Miltech-гроші: як венчурний капітал зайшов в українську оборонку
Аудіо версія Defense


Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Слухайте з будь-якого місця
У 2022 році засновник Miltech-стартапу міг розраховувати на грант у $25 000 від держави або донати через Patreon. У 2025 році Swarmer закрив раунд на $15 млн — найбільшу приватну інвестицію в українській оборонці від початку повномасштабного вторгнення. За весь 2025 рік українські deftech-стартапи залучили понад $105 млн — майже вдвічі більше, ніж у 2024-му ($60 млн).
Анастасія Юцевич, Defense Tech Engineer, Tech Lead/Solution architect у Miltech, працювала з державними інституціями та приватними компаніями, комунікує в роботі з підрозділами або іншими оборонними компаніями для інтеграції технологій та розвитку бізнесу. У колонці для Vector розбирає, що змінилось у структурі фінансування — і чи означає це, що українські Miltech-компанії справді готові до масштабу.

За 2025 рік українські deftech-стартапи залучили понад $105 млн. Для порівняння: у 2024-му — $60 млн, і 70% з них становили держгранти. Зараз структура перевернулась: більшість фінансування — приватний капітал.
Два роки тому засновник Miltech-стартапу міг розраховувати на грант у $25 000 від держави або донати через Patreon. У 2025 році ті самі команди закривають раунди на $2,5–15 млн від приватних фондів.
Чотири фази за три роки
| Фаза | Роки | Джерело | Типовий чек |
| 1. Волонтерська | 2022 | Краудфандинг, власні кошти | $5000–50000 |
| 2. Держгранти | 2022–2023 | USF, Brave1, Мінцифри | $25000–35000 |
| 3. Гібрид | 2023–2024 | 70% гранти + 30% приватне | $200 000–500 000 |
| 4. Приватний венчур | 2025→ | Фонди, синдикати, стратег. інвестори | $2,5 млн–15+ млн |
Причина, чому традиційні фонди досі не заходять, — у структурних бар’єрах, а не страху чи «етиці»: юридичні обмеження важко обійти навіть за бажанням.
- Меморандуми LP. LP (Limited Partners) — це пасивні інвестори фонду: пенсійні фонди, університетські ендавменти, family offices. Вони вкладають гроші у фонд, але прописують умови їхнього використання. Більшість Western LP-партнерів мають обмеження на інвестиції в «летальні технології». Змінити меморандум посеред інвестиційного циклу юридично неможливо — саме тому AVentures і SMRK публічно заявили, що не можуть інвестувати в Miltech, навіть якщо хочуть.
- Відсутність exit-прецедентів. Венчур живе на multiple — на різниці між ціною входу і виходу. Miltech-exit в Україні — поки terra incognita: хто купить, за яку оцінку, через M&A чи IPO? Без відповіді на це запитання інвестиційний комітет не затвердить угоду, навіть якщо GP особисто захоплений продуктом.
- Ризик «після війни». Компанія, що живе на воєнних контрактах, несе структурний ризик: що буде з бізнесом після закінчення активних бойових дій? Переважна більшість українських Miltech-стартапів досі не має переконливої відповіді на це питання.
Синдикати: обхідний шлях чи репутаційний ризик
Фонди, що формально не можуть інвестувати в Miltech через меморандуми, знайшли вихід — синдикативні угоди. Angel One Venture Fund закрив щонайменше сім Мiltech-інвестицій через пул приватних інвесторів поза структурою фонду, не порушуючи формальних обмежень.
Але тут виникає запитання, яке в галузі поки не ставлять вголос: чи не ризикують фонди репутацією перед своїми Western LP, використовуючи такі конструкції?
Формально — жодного порушення: гроші йдуть не з фонду, а від приватних осіб. Але якщо LP дізнається, що GP використовує ту саму команду і той самий deal flow для угод, від яких фонд офіційно відмовився, — це може підірвати довіру. Особливо якщо Western LP побачить у портфельних матеріалах своє ім’я поряд із Мiltech-активами, про які не знав. Поки що ніхто публічно не постраждав, але прецедент ще не перевірявся серйозним due diligence з боку великого інституційного LP.
Окремий тип гравців, що уникає цієї проблеми повністю — спеціалізовані defence-фонди: D3 (Берлін), NATO Innovation Fund ($1 млрд), Expeditions. Їхні меморандуми спочатку написані під Defence, тому жодного конфлікту немає. У 2025 році вони брали участь у 34% всіх Defence-раундах в Європі.
Хто реально дає гроші українському Мiltech
Більша частина реальних Мiltech-угод залишається непублічною — компанії приховують інвесторів з безпекових причин. Цифра $105 млн за 2025 рік — лише те, про що можна говорити відкрито.
| Гравець | Тип | Кейси / умови |
| u.ventures (UMAEF) | Венчурний фонд | 8 угод, сер. чек $500 000 (Н1 2024) |
| Angel One Venture Fund | Синдикат | Swarmer, Frontline, Mantis Analytics |
| NATO Innovation Fund | Держ. VC, 1 млрд євро | Dual-use, Deeptech, відкритий для UA |
| D3 (Берлін) | СпецDefence VC | Osavul $3 млн (разом з u.ventures) |
| Presto Ventures (CZ) | Generalist VC | Акустична артсистема $450 000 |
| Brave1 / USF | Держгранти | 360+ проєктів, до $100 000 |
Головне запитання: звідки exit?
Це єдине, що стримує масштабний прихід венчуру. Без чіткої відповіді інвестиційний комітет будь-якого серйозного фонду не затвердить угоду. Три реалістичні сценарії:
- M&A з Defence-прайм. Rheinmetall, Lockheed Martin, BAE Systems активно поглинають стартапи. Helsing і Quantum Systems вже мають партнерства з Airbus та Saab. Перший аналогічний M&A з українською компанією — питання часу, а не принципу.
- European Defence Industrial Base. Програма EDIP (European Defence Industry Programme) прямо стимулює поглинання технологічних компаній великими European prime contractors.
- IPO. Довгострокова опція після завершення активної фази війни. Прецедент існує: Palantir виходив на IPO після 17 років без публічних фінансів.
Масштаб виробництва: найбільший невирішений виклик
У 2026 році фокус зміщується від «залучити гроші» до «довести масштаб». За прогнозом CB Insights, Manufacturing scale стане головним конкурентним фронтом: інвестори хочуть не стартапи, що тестуються на фронті, а компанії, що вміють виробляти тисячі одиниць на місяць.
І тут варто бути чесними: більшість українських Miltech-команд до цього не готові.
- Виробничі потужності значної частини компаній фізично розташовані за межами України — у Польщі, Естонії, Литві — через безпекові ризики. Це ускладнює контроль якості та швидкість нарощування обсягів.
- Стартапи, що виросли на культурі «зробити швидко і протестувати на фронті», стикаються зі структурною проблемою: операційна ефективність і відтворюваний виробничий процес — зовсім інша компетенція, ніж швидка ітерація.
- Замовники з European MoD вимагають гарантії постачань і підтвердженої виробничої спроможності. Компанія без задокументованої Supply chain і сертифікованого виробничого процесу просто не пройде Procurement, незалежно від якості продукту.
Хоч Swarmer і залучив рекордні $15 млн, компанія поки позиціює себе передусім як Software-платформу для координації роїв, а не як виробника «залізяки». Це розумний вибір: Software масштабується без заводу. Але для більшості Hardware-орієнтованих команд цей шлях недоступний.
Що буде далі
Найближчі 18–24 місяці — вирішальні. European defence procurement відкривається для нетрадиційних постачальників швидше, ніж будь-коли: Німеччина спростила процедури закупівель, NATO Innovation Fund активно шукає партнерів серед українських компаній.
Але конкурентне вікно не безкінечне. Helsing, Quantum Systems, Tekever вже мають контракти, Track record і виробничу базу. Українські компанії мають унікальну перевагу — підтверджений у бою продукт — але перетворити це на договір з European MoD вдасться лише тим, хто вирішить питання юрисдикції, стандартизації і масштабу виробництва.
Решта ризикує залишитись найкращими постачальниками для однієї армії — власної.
Більше про це
Beetroot запустив напрям Defence — ексклюзивний бліц із засновником Андреасом Флодстрьомом
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter
Партнерські матеріали
Підписуйтеся і будьте в курсі найважливішого



