Як мовний закон регламентує діджитал-рекламу — пояснюють мовний омбудсмен та юристка

Як мовний закон регламентує діджитал-рекламу — пояснюють мовний омбудсмен та юристка

Із 16 січня почала діяти стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Згідно з нею, уся сфера послуг має перейти на українську. Увага користувачів соцмереж була зосереджена на мові обслуговування в публічних закладах, а нас зацікавили особливості застосування цього закону в діджитал-рекламі. Ми надіслали відповідний запит Уповноваженому із захисту державної мови (мовному омбудсмену) Тарасу Креміню.

На відповідь довелося почекати. Потім знову почекати. І ще трохи. У підсумку, замість чітких відповідей ми отримали уривки з тексту закону без розподілу за питаннями. Далі ми попросили партнерку юридичної компанії Legit Company LF Тетяну Соловйову прокоментувати відповіді омбудсмена. Розповідаємо, чи поширюється дія закону на медійні спецпроєкти, рекламні інтеграції у блогерів і комунікацію зі споживачами в месенджерах.

Чи мусив мовний омбудсмен відповідати на запит

Як зазначає Тетяна, формально мовний омбудсмен не уповноважений роз’яснювати, як застосовувати норми законодавства. Він має надавати висновки та рекомендації органам державної влади. Однак на офіційному сайті мовного омбудсмена можна побачити інформацію щодо використання державної мови, яка стосується не тільки органів державної влади. Наприклад, «Інформацію щодо використання державної мови на вебсайтах, вебсторінках у соціальних мережах та у мобільних застосунках» та інші рекомендації.

Як ви побачите нижче, закон спробували роз’яснити й нам. Навіть подякували за «активну позицію» та «небайдужість». Утім, у цій відповіді було мало практичної користі.

Рекламні інтеграції в соцмережах

Питання

Чи поширюється дія закону на рекламні інтеграції брендів на особистих сторінках блогерів у соціальних мережах (пости у Facebook, Stories в Instagram, відео в TikTok)? Яка частина закону регулює цю сферу?

Відповідь мовного омбудсмена

Пояснення юристки

На мою думку, питання «мовного регулювання» інтеграцій із брендами на сторінках блогерів у соцмережах Youtube, TikTok, Instagram, Facebook досить неоднозначне. Адже фактично такі сторінки є особистими, тому на них можна поширювати норми про приватне спілкування, яке не входить до сфери дії Закону.

Не всі блогери зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Це унеможливлює застосування норм Закону, адже він спрямований на суб’єктів господарювання.

PR-матеріали

Питання

Чи розповсюджується Закон на такі формати, як спецпроєкт, експертна думка, PR-стаття?

Відповідь мовного омбудсмена

Пояснення юристки

Метою таких маркетингових інструментів як нативні матеріали у ЗМІ, PR-статті та спецпроєкти, у будь-якому випадку є просування товарів/послуг/бренда. Від стандартної реклами «в лоба» вони відрізняються меншою нав’язливістю, їх подають потенційному покупцеві органічніше. Мовою реклами в Україні, згідно із законом, є державна мова.

Інтернет-каталоги

Питання

У статті 30 Закону згадано, що «підприємства, установи й організації… здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини й інтернет-каталоги, державною мовою». Що таке інтернет-каталог? Чим він відрізняється від інтернет-магазину?

Відповідь мовного омбудсмена

Пояснення юристки

Законодавство не містить визначення поняття «інтернет-каталог». Ми можемо послуговуватися лише визначенням інтернет-магазину, яке містить закон «Про електронну комерцію». Згідно з ним, інтернет-магазин — це засіб для подання або реалізації товару, роботи або послуги через здійснення електронної угоди. Імовірно, у контексті інтернет-каталогу йдеться про сайт, де користувачу пропонують ознайомитися з інформацією про товар та асортимент.

Комунікація із клієнтами в месенджерах

Питання

Чи регулюється законом спілкування брендів зі споживачами в месенджерах на кшталт Telegram?

Відповідь мовного омбудсмена

Пояснення юристки

Комерційні електронні повідомлення мають поширюватися винятково українською мовою. Закон «Про електронну комерцію» визначає комерційне електронне повідомлення як таке, що має на меті пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.

Тобто комунікація зі споживачем із допомогою електронної пошти, SMS, месенджерів має здійснюватися за замовчуванням українською. На прохання клієнта обслуговування може здійснюватися також іншою мовою. Проте welcome-повідомлення має бути українською мовою.

Розшук порушників

Питання

Припустимо, що певна комерційна сторінка в соціальній мережі надає інформацію про свої послуги російською мовою. На ній не зазначена юридична адреса, так само не існує суб’єкта господарської діяльності з назвою, як у цієї сторінки. Наприклад, саме за таким принципом здебільшого працюють Instagram-магазини.

Який алгоритм дії у такій ситуації, якщо в обслуговуванні українською було відмовлено? Як офіс мовного омбудсмена буде розшукувати особу, яка провадить діяльність, щоби вручити їй акт?

Відповідь мовного омбудсмена

Пояснення Тетяни Соловйової

Проблемною на практиці є ситуація, коли так зване «інтернет-представництво» не розміщує обов’язкову інформацію про себе (назва, місцеперебування й інше), як цього вимагає закон «Про електронну комерцію». Аналогічна ситуація склалась у сфері захисту прав інтелектуальної власності, коли неможливо встановити особу порушника.

Instagram і Facebook не будуть розголошувати персональні дані власника сторінки, як і хостинг-провайдер і реєстратор доменних імен — дані власника вебсайту. У такому випадку потрібно отримати рішення суду та показати його розпоряднику даних. Але ніхто не скасовував контрольні закупівлі, щоби виявити порушників.

Покарання за порушення закону

На сайті мовного омбудсмена є пам’ятка щодо заходів, яких може вжити споживач, якщо не отримає інформації про послуги українською мовою.

Зокрема, споживач може:

  • владнати ситуацію на місці та попросити працівника про обслуговування українською;
  • у разі відмови звернутися до керівництва або на «гарячу лінію» закладу;
  • у разі повторної відмови зафіксувати факт відмови (за допомогою аудіо, відео, письмового підтвердження очевидців тощо) та дані суб’єкта господарювання (назву, місцеперебування, контакти);
  • подати скаргу Уповноваженому (на поштову адресу 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12 чи за допомогою форми на сайті);

вказати, хто, коли, за якою адресою та як порушив права споживача, бажано з доказами.

Згідно із законом, скарги подаються Уповноваженому протягом шести місяців із дня виявлення заявником порушення. Далі він упродовж 10 робочих днів ознайомлюється зі скаргою. У підсумку він може

  • здійснити мовну експертизу;
  • здійснити контроль за застосуванням державної мови;
  • залишити скаргу без розгляду.

У разі порушення суб’єктом господарювання з України вимог, встановлених у сфері обслуговування споживачів, Уповноважений чи його представник:

  • складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови;
  • у разі порушення оголошує суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів.

За повторне порушення у сфері обслуговування споживачів встановлений штраф у розмірі від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100–6800 грн). Це єдина штрафна санкція, що зазначена безпосередньо в законі. Інші штрафи — у Кодексі законів про адміністративні правопорушення. Але вони не пов’язані з темою статті.

Підсумок

Ми з’ясували декілька нюансів щодо діджитал-реклами. Так, welcome-повідомлення та комунікація брендів зі споживачами в месенджерах за замовчуванням має здійснюватися українською. Так само це стосується і спецпроєктів, експертних думок і PR-статей як різновиду реклами.

Неоднозначною є ситуація з рекламними інтеграціями брендів на особистих сторінках блогерів у соціальних мережах. Якщо блогери не зареєстровані як суб’єкти підприємництва, то закон на них не розповсюджується, адже він не стосується приватного спілкування.

Очевидно, що найлегше притягнути до відповідальності тих підприємців, які щонайменше вказали свою юридичну адресу.

З пояснень юристки випливає, що у статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» недостатньо деталей стосовно діджитал-сфери. Наприклад, поняття «інтернет-каталог» лишається загадкою для споживачів і брендів. Утім, низку питань ми з’ясували, нехай і не з допомогою пояснень мовного омбудсмена.

Поділитися