З Pfizer у стартапери. Як Євген Найштетік після 14 років корпоративного життя будує «ксерокс» для рослин
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
14 років у компаніях на кшталт Pfizer, Merck і Novartis, чотири глобальні запуски нових препаратів, корпоративна машина, страховка та постійна зарплата. А потім — 2014 рік, мобілізація та військові дії на Донбасі, свій стартап, браслет Sence Band і компанія раннього розвитку біомедичних проєктів Lorton Investments. Так, двома реченнями можна описати професійний шлях Євгена Найштетіка.
Журналіст Vector Роман Гриценко поговорив з Євгеном і дізнався, що підприємцю дала робота у великих фармкомпаніях, наскільки важко переходити з корпоративного життя у стартап, що не так з українським біотехом та які у Євгена плани.
Про старт кар’єри в біотеху
Мій батько Володимир Найштетік пів життя пропрацював у фармацевтиці. Він має підприємство — «НДР», займається виробництвом препаратів на основі ембріонів та плаценти великої рогатої худоби. І цей досвід був чимось зрозумілим, але жодного дня з татом я так і не пропрацював.
Я розпочав свою кар’єру на третьому курсі університету. Здобував першу вищу освіту за спеціальністю «Міжнародний бізнес» і працював у різних фармкомпаніях.
Першою стала Actavis, яка виготовляла генеричні препарати. Там я працював асистентом із логістики, допомагав забезпечувати постачання ліків. Потім мене запросили до Novartis. У ній я вже займався маркетинг-аналітикою.
Пізніше вдалося попрацювати на різних позиціях та напрямах у Genzyme, Merck, Pfizer. Займався і маркетингом, і розвитком бізнесу, регуляторними питаннями.
Загалом моя корпоративна кар’єра тривала 14 років. Особливо на мій розвиток як фахівця вплинула «стара школа» Merck. Нас вчили, що маркетинг — це все, що не виробництво.
Тому треба було відпрацьовувати й на GR (government relations, взаємодію з державою), і на логістиці, і продажах. Буквально у всіх напрямах. Ми були таким собі «спецназом» у фармбізнесі.
Про запуск свого стартапу
Я був заможним фахівцем на ринку, якого всі знали. Хороший індекс цитування, контракти із провідними компаніями. А потім надягнув військову форму і пішов на фронт у 2014 році. Контракт із ЗСУ не підписував, жив лише на свої гроші. Був командиром Першого добровольчого мобільного шпиталю.
Додому повернувся після Другої мінської угоди. Побачив, що проєкти, якими займався раніше, вже неактуальні. Плюс втратив багато грошей. Потрібно було розпочинати все спочатку.
На війні нас підтримував донор — Перший національний аграрний кооператив. І так вийшло, що він на проміжних виборах 2016 року фінансово допомагав Аграрній партії. Медицина на той момент була на слуху, тому кооператив і попросив нас вигадати щось у цій галузі. Я відразу звернув увагу на серцево-судинні ризики й запропонував рішення для ЕКГ прямо в полі. Плюс, щоб можна було перевірити тиск і рівень цукру.
За 52 дні відпрацювали 565 населених пунктів. Зібрали дані понад 22 000 осіб і сформували базу. З усім цим треба було працювати. Доступних рішень тоді було небагато, а ті, що були, давали серйозні похибки. Так і з’явився наш перший проєкт — хмарне рішення PRECISE.
Цей проєкт приніс перші, хоч і невеликі, гроші. Тоді я вирішив піти в оренду і паралельно займатися PRECISE. Мене запросили до Blablateka як антикризового менеджера. Згодом стало зрозуміло, що цей проєкт буде складно монетизувати, а в мене вже були напрацювання з PRECISE. Ось я і запропонував світч — закрити Blablateka, а бюджет, що залишився, перекинути в мій проєкт.
Проаналізувавши великий масив даних за допомогою PRECISE, ми побачили, що у більшості людей — фізіологічний стрес. Українці взагалі сильно застресовані. Тому почали робити браслет SenceBand, який відстежує психоемоційний стан у динаміці. З цими двома проєктами я став фактично стартапером.
Зараз SenceBand проходить друге рев’ю FDA (Управління з санітарного нагляду якості харчових продуктів і медикаментів США). Це потребує часу. Швидше за все, він пройде сертифікацію і його можна буде повноцінно продавати на американському ринку. І в Європі теж: браслет уже пройшов погодження щодо реімбурсації за гроші держбюджету Франції.
Про перехід від корпоративного життя у стартап
Стартапи та корпоративне життя — два різні світи. У великих компаніях маєш гарну корпоративну машину, страховку, постійну зарплату, міжнародні відрядження. Ти у колі своїх колег, лідерів думок. Їздиш на конференції.
Якщо мені не вистачало специфічних знань для ефективного запуску якогось препарату, тут же проходив курс від найкращих медичних шкіл світу у потрібному напрямі. Мене навіть не допускали до роботи, доки я не здавав усі навчальні модулі медичному відділу.
Коли ти підприємець, ти сам відповідаєш за поразки, а вони неминучі. Коли ти працюєш на себе, лишається мало права на помилку. Потрібно бути толерантним і стійким до того, що в тебе щось не вийде.
А ось коли ти підприємець, у тебе поза спиною немає мультинаціональної корпорації. Запитання треба розв’язувати по-іншому.
Ти сам визначаєш свою долю та обираєш напрям. Але головне — сам відповідаєш за поразки, а вони неминучі. Коли ти працюєш на себе, лишається мало права на помилку. Потрібно бути толерантним і стійким до того, що в тебе щось не вийде. І цього ніде не вчать.
Про проблеми біотех-стартапів в Україні
Україна — не найкраща країна для біотех-стартапів. Вона не має ні інфраструктури, ні медкластера, ні біокластера.
Ми, наприклад, зараз працюємо із французькою системою. Потрібно провести експеримент? Ось лабораторії. Потрібно мотивувати людей, чи потрібне раннє фінансування? Є держава, яка фінансує таку активність. І не на конкурсах, а просто тому, що ви рухаєтеся. Потрібно провести клінічні випробування? Є шпитальна інфраструктура.
А ще в Україні гостра проблема із захистом інтелектуальної власності. Позитивні зміни є, але індекс захисту інтелектуальної власності в рази нижчий, ніж у Польщі.
З іншого боку, Україна є хорошим майданчиком, щоб робити R&D, адже тут ціна помилки мінімальна. На ранніх етапах усі набивають багато ґуль, і помилятися дешевше саме в Україні.
Про свою інвесткомпанію
Через всі ці труднощі я в якийсь момент почав працювати із західними системами. Насамперед — із Францією, Польщею та США. Моя компанія Lorton Investments зареєстрована у Польщі. Серед переваг цієї юрисдикції — податки. Наприклад, якщо ви займаєтеся чимось інноваційним, що належить польській компанії, то сплатіть лише 5% податку на прибуток.
Lorton Investments ми купили. Чи не створювали її з нуля. У поточному вигляді компанія почала працювати лише на початку минулого року. Зараз у нас у команді 12 людей.
Lorton Investments веде ряд стартапів, включно з нашими. У компанії дві сфери діяльності: медтех і біотех.
Основні зусилля ми сконцентрували на Biolity. Це технологія, яка допомагає трохи прискорити еволюцію. Наприклад, у вас є тільки одна модифікована рослина, яка не може дати насіння. А вам треба розмножити його. Вихід — клонування. Ви берете шматочок тканини або кілька клітин і просто починаєте множити їх у живильному середовищі. Виходить такий собі «ксерокс» для рослин.
Lorton Investments — вдале рішення, щоб вести одразу кілька стартапів і планувати свою роботу наперед. Наша компанія займається регуляторними питаннями, раннім розвитком стартапів, виробничою готовністю, пошуком інвестицій, відпрацюванням бізнес-моделі. За бюджет стартапу все це зробити неможливо.
Гроші збираємо здебільшого на європейських державних програмах раннього розвитку. Також продаємо наші проєкти та залучаємо ангельські вкладення. Коштом такої диверсифікації забезпечуємо право на власний вектор розвитку.
