Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Як працевлаштуватися офіційно

Роботодавець зобов’язаний належно оформити працівника. Невиконання цього обов’язку тягне за собою адміністративну та інколи цивільну відповідальність для роботодавця.

Конституція України гарантує кожному право на працю (включно з можливістю заробляти собі нею на життя), на яку особа вільно погоджується.

Працівник після належного оформлення має право на усі гарантії, передбачені чинним законодавством. Якщо особа погоджується працювати неофіційно, відсутність трудових правовідносин позбавляє її соціальних гарантій:

• пенсійного забезпечення;
• права на соціальне страхування;
• права на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
• права на щорічну оплачувану відпустку;
• права на відпустку для догляду за дитиною;
• права на додаткову відпустку для працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці;
• соціальних гарантій у разі травмування або смерті працівника для потерпілого або членів його сім’ї.

Головною проблемою неоформлених трудових відносин для працівника є те, що його можуть звільнити у будь-який момент без попереджень і компенсацій.

Трудовий договір

Чинне законодавство встановлює, що право на працю реалізується через трудовий договір із організацією або фізичною особою. Як правило, це робиться письмово. У кожної сторони після підписання має залишитися паперовий екземпляр.

Працівник не може розпочати роботу без трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Трудова книжка також мусить містити запис про прийняття на роботу.

Звернення до Державної служби України з питань праці

Часто трапляється так, що роботодавець допускає працівника до робочого місця, однак відмовляється укласти трудовий договір. Тоді варто написати листа до Державної служби України з питань праці з проханням провести перевірку та встановити факт порушення.

Посадові особи без попереднього повідомлення можуть безперешкодно перевіряти приміщення та об’єкти виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю (зокрема в умовах підвищеної небезпеки). Серед їхніх повноважень — не лише фіксування порушень, а й нагляд та контроль за дотриманням законів.

Розмір штрафу за кожну особу, яка працює без трудового договору, становить 60 000 грн. За повторне порушення протягом двох років після першого штраф буде вдвічі більшим — 180 000 грн.

Відстоювання прав у суді

Особа, яка не була офіційно працевлаштована, може довести, що вона працювала, у суді. Для цього треба подати позов про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Заява повинна містити:

1. посаду чи професію;
2. перелік обов’язків і функцій, які працівник виконував;
3. особу чи осіб, яким працівник підпорядковувався;
4. режим роботи та тривалість робочого часу;
5. суму заробітної плати.

Якщо позивач не наведе достатніх підстав для визнання таких відносин трудовими, суд може визнати їх цивільно-правовими та відмовити в задоволенні позову.

Судова практика розмежовує цивільно-правові та трудові відносини за такими ознаками:

1. У трудових відносинах важливою є організація трудової діяльності, а в цивільно-правових — результат роботи.
2. Виконавець за цивільно-правовим договором сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Працівник мусить підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку.
3. За трудовим договором працівника приймають до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою. Заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації гарантовані. Цивільно-правовий договір обмежує відносини сторін лише виконанням роботи, передачею та оплатою її результату.

Важливими для суду є пояснення свідків, які працювали разом із позивачем та можуть підтвердити факт його трудових відносин із роботодавцем.

Працівник має додатково зазначати в позовній заяві вимогу щодо стягнення заробітної плати, яку заборгував роботодавець, а саме суму стягнення та період заборгованості.

На підтвердження своїх вимог позивачу слід надати будь-які докази, що підтверджують факт заборгованості, наприклад:

• виписки з банку щодо систематичного отримання особою зарплати;
• копії квитанцій від роботодавця;
• копію вимог до роботодавця про виплату особі заробітної плати та відповіді на них;
• фотокопії переписки спілкування між роботодавцем і працівником;
• показання свідків тощо.

Зазвичай суди задовольняють позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати, якщо достатньо вагомих доказів.

Моральна шкода

Крім цього, працівник має право на компенсацію моральної шкоди від роботодавця.

Відповідно до судової практики, треба обов’язково з’ясувати:

• наявність такої шкоди та чим вона підтверджується;
• протиправність діяння, яке спричинило шкоду;
• за яких обставин була завдана шкода;
• наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням, вини особи, яка заподіяла шкоду;
• як позивач оцінює заподіяну йому шкоду;
• інші обставини, що мають значення.

Хоча працівник і має право на моральну компенсацію, як правило, суди відхиляють такі вимоги. Складно довести причинний зв’язок між шкодою та протиправним діянням, а також вину заподіювача.

Висновки

1. При працевлаштуванні переконайтеся, що офіційно оформлені.
2. Ви маєте отримати свою копію трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Отримуючи трудову книжку після звільнення, перевірте, чи правильно роботодавець її заповнив.
3. Якщо ви виявили, що вас не оформили офіційно, вимагайте від роботодавця негайного офіційного працевлаштування.
4. Якщо роботодавець відмовляє та погрожує вам звільненням чи невиплатою зарплати, звертайтеся з заявою до Державної служби України з питань праці та із позовом до суду.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter