Дискусійне питання. Як ми користуємося Telegram та чи слід його блокувати — думки команди Vector

Минулого тижня ми випустили великий матеріал про дискусію щодо блокування Telegram в Україні. Однією зі сторін цього обговорення так чи інакше стали українські медіа. Так склалось, що видання користуються Telegram як каналом для донесення інформації своїм читачам/глядачам/слухачам.

Дискусія щодо месенджера активно триває і в нашій редакції. Тож ми вирішили зібрати думки команди Vector про його використання, популярність, безпеку та плани на випадок блокування.

Користуватися Telegram почав ще у 2015 році. Я робив перші кроки в технологічній журналістиці, Павло Дуров був на слуху після скандального відходу з «ВКонтакте», а месенджер виявився дуже зручним. Тому я не лише сам встановив Telegram, але й переконував оточення. 

З того часу я активний користувач Telegram. Спочатку він був швидше для переписок з друзями чи родиною. Проте далі в цей месенджер поступово переїхали робочі переписки. Наразі близько 60% моєї зовнішньої робочої комунікації Для спілкування всередині команди ми використовуємо Slack. відбувається саме в Telegram. Тут маю на увазі:

• переписки з експертами та спікерами наших матеріалів;
• спілкування з фрилансерами, які пишуть для видання.

Окремо варто відзначити читання Telegram-каналів та групових чатів, щоб слідкувати за новинами, та, звичайно ж, за конкурентами.

Решта 40% — електронна пошта, Facebook та інші. Чому таке розподілення? Telegram дуже зручний в плані відправлення файлів, відео, посилань, створення групових обговорень тощо. Щодо комунікації — це найпростіший спосіб достукатися до спікерів. Останні також багато часу проводять в Telegram, а тому є ймовірність, що швидше звернуть увагу та прочитають повідомлення. 

Що стосується медіа загалом, то вони активно користуються перевагами Telegram — відсутністю алгоритмів та жорсткої модерації. Перше дозволяє з більшою імовірністю привернути увагу до публікації читачів. Для порівняння, алгоритми Facebook чи Instagram з не до кінця зрозумілих чи об’єктивних причин можуть суттєво скоротити покази ваших публікацій в стрічці. 

Відсутність жорсткої модерації також спрощує подачу контенту. Наприклад, медіа не треба постійно думати, чи не вважатиме платформа підводку про росіян мовою ворожнечі.

Так, подібний підхід до модерації породжує багато фейків та дезінформації. Проте це ніяк не зупиняє потенційних споживачів контенту. Навіть більше — різнобарв’я думок та вкидів робить месенджер ще цікавішим для аудиторії. А саме вона й потрібна медіа. 

Окреме питання — «секретні чати». Якщо хтось не знає, то це функція наскрізно зашифрованих переписок, яку треба вмикати окремо. Повідомлення в них зберігаються лише на пристроях відправника та отримувача. Не пам’ятаю, коли дізнався про цю функцію, але точно не на старті. Самими «секретними чатами» не користувався жодного разу. Коли потрібно з кимось переписуватись в безпечному режимі, зазвичай переходимо в Signal. 

Стосовно можливого блокування, то у своєму тексті я пояснював, чому це рішення не таке однозначне,  як здається. Зокрема, уся українська аудиторія навряд одразу ж покине Telegram. Проте доведеться йти численним державним каналам та медіа. Тому частина користувачів залишаться наодинці з російськими фейками та пропагандою. 

Це одна з причин, чому українські медіа масово не йдуть з Telegram після перших публікацій про його можливу небезпеку та співпрацю з кремлем. 

Є й інша — конкуренція. Telegram — популярний та ефективний канал дистрибуції контенту. Тож піти з нього, поки він ще не заборонений, стане гарним репутаційним кроком, але не рішенням з точки зору розвитку медіа. Telegram-аудиторію такого видання просто перехоплять конкуренти. Читачі ж, ймовірно, не почнуть масово виходити з каналів медіа, які залишаться на платформі, бо це «правильно». 

І так, не очікуйте, що користувачі самі покинуть Telegram навіть, якщо його небезпеку доведуть. Поки не буде блокування, триватиме така ж ситуація, як свого часу з «ВКонтакте». Більшість продовжуватиме користуватися і вдавати, що нічого не відбувається. Це не претензія до користувачів. «Не заборонено» означає «дозволено».

Якщо ж буде рішення про блокування на державному рівні, то ігнорувати його у медіа не вийде. Тому про всяк випадок варто готуватись до такого перебігу подій — шукати альтернативні канали, або нарощувати активність в наявних. Щодо особистого користування, то більшість переписок переміститься в Signal та WhatsApp, хоч ці месенджери особисто мені не надто зручні. 

Десь в 2015-2016 році Telegram почав активно зʼявлятися в українських користувачів. Принаймні моє оточення почало активно встановлювати його десь в цей період. Ним користувалась аудиторія, яка кваліфікувала себе як прогресивна молодь. Тоді ж і я встановив собі цей застосунок. 

Він став найзручнішим месенджером для спілкування з друзями/клієнтами/підрядниками та, звісно, для отримання інформації із ЗМІ. Особливо це було відчутно на початку повномасштабного вторгнення росії. Тоді зʼявились чи набули популярності канали (включно з державними), які й досі допомагають бути в курсі подій та уникнути дезінформації. Звичайно, є ризики потрапити на дезінформацію чи відверті фейки. Проте це питання швидше до медіаграмотності читача.

Можу сказати щодо себе, що обрав по одному медіа в різних напрямах, які читаю саме в Telegram. Фокус на редакціях та виданнях, яким довіряю та впевнений у дотриманні журналістських стандартів. При цьому ігнорую новинні канали на кшталт «Труха».

Головним засобом для внутрішньої комунікації команди Vector є Slack. Для зовнішніх та особистих використовую Telegram (він на першому місці), WhatsApp, Viber та Signal. Тут зважаю на те, яким месенджером користується людина, на суть розмови та, звичайно, безпеку обміну інформацією. 

Щодо «секретних чатів» Telegram, то ніколи не користувався цією функцією. Вважаю, що якщо спецслужби дійсно захочуть отримати доступ до вашої переписки, то подібні рішення навряд зможуть їх зупинити (та, мабуть, ніщо не зможе).

Чи варто блокувати Telegram? Складне питання. Вважаю, що блокувати не потрібно, але слід правильно використовувати та враховувати ризики.

Наприклад, медіа та державні органи використовують Telegram для швидкого розповсюдження якісної інформації та запобігання фейкам. Проте якщо потрібно донести так звані «чутливі відомості», то, мабуть, краще робити це в застосунку, який оцінюєте як більш безпечний та конфіденційний, або скористатися «секретними чатами». 

До Telegram ж пропоную ставитися, як до, умовно кажучи, захоплених російських танків. Тобто, добре знати та розуміти, що ризики існують, не тягнути туди важливих чи секретних переписок. Зате самим боротися з фейками та дезінформацією. 

Секретно і «маладьожно»

Як на мене, одна з причин популярності Telegram — вдала маркетингова кампанія, яка чітко потрапила в бажання цільової аудиторії. Коли з’явився Telegram, він не був аж настільки зручним, як зараз. Але проговорював, як мантру, дві речі про себе: 

• У Telegram безпечно. Ми мільйон разів чули, що всі повідомлення в месенджері шифруються. 
• Telegram молодіжний. Viber — для листівок від бабусі. Telegram — для стікерів і мемів. Пам’ятаю період, коли людину оцінювали за тим, наскільки смішні й доречні меми вона кидає на початку розмови.  

Обидві тези сумнівні, але вони закрили важливий тоді запит на створення свого безпечного «молодіжного» ком’юніті й привели першу аудиторію. Яка згодом привела всіх інших. 

Свобода

Telegram — це про свободу. З одного боку, він став ніби хвостом «гідри» з даркнету, де можна все купити й все продати. З другого — відкрив свободу творчості. Кожен може створити власний стікерпак, бота чи канал. Так само, у Telegram можна отримати інформацію, яку не знайдеш ніде більше (наприклад, повідомлення від активістів, які блокує Meta). Але можна натрапити на не менш унікальні фейки й добірну дезінформацію. 

Зручність

Чому Telegram став настільки зручним? Бо він не лише постійно розвивається, а й пояснює, як користуватися нововведеннями. Кожне нове рішення (анімовані стікери, повідомлення в кружечках, папки тощо) докладно комунікується й представляється як щось просто небачене досі. Його хочеться спробувати. Так ми ніби вчимося користуватися месенджером поступово. Хоча структура постійно ускладнюється, не стає важче, а навпаки — щоразу зручніше. 

Ілюзія контролю

Завдяки тому, що повідомлення відображаються в хронологічному порядку, є відчуття контролю споживання контенту. Ти ніби вибудовуєш власну лінію взаємодії з ним. Спершу читаєш одних, потім других. В Instagram чи Facebook це зробити набагато важче. Якщо хочеш відстежити щось, потрібно знати їхній логін, спеціально переходити на сторінку. Інформацію не зручно зберігати. Якщо ти не побачив її зразу, вона просто втрачається. 

Схожа ситуація і з каналами. Коли пишеш пост у Facebook чи Instagram, то ніби збираєш мітинг з 500 чи більше випадкових людей (колег з різних місць праці, одногрупників, родичів, просто знайомих), виходиш на сцену й починаєш їм щось розповідати. Якщо створюєш канал в Telegram, є ймовірність, що на тебе підпишеться виключно та аудиторія, якій це цікаво.  

Безпека 

Насправді при побутовому спілкуванні у нас не так часто є запит на повну конфіденційність. Я користувалася секретними чатами, щоб поділитися інтимними фото й просто зрозуміти функціональність. Якщо ж потрібно передати якусь дійсно таємну інформацію, потрібно звертати увагу і на можливу вразливість месенджера, і на те, кому саме цю інформацію передаєш. 

Що він дає професійно 

Колись, якщо я бачила цікаве медіа, то підписувалася на його RSS-стічку. Тепер — дивлюсь, чи воно є в Telegram і наскільки активне.

У месенджері склалася певна культура опису матеріалу. У більшості випадків тобі подадуть статтю із сайту або з короткою підводкою, або тезово. Це дозволяє зручно слідкувати за діяльністю інших. І звертати увагу на головні матеріали. 

Крім того, Telegram став джерелом офіційної інформації від влади. У ньому є сторінки президента, Верховної Ради, СБУ, мерів міст та голів обласних адміністрацій. А також — джерелом професійної інформації. Люди ведуть експертні блоги про редагування, медіа, IT, бізнес.

Особисте користування

Ось кілька особистих кейсів використання Telegram:

• Швидкість. Навіть коли не було зв’язку, саме з Telegram проривалися повідомлення від найближчих. З його допомогою також шукали, де найкраще ловить зв’язок. Просто ходиш по квартирі, щоб знайти місце, де буде відображатися статус «в мережі».
• Збереження інформації. Окрім того, що можна посортувати все за папками, ще є можливість створити кілька чатів виключно на себе. Наприклад, у в мене їх п’ять: 

1. де я записую, що почитати/подивитися;
2. із враженнями від побаченого/прочитаного;
3. репости новин, які актуальні суто для мене;
4. з робочими матеріалами;
5. з особистими переживаннями — на кшталт щоденника. 

Те, що неактуально, але не хочеш загубити, можна відправити в архів. Водночас при бажанні ці канали будуть відображатися в папках. Наприклад, туди зручно відправити міські чати, канали з вакансіями, створені робочі групи з обговореннями колишніх проєктів. На початку повномасштабної війни я відправляла в архів всіх, хто не писав новини. 

• Боти. Оскільки будь-хто може створити власного бота, їх з’являється багато. І вони зручні. Наприклад, щоб розшифрувати голосове повідомлення, відформатувати текст, слідкувати за менструальним циклом, дізнатися якість повітря, відстежувати замовлення в магазинах, спілкуватися зі службами підтримки тощо.
• Звукові сповіщення. Можна налаштувати різні звукові сповіщення для повідомлень від різних користувачів. Наприклад, я за звуком можу відрізнити, чи це прийшло повідомлення від близької людини (і воно для мене є терміновим), чи з якогось чату (який є важливим або цікавим, але може почекати кілька хвилин).
• Крос-платформність. Я часто перекидаю файли з комп’ютера на телефон саме через Telegram. 

Перелічую це все не для того, аби похвалити Telegram. Швидше — сформулювати запит. Було б круто, якби з’явилася альтернатива, яка дає всі ці можливості. 

Усе в одному місці

Наразі ми маємо неоднозначну ситуацію Telegram. З одного боку, його засновником є росіянин, і ми не певні в захисті інформації в ньому. З іншого — у месенджері не лише працюють офіційні представництва влади, але й, наприклад, чат-бот «єВорог» від Міністерства цифрової трансформації. З його допомогою можна повідомити про пересування окупантів. 

Також Telegram зіграв важливу роль на початку повномасштабного вторгнення, коли була гостра необхідність в оперативній інформації та швидкості зв’язку. Для українських медіа — це спосіб бути там, де читачі. Для читачів — зручно керувати контентом і суміщати це з особистими переписками.

Якщо Telegram заборонять, я впевнена, ми знайдемо альтернативи. Просто вони будуть не в одному застосунку.

Основні інфлюенсери поведуть свою аудиторію на інші майданчики (Facebook, Twitter тощо). Для особистих та групових переписок може використовуватися Viber. Нотатки перенесемо, наприклад, у Evernote. 

Як мені здається, ми всі «зібралися» тут, бо є один інструмент, який покриває різні запити. І не намагається керувати увагою користувача за допомогою алгоритмів сортування інформації. Водночас якщо цього інструменту не буде, ми зможемо знайти замінники кожній окремій функції. Однак це робота, яка потребує індивідуальних зусиль від усіх користувачів. 

Telegram уперше з’явився на моєму смартфоні десь наприкінці першого курсу університету. Групою ми тоді вирішили поступово виходити з «ВКонтакте» — наближалося повне блокування соцмережі в Україні.

Пам’ятаю, як спочатку було дещо дискомфортно: збережені фото, музика, спільноти, підтримка контактів — усе доводилося кудись переносити. Але насправді «адаптація» пройшла швидко і безболісно. Тепер от думаю: куди переносити, у разі чого, контакти і збережені? (God Bless Apple Music).

Наразі користуюся Telegram і для роботи, і в особистому житті. З усіх застосунків на смартфоні найбільший екранний час якраз у Telegram. Трійку із відривом закривають Instagram та Facebook. Останній у мене в 90% для робочих комунікацій, Instagram — більше особиста історія, але і там трапляється робота.

У Telegram у мене, як у Шерлока у свідомості, — усе розкладено по окремих «кімнатах».

Друзі, коли бачать, як там все влаштовано, спочатку дивуються, а потім і собі переймають цю практику. Адже це мега-зручно, мати окремі папки для: 

• робочих чатів і каналів, звідки слідкую за новинами та конкурентами;
• каналів з особистими інтересами та політичними новинами;
• навчальних ресурсів і дозвілля.

Чекаю, коли Telegram «викотить» оновлення, де чати з іншими користувачами за замовчуванням матимуть окрему папку — ну щоб вручну не додавати щоразу.

Щодо «секретних чатів», то ними не користувалася жодного разу. Складно, відповісти чому. Можливо, через думку: «Що там у мене такого, що варто приховувати?».

Про відмову від Telegram, мабуть, вперше серйозно задумалася після матеріалу Wired. Чому ми у 2017 році, якщо бути об’єктивними, поміняли «шило на мило»? Мабуть, спрацювала ілюзія «хорошого росіянина Дурова». Також з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну стало складно переоцінити зручність цього месенджера для тримання руки «на пульсі». 

Щоб однозначно відповісти на питання, чи варто блокувати Telegram, треба спочатку знайти альтернативи. Де буде так само зручно і легко комунікувати, слідкувати за новинами та тримати «під рукою» потрібну інформацію? Наразі складно кинути все і піти з Telegram, адже навіть перші особи держави та провідні медіа мають там свої канали. Але це точно привід замислитися над планом «Б».

Коли заблокували «ВКонтакте», Telegram був найвідомішим мені аналогом. Плюс моє  оточення також радило мені цей месенджер. У своїй компанії (наприклад, у групі в університеті) я сама стала його амбасадором.

Telegram зручний мені як користувачці, бо поєднує в собі рішення для спілкування та місце для новин й мемів. В ньому переписуюся майже з усіма людьми з мого життя. Плюс маю велику кількість чатів на дві-три людини, збираю в «переписці з собою» корисні речі. А ще веду свій канал з мемами.

Для SMM-ниці Telegram — це платформа, де можна органічно просуватися.

А ще мою роботу спрощують боти для постингу. Ними реально зручно користуватися. А адекватних аналогів в інших соцмережах не зустрічала, включно з Instagram та Facebook. В останньому таке рішення дуже «глючне». 

У Telegram можна ледь не в один клік додати лінк, коментарі та картинку. Ну і, звичайно, замість алгоритмічної стрічки пост потрапляє фактично в особисті повідомлення людини.

Я користувалась і «секретними чатами». По-перше, у певний період мого життя знайомий спілкувався лише через них. По-друге, на одній з моїх попередніх робіт ми використовували «секретні чати», щоб ділитися паролями.

Зараз мені не подобається «російський слід» у Telegram. Так, можна аргументувати, що Дуров давно поїхав з рф. Проте чомусь подібні факти про російських фаундерів інших сервісів не заважають нам від них відмовлятися. Звичайно, на мою позицію справили враження і недавній матеріал Wired та наш на Vector. Враховуючи ризик співпраці месенджера з кремлем та його потенційних вразливостей, проводити ще більше часу в ньому під час повномасштабної війни виглядає не надто гарною ідеєю.

Як SMM-ниця поки не бачу гідної альтернативи. Signal краще захищений та цілком підходить для переписок. Проте це не канал для дистрибуції контенту тими ж медіа. Правда, на момент блокування «ВКонтакте» також здавалось, що його буде дуже складно замінити, але зараз чудово живемо без цієї соцмережі. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter