Як побудувати кар’єру в інвестфонді та як виглядає робочий день інвестора: Андрій Сорохан, Venture Lead у WNISEF
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Найчастіше ми уявляємо людей, які займаються інвестиціями, як спеціалістів у костюмах, що ходять з дипломатами, підписують папери іменними ручками і говорять з друзями лише про угоди. Андрій Сорохан, Venture Lead у фонді Western NIS Enterprise Fund розвіює міфи навколо інвесторів та розповідає, як це — проводити 10-15 зустрічей на тиждень, що потрібно вміти, щоб працювати у сфері інвестування, про що жартують інвестори і чому вони насправді не такі консерватори, як ми звикли думати.
Андрій Сорохан
Чим я займаюся
У Western NIS Enterprise Fund я веду напрям венчурного інвестування U.Ventures — інвестування у стартапи на ранніх стадіях їхнього розвитку. Він був заснований фондом Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) 2 роки тому для інвестицій в стартапи. В нашого фонду є вже 10 інвестицій, деякі з них веду я.
Щоденно я працюю над трьома напрямами: перший — пошук нових стартапів та інвестиції в них, другий — робота з теперішнім портфелем стартапів, тобто ті, в які ми вже проінвестували, третій — представницька функція, зовнішня комунікація.
У венчурному бізнесі є дві ключові задачі: перша — обрати компанію, яка має перспективи зростання, і друга — сприяти цьому зростанню. Чим раніша стадія, на якій знаходиться стартап, тим більше ти йому допомагаєш. При розгляді компаній на пізній стадії — звертаєш увагу на ті проекти, які можуть самостійно драйвити свій розвиток.
Типовий процес оцінки стартапу
Як я потрапив до венчурного фонду
Це моя перша подібна посада. Супер неочікуваний поворот у моїй кар’єрі, бо до цього я працював в консалтингу. Наша компанія фокусувалася на двох напрямках: технології та інновації та державний сектор.
Мені подобалось вирішувати складні проблеми в різних індустріях, тому консалтинг мене приваблював.
Типовий розвиток кар’єри в цій індустрії: ти працюєш 3-4 роки на позиції аналітика, отримуєш МВА, а тоді продовжуєш роботу чи в консалтингу чи в інших секторах.
Та через два роки мені запропонували надіслати резюме у WNISEF. Якраз в той момент, в 2015 році, в консалтингу був застій: в українських компаніях був дуже низький попит на послуги консалтингу, ринок впав, зменшилися бюджети, а з консалтингових компаній «великої трійки» — Mckinsey, BCG і Bain — на ринку залишилася лише одна.
Я прийняв пропозицію. Тоді у фонді ще не існувало напрямку венчурних інвестицій (VC), тому спочатку я працював координатором освітніх проектів. Згодом мені запропонували вести напрямок венчурного інвестування.
Що я вивчав, щоб працювати з венчурними інвестиціями
Комп’ютери, математика та технології завжди були частиною мого життя. Але в мене є інша сторона: мене завжди тягнуло до чогось соціального, тому я приєднався до фонду, який поєднував ці напрями.
Для бакалаврату я обрав спеціальність «Економічна кібернетика», а на магістратурі я вивчав економічний аналіз та бізнес економіку в Київській школі економіки. Там найсильніша магістерська програма в Україні, де більшість викладачів отримали PhD (науковий ступінь, — ред.) в провідних американських університетах. Теми, що я вивчав в Київській школі економіки, були практичними: наприклад, ми вивчали економетрику і регресійний аналіз. В Школі ми вчили, як застосувати ці знання на практиці. Хоч зараз я не використовую ці знання щодня, та коли працював у консалтингу, застосовував регресійний аналіз у Excel і Stata.
Які навички потрібні, щоб працювати в інвестфонді
З досвіду спілкування з іншими колегами та власних спостережень, інвестиційний бізнес можна розділити на три типи: private equity/venture capital, тобто прямі інвестиції у стартапи, що лише почали діяльність, хедж фонди та investment banks. Є й інші типи, але ці три займають найбільшу частку ринку.
Для того, аби працювати на початкових посадах у сфері private equity чи венчурного інвестування, є кілька ключових вимог: окрім зацікавлення в інвестиціях, бажано кандидат має закінчити технічну спеціальність, як-от економіка чи математика. При цьому має розбиратися в корпоративних фінансах — тобто може проаналізувати фінансову звітність чи доходи компаній. В ідеалі, також буде мінімальний досвід роботи в корпоративному секторі.
Навички, які потребують у фондах, залежать від функцій самої посади: на початку кар’єри тобі потрібні сильні аналітичні здібності, розуміння індустрії, вміння швидко обробляти інформацію. Чим вище ти ростеш — тим більше працюєш з засновниками бізнесів та іншими інвесторами. Так відбувається еволюція від технічних, аналітичних вмінь до people skills.
На такі senior-позиції як інвестиційний директор, фонди часто наймають людей з консалтингу. Адже там людина набуває round skills: такі спеціалісти працюють із проектами аналітично, а водночас з цим — можуть швидко зорієнтуватися в різних напрямках, бо допомагають компаніям із різних галузей: як фінансовим чи державним установам, так і ІТ-компаніям.
Думаю, в моєму випадку значну роль зіграла комбінація навиків. По-перше, у мене були технічні навички: я працював над проектами для великих державних компаній, для стартапів. По-друге, soft skills: щоб координувати різного роду проекти важливо вміти ефективно керувати проектами, вміти оцінити потенційний вплив, а також комунікувати результати та виконувати репрезентативні функції.
Як виглядає моя щоденна робота
Усі свої справи я розподіляю на три блоки.
Перший — зустрічі. Я проводжу приблизно 2-3 зустрічі на день, тобто 10-15 на тиждень. Найчастіше я зустрічаюся із засновниками українських стартапів. Також часто зустрічаюсь з представниками міжнародних організацій і компаній, які шукають фінансування або партнерів для своїх ініціатив.
Другий блок — desk research. Після зустрічей я отримую пропозиції та запити від засновників щодо фінансування, інвестицій, партнерств тощо. Зібравши необхідні матеріали, ми переходимо до оцінки надісланих пропозицій. Залежно від типу пропозиції, чи інвестиційної чи грантової, ми аналізуємо потенційний фінансовий або соціальний return on investment.
Також я працюю над квартальними звітами, які ми готуємо для менеджменту нашого фонду. Там ми описуємо прогрес компаній, в які ми проінвестували.
Третій блок — робота з портфельними компаніями та проектами. Наприклад, засновник компанії чи організації, що знаходиться у портфелі фонду, може попросити мене порадити чи допомогти, до прикладу познайомити з необхідним йому спеціалістом, якого вони шукають собі в компанію, або потенційним інвестором.
Навіщо я щодня годину читаю
Читання — це моя щоденна робота, тож як мінімум годину на день я витрачаю на пошук інформації та аналіз трендів. Накопичену інформацію я використовую для звітів. Нещодавно, наприклад, ми писали огляд ІТ-екосистеми і діджиталізації в Україні. Тому останні два місяці більшу частину моєї роботи займав збір та аналіз інформації на цю тему.
Багато загальної інформації про тренди та новини я отримую з Twitter. Там я підписаний на інфлюенсерів у сфері технологій та партнерів венчурних фондів чи акселераторів, як-от Y Combinator. Серед блогів читаю Ендрю Чена.
Блоги, що читає Андрій Сорохан
Ще люблю слухати подкасти, коли йду додому пішки з роботи — наприклад, a16z – Andreessen Horowitz.
Подкасти, що Андрій слухає
Тема, про яку я багато читав цього тижня — це healthtech, тобто технології в охороні здоров’я. В pipeline, тобто в шортлісті стартапів, які ми розглядаємо, є healthtech-стартап, тому мені довелося активніше зануритися в цю галузь.
Окрім цього, останній тиждень я читав про оцінку стартапів. Тема, де є багато різних думок щодо правильності того чи іншого підходу. Нещодавно я також розбирався, що драйвить ринок fintech, та що спричиняє падіння криптовалют, адже великі банківські інституції як JPMorgan чи Goldman Sachs активно інвестують в фінансові технології, проте ніколи не були прихильниками криптовалют. Я розбирався, куди саме інвестують великі гравці.
Для чого потрібно їздити в робочі поїздки
Я їжджу за кордон по робочим справам приблизно раз на два місяці.
Частина моєї роботи — допомагати стартапам із нетворком. Тому локальні компанії часто просять мене зв’язати їх з венчурними інвесторами з інших країн. І якщо ти не знаєш когось, з ким тебе просять познайомити, відчуваєш себе не дуже корисним. Тому чим більший в тебе нетворк — тим корисніший ти для підприємців.
Поїздки на великі конференції CES, The Next Web чи Web Summit допомагають будувати такий нетворк. Там можна познайомитися із глобальними фаундерами, які дійсно натхнені своєю справою та не бояться виходити за межі своїх внутрішніх ринків.
Наш фонд зазвичай співінвестує в стартапи разом з іншими фондами, тож ще одна частина моєї роботи — знаходити партнерські фонди, які готові проінвестувати у стартап разом з нами. Саме на великих заходах можна знайти таких людей.
Може здаватися, що поїздки на конференції — це пуста трата часу, але ефективний нетворк — невід’ємна частина роботи в венчурному фонді.
Яка атмосфера в інвестфондах
У тому, наскільки офіційна атмосфера у фонді, на мою думку, грає роль розмір компанії. В Україні венчурні фонди складаються з 3-5 людей, максимум — до 10. Тому атмосфера дуже дружня: в співробітників досить тісні стосунки, що вони навіть часто проводять багато часу разом поза роботою, подорожують тощо.
В стартап середовищі є свій гумор. Наприклад, від «посіву до екзіту один айпіо» — тобто працювати ще треба багато. Чи «інвестори послали на 3F» (friends, family, fools).
Часто у венчурних фондах атмосфера демократичніша за великі корпоративні компанії, бо вони засновані підприємцями. Ці люди будують компанії, а потім переходять до наступного етапу — венчурного інвестування чи ангельських інвестицій.
Підприємці часто не люблять рамки і правила. Вони вільно мислять, зазвичай одягаються у стилі casual, і самі по собі — звичайні люди. Тому атмосфера у їхніх фондах теж досить вільна.
