Економіка у спідницях і помаді. Які дивні індекси передбачають кризи краще за економістів з Волл-Стріт
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У 1920-х когось осяяло ідеєю: а що, як біржовий крах можна передбачити, міряючи жіночі подоли? Наступні 100 років показали — ця божевільна теорія працює краще за армії економістів із Волл-Стріт. Коли спідниці стають короткими — ВВП країн зростатиме, коли довгими — готуйте резюме на біржу праці.
Журналістка Vector Дарія Прудіус полізла в кролячу нору альтернативних економічних індексів, щоб зрозуміти, чи справді наша економіка тримається на білизні, бургерах і жіночій помаді. Невже, поки серйозні костюми будують складні моделі прогнозування, найточніші передбачення робить… ваш останній чек із «Сільпо»?
Дисклеймер: від індексу рідкісних марок до статистики продажів собачого корму: у цій статті ми навели далеко не всі нетрадиційні економічні індекси — їх насправді сотні. Ми вибрали приклади, які, на нашу думку, найкраще ілюструють абсурдність та геніальність цих порівнянь.
Чому індекси економістів — це не лише занудні визначення з Вікіпедії
Найважливіші сигнали часто приходять не з офіційних звітів, а з повсякденної поведінки покупців. Люди можуть брехати аналітикам, але ніколи не брешуть своїм гаманцям. Коли справи йдуть погано, чоловік відкладе покупку нових трусів. Коли жінка переживає за майбутнє, вона купить помаду замість дорогої сумки. Коли бізнесмени відчувають невпевненість, вони скасовують плани будівництва хмарочосів.
Саме тому з’явилися індекси, які здаються абсурдними, на перший погляд. Наприклад, індекс Біг-Мака з McDonald’s показує реальну купівельну спроможність валют точніше за офіційні курси. Індекс помади передбачає економічні спади через зростання продажів дешевої косметики. Індекс чоловічих трусів (так, це не жарт) фіксує початок рецесій через падіння продажів спідньої білизни. А індекс хмарочосів відстежує будівельні бульбашки за кількістю найвищих будівель, що зводяться одночасно.
Далі ми розберемо, як працює один із найвідоміших — індекс довжини подолу (Hemline Index), — й кілька інших альтернатив, які змінили уявлення про економічне прогнозування.
Легенда жіночих спідниць, яка підкорила світ
1926 рік, Вортонська школа бізнесу. Професор Джордж Тейлор, за легендою, формулює теорію: довжина жіночих спідниць корелює з економічними циклами. Коротші спідниці передбачають економічне зростання, довгі подоли — рецесію Рецесія — це спад економіки, коли ВВП зменшується протягом двох і більше кварталів поспіль. .
Збіги здавалися переконливими: після краху 1929-го короткі спідниці змінилися на довгі консервативні сукні. Економічний бум 1960-х супроводжувався епохою мініспідниць. Нафтові кризи 1970-х збіглися з популярністю максіспідниць.
Але індекс довжини подолу в класичному розумінні, найімовірніше, ніколи не існував у вигляді, в якому його знає громадськість.
Справжня дисертація Тейлора 1929 року мала прозаїчну назву «Значні післявоєнні зміни в індустрії панчішно-шкарпеткової продукції» Significant post-war changes in the full-fashioned hosiery industry і стосувалася винятково виробництва жіночих панчіх. Тейлор згадував довжину спідниць лише як один із численних факторів зростання продажів панчіх після Першої світової війни — коротші спідниці означали більше видимих ніг, отже більший попит на панчохи.
Жодної комплексної теорії про кореляцію довжини подолів і економічних циклів, жодних революційних висновків про біржові індекси та мініспідниці він не розробляв. Професор просто аналізував, чому американки стали купувати більше панчіх у 1920-х.
Чому міф став реальністю
Попри фейкову природу теорії, сама ідея виявилася живучою. Серед основних причин:
- Логіка здорового глузду. Навіть містифікацією, індекс мав раціональне пояснення. В умовні хороші часи жінки демонструють власний добробут через дорогі панчохи й взуття, а відповідно й короткі спідниці. У погані — ховають ноги під довгими подолами. Альтернативно: тканина коштує грошей, тому в кризи можна дозволити довші спідниці.
- Сила збігів. Протягом десятиліть люди помічали кореляції між модою та економікою. Коли теорії потрібен був «батько», ім’я Тейлора автоматично приписали до неї. Так народився кейс академічної міфології: теорія, що базувалася на нереальному дослідженні, стала одним із найвідоміших економічних індексів.
- Самоздійснюване пророцтво. Чим популярнішою ставала теорія, тим більше люди починали підсвідомо їй слідувати. Дизайнери, що вірили в кореляцію, створювали колекції відповідно до економічних очікувань.
Наукове розвінчання теорії
Дослідження показують обмеженість індексу подолу як економічного інструменту. Роботи Філіпа Ганса Франсеса з Erasmus University Rotterdam підтвердили слабкий та несистематичний зв’язок між довжиною спідниць й економікою. А якщо він і існує, то з часовим лагом — довжина спідниць може змінюватися через кілька років після економічних змін, а не передувати їм.
Крім того, на сучасну моду впливають інші фактори: соціальні рухи, екологічна свідомість, глобалізація, індивідуальний стиль. H&M випускає 12-16 колекцій на рік замість традиційних двох, Zara встигає від ідеї до вітрини за 2-4 тижні, а Shein оновлює асортимент щодня. В одному магазині одночасно представлені міні, міді та максіспідниці й сукні.
Соцмережі змінили логіку модних трендів. Популярність певної довжини спідниць може залежати від вірусного відео в TikTok або допису інфлюенсера в Instagram, а не від стану економіки. Пандемія COVID-19 підтвердила це: під час економічного спаду люди перейшли на домашній одяг замість довгих спідниць, як передбачала б теорія.
Еволюція альтернативних індексів
Класична альтернатива
Поки індекс подолу втрачав актуальність, народжувалися нові лінзи для економічних сигналів. Так, індекс Біг-Мака, запущений The Economist у 1986 році, перетворив бургер на універсальний еталон купівельної спроможності (до речі, у 2025 році він все ще існує й регулярно оновлюється). Логіка проста: McDonald’s використовує стандартизовані інгредієнти та технології по всьому світу, тому різниця в ціні Біг-Мака відображає реальні валютні дисбаланси точніше за офіційні курси.
Індекс Біг-Мака став глобальним стандартом і є предметом щонайменше 20 академічних досліджень і темою кількох підручників. За останніми даними, найдорожчий Біг-Мак продають у Швейцарії (валюта переоцінена на 38%), а найдешевший — на Тайвані (недооцінена на 58,8%). Україна входить до шістки країн з найдешевшим Біг-Маком — гривня недооцінена на 50,7% порівняно з доларом США, що красномовно ілюструє купівельну спроможність української валюти.
За схожим принципом працює індекс чоловічої білизни, який свого часу підтримував навіть ексголова Федеральної резервної системи США. Чоловіки купують труси регулярно і не імпульсивно — це найбазовіша потреба. Тому, коли продажі білизни падають, це означає, що люди економлять навіть на найнеобхіднішому. Простий індикатор початку рецесії.
Індекс помади демонструє протилежну психологію. Коли економіка погіршується, жінки замість дорогих сумок купують помаду — це «доступна розкіш», що дає психологічне задоволення за невелику ціну. Зростання продажів косметики часто сигналізує про економічні труднощі, коли споживачі шукають дешеві способи підняти собі настрій.
Навіть індекс хмарочосів має логіку: найвищі будівлі зводять на піку економічних бульбашок, коли здається, що зростання триватиме вічно. Від Empire State Building (1931) до Burj Khalifa (2008) — історія повторюється з математичною точністю.
Дані стали новою нафтою
Справжній +переворот розпочався, коли економісти зрозуміли, що в цифрову епоху кожна транзакція, пошуковий запит і сигнал геолокації можуть стати справжнім економічним індикатором. Різниця з класичними індексами — замість спостережень за одним товаром аналізують мільярди точок даних одночасно.
Банківські гіганти першими перетворили платежі на економічні лінзи поточного економічного стану. Наприклад, індекс витрат Visa аналізує операції в 54 країнах і передбачає тренди за 3-6 тижнів до офіційної статистики. Коли у травні 2025 року індекс впав нижче 100, це попередило про скорочення витрат у ЄС за два місяці до офіційного оголошення рецесії. Mastercard SpendingPulse пішов далі, зафіксувавши зростання електронної комерції з 18% до 34% за 2023-2025 роки і досягнувши 97% точності в передбаченні різдвяних продажів.
Соціальні мережі стали лайв-моніторингами масових настроїв. Європейський центральний банк довів кореляцію між тональністю Facebook-дописів і споживчою довірою на рівні 0,9. Нідерландське статбюро аналізує 3,16 млрд повідомлень щомісяця, а зростання негативних згадок про інфляцію на 15% передувало падінню продажів розкоші на 8%. Google Trends став офіційним інструментом OECD для 46 країн — пошукові запити про «дешеві авіаквитки» передбачають скорочення витрат за 2-4 тижні.
Placer.ai відстежує 50 млн телефонів щодня, досягаючи 89% точності в прогнозуванні роздрібних продажів. Коли середній час у торгових центрах скорочується на 12 хвилин, онлайн-покупки зростають на 7%. Google Community Mobility Reports під час пандемії показали: зниження відвідуваності офісів на 40% означало падіння ВВП на 6%.
Різні країни читають власну економіку по-своєму
Найцікавіше, що різні регіони створюють власні економічні «мови». У Китаї індекс доставки їжі Meituan відстежує зростання середнього чека як показник споживчої активності. В Індії кількість поїздок Uber/Ola стала провідним індикатором міської економіки — збільшення на 20% передує зростанню роздрібних продажів на 8%.
До речі, розваги також стали економічними індикаторами. Так, аналіз Netflix і Spotify показує: збільшення переглядів фільмів про подорожі на 30% передбачає зростання туристичних продажів через два місяці. OpenTable відстежує 60 млн бронювань ресторанів, і їхні дані про падіння відвідуваності попереджають про скорочення витрат на розваги за місяць до офіційної статистики.
Чому економісти шукають істину в побуті
Альтернативні економічні індекси існують з кількох простих причин:
- Наш мозок любить простоту.
Людський мозок еволюціонував для невеликих груп, а не для глобальної економіки з трильйонами точок на системі координат. Тому економісти з аналітиками інстинктивно шукають прості пояснення складних явищ. Легше пояснити економічні цикли через довжину спідниць, ніж через взаємодію трильйонів макроекономічних показників.
- Побутові товари не брешуть.
Найдоступніші товари — їжа, одяг, косметика — купують усі незалежно від доходів. Тому не дивно, що падіння продажів трусів означає підготовку до гірших часів, а зростання продажів помади — пошук «доступної розкоші».
- Офіційна статистика бреше.
ВВП може зростати, поки люди біднішають. Безробіття може бути низьким через погані зарплати. Біржа часто відірвана від реальності. Альтернативні індекси фіксують те, що відчувають мільярди: чи можуть дозволити нову спідницю, чи відкладають покупку білизни.
- Психологія проти раціональності.
Традиційна економіка чомусь вважає людей раціональними. Насправді покупки мотивовані емоціями та інстинктами. Альтернативні індекси ловлять ці психологічні моменти, коли поведінка змінюється швидше за свідомість.
У світі, де люди купують продукти на виплат у «Сільпо», але все ще міряються моделями айфонів, справжня економіка ховається саме в цьому абсурді. Тож ласкаво просимо в реальну економіку, де ВВП — це просто (не)красива цифра для урядових звітів, індекс інфляції не враховує того, що ви їсте останній хліб без солі, а справжня істина ховається у сумі останнього шопінгу — того, де ви відмовилися від третини товарів у кошику на касі.
Хто б міг подумати, що найскладніша наука у світі насправді зводиться до трьох простих питань: що носять, що їдять і чим понтуються?
Більше про це
Бізнес-феномен на $410 млн. Як китайські плюшеві монстри Labubu підкорили світовий ринок колекційних іграшок
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
