З кого починався реальний дім Гіннесів. Історія родини та пивоварні
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Поділ спадщини, сварки, кохання та приховування таємниць — все це наповнює серіал «Дім Гіннесів». Але чи реальне життя родини також? Подробиць ми знати не можемо, бо історія сімейної справи почалася три століття тому. Та зазирнути у бізнесові деталі — це вже наше. Тож розповідаємо про становлення Артура Гіннеса (батька імперії), що його, порядного джентльмена, змусило лаятися, як за онуків пивоварня виросла до 6 млн фунтів та чим живе сьогодні.
100 фунтів спадку на імперію пива
Артур Гіннес народився у 1725 році в Ірландії. Кажуть, що він успадкував мистецтво пивоваріння від батька. Він служив управителем земель єпископа Ірландської церкви і був відповідальним за пивоваріння у маєтку Селбридж.
Молодий Артур спочатку працював на того ж єпископа (який, ймовірно, був його хрещеним батьком) і успадкував кошти з його заповіту — 100 фунтів. На ці гроші хлопець відкрив невелику пивоварню в Лейксліпі. Але згодом (у 1759-му) Артур переїхав до Дубліна і забрав бізнес із собою.
31 грудня 1759 року чоловік підписав договір оренди занедбаної пивоварні St. James’s Gate Brewery в Дубліні на дев’ять тисяч років.
Гіннес платив за оренду 45 фунтів на рік. Але умови договору надавали йому право на використання обмеженого запасу води. І коли Дублінська корпорація спробувала припинити подання води через надмірне використання, «містер Гіннес бурхливо накинувся на них, вирвав у одного з них кирку і, використовуючи дуже нецензурну лексику, заявив, що вони не повинні цього робити».
Артур значно розширив пивоварню. У 1769 році він вперше експортував своє пиво, відправив шість з половиною бочок до Англії. Протягом кінця ХVIII століття пивоварня розширювалася, Гіннес будував великі бродильні чани та збільшував виробництво. Спочатку Артур варив ель, але в 1770-х роках перейшов на варіння портера, темного сорту пива з Лондона. Пізніше цей портер перетворився на знаменитий стаут Guinness.
Фото: thegloss.ie
У 1790-х роках пивоварня почала експортувати свою продукцію на міжнародний ринок, що ознаменувало початок її глобального поширення.
Окрім пивоваріння, Артур був сімейною, соціально та політично активною людиною. Через два роки життя в Дубліні він одружився з Олівією Вітмор, яка принесла значний посаг. Вони народили 21 дитину, але, на жаль, до повноліття дожили лише 10.
Гіннес був ревним протестантом, заснував першу недільну школу в Дубліні у 1786 році і закликав своїх колег-джентльменів подавати моральний приклад. Він підтримував права католиків в Ірландії, але виступав проти ірландського повстання 1798 року.
Сини, внуки, продовження пивоваріння
У 1803 році Артур Гіннес помер, а пивний бізнес перейшов до його старшого сина Артура II, який розвивав справу далі. Компанія продовжила переходити у спадок від батька до старшого сина, і перетворилася на справжню імперію в руках Бенджаміна Лі Гіннеса, внука Артура. Він перейняв управління в середині XIX століття і вивів компанію на рівень промислової сучасності. Встановив парове обладнання, побудував нову інфраструктуру, а пивоварню розширив з 1 акра до 64-х (з 0,4 га до 25,5 га).
Син Бенджаміна Едвард Сесіл Гіннес після смерті батька викупив акції свого брата, щоб стати єдиним власником. Едвард ще більше розширив бізнес, збільшив виробництво з 565 000 бочок стаута у 1879 році до 907 000 бочок по всьому світу до 1886 року.
Того ж року він очолив випуск акцій компанії на Лондонській фондовій біржі, зібравши 6 млн фунтів стерлінгів ($8 млн, за індексом цін CPI це приблизно $275 млн на сучасні гроші), щоб випередити конкурентів і міцно закріпити глобальну присутність Guinness. Це зробило Едварда одним з найбагатших людей Ірландії.
Також керівництво Едварда ознаменувало перехід до делегування повноважень та сучасного корпоративного управління.
Едвард Гіннес свого часу був найбагатшою людиною Ірландії та другою найбагатшою у Великій Британії.
Фото: townandcountrymag.com
Guinness та арфа
Торгову марку Guinness з підписом Артура та кельтською арфою запровадив Бенджамін Гіннес (внук Артура I). І з нею, до речі, цікава історія.
Якщо ви подивитеся на обкладинку ірландського паспорта, то побачите лише арфу. Це офіційний національний символ Ірландії. Також можна помітити арфу на ірландських монетах. Коли ірландці підкидають монету, то кажуть «арфа чи решка».
Дизайн походить від арфи «Браян Бору» XV століття, символу, що відображає ірландську культуру та мистецтво. Але саме Гіннеси першими заявили права на арфу. До 1860-х років стаут Guinness був доступний у всьому світі, і родина шукала символ, який би чітко ідентифікував їхній напій як ірландський продукт, а арфа була визнана символом усього великого в ірландській культурі та спадщині.
Тому, коли в 1922 році була створена Ірландська Вільна Держава Держава-домініон, що існувала на території сучасної Республіки Ірландія та є її попередником. Вона була утворена на основі Англо-ірландського договору, що поклав кінець Ірландській війні за незалежність , уряд був змушений розташувати свою арфу в інший бік через реєстрацію торгової марки.
З роками кількість струн на арфі Гіннеса ставала меншою. Це тому, що дизайн ставав більш мінімалістичним. Важливу роль у її трансформації відіграв дизайнер Джеррі Барні, він переробив арфу у 1968 році, а потім знову у 2005-му.
І зараз в Дубліні у бібліотеці коледжу Трініті можна побачити справжню арфу «Браян Бору», яка й не підозрює про свою історію.
Guinness на полицях супермаркетів. Що з брендом сьогодні
Протягом наступних поколінь родина Гіннесів зберігала лідерство: Едвард отримав титул графа, і компанія залишалася під контролем родини до кінця ХХ століття, а Руперт і Бенджамін Гіннес очолювали компанію до 1992 року.
Втрата родиною контролю почалася у 1986 році, коли Guinness придбала Distillers Company. Це придбання зменшило частку акцій сім’ї Гіннес до менше ніж 10%. Згодом, у 1997 році, компанія об’єдналася з Grand Metropolitan, утворивши Diageo, глобальний алкогольний конгломерат. Після цього злиття жоден член родини Гіннесів не входив до складу ради директорів компанії. Що фактично поклало кінець прямому контролю родини над пивоварним бізнесом.
Пивоварня розширила свої експортні ринки далеко за межі Великої Британії та Ірландії, досягнувши Карибського басейну, Західної Африки, Австралії та інших регіонів. Бренд став синонімом ірландського стаута в усьому світі.
У наш час Guinness більше не є незалежною компанією, він — частина Diageo, найбільшої у світі компанії з виробництва міцних напоїв та пива. Але спадщина сім’ї в галузі інновацій, стрімкого зростання та побудови бренду заклала основу для того, щоб Guinness став світовою іконою пива.
Guinness залишається ключовим брендом у портфоліо Diageo поряд з іншими, такими як Johnnie Walker та Smirnoff. У 2025 році він посів 10-те місце серед найцінніших пивних брендів у світі, а вартість компанії Guinness зросла приблизно до $3,4 млрд. Це також найцінніший ірландський бренд, який зберігає цю відзнаку з 2022 року.
Щодо обороту, Diageo повідомила про незначні проблеми загалом, причому деякі алкогольні бренди також демонстрували стагнацію або зниження продажів у 2025 році.
Пивоварня у серіалі. Як Гіннесів показують на екрані
Поринути у драму родини можна у серіалі «Дім Гіннесів». Його називають сумішшю «Гострих картузів» та «Спадкоємців». У стрічці розкриваються похмурі таємниці чотирьох дітей Бенджаміна Гіннеса (внука Артура), які успадкували бізнес після його смерті.
Виконавчою продюсеркою серіалу стала Івана Лоуел, правнучка Ернеста Гіннеса. Вона зазначила, що сюжет базується на історіях, які переповідалися в родині. Проте в офіційних джерелах більшості моментів з цієї розповіді немає. Наприклад, серіал зображує насильницькі протести та сімейні скандали, які не мають вагомих доказів в історичних записах.
Фото: forbes.com
Та у стрічці йдеться не лише про родинні взаємини. Перипетії між католиками і протестантами, незалежність Ірландії від Британії та революційний рух — і Гіннеси посеред цього виру — все тримає в напрузі у кожному кадрі.
Але нас не так цікавить драма між чотирма дітьми Бенджаміна, як п’ятий головний герой — пивоварня. У серіалі вона зображена як велике промислове підприємство та центральна частина багатства й ідентичності родини. Сцени, що відбуваються в пивоварні St. James’s Gate, підкреслюють розширення компанії та пивоварну діяльність.
І також у стрічці бачимо зусилля компанії в галузі міжнародної торгівлі. Наприклад, Нью-Йорк, де двоюрідний брат Бенджаміна Гіннеса допомагає з розширенням бізнесу.
Серіал показує пивоварню не лише як бізнес, а й як роботодавця у Дубліні, історично відомого добрим ставленням до працівників, заробітною платою та пенсіями вище середнього.
Він також досліджує позицію компанії в соціальній та політичній напруженості Ірландії ХІХ століття. І тут знову можемо згадати католицько-протестантські розбіжності та націоналістичні заворушення, які, до речі, іноді були спрямовані проти інтересів Гіннеса.
Протягом усього першого сезону серіалу відданість родини розвитку та захисту пивоварні показана як головна рушійна сила їхніх дій та конфліктів.
Замість висновків
У барах, ресторанах та супермаркетах України ми також можемо вибрати серед іншого пляшку Guinness. І тепер вже знаємо, що це пиво має краплю історії Ірландії, її протестного духу і родинної драми Гіннесів.
Кажуть, щоб це пиво було максимально смачним, його потрібно наливати у склянку рівно дві хвилини. Але, переглядаючи серіал, споживайте відповідально. Нехай драма відбувається лише на екрані.
Більше про це
Чи поглине Adidas Puma: одвічна конкуренція або нова співпраця
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
