Допомогти «Соломії» досягти успіху. Як змінився Projector за 10 років

Українському Projector Creative & Tech Online Institute цього лютого виповнюється 10 років. 

Про те, як перебудовувати освіту, про проєкти які (не) вдалося реалізувати та візію Projector через наступні 10 років поговорили у бліцінтерв’ю з СЕО і співзасновником Олександром Трегубом.

Про зміни за 10 років

Ми дуже трансформувались і водночас залишилися такими ж. Є якісь штуки, які не змінилися практично взагалі. Ми, як збиралися розбудовувати класну освіту і дизраптити усталену систему, так і продовжуємо це робити.

А форми прийнято геть інші: на старті ми навіть не планували створювати компанію, просто запустили перші курси, щоб подивитися, як це працює. З того часу змінилися культура, технологічний стек, викладачі, процеси. Зараз ми виросли до масштабної екосистеми. Це нагадує дорослішання — проходження багатьох етапів розвитку.

Для всіх, хто робитиме освітні проєкти або інститути, треба розумітися в кількох речах: перше — це як зробити класну освіту. Друге — як заробити на цьому гроші. І третє — як збалансувати перше з другим.

Що таке Projector сьогодні

Сьогодні Projector — це техінститут, що навчає людей інноваційних професій. Навчає людей думати. Адже інструменти змінюються, а здатність думати залишається ключовою. Це також екосистема сервісів навколо освіти: кар’єра, менторство, бібліотека, фундація, яка дає можливість навчатися тим, хто цього потребує. Це простір, який стимулює мислити діджитально, інноваційно, творчо.

[Контекст — відповідь на запитання: «Як відчувається, коли твоя донька приходить навчатися у твій інститут?»] Це дуже круто. Вона одночасно захоплюється і критикує: «Тут у вас щось не так організовано». І я одразу записую, що потрібно вдосконалити. Вона для мене — таємний агент, що підштовхує до змін.

Для мене — це інструмент змін. Я його технічно використовую, щоб робити якісь трансформації, які, мені здається, мають відбуватись. 

Виклики та сумніви

Думки «закриваємо завтра» не було ніколи. Були сумніви та ситуації, коли ми не знали, чи зможемо подолати виклики. Це нормальний процес.

Як долаємо? Ми маємо 10-річний план, який допомагає нам орієнтуватися. По-друге, інтуїтивне відчуття, коли ти раптом прокидаєшся і розумієш: ти робиш все те саме, що вчора, але на вчорашньому коні вже не виходить кататись. І ти якось намагаєшся це все перезібрати. Крім того, регулярно переглядаємо свої цілі та підходи:

1. Щоденні коригування.
2. Щоквартальні зустрічі для звіряння курсу.
3. Раз на кілька років — повна переоцінка стратегії.

Головні досягнення за 10 років?

Я ніколи не міряю досягненнями, тому що я весь час всім незадоволений, і якісь вчорашні успіхи мені вже здаються менш важливими. Але насправді багато зроблено. Можливо, це звучить пафосно, але головне досягнення — це наш вплив на людей. Тих, котрі випустилися 2-3 роки тому, хтось 5, а дехто 10 — і ти бачиш, як це навчання змінює їхню траєкторію. Я бачу випускників, які колись були джунами, а тепер працюють в Apple, або отримують світові нагороди.

У такі моменти думаєш: можливо, ми теж трішки доклалися до цього. Протягом розвитку проєкту ми працюємо для цих людей, з якими намагаємося зробити зміну в їхньому професійному житті. Ми навіть для цього вибрали такий внутрішній портрет — її звати Соломія. Ми працюємо для Соломії, і наша задача — допомогти їй побудувати своє особливе професійне життя.

Ми також створили багато культурних і державних проєктів, наприклад, редизайн для МОН, музеїв, театрів. І найважливіше — це команда, яка працює над усім цим.

Через навчання у Projector пройшли приблизно 20 000 людей. У карʼєрному сервісі зараз під 50 000 людей.

Освіта в Україні: найбільша проблема і як створювати якість

Мені здається, що найгірші історії виходять у тих, хто думає, що EdTech — це простий спосіб заробити легкі гроші. У процесі виявляється, що це і непростий спосіб, і нелегкі гроші, і це не ті мотивації. Інколи буває так, що мотивації просто не збігаються з освітнім середовищем. 

Освітня система в цілому застаріла, адже її створювали для іншої реальності — епохи фабрик і стандартизації, де треба було навчити більше однакових людей однаковим речам. Ми намагаємося створювати освіту для XXI століття: мобільну, цифрову, інноваційну.

Ми розробляємо методологію, яка постійно вдосконалюється. Як провести цікаве заняття, як мотивувати людей виконувати домашні завдання або працювати над реальними проєктами. 

Про проєкти, які не вдалося реалізувати

Багато чого. Наприклад, ми «робили ставки» на навчання у сфері геймдеву, але попиту було менше, ніж очікували. Воно є і продовжується, але більш скромно, ми думаємо до цього повертатись. 

Це урок про важливість фокуса: якщо підходиш до справи без повної віддачі, вона, швидше за все, не спрацює.

Ми робили медіа, «Телеграф-дизайн», зараз не робимо. Але на це не варто дивитися як на невдачі — це еволюція. «Телеграф» перетворився на друкований журнал: ми закрили онлайнову сутність, а натомість розвиваємо друковану. Ми робили конференції, зараз їх проводимо в метаспейсі. Це нормально, коли якісь речі змінюються — так працює живий бізнес.

Фінансова звітність — ключовий індикатор. Якщо проєкт не виправдовує вкладення, його потрібно закривати. Кожна ініціатива, яку ми робимо, ми її любимо. Але не всі треба продовжувати.

Projector через 10 років — це…

Великий гравець у глобальному освітньому просторі. Ми працюємо в часи, коли штучний інтелект став нормою, і наша мета — продовжувати змінювати реальність через освіту.