Haiqu — перший і поки єдиний український квантовий софт, який будує middleware для ПК та ринку, який або оперуватиме трильйонами та половиною віртуального світу, або виявиться бульбашкою, на яку вже поставили мільйони цілком реальних доларів. Створення такого проєкту не схоже на жодних інших гравців в екосистемі.
Проте, інвесторами «неіснуючого» продукту стають гіганти на кшталт Toyota Ventures, Mach Ventures та Microsoft Quantum.
Журналістка Vector Дарія Прудіус відкладає підручник із метафізики (все одно нічого незрозуміло) і розповідає історію Миколи Максименка, кофуандера та CTO Haiqu:
- як два фізики зі Львова і Сан-Франциско виграли хакатон у 2022-му — і вирішили пітчити deeptech-стартап;
- чому демо за $50 замість $50 000 — цілком реальний хід, а не маркетинговий булшіт;
- і як планувати бізнес-стратегію для ринку, який можливо ніколи не з’явиться.
Куди націлився Haiqu і навіщо він світу
Щоб описати роботу і загалом сенс таких стартапів як Haiqu, варто почати з базового фундаменту — зрозуміти, що таке квантовий комп’ютер, на якому і для якого потрібен спеціальний софт.
Квантовий комп’ютер — це обчислювальний пристрій, який працює не за звичною бінарною системою «0 або 1», а за законами квантової фізики. Замість бітів він використовує кубіти, які можуть перебувати в суперпозиції — тобто обробляти всі можливі варіанти одночасно до моменту вимірювання. Завдяки цьому таке залізо здатне оброблювати величезну кількість обчислень і розв’язувати завдання, які для звичних нам ПК зайняли кілька тисяч років.
Проблема в тому, що вони працюють як геніальний математик із тяжким похміллям — потенціал величезний, але результати непередбачувані.
Haiqu створює middleware — прошарок між алгоритмом користувача і квантовим залізом. Сучасні квантові комп’ютери можуть виконати лише обмежену кількість операцій до того, як шум і помилки зруйнують результат. Софт Haiqu оптимізує алгоритми так, щоб робити більше з меншою кількістю квантових операцій.
Якщо спростити: middleware — перекладач, який розуміє квантову мову і витискає максимум із обмежених ресурсів хардверу. Без нього доведеться покривати кожну помилку, а з софтом клієнти платитимуть тільки за результат. Однак, те на що інші розробники витрачають десятки тисяч доларів за один експеримент, на продукті Haiqu, кажуть, можна запускати за сотні.
Haiku пропонує ризикнути і вже ставить на те, що ринок стане фрагментованим — тобто одночасно працюватимуть багато локальних виробників зі своїми архітектурами, але кожному з них знадобиться «віртуальний перекладач».
Нині кофаундери розбудовують усі процеси так, щоб навіть для цих корпорацій легітимніше було працювати з готовим софтом, аніж вкладатися у власну екосистему. десятки виробників з різними типами кубітів (надпровідні, іонні пастки, фотони). Замість будувати окремий софт під кожен, створюють універсальну платформу — щось на кшталт операційної системи для квантових обчислень.
«Ми показали демо, яке оригінально коштувало $30 000-$50 000. На нашій системі той самий воркфлоу реально запустити за $50», — розповідає Микола Максименко, співзасновник Haiqu.
Гіганти, які мають ресурси і візію щодо розвитку квантових обчислень, заходять відразу з готовими бюджетами, які витрачають на розбудову вертикалі під ключ: R&D та експерименти лише на своєму залізі, софті, хмарі тощо. Серед найближчих гравців у ніші — Classiq, Riverlane, внутрішні стеки IBM та Microsoft. Проте конкурентів у цьому напрямі можна перерахувати на пальцях однієї руки. В Україні ж взагалі немає команд, які б серйозно займалися цим.
На запитання чому ж майбутні клієнти в основному — сталі бізнеси, мають встановлювати український софт, Максименко щиро дивується: «Не бачимо жодної логічної причини, чому клієнт мав би не обрати Haiqu. Це наразі єдина платформа, з якою я можу отримати найкращий перформанс того чи іншого хардверу просто з коробки».
Втім, ці самі потенційні клієнти наразі лише серед великих ентерпрайзів, і вони статегічно не поспішають входити в ризикову ідею. Рішення про запуски нових продуктів чи досліджень у корпораціях можуть ухвалювати місяцями. Остаточно затверджують їх такі ж науковці, яким потрібні докази, ймовірність похибок та розписані деталі, а Haiqu не розкриває нюанси механізмів, адже це головна УТП і конкурентна перевага.
«Поки вчимося, як правильно розповідати про продукт, щоб не відкрити всі секрети, але зробити його достатньо інтуїтивним, щоб будь-який науковець розумів всі дії з алгоритмом».
Розподіл ролей у deeptech
Український кофаундер та CTO Haiqu — Микола Максименко, колишній фізик, який довгий час працював R&D-менеджером у SoftServe, а нині керує процесами у компанії, яку сам порівнює з раннім DeepMind.
Щоправда код вже не пише. «Програмування потребує фокусу. У мене немає таких вікон в часі», — пояснює він. Замість екранів зі сніпетами та багами — щоденно розбирає ревʼю архітектурних діаграм, концепцій та документів. Посеред рутинних тасок безкінечні коли: планові, ad-hoc, демо з клієнтами, воркшопи з командою.
Робочий тиждень науковця починає з окреслення планів та напрямків для R&D-команди: «Дослідницькі групи повинні мати простір. Їм краще задати, куди рухатися. Далі вони є дорослими».
Максимальна кількість операційних процесів теж на ньому: наймання, розмови з юристами, бухгалтерські звіти тощо. Стартап ще не закриває роль COO, тому глобальна координація проходить через обох кофаундерів — Миколу та CEO Річарда Гівана.
Один із робочих ритуалів, який запровадив Миколенко, — регулярний аналіз наукових статей на arXiv, сервері препринтів, де дослідження з’являються одразу: «Ми читаємо статті в день публікації. Зазвичай вистачає заголовка й першого абзацу, щоб зрозуміти — це серйозна робота чи “мурзілка”».
Двічі на тиждень команда проводить внутрішній семінар. Хтось презентує власні напрацювання, а хтось розбирає зовнішні дослідження. Це робоча необхідність: у кількох напрямах команда пішла настільки глибоко, що знайти таку експертизу на ринку майже неможливо.
Ще один його «капелюх» — викладання курсу з R&D-менеджменту. Там він пояснює, чому для невеликої дослідницької компанії критично, щоб кожен умів комунікувати результати: «Ми не можемо дозволити собі людину, яка не вміє презентувати. Для нас це базова вимога».
Як зійшлися зірки для кофаундерів
Навесні 2022-го у перші місяці повномасштабної війни Микола у Львові, керує R&D в SoftServe. Річард — у Сан-Франциско, шукає, куди застосувати свій інтерес до квантових обчислень. Обидва потрапили у буткемп Creative Destruction Lab — канадську програму для квантових стартапів, яку тоді у постковідний рік проводили повністю онлайн через Zoom, що дозволило Миколі взяти участь.
«Ми були двоє тих, хто реально фігачили. Робили від початку до кінця той чи інший проєкт», — згадує Максименко.
Наприкінці буткемпу пройшов традиційний хакатон. Микола та Річард працювали в одній команді та забрали приз у кілька тисяч доларів. Обоє розуміли, що хочуть розвивати свої напрацювання. Тож подалися в основний акселератор.
Так протягом дев’яти місяців готували підґрунтя для спільного проєкту у Creative Destruction Lab. Спершу пітчили удвох, Річард завжди відповідав за інтро та загальні речі, а технічні деталі пояснював Микола.
«Цей стартап абсолютно повторює мою траєкторію як науковця. Він будується на всьому моєму досвіді — від того, якою фізикою я займався, до того, яким менеджментом R&D займався в SoftServe. Всі пазли склалися».
Сьогодні Річард повністю займається фандрейзингом. Український кофаундер все ще пітчить європейським та українським інвесторам, але основний пул виступів — на CEO.
Як виявилося, фаундери вловили вузький слот для вдалого старту у ніші: «Це був уже специфічний момент в історії квантових обчислень. Якби ми стартували на рік раніше — можливо, було б зарано зарано. Через рік — уже запізно».
У 2021 році активно експериментували Google, IBM і китайські лабораторії із так званою «квантовою перевагою». Тоді вперше створили квантові стани, які неможливо відтворити на класичному комп’ютері. Хоча ніхто не знав, як правильно застосувати це на практиці.
За словами Миколи, він мав інтуїтивне переконання, що, створивши квантовий стан, який неможливо відтворити класично, зможе маніпулювати ним так, щоб використовувати його для практичних завдань — якщо матиме достатньо інструментів і розуміння.
Гроші без продукту
Головний оксиморон в deeptech: продавати інвесторам компанію без ревеню на ринку, якого не існує. Класичні SaaS-метрики — MRR, churn, юніт економіка — тут не працюють.
Toyota Ventures і Mac Venture Capital виписали чеки двічі — на seed, а потім на ще один раунд. Лід-інвестори скористалися опцією зберегти частку: при кожному наступному раунді вони мають право докупити, щоб не розмиватися.
Оцінку Микола не розкриває — переговори з інвесторами тривають постійно, є ті, хто хоче «застрибнути» в раунд: «У нас високий evaluation. Він дає нам достатньо ресурсів — можемо наймати дуже хороших людей з хорошим stock option plan. І є можливість рости далі». Відсоток розмиття та каптейбл кофаундер не розкриває, але запевняє, що вони з Річардом тримають зараз основну decision power в компанії.
Бізнес-модель — SaaS плюс consumption. Підписка дає доступ до платформи, менеджмент експериментів, шерінг з колегами. Запуск на квантових комп’ютерах — окремо, за кредити, які «спалюються» під час роботи. «Яка буде ціна за кредити — це ще викристалізується на практиці».
Зараз Haiqu — pre-revenue. Пілотні проєкти є, деякі мають «монетарну складову», але це ще не бізнес у класичному розумінні: «Якби ми повністю сфокусувалися на ревеню сьогодні, то б спокійно вийшли на кілька мільйонів з базовим SaaS-продуктом. Але тоді довелося б пожертвувати інновативністю на майбутнє».
Чому Toyota
Toyota, — як і інші автомотів і аероспейс-вендори, — витрачає, наприклад, до $100 млн на рік на симуляції: аеродинаміка, гідродинаміка рідин у двигуну, тестування дизайнів.
Квантові обчислення можуть здешевити це. Віртуальна аеротруба замість фізичних моделей, в якій можна тестувати тисячі дизайнів за годину, замість того, щоб кожного разу будувати модель автомобіля.
Навіть 10% економії — мільйони доларів. У великих корпораціях сотні задач, які потенційно вирішуються квантовими обчисленнями: оптимізація логістики, автоматизація роботів на виробництві, фінансові деривативи, складські приміщення. «Ми навіть можемо не бути в курсі всіх цих задач. Потрібно дуже тісно співпрацювати з ентерпрайсом, щоб разом знаходити, що найкраще вирішується на квантовому комп’ютері».
Плани на ринок
Коли квантові обчислення стануть комерційними? Микола розкладає горизонти:
- 1–2 роки — перші вузькі застосування (Haiqu вже показали одне: робота зі специфічним типом даних, які важко обробляти класичним AI).
- 5 років — рання продуктивність, корпорації почнуть інтегрувати технологію в реальні процеси.
- 10+ років — масовий адопт, момент, коли квантові обчислення стануть такою ж буденністю як хмарні сервіси.
Поки що Haiqu працює на двох горизонтах одночасно. Короткий — продукт, який дозволяє вже зараз онбордити клієнтів. Довгий — наукова програма на 10–15 років, яка зробить компанію релевантною, коли ринок нарешті вибухне: «На тому горизонті ми зможемо говорити про мільярдні ринки».
Early adopters уже є. Haiqu відкриває доступ топовим науковим групам до запуску продукту, щоб ті будували свої рішення на платформі. Коли продукт буде готовий — уже буде що показати.
Квантова команда
У Haiqu кілька десятків людей, хоча точну цифру Микола не називає. Лише розкриває, що 90% команди — це R&D. Одна нетехнічна людина — бізнес-девелопмент, і той прийшов із Creative Destruction Lab, де був лідером квантової програми.
Українців у команді — більш як 10%, хоча CTO і тут відмовив у конкретиці. Через кількість етапів та перевірку навичок дійшли до фінальної співбесіди точно не всі кандидати. Спершу скринінг, потім сесія з більшістю команди, презентація власної роботи. Цікаво, що головну увагу кофаундери звертають не на харди: «Для нас критично, щоб людина була проактивна, з хакерським майндсетом, вміла швидко розв’язувати проблеми».
Зокрема перевіряють активність на GitHub, участь у хакатонах, стажування тощо. І вміння комунікувати про власні результати. «У великих організаціях можна найняти когось, хто не вміє комунікувати — йому допоможуть. Але в маленькій команді це критично: ти не просто крутий інженер, а можеш розповісти про те, що робиш, переконати інших бути лідером своїх думок. Це дозволяє потім будувати кластери в команді, які автономно перегруповуються, залежно від проєктів».
Як зазначає Микола, у деяких напрямках вони працюють настільки глибоко в науковому плані, що знайти таку експертизу на ринку практично нереально.
Окремий кейс, яким стартап може похизуватися, перехід з Microsoft лід-продакт-менеджера Антоніо, який вивів на ринок процесор Majorana в Microsoft Quantum: «Ми потрапили в хороший момент — він завершив великий майлстоун і шукав нових викликів. Стартап — це нестабільність, але потенційно величезні можливості. Якщо досягнемо цілей — оцінка зросте в десятки разів. За кілька років це буде несумісним із корпоративною зарплатою».
Екзит, IPO чи утопія для людства — які плани
Що буде успіхом для Haiqu — поглинання великим гравцем чи самостійний вихід на біржу? «Це залежить від етапу».
Якщо екзит, то не acqui-hiring, коли купують заради команди, а повноцінне поглинання технології у вертикальний хардверний стек. Наприклад, Honeywell і британська Cambridge Quantum, які об’єдналися в Quantinuum.
Але є й інший сценарій — залишитися основним софтверним гравцем. Ризик: чим довше ти єдиний на ринку, тим менше компаній можуть зробити поглинання. Єдиний шлях — IPO, а до нього доживають не так багато компаній. Хоча наразі стартапом вже цікавляться кілька великих хардвер-компаній. Ба більше, Haiqu активно партнериться з більшістю хардвер-бізнесів.
Наразі Haiqu — на seed-стадії. Детально описувати всі можливі екзит-стратегії поки зарано. Але розмови з хардверними компаніями тривають, інтерес є. «Ми розглядаємо різні варіанти. Ми хотіли б, щоб це була мільярдна компанія. І ті інвестори, які нас підтримують, допомагають мислити як майбутня мільярдна компанія».
Поза тим, амбіції Haiqu вже зараз чітко видно: стати для квантових обчислень щонайменше еквівалентом AWS для інтернету.
Якщо ж експерименти не виправдаються — це залишиться принаймні красивим науковим експериментом, якому повірили провідні корпорації, що не бояться грати на невідомому полі.
Як кажуть старі добрі фізики: поки не відкриєш коробку — кіт і живий, і мертвий одночасно.