Підняли $65 000 інвестицій після 130 відмов. Історія фудтех-стартапу timeat
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Євгену Бровчуку — 22 роки, він працював SEO-спеціалістом у ЛУН і стратегом в агенції Aimbulance. А потім якось прийшов у ресторан і не зрозумів, чому треба довго чекати на їжу. Відповідь на це запитання і стала суттю його стартапу timeat, заради якого він звільнився.
Сьогодні Євген — засновник і СЕО фудтех-стартапу, який дозволяє замовляти їжу в ресторанах наперед. У команді — вже 14 людей, в партнерах — 50 ресторанів у Києві, Одесі та Львові.
Фаундер розповідає, як шукав інвестиції без досвіду в перемовинах і що допомагає йому будувати команду мрії.
Євген Бровчук
Чому я заснував стартап
«Навіщо чекати?» — це питання виникало у мене щоразу, коли я йшов у ресторан або кафе. Так з’явилася ідея створити те, що зараз називається timeat — сервіс попереднього замовлення страв, що значно зменшує час очікування у ресторані.
Я пішов по закладах дізнаватися, чи є у них така функція хоча б у якомусь вигляді. З’ясувалося, що такою «привілегією» можуть користуватися лише постійні клієнти, і то не скрізь. Та й персонал не у захваті від такого, адже немає жодних гарантій — гість може просто не прийти.
Наступними для опитування стали, як я вважав, представники потенційної цільової — люди, що працюють в офісах, та підприємці, що постійно у русі. Після десятої зустрічі я зрозумів, що опитування можна закінчувати — люди самі писали мені і запитували, коли ж ми зробимо додаток і коли можна буде зробити попереднє замовлення у їхніх улюблених ресторанах.
Як отримав сотню відмов
Найважче — розпочати. Я раніше не займався розробкою додатків, а грошей, щоб забезпечувати роботу стартапу, не було. Довелося домовлятися. Я знайшов через знайомих декілька програмістів, які тільки-но відкрили власну аутсорс-компанію, і домовився з ними про наступне:
- Вони роблять додатки на iOS та Android у борг, який я віддам їм, щойно отримаю перші інвестиції.
- Натомість я рекомендую їхню компанію усюди, де можуть бути потенційні клієнти.
Спілкування з інвесторами проходило жахливо — я не розумів, як все працює, як вести перемовини та куди дійсно потрібно подаватися. Я отримав близько 130 відмов із різних фондів. Десь у цей же час до команди приєднався Анатолій — він від початку відповідає за підключення та підтримку партнерів-ресторанів.
З часом (та набитими шишками) я змінив стратегію і почав орієнтуватися на приватних інвесторів. Я не просив одразу гроші, а пропонував: «Ми просто щотижня надсилатимемо вам звіт про те, що зробили за цей період і що плануємо робити далі». Продукту тоді по факту й не було — нас оцінювали як команду, як організм, який може або не може створювати щось.
Через два місяці це спрацювало, і timeat підняв перші зовнішні інвестиції. Нашим інвестором став український підприємець — він вклав у timeat $65 000.
Перші помилки
Розуміння того, що знань недостатньо, а інвестиції не можуть вирішити всі питання, прийшло швидко. Скільки б ми не консультувалися у підприємців, розробників або закордонних колег з Allset або Ritual — це не вберегло нас від помилок.
Ми сильно затрималися з MVP, з нуля вчилися спілкуватися з ресторанами та розуміти їхній погляд на нашу пропозицію, знімали відео, розбиралися з договорами, комплектували команду новими працівниками, робили та перероблювали ілюстрації, банери, озвучку реклами, дизайн додатку. Неможливо створювати свій перший стартап без помилок.
Треба швидко рухатися вперед, а якщо помилилися — так само швидко все виправляти і рухатися далі. Нікому не цікаві черепахи, що повільно і зосереджено повзуть, навіть якщо повзуть догори.
Навіщо переживати про адаптацію співробітників
Формування команди — завдання, що стоїть переді мною кожний день. Я швидко зрозумів, що підбирати людей лише за hard-skills — це дорога в нікуди. Тепер щоразу, коли ми приймаємо у timeat нову людину, проводимо два фінальні інтерв’ю. Під час першого говоримо виключно про hard-skills, під час другого — дізнаємося якомога більше про soft-skills цієї особистості.
З тієї самої причини ми приділяємо особливу увагу корпоративній культурі — це зазвичай дивує більш «маститих» людей, адже про яку корпоративну культуру може йти мова у компанії, що не пропрацювала ще й 3 років роботи і не має бодай 100 співробітників.
Але для нас це не балачки про мотивацію або Welcome Letter на пошті співробітника. Культура визначає продуктивність роботи команди, її комунікацію всередині та ззовні.
Більш того, чітко сформована корпоративна культура знижує ймовірність системних ризиків на кшталт некоректної поведінки у соцмережах, що може погано вплинути на репутацію стартапу.
Команда timeat
Ми не можемо зобов’язувати, але можемо рекомендувати та просити членів команди дотримуватися «правил». Ми віримо, що подібне треба впроваджувати одразу, поки команда ще маленька. У міру росту компанії контролювати та знаходити порозуміння зі співробітниками ставитиме тільки важче.
Паралельно з роботою над продуктом ми вирішили і проблему адаптації нових співробітників — витратили багато часу на її автоматизацію та створення чіткого і зрозумілого онбордінга. З одного боку ми вважаємо правильним піклуватися про людей, а не кидати у новій обстановці й чекати, доки вони самі з усім розберуться. З іншого — це ще один інструмент, який допомагає не просто створити команду, що буде швидко виконувати задачі у Trello, а бачити у кожного зі співробітників справжній інтерес до того, над чим ми працюємо.
Хто в команді
Зараз у timeat 13 людей, яких ми умовно розподіляємо на три відділи:
- CX (Customer Exp);
- Sales;
- Product.
Основна риса, що об’єднує людей у timeat, — це бажання створювати достойний продукт і небажання залишатися у рамках. Кожен член команди може впливати на усі процеси у компанії. Для нас головне — аргументація та цінність кожної пропозиції, її користь для timeat, а не те, яка у людини посада.
Хоч ми й приділяємо багато уваги команді, разом із тим намагаємося відцифрувати робочі процеси. Суб’єктивні відчуття інколи дають збій, тому кожна дія повинна вимірюватися конкретними числами.
Стартап timeat у фактах і цифрах
Зараз, на момент запуску, для нас існують дві важливі метрики:
1. Кількість партнерів-ресторанів — задля підвищення physical availability бренду.
Зараз ми працюємо над тим, щоб максимально покрити ресторани в основних містах України. Їх число швидко зростає з моменту запуску — заклади краще сприймають нашу пропозицію, коли дивляться не на сирий прототип, а на робочий додаток.
Партнерами вже стали 39 київських закладів, 7 львівських та 3 одеських. Ось заклади, в яких можна скористатися сервісом:
- Київ: Druzi Cafe & Bar, Smørrebrød, Rojo Ojo, HeyLoft, L’Kafa Group, Prynada Ukrainian Cafe, «Чайхона Базар», ZVD, Fiji Lounge Bar і Gastro Bar No. 7.
- Львів: «Супкультура», «Кебабця», Pasta Bar No.1, «Хінкальня», Leopoli Pizza и «П’яте підземелля».
- Одеса: Traveler’s Coffee Odessa, Delano и Cipolle Pizza Bar.
2. Повторні замовлення — щоб бачити, що люди хочуть користуватися сервісом знову і знову, а не просто скачують, тестують та забувають про нього.
З часом на перший план вийдуть інші метрики, але поки що вони мають меншу вагу.
Що з масштабуванням
Ми повністю перейшли на інхаус-розробку, запустили додаток, підписали ресторани у трьох містах України і поетапно робимо їх доступними у timeat. А ще збираємо фідбек від перших користувачів.
Згодом ми почнемо відсіювати заклади, які не можуть гарантувати кращий сервіс для користувачів timeat: часто відхиляють замовлення, не дотримуються всіх зобов’язань або працюють з користувачем у ресторані не так гарно, як того вимагають звичайні норми.
Говорячи про конкурентів (або коллег, як їх називаємо ми) — ми впевнені, що той самий Allset не повернеться в Україну, тому що цей ринок їм не цікавий, і вони планують проростати все глибше в Америці. А Ritual, що пропонує тільки передзамовлення для їжі «з собою», поки масштабується на німецькомовний та англомовний ринки.
Ринок України у десятки разів менший за американський, і це нормально. Звичайно, ми плануємо масштабування за кордон. Але Україна для нас — це чудова платформа для старту. Крім того, ми хочемо виховати в українців нову культуру відвідування ресторанів.
В Україні створюють багато закладів з якісним сервісом, а от успішних фудтех-стартапів не так багато, як хотілося б. Це має змінитися.
