Завтра, ймовірно, вибухне зірка — хто зможе побачити

Астроном розрахував точний день, коли спалахне одна з зірок, про це пише медіа Gizmodo. Розповідаємо, коли станеться вибух та хто його побачить.

Що сталося

Астрономи спостерігали за невеликим сузір’ям на нічному небі, чекаючи вибуху сусідньої подвійної зоряної системи. Згідно з даними Research Notes of the American Astronomical Society, передбачається, що зірка, ймовірно, вибухне в четвер, 27 березня, тож будьте готові подивитися вгору. Вибух нової — коли він станеться — буде настільки яскравим, що люди зможуть помітити його без телескопа.

T Coronae Borealis (T CrB), також відома як Blaze Star, — подвійна зоряна система, розташована на відстані 3000 світлових років від Землі. Вона періодично вибухає, а, за даними NASA, останнє десятиліття Blaze Star поводилася так само, як і напередодні свого останнього видимого вибуху майже 80 років тому.

Ми вже писали, що вікно для цієї рідкісної астрономічної події відкрилося в лютому 2024 року і залишається відкритим. З минулого року астрономи уважно спостерігали за небом, чекаючи цього зоряного буму. 

Коли вибух відбудеться, спалах буде коротким, але він з’явиться як нова зірка на небі. Сама зоряна система зараз невидима неозброєним оком, однак після вибуху нової T CrB вона буде мати вигляд та яскравість Полярної зірки. Нову можна буде побачити в Північній півкулі в сузір’ї Корона Бореаліс, яка утворює форму дуги на нічному небі. 

Чому це цікаво

Астроном Жан Шнайдер, досліджуючи зоряну систему T CrB, прогнозує вибух нової на основі орбітальної динаміки, а не фізичних процесів. Він виявив, що спалахи відбуваються кожні 128 орбіт, тобто приблизно кожні 78 років. Попри те, що його прогнози можуть бути неточними через одновимірний підхід, точне дотримання вибухом зірки його графіку було б значним науковим досягненням.

T CrB — подвійна система в сузір’ї Корона Бореаліс, що складається з білого карлика та червоного гіганта. Червоний гігант, обертаючись навколо білого карлика кожні 227 днів, віддає йому свій водень, який накопичується на поверхні карлика, викликаючи термоядерний вибух. Цей вибух, на відміну від наднової, не руйнує карлика, а викидає матеріал у космос, створюючи яскравий спалах, видимий із Землі.