Кейс Алчевських: українська сім’я, яка винайшла фінтех за століття до нас
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Теплого весняного дня 1901 року під петербурзький потяг кинувся Олексій Алчевський — людина, яка разом із родиною створила екосистему на $600 млн. Його дружина навчила грамоти 17 000 жінок, діти стали оперними зірками та революціонерами, а зять-архітектор збудував половину Харкова. Після смерті Алчевського регіон заговорив російською, а його заводи пожерла московська вертикаль.
Журналістка Vector Дарія Прудіус роздумує змінити своє прізвище на Алчевська та розповідає, як за 40 років створити прототип сучасної tech-родини та чому смерть патріарха запустила столітню русифікацію Донбасу.
Олексій Алчевський: як винайти сучасний банкінг
У 1862 році 27-річний Олексій Алчевський приїхав до Харкова з порожніми кишенями та планом відкрити чайну крамницю на позичені гроші. Через два десятиліття він контролював чайну торгівлю всієї Харківської губернії, витіснивши московських конкурентів власною логістикою через Одесу та прямими контрактами з китайськими постачальниками.
Як і будь-який успішний підприємець, Алчевський думав на два кроки вперед. Власний досвід із кредитуванням підштовхнув його до ідеї: чому б не створити банк, орієнтований на малий бізнес? У тодішній імперії це було шаленством — банки кредитували лише великих землевласників під заставу маєтків, а дрібних торговців вважали ненадійними боржниками.
1866 року він заснував Харківське товариство взаємного кредиту — прототип сучасного банку для МСБ Малий та середній бізнес . Революційність: замість довгострокових позик під нерухомість він запропонував короткотермінове фінансування оборотного капіталу. Торговець міг взяти гроші вранці на закупівлю товару, а ввечері повернути з прибутку.
За два роки «Товариство» переросло у Харківський торгівельний банк — третю в імперії приватну акціонерну кредитну установу. Алчевський створив схему з обмеженою відповідальністю: всі ризики брав на себе акційний капітал, клієнти-вкладники залишалися захищеними.
Наступний крок — ще сміливіший. Після скасування кріпацтва у 1861 році старі поміщики почали банкрутувати — не вміли господарювати без дармової робочої сили. Алчевський побачив тренд: землю доведеться заставляти.
1871 року разом з економістом Іваном Вернадським (так, батьком того самого майбутнього академіка) він створив перший в імперії акціонерний іпотечний банк — Харківський земельний банк. Вернадський був захоплений проєктами Алчевського, називав його «глибою, талантом, колосом, сповненим аналітичного розуму, шляхетності».
За п’ять років в імперії з’явилося 11 аналогічних установ, але харківський залишався еталоном. До середини 1870-х капітал купця першої гільдії досяг 4 млн рублів — астрономічна сума для провінційного підприємця. Але Алчевський уже дивився далі: у надра Донбасу, де лежали незаймані поклади вугілля.
Банківські гроші Алчевський перекидав у промисловість через власну фінансову систему — прототип корпоративного банкінгу. 1879 року заснував Олексіївське гірничопромислове товариство з капіталом у 2 млн рублів. За п’ять років Донбас покрився шахтами та залізницями.
1895-го створив Донецько-Юр’ївське металургійне товариство — перший на Донбасі завод на повністю українському капіталі. Навколо заводу виросло робітниче містечко, яке 1903 року перейменували на Алчевське — у пам’ять про засновника. Німецькі бізнесмени з головної металургійної компанії Сілезії — Friedenhütte — побачили потенціал українського регіону й запропонували партнерство.
Паралельно Олексій спільно з бельгійськими підприємцями заснував товариство Providence russe у Маріуполі — завод перетворив провінційне містечко на металургійну столицю Азовського узбережжя. Нині це Маріупольський металургійний комбінат.
До 1900 року статки Алчевського оцінювали в 30 млн рублів Від $600 млн до понад $1,7 млрд станом на 2025 рік .
Якщо ви ще не зрозуміли характер цього чоловіка, наведемо короткий епізод із його життя: Алчевський мріяв поставити в Харкові пам’ятник Шевченку, але влада відмовила.
Тож він замовив мармурову скульптуру за власні тисячу рублів і поставив у своєму саду. Так, щоб було видно з вулиці через огорожу. Пам’ятник став місцем зборів української молоді — одна з перших точок кристалізації національного руху на сході.
Христина Алчевська: як виховати культурну еліту
Христина Журавльова мала аристократичне походження — онука генерала війни, дочка вчителя, але з дитинства відчула на собі обмеження патріархального суспільства XIX ст. Батько заборонив їй навчатися, тому Христина підслуховувала уроки братів під дверима.
З Олексієм Алчевським познайомилась через літературу — молодий харківський підприємець прочитав у журналі «Колокол» її вірші й написав авторці захоплений лист.
1862 року одружилася з Олексієм і переїхала до Харкова. Одразу після весілля відкрила недільну школу для жінок — спочатку нелегально у власному будинку. Влада переслідувала «недільників» вісім років, але Христина продовжувала навчати служниць, швачок і робітниць грамоті українською мовою.
Фан факт: Христина Алчевська підписувалася «Українкою» ще до того, як це стало мейнстрімом. Так, саме вона, а не Леся Обидві діячки обрали псевдонім «Українка», але Христина Алчевська зробила це раніше — в середині 1860-х, тоді як Леся Українка — з 1884 року .
За життя школа Христини випустила 17 000 жінок. Іншим досягненням стала книга «Що читати народові?» — тритомний покажчик з аналізом 4183 видань. Христина написала 1150 анотацій власноруч.
На Паризькій виставці 1889 року журі присудило покажчику найвищу нагороду — Diplome d’honneur. Книгу перевидавали за різними даними від 17 до 40 разів за 18 років — фактично національний бестселер. Крім того, Христину обрали віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.
Шестеро дітей Алчевських стали представниками української інтелігенції:
- Іван — оперний тенор, «український Карузо». Гастролював у Лондоні та Нью-Йорку, заснував товариство «Кобзар» у Москві. Помер на піку кар’єри 1917-го.
- Григорій — композитор, автор обробок українських пісень. Його «Таблиці дихання» для вокалістів використовують досі. Помер від голоду в Москві 1920-го.
- Христя — поетеса та революціонерка, написала марш «Гей, на бій!». Разом із Миколою Міхновським створила Революційну українську партію. Залишила 4000 рукописів.
- Ганна (Анна) — художниця, дружина архітектора Олексія Бекетова, який спроєктував більшість будівель Алчевських. Керувала культурними проєктами родини.
- Дмитро — біолог, єдиний, хто намагався врятувати батьківський бізнес. Розстріляний більшовиками в Криму 1920-го за те, що прийшов на реєстрацію Після встановлення радянської влади в Криму всіх мешканців і прибулих зобов’язали терміново реєструватися у військкомендатурах. Це був обов’язковий наказ для контролю над населенням. в комендатуру.
«Твоя праця ідеалістична й велика, а моя — проза миттьова», — казав Олексій дружині.
Олексій Бекетов: як створити бренд українського модерну
Коли 1891 року Ганна Алчевська вийшла заміж за архітектора Олексія Бекетова, родина отримала головного дизайнера своєї бізнес-імперії. Бекетов став тим, кого сьогодні назвали б Chief Design Officer.
Він розділив проєкти на комерційні та pro bono Дослівно — «для суспільного добра». Тобто добровільні та безоплатні послуги, які надають для користі громади, особливо для тих, хто не має коштів для оплати цих послуг. . Банки проєктував за гроші, а ключові освітні об’єкти — Громадську бібліотеку (сьогодні бібліотека ім. Короленка) та недільну школу Христини — безоплатно. Проте більшість знає: інвестиції в освіту купували лояльність суспільства.
Для банківських проєктів Бекетов їздив вивчати досвід Франції, Італії, Німеччини. Торгівельний банк спроєктував у стилі «віденської сецесії» — трендовому на той час.
В Алчевську Засновано у 1895-му як робітниче поселення Юр’ївка. З 1903 перейменоване на честь Олексія Алчевського. створив перший в України промисловий кластер за європейськими стандартами. Розділив селище на зони: робітничі бараки, житло для майстрів та адміністративні будівлі. Одно- і двоповерхові споруди з рустованими лиштвами люди прозвали «бекетівками».
Певно, найвизначнішим досягненням Бекетова стало перетворення Миколаївської площі (нині Конституції), на якій спроєктував цілий квартал банків: Земельний (1896-1897), Торгівельний (1899), Волзько-Камський (1906-1907) і Азовсько-Донський (1894-1896).
Також спроєктував Комерційне училище (1889-1901) — нині головний корпус Юридичної академії ім. Я.Мудрого, створив проєкт Харківського комерційного інституту (1914-1916). За його проєктами працювали заклади освіти в Лубнах, Катеринославі, Білгород-Дністровському.
Джерело: 24Харків
У 1939 році його обрали дійсним членом Академії архітектури СРСР, надали звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. Помер 23 листопада 1941 року в окупованому Харкові.
За життя Алчевського Бекетов створив понад 40 споруд. Зрештою, коли архітектура стає брендом — це означає, що ти зробив усе правильно.
Крах Алчевських: як один кредит змінив геополітику регіону
Світова криза 1900-1903 років обвалила попит на метал. Приватні замовники збанкрутували, а Олексій Алчевський не міг зупинити завод — зарплату треба було платити, люди залишилися б без роботи. Він покривав збитки через власні банки, перекидаючи депозити клієнтів у металургію.
Рятівним колом могли стати державні замовлення. Щороку уряд витрачав 100 млн рублів на рейки для залізниць — від Варшави до владивостока. Алчевський запропонував ціну нижче конкурентів і поїхав до петербурга.
4 травня 1901 року міністр фінансів Сергій Вітте відмовив у державних замовленнях без пояснень. Борг Алчевського на той час становив 15 млн рублів Еквівалент — $870 млн станом на 2025-й , вартість акцій — 18 млн Еквівалент — $1,045 млрд станом на 2025-й . Тобто, формально він міг би розрахуватися навіть без державної допомоги.
7 травня Алчевський кинувся під потяг на Варшавському вокзалі. «Як жахливо я кінчаю!» — писав у передсмертному листі. Спосіб смерті виявився загадкою: чому не Миколаївський вокзал, звідки йшли потяги до Харкова? Чому не в готелі, не отрута, не револьвер?
Після смерті Алчевського розпочався гучний судовий процес. «Харківський крах» тривав кілька років — судили банки покійного, їхніх акціонерів та працівників. Інкримінували зловживання: отримання великих кредитів, які довели установи до банкрутства.
За процесом стежила вся імперія. Прокурор та його заступники пішли на підвищення, Вітте став прем’єр-міністром. Коли епохальний суд загрожував репутації уряду та особисто Вітте, той прокоментував: «У діях членів правління банків відсутній злочин».
Через тиждень після похорону Вітте надав 8 млн рублів московським купцям Рябушинським, які скупили банки Алчевського за безцінь і стали одними з найбагатших людей імперії. А Донбас почав говорити російською.
Спадок родини візіонерів
Після 1901 року нові власники заводів почали масово завозити на Донбас робітників з уралу та центральних губерній. Раніше україномовний регіон за покоління змінив мову. Радянська влада лише продовжила цей процес.
2018-го в москві з’явилася вулиця Братьєв Рябушинськіх. 2015-го в Харкові — вулиця Алчевських. Всі шестеро братів Рябушинських емігрували до Європи. З шести дітей Алчевських не емігрував ніхто.
Алчевський металургійний комбінат остаточно зупинився в 2021-му — через 126 років після заснування. Нині стоїть на окупованій території, як і місто його імені.
Алчевські показали, що українці можуть створювати світові корпорації, конкурувати з німецькими концернами, партнеритись із європейцями та винаходити фінансові інструменти, які випереджають епоху. Це була перша українська tech-родина — за століття до появи терміну.
І на завершення
Вочевидь, боротьба за Донбас почалася не у 2014-му, а того дня на Варшавському вокзалі. На своєму прикладі Алчевський показав, що українці можуть створювати світові корпорації, конкурувати з німецькими концернами та винаходити фінансові інструменти, які випереджають епоху.
Єдине, чого він не зміг — захистити свій бізнес від кремлівського пащекування на кістках. росіяни — не конкуренти в бізнесі, вони — хижаки.
Більше про це
Кейс Ґалаґанів: як відмити репутацію, коли тебе «скасували» до сьомого коліна
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
