували дослідження української музичної індустрії. Зрозуміти самим, а потім з цією інформацією йти до всіх, кого це може стосуватися, щоб знати, скільки нас.
Про екзистенційне
— Джобсу приписують фразу, що він би обміняв всі свої досягнення, все, що в нього є, на зустріч з Сократом. Чи можете сказати, на що б ви щось обміняли?
Я би віддала все, що маю сьогодні, щоб повернутися в той час, коли я не розуміла, що треба набагато швидше рухатися вперед. Зустрілася б із собою 30-річною і сказала: «Вчи англійську, будуй вже не продюсерський центр, а лейбл. І тоді б сьогодні я була вже набагато далі».
Час і швидкість — це те, що ми втрачаємо і не можемо повернути. Тому я думаю, що це єдине, заради чого можу багато чого віддати, щоб отримати можливість рухатися швидше. Бо коли ти досягаєш певного віку, розумієш, що все настільки швидкоплинне, що в тебе не вистачає часу зробити все, що задумав.